Доповідь на тему: "СИСТЕМА РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В СУМСЬКОМУ РАЙОННОМУ БУДИНКУ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА"

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

СУМСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОПОВІДЬ

на методичну раду

СИСТЕМА РОБОТИ

З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

В СУМСЬКОМУ РАЙОННОМУ

БУДИНКУ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

методист БДЮ

Шищенко Н.М.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ міжособистісної  взаємодії обдарованих  дітей  Із  соціумом

 
     Видатні здібності й, відповідно, потенційно можливі видатні досягнення, мають бути із самого початку націлені на позитив. Виходячи із цього, у діяльності сучасного позашкільного закладу освіти особливої ваги набуває проблема створення умов для ранньої діагностики й розвитку відповідних здібностей та обдарованостей та, одночасно, гуманістичного, соціально-орієнтованого виховання молодого покоління.

Ми не в змозі дати єдиного, універсального визначення "обдарованості”, проте, спираючись на дослідження багатьох учених, можна перелічити певні особливості, притаманні обдарованим дітям:

• хороша пам’ять, особливе світовідчуття, добре розвинене абстрактне мислення; 

• добре розвинена свідомість, теоретичний спосіб мислення; 

• як правило, вони дуже активні й завжди чимось зайняті; 

• висувають високі вимоги до себе, гостро реагують на несправедливість; 

• вони наполегливі в досягненні результату в галузі, котра їм цікава, для них характерний творчий пошук; 

• прагнуть навчатися й досягають успіху; 

• уміють фантазувати, критично оцінюють навколишню дійсність і прагнуть до розуміння сутності речей та явищ; 

• задають багато питань і зацікавлені в позитивних відповідях на них; 

• заняття для них особливо цікаве тоді, коли застосовуються дослідницькі методики; 

• із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання;

• порівняно зі своїми ровесниками краще помічають взаємозв’язок між явищами й сутністю, індуктивно й дедуктивно мислять, здійснюють логічні операції; 

• їм властиве почуття гумору, життєрадісність, хоч інколи дехто з них має слабке здоров’я; 

• у них загострено відчуття страху, емоційно залежні. 

     Види обдарованості підлягають певній градації, мають свої особливі ознаки та відмінності:

• інтелектуальна; 

• академічна; 

• психомоторна; 

• творча;

• лідерська; 

• художньо-виконавська.

     За специфікою діяльності позашкільного закладу в групу дослідження потрапили саме діти, наділені художньо-виконавською обдарованістю. 
     Художньо-виконавська обдарованість має в собі такі складові:

• естетичне ставлення дитини до дійсності, спрямованість на перетворення вражень у виразні художні образи (авторська позиція дитини); 

• художню уяву (внутрішній, емоційно-ціннісний зміст, перевага візуальної інформації), художнє відтворення побаченого, почутого;

• загострена інтуїція; 

• схильність до експерименту (застосовуючи засоби художньої виразності), оригінальність художніх, музичних, сценічних різновидів продуктів; 

• неповторність у самовираженні, сильна захопленість різними видами мистецтва. 

     Спираючись на досвід роботи позашкільного навчального закладу керівники гуртків художньо-естетичного спрямування використовують алгоритм організації роботи з обдарованими вихованцями, який поетапно передбачає:

• діагностику обдарованості дитини; 

• анкетування й роботу з батьками; 

• організацію навчально-пізнавальної діяльності; 

• аналіз успіхів і досягнень вихованців, забезпечення психологічного комфорту для обдарованих дітей. 

Діагностика обдарованості дитини

     Основне питання, чи можливо науково обґрунтованими методами виявити потенційно художню обдарованість, чи наука сьогодні ними ще не володіє й остаточний висновок про наявність художньої обдарованості дитини або підлітка належить експертам-практикам, що керуються особистим досвідом?
     Треба визнати, що виявлення обдарованості є справою надзвичайно складною, а виявлення потенційної художньої обдарованості, та ще й дитячої, – справа надскладна. Сучасна психологія, об’єктивно оцінюючи свої можливості й природу цього феномену, займає обережну позицію: відмовляється виносити остаточний вердикт, навіть маючи, як здається, тверді дані про наявність обдарованості в дитини, обмежуючись характеристикою – "дитина з ознаками обдарованості”.
     Дитяча художня обдарованість – явище динамічне й може або набирати силу, або згасати, або й зникати безповоротно; її дуже важко "вхопити” як постійну величину для того, аби "виміряти” стандартними психологічними тестами. Художня обдарованість до того ще й багатолика, відрізняється значною різноманітністю форм вираження, що пояснюється особливостями інтеґрації й самобутності її компонентів

у якісному й кількісному виявленні.

І тим не менше, як не складно діагностувати потенційно дитячу художню обдарованість, на практиці доцільно застосовувати такі опитувальники, тести й методики:

• методика "Палітра інтересів”; 

• діагностика "Емоційного інтелекту” (Н. Холл); 

• тест "Артистичні здібності”; 

• визначення творчих здібностей (заснований на розробці Х. Зіверта);

• "Мотивація успіху й страх невдачі” ("МУН” А. Реана); 

• "Який Ваш творчий потенціал”; 

• методика О.О. Лосєвої;

• шкала рейтингу поведінкових характеристик Дж. Рензуллі; 

• тести креативності П. Торренса; 

• тест дивергентного (творчого) мислення Вільямса.

      Реалізований у передбаченому обсязі діагностичний етап логічно виводить на наступний рівень роботи, а саме׃

Анкетування й робота з батьками

     Батькам дітей, котрі мають ознаки потенційної художньої обдарованості, пропонується заповнити такі анкети, тести й методики:

• методика "Карта обдарованості”; 

• анкета "Здібний чи обдарований”; 

• тест "Батьківське ставлення”.

      Пропонуємо такі напрями роботи з батьками обдарованих дітей:

• підтримувати дитину в реалізації її здібностей; 

• підтримувати дитину у формуванні її позитивної "Я-концепції”, пригальмовувати її надмірну критичність до себе; 

• контроль за нервово-фізичними навантаженнями дитини; 

• допомога батькам у виборі ефективного стилю спілкування з дитиною, адекватної оцінки її вчинків, розуміння її поведінкових проявів;

• обговорювати з батьками неможливість "експлуатації” здібностей дитини за рахунок інших її інтересів;   

• орієнтація батьків на цілісний розвиток дитини;

• навчати батьків ініціювати самостійну роботу дітей у напрямі усвідомлення власних цінностей і пріоритетів;

• попередньо визначати й обговорювати з батьками можливі небажані моменти в поведінці дитини; 

• підводити батьків до розуміння причин такої поведінки; 

• звертати увагу батьків на необхідність заохочення досягнень у тих сферах особистісного розвитку, де дитина не виявляє великих успіхів; 

• стимулювати такий розвиток, оскільки дитина часто вважає, що у всьому має бути кращою (є необхідність поступово залучати дитину до занять, де вона показує не кращий результат); 

• дати батькам знання стосовно того, як: правильно навчити дитину усвідомлювати власну унікальність, а також унікальність інших людей; навчити дитину "перемагати” так, аби інші при цьому також "вигравали”. 

      Наступний етап роботи є квінтесенцією попередніх (підготовчого й діагностичного) періодів діяльності зі створення теоретичного та практичного підґрунтя до подальшого кроку:

Організація навчально-пізнавальної діяльності

      Сутності навчання засобами мистецтва, його перспективам останнім часом присвячено немало наукових досліджень (Масол, Миропольська, Рудницька), автори яких вбачають у ньому значний виховний потенціал в аспекті формування в особистості здатності цілісно сприймати навколишній світ.
      Передумови вирішення проблеми виховного впливу на особистість криються у створенні такої системи, де б відбувався постійний педагогічний вплив на дитину в аспекті "особистість і культура”. Позашкільний заклад естетичного спрямування має скеровувати педагогічний вплив таким чином, аби сформувати такі визначальні риси творчої особистості:

• високий рівень власної духовної культури й морального досвіду; 

• готовність до морально-естетичного перетворення навколишнього світу. 

Аналіз успіхів і досягнень вихованців,
забезпечення психологічного комфорту для обдарованих дітей

     Основними критеріями результативності навчання й виховання художньо обдарованої дитини є:

• динаміка її духовного зростання. Педагог має постійно оцінювати, наскільки те, що дитина "взяла” з навчання, дійсно перетворилось у потребу для неї, наскільки заняття мистецтвом регулюють спосіб її життя, визначають зміст дозвілля; 

• самовизначення дитини в конкретному виді мистецтва; 

• удосконалення власне "технічного” апарату, специфічного для самовираження дитини в обраному нею різновиді мистецтва; 

• засвоєння соціальних навичок, уміння встановлювати і підтримувати взаємовідносини з тими, хто оточує, усвідомлення своїх почуттів і переживань у процесі спілкування, уміння конструктивно вирішувати конфлікти. 

     Для оцінювання міжособистісних стосунків, конфліктності взаємодії обдарованої дитини з іншими членами колективу варто використовувати такі методики:

• тест "Терпимість”; 

• тест "Погляд на Вас із боку”; 

• тест "Взаємовідносини зі співрозмовником”; 

• оцінка стосунків підлітка з групою; 

• інтерв’ю; 

• методика "Ціннісні орієнтації” (М. Рокич); 

• методика "Спрямованість особистості”; 

• методика "Самооцінка учня”. 

Після проведення діагностики встановлено, що в членів колективу виникають певні труднощі під час взаємодії з обдарованими дітьми. Це зумовлено як особистісними характеристиками цієї категорії дітей, так і особливостями їхнього сприйняття тими, хто оточує. Це означає, що обдаровані діти потребують допомоги на початковій стадії організації спілкування і встановлення взаємодії з тими, хто оточує.

Для поліпшення взаємовідносин у колективі ми працюємо над формуванням рівня міжособистісної взаємодії обдарованих дітей з тими, хто оточує.

  Задачі, які ставлять керівники гуртків художньо-естетичного напряму в роботі

з обдарованими:

• розширювати знання про почуття та емоції, як свої власні, так і інших людей; 

• формувати навички спілкування;

 • створювати сприятливі умови для формування прагнення самопізнання;
 • допомагати дитині в усвідомленні власної унікальності, а також унікальності інших людей.

Усі педагоги БДЮ проводять індивідуальну роботу з гуртківцями – 1 раз на тиждень. Заповнюють картки на обдарованих вихованців, складають індивідуальні

плани роботи на кожного здібного гуртківця.

 Аналізуючи динаміку змін ціннісних орієнтацій, робимо висновок про те, що було отримано оптимальний шлях до гармонізації стосунків у творчому дитячому колективі.

Застосувавши запропонований алгоритм проходження етапів формування рівня міжособистісної взаємодії обдарованих дітей з оточенням, ми отримали бажаний результат у вигляді стабільного складу хореографічного гуртка "Іскринка”, високих результатів у виконавській майстерності його учасників, міцних дружніх стосунків між гуртківцями не лише одного рівня підготовки, а й у колективі в цілому.

Література

1. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина ׃Психологія, діагностика, педагогіка /

Ю.З. Гільбух. –К. ׃Контекст, 1993. – 75 с.

2. Гуменюк О.В. Психологія Я-концепції : монографія / О.В. Гуменюк. – Тернопіль

׃Економічна думка, 2002. – 186 с.

3. Зубкова І.Ю. Розвиваємо здібності / І.Ю. Зубкова // Обдарована дитина. – 1988. –

№ 1. – C. 17–18.

4. НастенкоН.І. Творча обдарованість учнів: характерні особливості /

Н.І. Настенко // Психологічна підтримка творчості учня / [упоряд. : О. Главник, В. Зоц]. – К. : Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. – С. 18–29.

8