Речення в англійській мові

Речення в англійській мові розподіляються на декілька типів:

• Прості речення
• Складнопідрядні речення
• Складносурядні речення
• Умовні речення

Прості речення в англійській мові діляться на поширені і непоширені.

В непоширених реченнях присутні тільки головні члени речення – підмет і присудок

Mother has come. – Прийшла мама.

В поширених реченнях, крім підмета та присудка, присутні також другорядні члени речення:додаток, обставина або означення.

See you tomorrow. – Побачимося завтра.

Залежно від підмета, речення діляться на особисті, неозначено-особові й безособові.

В особових реченнях підмет позначає виражену особу або предмет:

My keys usually are at the table. – Мої ключі зазвичай лежать на столі.

His car are better than yours. – Його машина краще за твою.

В неозначено-особових речення підмет виражає не конкретну, а невизначену особу або предмет. Для цього часто можуть використовуватися займенники they або one:

They said, summer would be very hot. – Казали, що літо буде дуже спекотним.

Anyone can do that. – Будь-хто може це зробити.

Безособові речення не мають діючої особи, і тому в українській мові можуть використовуватися без підмета. 

Безособові речення (Impersonal Sentences) – речення в англійській мові, що не мають суб’єкта дії. Але оскільки за правилами англійської граматики у реченні завжди має бути підмет, то його роль у таких реченнях виконує займенникit.

Займенник it у безособових реченнях не перекладається і це потрібно запам’ятати. Наприклад:

It is raining. – Дощить.

It is snowing. – Йде сніг.

It is 3 o’clock p.m.. – Зараз три години дня.

It‘s too late. – Надто пізно.

Безособові речення також бувають при використанні Passive Voice – пасивного стану англійського дієслова:

It is known that she is pregnant. – Відомо, що вона вагітна.

Крім того, безособовими є речення, де підметом є інфінітив, а на початку речення йде it:

It is too bad to live on the outskirts of the city. – Погано жити на околицях міста.

Наказові речення в англійській мові (або, як їх ще називають, спонукальні речення) висловлюють спонукання до певної дії, прохання, наказ, а в негативній формі – заборону.

Наказове речення в англійській мові має звичайний, прямий порядок слів, але починається з дієслова, а іноді складається з нього одного:

Give me that! – Дай мені це!

Run! – Біжи!

Для пом’якшення наказу і перетворення його в прохання в кінці речення можна вжити will you (won’t you), would you(wouldn’t you):

Do as much as you can, will you? – Зроби так багато, як зможеш, добре?

Також для цього можна використовувати конструкцію let’s + інфінітив англійського дієслова без частки to:

Let’s make a pizza! – Давайте зробимо піцу!

            Окличні речення

Окличним може стати будь-який тип речення, якщо він буде виголошений з емоційним забарвленням:

I’m thirsty! – Мене мучить спрага!

Be quiet, Jack!

What’s is that?! – Що це?!

Для додаткового підсилення емоції в окличних реченнях можуть використовуватися слова what, that та how:

What a garden you have! – Який в тебе сад!

That‘s right! – Це вірно!

How it was?! – Як пройшло?

That‘s pity! – От жаль!

What‘s going on?! – Що відбувається?!

Але окличні речення можуть включати в себе лише 1 слово або словосполучення:

Awesome! – Класно!

Wonderful! – Чудово!

Wow! – Супер!

Well done! – Добре зроблено!

          Складносурядні речення в англійській мові

Складносурядні речення в англійській мові в англійській мові складаються з рівноправних за значенням простих речень, що не залежать одне від іншого.

Наприклад:

I like football, but my wife prefers tennis. – Мені подобається футбол, а моя жінка надає перевагу тенісу.

I saw a lot of people at the street and lot of them looked worried. – Я бачив багато людей на вулиці і багато з них виглядали стурбованими.

Прості речення у складносурядному реченні можуть з’єднуватися двома способами:

1. За допомогою сурядних сполучників:

and – та

but – але, проте

either… or – або те ,або те

or – або

neither… nor – ні те, ні те

Наприклад:

My friends love rock music and I prefer classic music. – Мої друзі обожнюють рок-музику, а я надаю перевагу класичній музиці.

Be careful on the ice or you mau fall through ice.

2. Або за допомогою розділових знаків та інтонації.Наприклад:

I saw her before, she looks familiar to me. – Я бачив її раніше, вона здається мені знайомою.

         Складнопідрядні речення

В складнопідрядному реченні складові частини нерівноправні, одне з простих речень пояснює інше.

Другорядне, залежне речення, називається підрядним, а основне за змістом – головним.

Такі речення зазвичай з’єднуються підрядними сполучниками after, that, if та іншими, але можуть використовуватися і без них:

Before I went to bed I turned off the computer. – Пеед тим, як піти спати, я вимкнув комп’ютер.

I can help you if you help me. – Я можу допомогти тобі, якщо ти допоможеш мені.

Підрядні речення в складі складнопідрядного можуть замінювати собою будь-який член речення: підмет, присудок, прямий і непрямий додаток, означення або обставину:

After he returned from London, he looks happy. – Після повернення з Лондона він виглядає щасливим. (В цьому реченні підрядне речення грає роль обставини)

               Означальні підрядні речення

Означальні підрядні речення в англійській мові виконують функцію означення і відповідають на питання what? which? (який? котрий?) та інші. В реченні вони розташовуються безпосередньо після іменника в головному реченні і з’єднуються з ним за допомогою сполучників:

Відносних займенників:

who – котрий, котра whom – котрого, кого whose – котрого, чий which – котрий that – котрий

Прислівників:

when – коли where – де, куди why – чому

Класифікація означальних підрядних речень

Означальні підрядні речення розділяють на 3 типи: ті, обмежувальні, класифікуючі та описові.

Обмежувальні означальні підрядні речення передають індивідуальну ознаку, що приписують тільки даній особі або предмету і що відрізняє його від всіх інших осіб або предметів того ж класу. Іменник в головному реченні завжди йде з означеним артиклем:

The man who called last night. – Чоловік, що дзвонив минулої ночі.

The boy who had just played football. – Хлопчик, який щойно грав у футбол.

Займенники which, that, who при цьому використовувати не обов’язково:

The letter (that) I gave you. – Лист, що я тобі дав.

The bicycle (that) I had repaired last summer. – Велосипед, який я ремонтував минулого літа.

Класифікуючі означальні підрядні речення виражають ознаку, за якою особу або предмет можна віднести до певного класу. Якщо іменник знаходиться в однині, то він використовується з неозначеним артиклем:

A wolf which lives in the forest can be dangerous. – Вовк, що живе в лісі, може бути небезпечним.

People who lives near sea usually are good swimmers. – Люди, що проживають біля моря, зазвичай, гарні плавці.

Замість whom та which можна використовувати that:

People that lives near sea usually are good swimmers. – Люди, що проживають біля моря, зазвичай, гарні плавці.

Описові означальні підрядні речення використовуються для опису особи або предмету або для передачі додаткових даних про них. Вони виділяються комами на письмі:

I met up with her sister, who is a good singer. – Я зустрілась з її сестрою, що гарно співає.

Jackson, whom you saw yesterday, is a friend of mine. – Джексон, котрого ти бачив вчора – мій друг.

                    Умовні речення

Умовні речення - складнопідрядні речення в англійській мові, в яких у підрядному реченні називається умова, а в головному реченні – наслідок, що виражає результат цієї умови. І умова, і наслідок можуть відноситься до теперішнього, минулого і майбутнього. Підрядні речення умови найчастіше вводяться сполучником if (якщо) – звідси і друга назва – if sentences. На відміну від української мови, кома в складнопідрядному реченні ставиться тільки в разі, якщо підрядне речення знаходиться перед головним, хоча це правило дотримується не завжди.

В англійській мові існує чотири типи умовних речень:

1. Нульовий тип умовного речення (Zero Conditinal)
2. Перший тип умовного речення (First Conditional)
3. Другий тип умовного речення (Second Conditional)
4. Третій тип умовного речення (Third Conditinal)

Умовні речення використовують в залежності від того, який ступінь вірогідності виражає конструкція Давайте розглянемо кожен з типів умовного речення окремо.

 Нульовий тип умовного речення (Zero Conditinal)

Нульовий тип умовного речення використовується в моментах, коли результат умови є відомим на сто відсотків, як науковий факт. Всі речення (головне та підрядне) вживаються у теперішньому простому часі. Форма утворення 0 типу буде наступною:

If + підрядне речення в present simple + головне в present simple

Приклади:

If you heat ice, it melts. – Якщо ти нагріватимеш лід, він буде розтоплюватися.

If I get up late, I am late for work. – Якщо я прокинусь пізно, я запізнюся на роботу

Не важливо, про майбутнє чи про теперішнє йде мова – головне, що результат є відомим. Як ви можете бачите, реченнях, що наведені зверху, перекладені у майбутньому часі. Проте результат вже є відомим, тому в обох випадках вживається Present Simple.

В умовних реченнях будь-якого типу не обов’язково підрядне речення розташовувати перед головним, їх можна міняти місцями:

People get hungry if they don’t eat. – Люди стають голодними, якщо вони не їдять.

Замість if можна також використовувати when (коли):

When I get up late, I miss my train. – Коли я прокидаюся пізно, то пропускаю мій потяг.

В даному випадку речення перекладено в теперішньому часі, проте воно є актуальним і для майбутнього оскільки результат буде тим самим.

I тип умовного речення (First Conditional)

Перший тип умовного речення використовується в ситуаціях, коли мова йде про майбутнє. Проте ми не впевнені в результаті умови, оскільки сама умова ще не наступила, хоча вона реальна.

Підрядне речення в I типі умовного речення буде знаходитись в Present Simple, проте для позначення головного речення вже буде використовуватися Future Simple:

If + підрядне речення у Present Simple + головне речення в Future Simple

Приклади:

If it rains, I will stay at my friend’s house. – Якщо піде дощ, я залишуся у будинку мого друга.

If I see Tom, I will ask him about John. – Якщо я побачу Тома, я запитаю в нього про Джона.

Як бачимо, в підрядному та головному реченні мова йде про майбутнє. Тобто, є передумови, за яких може бути виконана ця умова.

Замість will також можна використовуватися can, may або shall:

I can call Marry if she is at home. – Я можу зателефонувати Мері, якщо вона буде вдома.

II тип умовного речення (Second Conditional)

Другий тип умовного речення називають майже нереальним. В ньому мова також йде про майбутнє, проте умови для настання результату є надто нереальними, аби вони справдилися. Або ж 2 тип також використовується для висловлювання своєї мрії.

В 2 типі умовних речень підрядне речення використовується у минулому простому часі, а в головному – would + дієслово:

If + підрядне речення в Past Simple + would + дієслово без частки to

Приклади:

If I won the lottery, I would buy a car. – Якщо я виграю в лотерею, я придбаю авто.

I would travel through Europe if I had enough money. – Я буду подорожувати Європою, якщо в мене буде достатньо коштів.

Як і в I типі, тут мова йде про майбутнє, проте вірогідність здійснення цього майбутнього є надто низькою.

Замість would також дозволяється використання should, could або might:

She might return in time if train went faster. – Вона може повернутися вчасно, якщо поїзд буде їхати швидко.

III тип умовного речення (Third Conditional)

Третій тип умовних речень використовується для позначення минулих умов та подій, що так і не відбулися. Він також може використовуватися для позначення мрії, проте в цієї мрії немає жодних шансів на те, або стати реальністю.

В 3 типі підрядне речення вживається у Past Perfect, а в головному використовується would have плюс Past Participle:

If + підрядне речення у Past Perfect + would have + Past Participle (3 форма дієслова)

Приклади:

If I had won the lottery, I would have visited UK. – Якби я виграв в лотерею, я відвідав би Велику Британію.

If I had passed exams, I would have graduated from the university. – Якби я здав екзамен, то закінчив би університет.

Як бачимо, умова в минулому не справдилася, тому в минулому ми й не отримали результат (закінчення університету).

Замість would have можна використовувати could have, should have, might have:

She could have visited her grandma if it hadn’t rained. – Вона б відвідала бабусю, якби не йшов дощ.