Тренинг по медиаграмотности.Учитель Лиманского УВК -гимназии Колгашева Т.Г.

Тренінг з медіа грамотності

Підготувала Т. Г. Колгашева

Тема. Людина в медяному просторі

Мета:

• познайомити учасників тренінгу з поняттям «медіа грамотність», показати важливість володіння основами медіа грамотності в умовах інтенсивної інформатизації суспільства; необхідність знайомити з основами медіа грамотності учнів на уроках словесності та в позашкільній роботі;

• познайомити учасників тренінгу з основними стандартами журналістики, поняттями «пропаганда» та «маніпуляції в медіа»; показати «маркери маніпуляції», розвивати критичне мислення щодо аналізу медяного контенту, вчити розрізняти замовні матеріали, фейкову інформацію;

• познайомити учителів з іграми, які можна провести, навчаючи дітей медіа грамотності, з метою розвитку критичного мислення, формуванню комунікативної та інформаційної компетентностей.

Зміст тренінгу

І. Мотивація. (Це актуально!)

1. Потік інформації нас охопив,

І він, безумовно справляє свій вплив

На погляди наші, ідеї, думки.

До ЗМІ звертаємось ми залюбки.

Сучасний світ прийнято називати інформаційною епохою. (Хто володіє інформацією, той володіє світом). Фраза, яку ви бачите на екрані, сьогодні особливо актуальна.

Відбувається інтенсивна інформатизація суспільства. На зміну індустріальному приходить інформаційне суспільство, оскільки якість і ефективність практичного використання інформації відкриває нові можливості розвитку та підвищення рівня життя людини.

1. Ми всі живемо в медійному просторі.

1. Отже, наші учні – активні споживачі медіа контенту.

• Вони використовують різноманітні медіа пристрої в залежності від своїх потреб та ситуацій

• Обирають контенти з безлічі пропозицій (який відео кліп дивитися, які новини відкрити, якій інформації довіряти)

• Вони рекомендують медіа контент своїм друзям (у соціальних мережах кожен може стати джерелом інформації, фільтром думок або авторитетним лідером)

• Молоді люди паралельно використовують кілька медіа (одночасно читають журнал, слухають радіо, спілкуються у соцмережах)

Отже, діти медійно активні.

1. Право на інформацію закріплене в Конвенції ООН з прав дитини

Отже, медіа грамотність є неодмінною складовою особистості сучасної людини. А навчання дітей медіа грамотності – це одне за завдань учителя-словесника (на уроках (у програмі ми маємо теми, пов’язані з соцмережами, жанрами публіцистичного стилю тощо) та в позашкільній роботі)

2. Оголошення змісту тренінгу та мети

Тож сьогодні пропоную розглянути такі питання

1. Що таке меді грамотність що значить бути медіа грамотним?

2. Що таке пропаганда, маніпуляції

3. Які вправи можна провести з дітьми, навчаючи їх медіагрмотності

Тож під час тренінгу поговоримо про зосновні стандарти журналістики, «пропаганду» та «маніпуляції в медіа»; «маркери маніпуляції», будемо застосовувати критичне мислення щодо аналізу медяного контенту, розрізняти замовні матеріали, фейкову інформацію; познайомимося з іграми, які можна провести, навчаючи дітей медіа грамотності, з метою розвитку критичного мислення, формуванню комунікативної та інформаційної компетентностей.

3. Робота за темою тренінгу

1. Медіа грамотність – це… (Це треба знати!)

Медіаграмотність – це сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати отриману інформацію, розуміти процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив.

+ ( а також створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа)

Тому в основі медіаграмотності лежать знання про типи медіа і їх стандарти

Щоб стандарти журналістики стали зрозумілими, пропоную вправу .

Практика. Вправа «Факт - оцінка»

Чи оперує журналістика? Фактами. А думки і коментарі – повинні подаватися окремо.

За програмою під час вивчення особливостей публіцистичного стилю ми вчимо дітей писати замітку. І дуже часто маємо такі примірники.

• У чому помилка першої замітки?

• Як треба подавати інформацію? (приклад 2)

Висновок:

Отже, знання стандартів є основою медіа грамотності. гадаю, що буде добре, якщо ми будемо вчити не тільки правильно писати замітки на уроках (ЩО? Де? Коли? Як?), а й розповідати про стандарти журналістики. Адже ми таким чином будемо вчити дитину критично сприймати інформацію, що вона отримує. Під час звертання до будь-якого контенту вона вже буде звертати увагу на ці стандарти, аналізувати, мислити критично.

І це буде сприяти тому, що вона буде змалечку вчитися не потрапляти на гачок маніпуляції та пропаганди.

1. Як не потрапити на гачок маніпуляцій (Обережно: маніпуляції!)

1. Маніпуляція в медіа – це техніка цілеспрямованого викривлення інформації для формування певної точки зору, певного ставлення до тієї чи іншої проблеми/особам/явищу.

В чому це проявляється:

▪ надання неповної інформації;

▪ умисне приховування окремого аспекту інформації;

▪ зміщення акцентів у повідомленні;

▪ висмикування з контексту, перекручування;

▪ маніпуляції цифрами.

1. Інструменти маніпуляцій

• Пропаганда (правда змішується з вигадками, перекручуваннями, викликає певні емоції, почуття, закликає до дії);

• Фейки (вигадана (сфабрикована) інформація, покликана дезінформувати, дезорієнтувати);

• Маніпуляції з заголовками, експертами, фото та відео.

РОЗГЛЯНЕМО ТЕПЕР ЦІ ІНСТРУМЕНТИ ДЕТАЛЬНІШЕ, АЛЕ ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО ГОЛОВНЕ:

ЯКЩО ІНФОРМАЦІЯ ВИКЛИКАЄ У ВАС СИЛЬНІ ПОЧУТТЯ, І ПРИ ЦЬОМУ ВИ БАЧИТЕ ПОРУШЕННЯ ОСНОВНИХ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ СТАНДАРТІВ, ПОМІРКУЙТЕ, ЧИ НЕ НАМАГАЮТЬСЯ ВАМИ МАНІПУЛЮВАТИ, СПРОВОКУВАТИ НА ПЕВНІ ДІЇ?

1. Пропаганда – це така форма комунікації, яка має на меті вплинути на ставлення суспільства до певної проблеми/ситуації/явищу. Тут йдеться не про випадкову помилку в процесі інформування, а саме про цілеспрямовану і підготовлену маніпуляцію, вплив.

Найбільша небезпека в тому, що зазвичай пропаганда побудована на частково правдивій інформації, вміло змішаної з брехнею.

1. !!! Якщо ви помітили:

▪ використання неідентифікованих джерел, чуток, які неможливо перевірити;

▪ штучне поєднання в одному матеріалі непов’язаних між собою подій;

▪ емоційно забарвлену лексику, якою описують людей або явища;

▪ категоричні вислови;

▪ заклики до дій,

то скоріш за все цей матеріал є ПРОПАГАНДИСТСЬКИМ І МАНІПУЛЯТИВНИМ.

 У 1937 році в Бостоні відкрили Інститут аналізу пропаганди, що видав книгу під назвою «Мистецтво пропаганди». У цій праці дослідники виділили 7 основних пропагандистських прийомів (цит.  за: Потятиник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. – Львів: ПАІС, 2004):

1.Обзивання (формування образу ворога)

2.Словесна позолота (пафосна характеристика себе)

3.Пересмикування уваги (відведення від нагальних проблем)

4.Свідчення авторитетних людей (підкріплення власної позиції устами визнаних авторитетів)

5. Шулерство, підтасовування фактів (підміна понять, брехня)

6.Усі розумні людии так думають ( узагальнення )

Способи маніпулювання детально розписані в багатьох джерелах. До них відносимо: 1) пряме підтасовування фактів; 2) замовчування невигідної інформації; 3) упередженість інтерпретації фактів; 4) надання сфальсифікованої інформації; 5) навішування ярликів для компрометації політиків; 6) використання групових інтересів тощо. [1; 2; 4; 5; 6; 7; 8; 9].

1. Фейк – це навмисно зманіпульована новина. Іноді фейки – це абсолютні вигадки, фікція (раніше називали «качка»)

Маркери можливих фейків на ТБ:

• неймовірні історії;

• гостра й емоційна лексика;

• підштовхування «героїв» до певних суджень з боку журналіста;

невідповідність «картинки» до тексту журналіста.

Фотофейки (приклади та коментарі)

Практика. Вправа «Как проверить інформацію»

1. Джинса

«Джинсою» (джинса́ — наголос на останньому складі) називають проплачений матеріал або навмисно приховану рекламу. Зараз частіше вживається термін «матеріал з ознаками замовності».

Джинса – це підготовлений журналістом (або прес-службами) матеріал, що спрямований на поліпшення/створення позитивного іміджу політичних партій, політиків, торгівельних марок або товарів, державних структур, а також благодійних фондів та релігіозних організацій, ТА не позначений як реклама зрозумілим для переважної більшості людей чином.

Законодавство України вимагає маркувати рекламні тексти словами «Реклама» або «На правах реклами».

Тому, коли редакція позначає проплачені матеріали іншим шрифтом чи кольором тла (наприклад, як текст на цьому слайді), або ставить у куточку позначку ® та проявляє іншу «творчість», вона бреше своїй аудиторії (маніпулює).

Тексту, підписанному як «Реклама», повірять менше, тому проплаченний матеріал розміщують як звичайний журналістський.

▪ Редакція не включає замовні матеріали у прибуток, відповідно не сплачує податки. У журналістів маленька зарплата, треба виживати.

▪ Замовник має на меті вплинути на громадську думку за допомогою медіа.

Існує політична, комерційна та іміджева «джинса».

Практика: Перегляд та обговорення відео

1. Які ігри провести щодо формування медіа грамотності учнів?

А) Практика

• Гра «Лісова газета»

• Гра «Прес-конференція»

Б) Робота із збіркою ігор

1. Підведення підсумків тренінгу

Гра «Передай маркер по колу»

Вправа «Факт - оцінка»

Тренер просить учасників поділитися на пари. Спочатку одна людина має назвати 1-2 факти про свого напарника і 1-2 оцінки/думки. Тренер наголошує, що факт - це те що насправді існує/відбулося, незалежно від того, що ми про це думаємо, як оцінюємо, а оцінка - це як раз те, що ми думаємо з цього приводу:). Варто зазначити, що оскільки ми граємо в цій аудиторії, люди не знайомі один з одним і деякі факти в даний момент не можна перевірити, то ТРЕБА називати факт, в якому всі учасники можуть переконатися.

Тренер показує приклад: “Зліва від мене сидить жінка. Це факт (і всі бачать, що так і є). Жінка трохи засмучена, втомлена. Це оцінка (це тренер так вирішив/оцінив, насправді, жінка може бути просто зосередженою на отриманні нової інформації або, навпаки, розслабленою або замисленою). Або: “Переді мною людина, на сорочці якої висить бейджик з написом “Алекс”. Це факт. Я думаю, що його справжнє ім’я Олександр, він проста та відкрита людина :). Це оцінка (хоча Алекс може бути від “Олексій”, або взагалі це його вигадане ім’я на час тренінгу. І як раз він не відкрита людина, а любить “пограти” у втаємничість”).

Так само треба бути обережними з висловами на кшталт: “Наталя погано бачить, бо в неї окуляри” - зараз деякі стильні люди носять окуляри зі звичайним склом, тобто не обов’язково лише люди з поганим зором в окулярах. Або “Сергій одружений, це факт, бо в нього обручка на пальці.” - так само НЕ факт, людина може хотіла показати, що не самотня, а одружена. І обручка може бути просто так:). Або: “Юля посміхається, вона весела людина” - факт лише в тому, що посміхається (всі бачать). А з приводу весела - не факт, можна посміхатися гірко, саркастично або нещиро….

Вправа з маркером

Учасники тренінгу по колу передають один одному звичайний канцелярський маркер, пропонуючи свій варіант його використання (окрім прямого – писати чи малювати). Наприклад, маркер можна використати як указку або як бігуді, в якості поплавка чи скалки для тіста. Добре, якщо ідей вистачить на декілька кіл. Хто не може назвати неординарний спосіб використання, вибуває з кола.

Вправа розвиває креативне мислення, сприяє розвитку творчих здібностей, демонструє різні погляди на звичайні буденні речі. Її добре проводити між певними тематичними блоками або задля відпочинку групи після якоїсь серйозної роботи.

Ділова гра «Прес-конференція»

Мета: дати учасникам тренінгу відчути себе в ролі журналіста або спікера-експерта, який надає журналістам інформацію та відповідає на питання в режимі онлайн.

Тривалість: до 1,5 годин = 20 хвилин (підготовчий етап) + 30-40 хвилин (процес ПК) + 20 хвилин дебрифінг (аналіз, «робота над помилками»).

Тему для прес-конференції заздалегідь готує тренер, бо обговорення повинно стосуватись того, на чому добре розуміються присутні (наприклад, конфліктної ситуації в школі чи новації в освіті).

В залежності від теми готуються картки з ролями: 2-3 учасники ПК (спікери: наприклад, представник адміністрації школи, представник батьківського комітету, незалежний психолог чи представник громади) + модератор (ведучий ПК, який оголошує тему, представляє учасників, надає слово журналістам, підводить підсумки). Всі інші ролі – журналісти різних типів видань (газет, телебачення, радіо, інтернет-порталів) з різними концепціями та власниками («жовта» преса, комунальне видання, що належить владі, громадське телебачення, всеукраїнський освітній портал, розважальне радіо чи телебачення тощо). Можливо також зробити декілька карток з ролями «представник громадськості» або батьків, бо сучасна ПК – захід відкритий, на якому можуть бути присутніми не тільки медійники.

На підготовчому етапі учасники тренінгу методом жеребкування обирають картки з певною роллю (спікера, модератора чи журналіста). Спікери й модератор окремо від журналістів обговорюють зміст промов, домовляються про розбіжності у поглядах на проблему, відповіді на можливі «гострі» питання. Формулюють свої тези (можна зафіксувати письмово) та обирають психологічні типи своїх героїв. Журналісти в свою чергу готують питання, виходячи з того, який тип ЗМК представляють (було вказано в картці) та на яку аудиторію працюють.

Прес-конференція розпочинається з оголошення модератором теми та невеличких промов спікерів, які висловлюють свої думки з приводу проблеми/ситуації (до 5-7 хвилин). Потім журналістам дають змогу поставити питання (вони представляють своє ЗМК – справжнє чи вигадане, ставлять питання певному спікеру), учасники можуть зпровокувати «скандал» чи щось подібне. Модератор має «керувати» процесом, підбити підсумок заходу та попрощатися.

Гра «Лісова газета (портал)»

Учасників тренінгу слід об’єднати в чотири групи (за будь-яким принципом, але краще – всліпу, тобто «на перший-четвертий шикуйсь» чи розрахуватися за порами року (осінь, зима, весна, літо). Представники груп витягують картку, на якій написано, яку саме з лісових аудиторій буде представляти група – вовків, зайців, птахів чи дерева.

Опис ситуації (оголошує тренер): Серед жителів лісу рознеслися чутки/стало відомо, що незабаром в центрі лісу буде побудовано ферму. Всі мешканці лісу збентежені цією інформацією, бо зміни, спричинені будівництвом, стосуються кожного. Тривога зростає, і кожна з чотирьох цільових груп має можливість підготувати перелік питань і направити їх в лісову газету (портал), журналісти якої будуть шукати відповіді на ці питання.

Хід гри. Протягом 15-20 хвилин кожна з чотирьох цільових груп обговорює та фіксує на аркуші (краще – аркуші для фліпчарту) питання, які в них виникли і які вони групою затвердили як суттєві та нагальні (до 10 питань). Коли час вийшов, групи презентують свої питання перед всією аудиторію.

З попереднього досвіду проведення гри відомо, що типовими питаннями для дерев є такі:

• Чи будуть нас знищувати?

• Чи можна брати дерева з іншого лісу?

• Якщо нас будуть вирубувати, то чи потурбуються про висадку молодняка?

і т.п.

Всі групи зазвичай буде цікавити, що саме будуть вирощувати на фермі – вовків та зайців цікавить, чи можна буде це з’їсти (може, розводити будуть овець чи капусту), дерева та птахи зазвичай турбуються через ймовірний негативний вплив на навколишнє середовище, на здоров’я та безпеку їхніх нащадків…

Зважаючи на те, хто становить аудиторію, питання можуть бути дуже різними, але зазвичай ніхто не питає – ХТО ДОЗВОЛИВ розпочати будівництво без згоди громади, яку представляють і зайці, і дерева, і птахи, і вовки та КОЛИ ЦЕ СТАНЕТЬСЯ (почнеться будівництво). Тобто вправа демонструє нашу громадянську «незрілість», відсутність традиції брати участь у вирішенні життєво суттєвих питань та впливати на дії «можних світу цього».

Ще один елемент дебрифінгу/аналізу полягає в тому, яка саме аудиторія зашифрована під кодами птахів, хижаків, зайців та дерев – і тут тренер робить висновки в залежності від питань, сформульованих певною групою.

Зайці – молодь, тобто суспільний прошарок не самостійний, той, що потребує захисту та опіки.

Дерева – люди похилого віку, ті, що «пустили корені», не мобільні, і також потребують захисту та опіки.

Вовки – представники бізнесу, підприємці: рішучі, дійові, навіть хижі, готові боротися за своє, а якщо пристосовуватись до ситуації, що міняється, то на умовах отримання певного зиску.

Птахи – це люди «вільних» професій (фрілансери) – ті, що можуть легко знятися з міста в пошуках кращої долі. До цієї категорії можна віднести всі професії, які залежать виключно від людини та засобів комунікації (комп’ютера, мережі Інтернет): бухгалтери, журналісти, програмісти, дизайнери тощо.

Висновок: громаду становлять певні цільові аудиторії, у кожної з них свої інтереси та життєві цілі, - і це потрібно враховувати журналістам. Але головне – громада має право і повинна брати участь в житті свого населеного пункту/держави – і саме завдяки журналістам можна стати важелем, який будуть брати до уваги і бізнесмени, і політики, тобто будь-яка влада.