Академік М.Кравчук - лицар математики (позакласний захід)

Година цікавої інформації

Моя любов - Україна і математика

М. Кравчук

На сцені — портрет М. Кравчука, стенд з фотографіями, висловлювання вченого, відгуки сучасників про його вплив на розвиток науки.

Сценарій вечора

1. Вступне слово вчителя.

На плакаті напис: «Михайло Кравчук — математик широкого масштабу. Його ім’я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знає лише, що він — українець».

«Уся його сила волі, неймовірна працездатність, темперамент пішли на одне діло, що заповнювало його цілком, — на наукову твор­чість», — так сказав академік Михайло Кравчук про великого сина Швейцарії, Леонарда Ейлера, який своїм внеском у точні і природни­чі науки сприяв значному поступу пізнання у XVIII ст.

Але ці слова можна також віднести й до самого М. Кравчука, одно­го з провідних українських математиків XX ст., праці якого станов­лять фундаментальне надбання з різних галузей математичної нау­ки — вищої алгебри, математичного аналізу, теорії функції дійсної змінної та інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей та математич­ної статистики.

Але дослідницькою роботою М. Кравчук не обмежувався. Він зробив значний внесок в розвиток математичної освіти на рівні як середньої, так і вищої школи, в розробку української математичної термінології, в організацію наукового життя в добу першого після­революційного відродження в Україні.

Він був серед тих, хто став жертвами тоталітарного самовладдя під час сталінського терору.

Демонструється відеофільм про М.Кравчука з циклу передач «Народженні в Україні».

1. й ведучий. Народився майбутній учений 27 вересня 1892 р. у с. Човниці на Волині в сім’ї землеміра. Родина жила не дуже за­можно. Початкову освіту малий Михайло здобув удома. В 1901 р. він разом з батьками переїздить до Луцька, де в 1910 р. закінчує з зо­лотою медаллю гімназію. З усіх дисциплін його найбільше полонила математика — поезія формул і чисел. І вже тоді, мабуть, визрівала в нього думка присвятити себе цій найдивовижнішій науці.

Приїхавши до Києва того ж таки 1910 р., Михайло Кравчук всту­пає на фізико-математичний факультет Університету Св. Володими­ра, який закінчує в 1914 р. з дипломом І ступеня. Професор Д. Граве, вважаючи його одним з найталановитіших своїх учнів, просить зали­шити М. Кравчука при університеті як професорського стипендіата для підготовки до наукової та викладацької роботи.

1. й ведучий. Успішно склавши магістерські іспити, молодий Крав­чук у вересні 1917 р. прочитав свою першу лекцію.

Революційний 1917 рік. Кравчук викладає математичні дис­ципліни у 1-й та 2-й українських гімназіях Києва, в Українському народному університеті. Він стає членом Українського наукового товариства в Києві, членом фізико-математичного товариства при Київському університеті, співробітником новоствореної Української академії наук, пізніше — членом математичної комісії при Інститу­ті української наукової мови УАН. М. Кравчук викладає різні курси математики в ряді вищих навчальних закладів.

1-й ведучий. У важкі роки громадянської війни М. Кравчук виїз­дить на село. В 1919-1921 рр. він був викладачем і директором школи в с. Саварці Богославського району на Київщині.

Новий учитель докорінно змінює старі методи навчання, викли­кає в учнів великий інтерес до математики, збуджує в них потяг до самостійної творчості.

2-й ведучий. Михайло Пилипович звертає особливу увагу на дитя­чу самодіяльність. Організовує драматичний та художній гуртки.

1-й ведучий. А скільки радості було в селянської дітвори, коли новий директор М.Кравчук улаштував подорож до Канева на могилу великого Кобзаря!

Учень читає уривок з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845). 

Учітеся, брати мої, 

Думайте, читайте, 
І чужому научайтесь, 
Й свого не цурайтесь. 

2- й ведучий. Колишні його учні, які вступали до технікумів та інститутів, вражали викладачів своїми глибокими знаннями з математики. Коли їх запитували, звідки в них такі знання, вони з гордістю відповідали: «Нашим учителем був Михайло Пилипович Кравчук».

Тут, у Саварській школі, під дбайливою опікою талановитого педагога розпочався шлях до великих знань і відкриттів для простою сільського хлопця Архипа Люльки. Минуть роки, і Архип Люльки стане відомим українським ученим, генеральним конструктором авіаційних двигунів.

1-й ведучий. Архип Люлька житиме й працюватиме в Москві, але як рідна мова залишалася завжди в шанобі в його родині, так і добрі ім’я вчителя М. Кравчука. Він згадував його з незмінною повагою навіть у ті роки, коли в Україні воно було викреслене з науки чорним сталінським квачем.

2-й ведучий читає уривки з листа-споминів дочки Архипа Люльки, Лариси Архипівни: «Ім’я Михайла Пилиповича Кравчука я знала з самого раннього дитинства... Безсумнівно, що Михайло Пилипович був не лише Великим Математиком, але і справжнім Учителем, володів божим даром — виявляти таланти та розвивати їх. Я вважаю, так і батько вважав, що саме завдяки особливому ставленню М. Кравчука до здібних дітей ми маємо в нашій країні найкращі в світі літальні двигунові апарати. Адже ні для кого не секрет, що дуже часто здібності не плекаються школою, а навпаки, вона губить їх...

Мого батька Михайло Пилипович дуже вирізняв. Приміром, за­прошував його, учня 3-го класу, в 5-й клас розв’язувати задачі, такий метод, напевно, стимулював і маленького Архипа, і старших дітей. Михайло Пилипович випустив зі школи немало відомих в майбут­ньому людей. Хоча б — Іван Андрійович Скурат, що пізніше став відомим конструктором авіадвигунів, спеціалістом з теорії міцності, вібрації».

У Київському політехнічному інституті лекції М. Кравчука слухав і майбутній славетний конструктор космічних кораблів Сергій Корольов.

Михайло Пилипович таки вмів запалювати у своїх слухачів любов до математики та відданість їй на все життя. Мають слушність сучасні математики Ю. Рудавський і А. Прикар­патський: «І хто знає, чи зумів би стати Корольов першим конструк­тором космічних кораблів, якби не участь і наукова школа академіка Михайла Кравчука!»

Між іншим, заняття із сільськими дітлахами підказали М. Крав­чукові думку про необхідність написання підручників для закладів середньої освіти, кілька маленьких посібників він таки й уклав не­вдовзі.

1- й ведучий. Велику педагогічну роботу М. Кравчук поєднує з широкою і багатогранною науковою творчістю. Одна за одною з’являються його друковані праці. Основні результати своїх дослі­джень він повідомляє на V Міжнародному математичному конгресі в Торонто (1924 р.) та на Міжнародному математичному конгресі в м. Болоньї (Італія, 1928 р.).

29 червня 1929 р. на засіданні Ради Академії наук М. Кравчука одностайно обрано дійсним членом Всеукраїнської академії наук. Цей і наступні вісім років були найпліднішими в творчості визна­чного математика. Він одержує ряд фундаментальних результатів у різних галузях математики, публікує кілька наукових монографій, науково-популярних праць, статей методичного характеру, активно працює на викладацькій роботі, завідує відділом математичної ста­тистики в Інституті математики ВУАН.

2-й ведучий. Але вже з’являлися перші провісники майбутніх тра­гічних років для української культури і науки, літератури і мисте­цтва.

Для М. Кравчука тяжка година випробувань настала в 1937 р. З’являються погромні статті проти нього в республіканській пресі, йому влаштовують ганебні псевдосудилища в стінах Інституту математики, політехнічного інституту, університету. Звинувачують М. Кравчука в шпигунстві та націоналізмі.

1-й ведучий. 23 вересня 1938 р. Кравчука заарештували! За вироком суду вчений отримує 20 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання.

2-й ведучий. Судове засідання тривало півгодини. В останньому слові М. Кравчук просив дати йому можливість закінчити розпочату працю з математики.. Академік Кравчук підупалий здоров’ям, мусив пра­цювати відбійником у золотокопальні, а в короткі вільні хвилини в бараці сидів при каганці й писав якісь формули на клаптиках папе­ру, і щовечора здавав списані папірці табірному начальству — лише за такої умови йому дозволили відводити душу у вільному світі чи­стої науки. Згадує співв’язень М. Попов, що нібито М. Кравчук «на Колимі розв’язав основну задачу, над якою так довго бився», а де ті папери тепер — невідомо...

2-й ведучий. Три зими і три літа каторжних робіт забрали останні сили вченого, навіки залишивши його в колимській мерзлоті. 9 бе­резня 1942 року М.П.Кравчука не стало.

Співв’язень М. Попов стверджує, що «вже мертвого Кравчука вранці тричі била металева палиця наглядача — щоб вставав до ро­боти...».

Замовчи, не жартуй,

Чуєш, сурми гудуть,

Чуєш, марш похоронний лунає.

Та не було ні маршу похоронного, ні почестей, яких він і за життя не мав...

Демонструється відеофрагмент «Синові» (музика Анатолія Пашкевича, слова Василя Симоненка, у виконанні Черкаського народного хору, солістка Раїса Кириченко)

1-й ведучий читає вірш Василя Стуса:

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь.

2-й ведучий. Есфір Йосипівна — дружина Кравчука — в листі від 25.07.1945 до Наркома держбезпеки УРСР Савченка пише: «... Я благаю переглянути справу Кравчука і передусім надіслати запит, чи живий Кравчук М.П. Живий він чи мертвий — правда повинна перемогти. З Магадана Кравчук писав мені, що там на засланні він здійснив математичне відкриття, над яким працював 20 років. Ру­кописи та розрахунки він віддав начальству. Можливо, там зберігся рукопис».

3-й ведучий. Михайло Кравчук — автор понад 180 наукових праць, у тому числі більше 10 монографій з різних галузей математики. Ре­зультати його робіт дістали міжнародне визнання.

Праці М. П. Кравчука з теорії наближеного інтегрування дифе­ренціальних та інтегральних рівнянь сприяли активному застосу­ванню варіаційних методів до наближеного розв’язування різних за­дач прикладної математики та фізики. Його методи особливо широко використовують тепер через розвиток кібернетики, зокрема, під час програмування складних явищ і процесів.

М.П. Кравчук одержав фундаментальні результати в теорії ймо­вірності, пов’язані з біноміальним розподілом, а саме: ввів многочле­ни цього розподілу, відомі тепер у світовій літературі як многочлени Кравчука.

4-й ведучий. Михайло був людиною неабиякої ерудиції та культу­ри, талант і неймовірна працьовитість, зібраність і виняткова орга­нізованість — характерні риси стилю його життя та творчості. Віль­но володіючи кількома мовами, він підтримував наукові й особисті дружні зв’язки з відомими математиками світу: Адамаром, Гільбер­том, Курантом та ін. Його мова — прекрасний зразок українського наукового стилю.

3-й ведучий. Свою наукову творчість М. Кравчук майстерно поєд­нував з широкою громадсько-культурною працею, багато сил, енер­гії, таланту віддав освіті народу рідного краю.

4-й ведучий. Як справжній син свого народу, академік М. Кравчук завжди розглядав власну різносторонню діяльність як справу патріо­тичну, як справу громадянську. Його ім’я стоїть поряд з світовими математиками XX ст.

Пропонуємо вашій увазі відео репортаж про славетного математика.

Учень читає вірш про М. Кравчука.

Михайло Кравчук

Михайла Кравчука нема.

Людину мудру і святу

жорстокість дика і німа

звалила в вічну мерзлоту.

Таких — один на сотню літ,

на мільйони душ — один,

його ж ви — за колючий дріт,

до голих нар і баланди.

Його теорій і відкрить

очікував весь білий світ.

А ви його — породу рить,

щоб згинув українства цвіт.

За віщо? За які гріхи?

Мовчить пихатий самодур,

мовчать бездушні і глухі

прислужники номенклатур.

Негідники! Хто ви йому?

Він стільки знав і так умів,

а ви його — на Колиму,

щоб там породу мерзлу мив.

Радіють деспоти-кати,

верховному мережать звіт

про те, що досягли мети:

на генія поменшав світ.

Радійте... Все ж настане суд,

недовго вже його чекать.

Пізнає світ і вашу суть, і справжню велич Кравчука!

Уривок з поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» читає Ю. Ружицький

.

10