Урок розвитку мовлення: твір-роздум «мамина пісня колискова»

УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ: ТВІР-РОЗДУМ «МАМИНА ПІСНЯ КОЛИСКОВА»

Без пісні, що мені співала мати,

Я навіть дня прожити би не зміг.

В. ВИХРУЩ

Мета уроку: ознайомити учнів з багатством колискових пісень, розкрити любов і ласку матерів до дітей, збагатити душу і серце глибоким почуттям вірності батьківській хаті , маминій пісні, рідній землі; вдосконалювати вміння зв'язного мовлення, зокрема складання твору-роздуму.

Учнів, які беруть участь у композиції, позначаємо номерами, учителя − Вч.

Звучить колискова у виконанні учнів.

Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі −

Тоді я чую неньки колискову.

Вч. Сьогодні у нас мова про святиню − мамину пісню, адже колискова − це пісня материнської душі і безмежної любові, ласки й неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені радість і біль, тривога й надія.

Колискова пісня! Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи і політики, просто люди. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя.

Вслухаюся в поетичні образи колискової і уявляю в колисці немовлятко, котре покліпує оченятами, світлими і довірливими, на які під мелодію пісні напливає, мов вечірній туман, дрімота...

А чи знаєте ви, з чого робили колиски?

Колиски робили з дерева: калини, ясена, клена або плели з лози, щоб діти були дужими та співочими. Про це співається навіть у самих колискових:

Колясочка яворова,

Колисочка з горішка.

Нехай на ній колишеться

Маленька потішка .

2. Колись колиски підвішували до сволока. Ще й тепер у хатах можна побачити скоблики , до яких їх підвішували.

3. А ще в народі існував звичай: колиску, що вже вийшла з ужитку, ніколи не викидали. Її берегли доти, доки жили люди в хаті.

4. Біля колиски, плетеної з лози чи різьбленої з дерева, творилася найбільша таїна людського буття − переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів:

Ой щоб спало, щастя знало,

Ой щоб росло, не боліло,

На серденько не кволіло,

Соньки-дрімки в колисоньки,

Добрий розум в головоньки.

5. Мамина пісня... Але ж її не може бути без мами − найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

6. Мама... Закрий очі і прислухайся. I ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж прислів'я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей − не мав клопоту».

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих − серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

«Мамонько, вітаю із онуком!»

Добре ж як себе пізнать в дитині

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину,

I людині дати світ широкий.

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

Вч. А хто з вас знає, яка улюблена пісня вашої мами? (Учні називають їх, читають уривки.)

Вч. Колискові, їх надзвичайна ліричність здавна привертали увагу діячів культури, письменників. Їх публікували в своїх збірниках відомі вчені М. Максимович, А. Метлинський, Я. Головацький. Записували і друкували колискові Марко Вовчок, Іван Франко, Борис Грінченко. Та з особливою любов'ю до колискової пісні, казок, дитячих ігор ставилася славетна Леся Українка. Вона навіть сама писала художні тексти, один з яких − «Колискова» − відомий всім.

7. А Хіба не колискова дала світові поета-генія Тараса Шевченка? Бо той біль за долю народу народився з колискової, яку співала мати. Про це пізніше він писав:

Мене там мати повивала,

I, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину.

8. Недавно вийшла з друку книжечка «Ой зацвіла черемшина». Її уклав відомий львівський літератор Микола Ільницький. У книжці зібрані пісні, що він записав із слів своєї мами. У вступному слові до книжки вдячний син говорить: «Великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою».

Вч. Спить натруджене село, лиш у нашій хаті допізна поблискує вона. Чітка не по роках неньчина пам'ять дбайливо розсновує золоті ниті на народній поезії і дзвенять вони, немов струни бандури, живою мовою поколінь. Кожна прибережна співаночка оддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвітом. (Учні зачитують колискові записані з уст батьків.)

Вч. Які почуття охоплюють вас, коли чуєте колискові?

9. Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко, котре покліпує віями, дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях, легеньким помахом крил птахи поза точком приносять кашку з молочком та десь далеко-далеко виряджається козак у військо, щоб татарин-басурман не заполонив сестрицю.

Вч. Як бачимо, художні образи в колискових нечисленні: кіт, голуб, зозуля, сон, дитина, батько. А над усіма ними − величний образ жінки-матері, ніжне серце якої сповнене безмежною любов'ю до дитини. (Учениця читає вірш О. Олеся «Сон»).

Вч. А чи співали вам колискові? Які?

10. Уже стали крилатими слова з пісні В. Симоненка:

«Можна все на світі вибирати сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

I це, найсвятіше для нас почуття Батьківщини ,неодмінно асоціюється з маминою піснею, з тим, як

«заглядає в шибку казка

з сивими очима.

Материнська добра ласка

В неї за плечима».

(Весь вірш Симоненка читає учень).

Вч. Немає, друзі, нічого більшого, як любов материнська.

Про це розкаже і народна легенда.

Був у матері єдиний син − добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце спали на вогні».

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю − піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце».

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? 3ірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш...»

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. I такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї . Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.

Тож недаремно кажуть у народі ,що найсвятіша любов - материнська. Учень (під музику)

Дні дитинства, наче плин води...

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається материна пісня, повна згадок,

Пам'ять зостається назавжди!

Вч. А зараз складемо цитатний план до твору. (Учні складають план і записують його в зошит).

Твір-роздум «Мамина пісня колискова»

Без пісні, що мені співала мати,

Я навіть дня прожита би не зміг.

В. вихрущ

План

1. «Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон Ніжний землю обійма за плечі −

Тоді я чую неньки колискову».

2. «Скупала в зіллі, словом сповила

I на добру долю пісню-колисанку в серце улила».

3. «Великі дороги в широкий світ завжди

починаються від материнської пісні, співаної над колискою».

4. «Заглядає в шибку казка

Сивими очима.

Материнська добра ласка

В неї за плечима».

5. «Дні дитинства, наче плин води...

Проліта дитинство, та у спадок,

Зостається материна пісня, повна згадок,

Пам'ять зостається назавжди».

Домашнє завдання : написати за цією темою і планом твір.