Засади сучасного уроку

Засади сучасного уроку

ДОПОВІДЬ

ПЛАН

1. Загальнопедагогічні вимоги до сучасного уроку
2. Компоненти сучасного уроку:
   • Організаційна складова уроку
   • Психологічна складова
   • Виховна складова уроку:
   • Санітарно – гігієнічна складова уроку:
3. Розумове виховання учнів в процесі навчання
4. Пам’ятка вчителю щодо підготовки та реалізації організаційного аспекту сучасного уроку.
5. Вимоги до сучасного уроку.
6. Проблеми уроку

Сучасний урок

Сучасний урок – це далеко не одноманітна та єдина структурно – змістова схема. Тому кожний конкретний вчитель визначає для себе ті форми роботи, які для нього більш припустимі, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. Саме урок – це місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості.

Урок –це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально – виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилось. З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність вчителя, іншими словами, як форма навчання, а й як діяльність учня, інакше кажучи, учіння.

В методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку:

загально педагогічні вимоги, дидактичні вимоги, психологічні вимоги, гігієнічні вимоги.

Загальнопедагогічні вимоги

• Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

• Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

• Орієнтація на процес навчання;

• Тривимірне навчання;

• Створення емоційно - актуального фону навчання;

• Педагогічний такт і культура мови;

• Пізнавальна самостійність учнів;

• Чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку;

Дидактичні вимоги

• Раціональне використання кожної хвилини уроку;

• Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

• Використання активних методів навчання;

• Зв’язок з раніше вивченим досвідом, набутим учнем;

• Формування умінь учнів самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці;

• Індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

• Використання сценарних варіантів уроку, які є носіями інформації;

• Створення умов для успішного навчання учнів ;

• Чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їх зв’язок з розвиваючими і виховними задачами;

• Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;

• Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;

• Організоване закінчення уроку;

• Здійснення між предметних зв’язків.

• Врахування принципів диференціації та індивідуалізації.

Психологічні вимоги

• Урахування психологічних особливостей кожного учня;

• Нормальний психологічний стан і стійкий настрій учителя і учнів;

• Вимогливість і доброзичливість учителя і учнів;

• Педагогічна етика і психологічний такт;

Гігієнічні вимоги

• Дотримання температурного режиму;

• Нормативність освітлення класного приміщення;

• Провітрювання;

• Відповідність шкільних меблів вимогам нормативів;

• Чергування видів навчальної роботи

• Попередження перевантаження, стомлюваності школярів.

До необхідних компонентів сучасного уроку можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно – гігієнічну складові уроку.

Організаційна складова уроку

Організація уроку є одним із основних аспектів. Мета організації полягає в забезпеченні успішної реалізації змісту та завдань навчання, умов для ефективної взаємодії вчителя та учнів у навчально – виховному процесі.

Організація педагогічної діяльності вчителя на уроці передбачає : постановку доцільної та раціональної мети і завдань навчання; мотивацію спільної діяльності учнів та вчителя; планування, нормування, діагностування, прогнозування, стимулювання, контроль і корекцію процесу навчання та його результативності; використання раціональної та ефективної технології навчання.

Організаційний аспект уроку характеризується його основними компонентами:

• структура уроку;

• організація навчального матеріалу;

• організація педагогічної діяльності вчителя та навчально – пізнавальної діяльності учнів;

• організація навчально – матеріального забезпечення та технічного оснащення уроку;

• використання часу на уроці.

Учені та практики вирізняють два аспекти організації: упорядкованість та спрямованість. Упорядкованість визначається кількісно як величина організованості системи, тобто її певний стан. Спрямованість характеризує відповідність чи невідповідність організації умовам оточуючого середовища. З точки зору забезпечення впорядкованості уроку організація передбачає раціональність його структури в цілому і структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності вчителя, навчально – пізнавальної діяльності учнів, відносин між ними ; матеріально – технічне оснащення уроку, раціональне використання часу на уроці.

У типовому комбінованому уроці основними структурними компонентами є :

• перевірка домашнього завдання ;

• актуалізація опорних навчальних досягнень учнів;

• вивчення нового матеріалу ;

• контроль та корекція навчально – пізнавальної діяльності учнів та її результативність ;

• підбиття підсумків уроку;

• задавання домашнього завдання.

Незалежно від специфіки структури уроку, його організаційний аспект включає : Організацію перевірки домашнього завдання; постановку проміжних цілей і завдань навчання; організацію змісту навчального матеріалу; організацію спільної діяльності вчителя та учнів ; навчально – методичного забезпечення уроку; забезпечення оптимального дозування втирати часу на кожний структурний компонент уроку і вид навчально – пізнавальної діяльності учнів.

Стосунки між вчителем і учнем встановлюються як суб’єктно – суб’єктні. За цих умов учень виступає як активна діяльнісна одиниця навчально – виховного процесу в якості суб’єкту і замовника знань, тобто як індивід, якому притаманні індивідуальні особливості (темперамент, пам’ять, мислення, уява, потреби, соціальна орієнтація), інтереси та запити.

Система параметрів, що характеризує організацію закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів:

• постановка та реалізація цілей і завдань закріплення, систематизації, узагальнення знань учнів;

• виділення у змісті навчального матеріалу основного, істотного, що підлягає закріпленню, систематизації та узагальненню;

• навчально – матеріальне забезпечення, закріплення, систематизація та узагальнення знань учнів (наочність, роздатковий дидактичний матеріал, ТНЗ, реактиви та ін.)

• забезпечення оптимальної працездатності учнів у процесі закріплення, систематизації та узагальнення знань ( зміна видів діяльності, психологічна розрядка, фізкультхвилинка, музична пауза);

• забезпечення раціональної організації зворотного зв’язку в процесі закріплення, систематизації й узагальнення знань учнів;

• організація контролю та корекції знань учнів у процесі їх закріплення, систематизації й узагальнення;

• взаємозв’язок закріплених, систематизованих та узагальнених знань учнів з домашнім завданням.

Психологічна складова

Психологічна складова уроку базується на наступних тезах:

• Урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня (формувати інтелектуальні, моральні та інші якості особистості);

• Зміни в структурі особистості відбуваються лише в тому випадку, коли учень діє за внутрішнім покликанням, а звідси – висновок, що вчителеві необхідно стимулювати пізнавальну активність та інтереси учня;

• Виховуючи навчання не можна зводити до виховних моментів уроку ; всі елементи уроку мусять бути виховуючи ми за своєю суттю;

• Центральний компонент будь – якого уроку – організація пізнавальної діяльності учнів, де провідними пізнавальними процесами є мислення та уява;

• Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів ( зміст, методика, майстерність учителя тощо), але й від внутрішніх умов, тобто індивідуально – психологічних особливостей учнів.

Таким чином, з точки зору психологічної складової уроку, сучасний урок повинен враховувати: психологічну мету, стиль уроку, організація пізнавальної діяльності учнів, організованість учнів та врахування їх вікових особливостей.

Виховна складова уроку:

Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає:

• Постановку виховних цілей і завдань на уроці;

• Виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;

• Визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи і зосередження переважної уваги на ньому в процесі навчання;

• Визначення та використання педагогічного доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів Ії реалізації;

• Вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання;

• Забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів;

• Раціональність управління виховним процесом на уроці;

• Оцінка ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.

До основних компонентів виховного аспекту уроку відносяться:

Національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне та валеологічне виховання.

Санітарно – гігієнічна складова уроку:

На санітарно – гігієнічний аспект уроку впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку, його зміст і методики навчання, але й багато інших зовнішніх факторів, які тією чи іншою мірою впливають та зумовлюють його якість. До таких відносяться:

• Гігієна навчальних приміщень, праці вчителя та учнів;

• Фізіологічно – гігієнічні передумови організації процесу навчання;

• Організація і зміст гігієнічного навчання та виховання учнів.

• Попередження перевантаження, стомлюваності школярів.

Вимоги до сучасного уроку.

1. Знання об’єктивних законів психології навчання і принципів дидактики ( науковості, систематичності та послідовності навчання, наочності та доступності, свідомості та активності, міцності та ґрунтовності знань, індивідуального підходу в навчанні.

2. Високий рівень науковості, тобто відповідність змісту уроку сучасних досягнень науки і процесу навчання – останнім досягненням педагогіки, психології навчання.

3. Систематичний і ціле направлений контроль за якістю знань учнів, вироблення навичок та вмінь, за оцінюванням знань учнів.

4. Чітка дидактична цілеспрямованість. Учні повинні знати як головну мету уроку, так і конкретну мету кожного завдання, що виконується.

5. На основі сформованих знань, умінь та навичок учнів вчити їх використовувати раціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, формувати у школярів культуру труда, вміння вчитись (самостійна робота з підручником, книгою, довідковою літературою, складання простого і розгорнутого плану, тези, конспект, доповідь, працювати за інструкцією, самоконтроль).

6. Чітка структура уроку, що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем підготовленості учнів, засобами та методами навчання, вимогами гігієни розумової праці та психології навчання.

7. Педагогічна доцільність добору різноманітних засобів і прийомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу, що забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів ; відповідність методів навчання дидактичній меті, віковим особливостям учнів і рівню їх теоретичної та практичної підготовленості. Широке застосування проблемного, дослідницького методів навчання.

8. Нестандартні форми проведення уроку і заходи, які сприяють їх впровадженню.

9. Здійснення між предметних зв’язків.

10. Врахування принципів диференціації та індивідуалізації.

11. Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Попередження перевантаження, стомлюваності школярів.

12. Створення оптимального психологічного режиму на уроці ( атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, довіри, всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).

13. Додержання технологічних вимог ( робоче місце вчителя та учня, мобілізуючий початок уроку, раціональне використання класної дошки, наочності, технічних засобів навчання, чітке дозування навчальної праці на кожному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).

14. Культура вчителя, широкий діапазон його знань, інтелектуальний рівень.

15. Результативність уроку ( ступінь досягнення мети, якість знань та рівень сформованості умінь і навичок, позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів).

ЛІТЕРАТУРА

1. Інтерактивні технології навчання : теорія, практика, досвід: Метод. посібник. – К., 2002.
2. Использование современных информационных и коммуникационных технологий в образовательном процессе: Учебно-методический комплект для системы педагогического образования / Под. общ. ред. А.М. Семибратова. – М.: АПКиПРО, 2004.
3. Кларин М.В. Инновации в обучении: Метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. – М., 1997.
4. Компьютерные телекоммуникации – школе / под ред. Е.С. Полат – М., 1995. 10. Назарова Т.С. педагогические технологии: новый этап эволюции // Педагогика.- 1997.-№7.- С. 23-26.
5. Кульневич С.В., Лакоценина Т.П. Не совсем обычный урок: практическое пособие. – Воронеж: ЧП Лакоценин, 2006. – 175 с.
6. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пос. / Под ред. Е.С. Полат. - М., 1999.
7. Мельникова С.И., Яворовская Л.Н., Игровые формы учебных занятий. – Х, 1993.
8. Монахов В.М. Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса. – Волгоград: Перемена, 1995.
9. Никишина И.В. Инновационные педагогические технологии и организация учебно-воспитательного и методического процессов в школе. – Волгоград: Учитель, 2006. – 91 с.
10. Освітні технології: Навч. – метод. посібник. За заг. ред. О.М, Пєхоти. – К.,2001.
11. Падалка О.С. та ін. Педагогічні технології. – К, 1995.
12. Партнерство в освіті – запорука демократизації школи // Відкритий урок. – 2003. - № 3 – 4.
13. Пахомова Н.Ю. Проектный метод в арсенале массового учителя // http: schools.keldysh.ru.
14. Полат Е.С. Новые технологии / Пособие для учителей - М, 1997.
15. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. – К.: А.С.К., 2005. – 192 с.
16. Проектное обучение в педагогике: Учебное пособие. - Брянск: Издательство БГПУ, 2001. - 224 с.
17. Роберт И.В. Современные информационные технологии в обучении: дидактические проблемы, перспективы использования. – М., 1994.
18. Симоненко В.Д., Фомин Н.В. Современные педагогические технологии: Учебное пособие. - Брянск: Издательство БГПУ, 2001. - 395 с.
19. Технология проектирования в науке, образовании и производстве. Сборник научных статей, творческих проектов и конструкторских разработок студентов и преподавателей. Часть 1. Состав. И.Ю. Сероусов – Брянск: Изд-во БГУ. – 2003. – 69 с.
20. Технология проектирования в науке, образовании и производстве. Сборник научных статей, творческих проектов и конструкторских разработок студентов и преподавателей. Часть 2. Состав. И.Ю. Сероусов – Брянск: Изд-во БГУ. – 2003. – 69 с.
21. Технология проектирования в науке, образовании и производстве. Сборник научных статей, творческих проектов и конструкторских разработок студентов и преподавателей. Часть 3. Состав. И.Ю. Сероусов – Брянск: Изд-во БГУ. – 2003. – 78 с.