Интерактивные формы работы на уроках украинского языка и литературы

Мулявка А. А., учитель

української мови і літератури

Інтерактивне навчання на уроках української літератури

Сучасне життя ставить надзвичайно високі вимоги до якості навчання. Одна з них – розвиток освітніх процесів за рахунок інноваційної діяльності педагогічних колективів та окремих вчителів. Навчальною потребою сучасної системи освіти є впровадження нових форм та методів навчання й виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного учня.

Однією з таких форм є інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Актуальність інтерактивного навчання пов’язана з тим, що:

• шляхом упровадження інтерактивних методик активізується діяльність учнів;

• учитель не домінує над учнем, а допомагає йому в процесі здобуття нових знань через розвиток власної активності, спрямовує і регулює спільну діяльність;

• забезпечується адекватний зворотний зв'язок між викладачем та учнем.

У процесі розбудови нашої держави надзвичайно зростає значення вивчення гуманітарних дисциплін, серед яких українська література посідають важливе місце, оскільки сприяють формуванню загальної культури, моралі та світогляду школярів. Адже жодна з навчальних дисциплін не має таких можливостей духовного розвитку особистості як література.

Віктор Гюго порівнював літературу з Вавилонською вежею.

Оскільки література – це вид мистецтва, то уроки літератури мають істотно відрізнятися від інших предметів. Український педагог Василь Сухомлинський називав уроки літератури «жаринками-іскринками».

У сучасному надзвичайно динамічному і складному світі для діяльності людини важливий не так обсяг знань, як уміння здобувати знання і доречно користуватися ними.

Перед учителем постає проблема оптимізації та вибору методів навчання, що забезпечували б умови для розвитку всебічно розвиненої особистості, яка свідомо буде використовувати свої знання і здібності. То ж на уроках української літератури творчо підходимо до використання ефективних засобів інтерактивного навчання, спираючись при цьому на педагогічний досвід, спеціальні психологічні дослідження. А це диспути, групова робота, рольові ігри, кероване проектування, пошукова та творча робота, вирішення проблемних ситуації тощо.

Ефективність навчального процесу, як показують результати багатьох досліджень, а також власний педагогічний досвід, досягається поєднанням традиційних та інтерактивних методів. Так, коли учням треба засвоїти інформацію, використовуємо традиційні методи навчання (читання художнього твору, розповідь учителя, пояснення, відповіді на запитання, переказ тощо), а коли за мету ставимо перетворення цієї інформації, залучення учнів до спільної чи індивідуальної навчально-пошукової діяльності, застосовуємо інтерактивні методи, зокрема дискусію, диспут, «мозковий штурм», «акваріум», метод «Прес», мікрофон, вільне письмо, кубування, імітаційні ігри тощо. Використання інтерактивних методів під час вивчення української літератури дає можливість учням осмислювати власну діяльність, перебудовувати свої дії, досвід, виходячи із власних мотивів і потреб. Саме це сприяє формуванню готовності самостійно читати художні твори та розуміти відображені в них явища, процеси, осмислювати художні лінії літературного прийому письменника тощо.

Для реалізації міжпредметних зв’язків на заняттях літератури використовуємо і традиційні, і інноваційні методи: бесіду з опорою на життєвий досвід, розповідь, характеристику, аналіз, порівняння понять, фактів, пригадування на основі різних видів повторення, компаративний аналіз, обговорення ситуативних завдань тощо, оптимальне поєднання яких дає позитивні результати, адже учні стають активними учасниками навчально-виховного процесу, кожен долучається до співпраці в колективній, груповій діяльності.

По-сучасному підходимо до проведення загальноприйнятої лекції, яка є традиційною формою передачі і сприйняття інформації. Тому перетворюємо лекцію зі способу повідомлення знань на спосіб здобування, засвоєння та практичного застосування цих знань, тобто на продуктивно-пошуковий спосіб.

Допомагає в активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі слухання лекції запис її плану, складання тез або конспекту, заслуховування невеликих повідомлень чи рефератів, виразне читання уривків текстів творів тощо. Зокрема, найчастіше використовуємо інтерактивну, аналітичну, проблемну, бінарну лекцію, лекцію-презентацію, лекцію-діалог, лекцію-дискусію, лекцію-«мозковий штурм».

Вивчення життя і творчості письменника, аналіз художнього твору будуємо як заняття-семінар, сповідь, літературну екскурсію, занурення в особистість, диспут, ділову гру, які краще допомагають розкрити нетрадиційні погляди на літературний твір, його автора, що активізує розумову діяльність учнів, спонукає їх мислити самостійно, підвищує увагу, викликає зацікавленість. На таких заняттях здебільшого зав’язується дискусія, яка потребує від учнів чіткості висловлювань, глибини знань, творчої діяльності.

Заняття з літератури мають ще одну істотну особливість – емоційність. Адже художній твір – це завжди хвилювання, спалах почуттів,. Боротьба поглядів, любов і ненависть. Він сам по собі збуджує, хвилює студента, викликає в нього різні емоції. То ж природно, що викладати літературу байдуже, не емоційно просто неможливо.

Ми глибоко зацікавлені в тому, щоб постійно пульсувала думка учня, схвально і з повагою ставимось до їхніх «маленьких» навчальних відкриттів, підбадьорюємо їх, спрямовуємо у належне русло їхні зусилля. Якщо самі думаємо вголос, переживаємо, залучаємо учнів разом міркувати, збуджуємо їхні почуття, то вони точніше розуміють зміст твору, образи.

На нашу думку, кожен урок повинен починатися з емоційного вступу, точніше емоційно-естетичного. Як приклад, перший урок по творчості Павла Грабовського. У розпорядженні учителя є чимало літературно-критичного і художньо ілюстрованого матеріалу до висвітлення особи будь-якого письменника. А тому вибираємо найбільш значущі і документально підтверджені факти.

«У центрі далекого і невідомого для нас міста Тобольська є невелике кладовище. Обабіч однієї з алей пам’ятники декабристам Муравйову-Апостолу, Кюххельбекеру, …а поруч невеличка могилка українського поета, громадського діяча Павла Арсеновича Грабовського. Чому на далекій півночі поруч з могилами декабристів покоїться прах українського письменника?»

Сподіваємось, що такий вступ зацікавить, пробудить творче мислення учнів і разом з учителем буде легше створити уявну кінострічку про життя і творчість П. А. Грабовського.

Зазначимо, що багато фактичного матеріалу для створення емоційної ситуації можна використати і вивчаючи творчість Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших.

Ми, учителі-словесники, маємо володіти тонким відчуттям художнього слова, умінням самим виразно читати художні твори, щоб захопити цими творами учнів. А ще важливий ключик – якомога частіше, наскільки це взагалі можливо – читати напам’ять.

Інколи можна почути думку, що головне завдання педагога-словесника полягає в тому, щоб учні розуміли текст художнього твору. Гадаю, що таке твердження є помилковим. Учні до кінця не зрозуміють твору або зрозуміють його частково, якщо вони не відчувають, що учитель сам читає і як читає – все це дія слова на них.

Для успішної роботи з книжкою навчаємо учнів правильно складати план, тези, цитати, рецензії, конспект. Серед нетрадиційних методів навчання використовуємо ілюстрацію й демонстрацію, когнітивні методи (змістового бачення, образного бачення, символічного бачення, метод порівнянь); різні види аналізу художнього твору: хронотопічний, підготовка ілюстрацій за мотивами художніх творів, пошук ключових висловів, епізодів, уривків у текстах).

Наш час потребує нових підходів до освітнього процесу, зокрема до проблеми використання нових технологій, передусім комп’ютерних.

Однією з оптимальних і доступних для викладача форм використання цих технологій на заняттях української мови та літератури є створення презентацій. Презентації найчастіше використовуються для супроводу викладу лекційного матеріалу, для повторювально-узагальнювальних занять, для тематичного оцінювання знань.

Отож інтерактивні форми роботи на заняттях словесності у їх численних комбінаціях і поєднаннях забезпечують високу ефективність навчання, оскільки стимулюють розвиток творчих здібностей учнів, роботу думки,, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати.

Використана література:

1. Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф. Ф. Майстерність вчителя-словесника. –К.: Рад. школа, 1978.

2. Журавська Н. В. Метод проектів на уроках української мови та літератури / Н. В. Журавська, Т. В. Муляр – Тернопіль – Харків: Ранок, 2010. – 144с. - (Серія «Нові педагогічні технології»).

3. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології. – К., 2004.

4. Присяжнюк С. І. Інтерактивні форми роботи на заняттях української літератури.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. - №9.

5. Соловйов Ю. І. Творчий пошук молодих педагогів Донеччини. – Донецьк: «Витоки», ІППО, 2007. – 206 с.

6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад школа 1976. – Т. 1.