Управленческие аспекты формирования социально-психологического климата в педагогическом коллективе дошкольного учреждения

Управлінські аспекти формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного навчального закладу.

Анотація. У статті висвітлюється поняття „соціально-психологічного клімату” у педагогічному колективі дошкільного навчального закладу та управлінські аспекти його формування. Аналізуються погляди вчених, що займалися дослідженням даної проблеми.

Ключові слова: соціально-психологічний клімат, управлінські аспекти, педагогічний колектив дошкільного навчального закладу.

Аннотация. В статье освещается понятие «социально-психологического климата» в педагогическом коллективе дошкольного учебного учреждения и управленческие аспекты его формирования. Анализируются взгляды ученых, которые занимались исследованием данной проблемы.

Ключевые слова: социально-психологический климат, управленческие аспекты, педагогический коллектив дошкольного учебного учреждения.

Постановка проблеми. Най важливіші проблеми сучасної системи освіти в Україні є підвищення ефективності роботи дошкільних навчальних закладів та створення умов для професійної діяльності педагогічних працівників, забезпечення їх високого статусу в суспільстві, що вимагає сьогодні від адміністрації навчального закладу спрямування всіх зусиль на реалізацію соціально-психологічних функцій управління, які спрямовані на створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату, формування необхідного для продуктивної роботи педагогічного колективу, колективу однодумців. Особливе місце при цьому належить активізації людського фактора, зокрема мобілізації зусиль усіх педагогічних працівників дошкільного закладу, спрямованість його керівників на створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі. Педагогічний колектив дошкільного закладу освіти відрізняється від інших колективів, як за цілями та умовами своєї діяльності, так і своєю структурою та професійними якостями його членів. Саме ці відмінності складають систему специфічних факторів та визначають управлінські аспекти, які впливають на формування соціально – психологічного клімату в зазначеному колективі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що при всій значимості соціально – психологічного клімату для ефективного функціонування педагогічного колективу, в абсолютній більшості робіт увага вчених прикута до дослідження даного психологічного феномену в трудових виробничих і наукових колективах. Так наприклад, досліджувалася проблема психологічного клімату в колективі гуртожитку (А.Морданов), сім’ї (О.Добринін). Значно менше досліджень проблеми психологічного клімату в педагогічному колективі: морально-психологічний клімат в педагогічному колективі як фактор становлення майстерності вчителя (Г.Виноградова); вплив стилю керівництва директора на соціально-психологічну атмосферу в педагогічному колективі (Є.Єрмолаєв); підготовка майбутніх психологів до створення психологічного клімату в педагогічному колективі (О. Мешко), а також аналіз проблеми формування соціально – психологічного клімату студентської групи як засобу становлення професійно-педагогічних якостей майбутнього вчителя (С. Висоцький) [3].

Найбільш вагомими доробками в дослідженні проблем соціально – психологічного клімату в педагогічному колективі є роботи Н.Анікєєвої, Н.Коломінського, Л.Карамушки, Р.Шакурова. Окремі аспекти дослідження зазначеного феномену аналізуються в статтях Л.Шубіної, І. Шварц, А.Палєнева, О.Ковальова, В.Леонтьєва, Ю.Сировецького, Г.Карпова, П. Бісіркіна та ін. Проблема ж психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу, як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури, не була об’єктом окремих досліджень. Винятком є лише роботи українського дослідника О.Проскури. Окремі її аспекти розглядаються також у статтях М.Балашова, В.Кузьменко, І. Сингаївської та ін. Хоч основні положення про соціально – психологічного клімату і є загальними для колективу будь-якого типу, однак слід враховувати й специфіку окремого колективу та різних його типів [4].

Постановка завдання. Проблема соціально – психологічного клімату не розглядається в контексті загально-педагогічної теорії з огляду на її значущість для розуміння процесів і явищ, які мають місце в дошкільному закладі, зокрема, недостатньо досліджена динамічна сторона зазначеного феномену, його цілеспрямованого формування та педагогічного управління [1].

На наш погляд, це якраз і відображає актуальність і недостатній рівень теоретичної й практичної розробки проблеми соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу.

Мета статті – на основі ретельного аналізу психолого-педагогічної та методологічної літератури виявлено, що формування сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного навчального закладу, як складного динамічного соціально-психологічного явища в педагогічному колективі дошкільного закладу можливе, якщо реалізуються ряд управлінськіх аспектві.

Викладення основного матеріалу. Серед головних структурних компонентів соціально-психологічного клімату педагогічного колективу є система ставлень його членів: до виконання професійно-рольових функцій; до колег і керівництва дошкільним закладом; до світу в цілому та самого себе. Його слід розглядати в єдності когнітивного (усвідомленні цілей і завдань педагогічної діяльності; виявлення педагогічної концепції та міра її узгодженості з педагогічними поглядами колег; соціально-перспективна поінформованість про колектив і його членів), емоційної (задоволеність членством у колективі та характером міжособистісних взаємин у ньому; прийняття стилю керівництва й професійного спілкування) і поведінкової (спосіб професійної самореалізації, активність у професійному та соціальному житті колективу) сторін функціонування педагогічного колективу та діяльності окремих його членів.

Разом із тим, проблема соціально – психологічного клімату не розглядається в контексті загально-педагогічної теорії з огляду на її значущість для розуміння процесів і явищ, які мають місце в дошкільному закладі, зокрема, недостатньо досліджена динамічна сторона зазначеного феномену, його цілеспрямованого формування та педагогічного управління [1].

У соціальній психології термін "психологічний клімат" вперше використав Н.С. Мансуров, який вивчав виробничі колективи. Одним із перших розкрив зміст соціально-психологічного клімату В.М.Шепель. Психологічний клімат, на його думку - це емоційне забарвлення психологічних зв'язків членів колективу, що виникає на основі їх симпатії, збіги характерів, інтересів, схильностей. Він вважав, що клімат стосунків між людьми в організації складається з трьох складових. Перша складова - це соціальний клімат, який визначається усвідомленням спільних цілей і завдань організації. Друга складова - моральний клімат, який визначається прийнятими моральними цінностями організації. Третя складова-це психологічний клімат, тобто ті неофіційні відносини, які складаються між працівниками. У цілому, цей феномен прийнято називати соціально-психологічним кліматом колективу організації.

У дослідженнях соціальних психологів (К.К. Платонова, А.А. Русаліновой, В.М. Шепеля, Б.Д. Паригін, А.М. Щербань та ін) намітились чотири основні підходи до розуміння природи соціально-психологічного клімату. Але всі вони сходяться на думці, що феномен соціально-психологічного клімату включає поняття стану психології, організації як єдиного цілого, яке інтегрує приватні групові стану. Соціально-психологічний клімат як інтегральне стан організації включає цілий комплекс різних характеристик.

Розроблена певна система показників, на підставі яких виявляється можливим оцінити рівень і стан соціально-психологічного клімату. При його вивченні за допомогою анкетного опитування за основні показники звичайно беруться такі: задоволеність працівників організації характером і змістом праці, взаєминами з колегами по роботі і менеджерами, стилем керівництва фірмою, рівнем конфліктності відносин, професійною підготовкою персоналу. Ставлячи питання анкетованих, дослідник з'ясовує коло проблем організації. Математичний аналіз даних дозволяє виявити характеристики і фактори сприятливого і несприятливого соціально-психологічного клімату, формування і вдосконалення якого вимагає від адміністрації і психологів у організаціях розуміння емоційного стану людей, настрої, відносин один з одним.

Зарубіжні дослідники виділяють таке важливе психологічне поняття як довіра, що є основою організаційного успіху. З одного боку, довіра - це проблема відносин між людьми, тобто важлива складова соціально-психологічного клімату організації. Але з більш широкої точки зору, довіра - це потужна універсальна сила, що впливає практично на все, що відбувається всередині організації і у відносинах між організаціями і одночасно є структурної та культурної характеристикою організації [9; с.72]. Р.Б.Шо визначає фактори, що формують довіру. Це - порядність, компетентність, лояльність, відкритість співробітників фірми. Всі ці фактори розглядаються у взаємозв'язку як "соціальний капітал", досягнутий в організації.

Залежно від особливостей вияву соціально-психологічний клімат виконує в колективі відповідні функції: консолідуюча (полягає у згуртуванні колективу, об'єднанні зусиль для вирішення навчально-виховних завдань); стимулюючу (виявляється в реалізації «емоційних потенціалів колективу» (А. Лутошкін), його життєвої енергії); стабілізуючу (забезпечує стійкість внутріколективних відносин, створює необхідні передумови для успішної адаптації нових членів колективу); регулюючу (виявляється в утвердженні норм взаємин, прогресивно-етичного оцінювання поведінки членів колективу) [7; с.56]. За допомогою методів соціометрії визначаються популярність-непопулярність членів колективу, їх соціометричний статус, а також виявляються існуючі мікрогрупи. При соціометричному підході до групи основним чинником вибору в системі міжособистісних відносин є симпатія-антипатія. На відміну від соціометрії в референтометрія підставою вибору є ціннісний фактор.

У кожної людини є своя референтна група, з вимогами якої він вважається і на думку якої орієнтується. Перевагу за ознакою референтності істотно відрізняється від перевагу в соціометрії. Референтность лежить у більш глибоких шарах внутрішньогрупової активності, опосередковуваного цінностями, які прийняті в даному колективі [6; с.25]. У будь-якій організації паралельно існують 2 системи управління: формальна і неформальна. Елементи формальної системи добре відомі кожному керівникові: планування, організація, мотивація та контроль. Однак, паралельно з цим стихійно складається інша система, яка виконує ті ж функції, але вже не з організаційної, а з соціальної, міжособистісної сторони. У той час як керівник мотивує співробітника зарплатою, колектив мотивує його спілкуванням, захистом, визнанням її як особистості. Колектив контролює, як би хто-небудь не вийшов за рамки негласно встановлених правил[6;с.29]. Управління процесом згуртування колективу здійснюється за допомогою впливу на фактори, що обумовлюють згуртованість.

До загальних (зовнішнім) чинників відносяться характер суспільних відносин, рівень розвитку науково-технічного прогресу, особливості механізму господарської діяльності, а до специфічних (внутрішніх) - рівень організації та управління виробництва в самому колективі його соціально-психологічний клімат, особистісний склад [5;с.94].

Взаємовідносини в колективі, його згуртованість значною мірою залежать від того, що собою представляють самі члени колективу, які їхні особистісні якості і культура спілкування, що виявляється в ступені емоційної теплоти, симпатії чи антипатії. Трудовий колектив формується з окремих працівників, наділених різними психічними властивостями, з різними соціальними характеристиками. Іншими словами, члени трудового колективу є представниками різних темпераментів, статевовікових і етнічних груп, володіють різними звичками, поглядами, інтересами, які по суті є спільністю чи відмінностями їхніх соціальних позицій.

Переважання тих чи інших особистісних якостей у членів колективу впливає на відносини, що складаються всередині колективу, характер його психічного настрою, надає йому певну особливість, яка може сприяти або заважати його згуртуванню. Особливо сильно перешкоджають згуртуванню колективу негативні риси характеру: образливість, заздрість, хворобливе самолюбство.

Особливість педагогічної праці полягає в тому, що індивідуальні знання, зусилля й досвід дають ефективний результат лише за умови їх узгодження з діями всього педагогічного колективу, підтримки керівними органами, спрямування на досягнення єдиної мети. Колектив з високим рівнем моральної та педагогічної культури (особистої та колективної) працює злагоджено, досягаючи високих результатів [8; с.246-247].

На основі теоретичного аналізу стану соціально-психологічного клімату в колективі дошкільного навчального закладу виявлено социально-психологічні, організаційно-управлінські і педагогічні фактори його стану: соціально-економічні умови праці та життя членів колективу; вагомість дошкольного виховання в системі навчання і соціальний статус дошкільного працівника; стиль управління діяльності завідувача; особливості структури педагогічного колективу та рівень його згуртованності; організаційно-управлінськая сбалансованість і система методичної работи в дошкільному навчальному закладі; психологічна готовність завідувача до створення сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі та позитивної мотивації професійної діяльності його членів. Важливе значення мають система цінностей ориентації членів педагогічного колективу, особливості їх “Я – концепції”, характер відносин з колегами та загальна професійна діяльність, здотність долати труднощі у взаємовідносинах.

Висновки. Взаємозв'язок між ефективністю організації та її соціально-психологічним кліматом - найважливіша проблема для керівників. Тому так важливо знання найважливіших складових соціально-психологічного клімату колективу, розроблених як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками. Сприятливий соціально-психологічний клімат - це підсумок систематичної роботи та заходів керівників, психологів і всіх співробітників колективу. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі є одним із головних завдань навчального закладу. Це пояснюється його впливом як на професійну діяльність педагогів, так і ефективність навчально-виховного процесу в цілому. Соціально-психологічний клімат педагогічного колективу навчального закладу як складна інтегрована характеристика колективу емпірично виявляється в домінуючому відносно стійкому груповому настрої, що є результатом відображення педагогічними працівниками міжособистісних і ділових взаємин у колективі, які опосередковані цілями та змістом спільної професійно-педагогічної діяльності в специфічних умовах освітнього закладу. Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі навчального закладу детермінується низкою соціальних, соціально-психологічних, особистісних і педагогічних чинників.

Список використаних джерел .

1. Аникеева Н.П. Психологический климат в колективе. – М.:Просвещение, 1989. – 224 с.

2. Великий тлумачний словник української сучасної мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.:Ірпінь: ВТФ Перун, 2004. – 1440 с.

3. Воднік В. Структура соціально-психологічного клімату колективу, шляхи його регуляції та формування // Бюлетень.—№ 5.—С. 36-70

4. Коломинський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту. – К., 1996. – С.80 – 111.

5. Жаріков Е.С. "Психология управления" М.: Международный центр финансово-экономического развития, 2002. – 242с.

6. Єрьомін Б.Л., Базаров Т.Ю. "Управление персоналом. Учебник под редакцией" СПб.: Изд-во Питер, 2003. – 109с.

7. Мішурова І., Кутелев П. "Управление мотивацией персонала". – 2006. – 183с.

8. Молочко М.В. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу //Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Гузій (відп. ред.) та ін. – К.: НПУ, 2001. – Вип.6. – С.246-252.

9. Смірнов С.В., Мурашова Е.П. "Организационное поведение управление поведением человека в организации". М.: Альпіна Бизнес Букс, 2004. – 154с.

10. Шейл П. "Руководство по развитию персонала"СПб.: Питер, 2004. – 164с.