Доповідь ."Система Ільїна у педагогіці"

Вагомий внесок у розвиток ідей педагогічної майстерності зробив відомий російський педагог-новатор Євген Миколайович Ільїн (1929 р.) - вчитель літератури м. Санкт-Петербург (Ленінград). У 60-х - 70-х рр. XX ст. педагог розробив оригінальну концепцію викладання літератури на основі педагогічного спілкування, його методика дозволила індивідуалізувати засвоєння учнями програмного матеріалу та підвищити їх активність у навчальному процесі. Успіх професійної діяльності Є.М.Ільїна був забезпечений активною творчою взаємодією і доброзичливими відносинами вчителя з учнями, їх взаємним інтересом і духовним контактом, досконалим володінням вчителем педагогічною технікою, тому уроки літератури стали для його учнів уроками морального виховання, пізнання себе і життя. Великого значення педагог-новатор надавав одному з найважливіших елементів педагогічної майстерності - педагогічної техніки, а артистизм вчителя вважав ефективним засобом взаємодії між вчителем і учнями. Підтвердженням цього є слова І.І.Чернокозова: «...в країні широко відомо ім'я ленінградського вчителя Є.М.Ільїна. На його досвіді можна і потрібно навчатися, тому що в ньому відкриваються можливості талановитого вчителя, який досконало володіє педагогічною технікою» [7]. Урок літератури - це мистецтво, зазначає педагог-новатор, а вчитель - художник свого уроку. Він і сценарист, і режисер, і виконавець, і строгий критик і літературознавець. На думку педагога-новатора, щоб стати справжнім майстром, вчителю не слід копіюйте ніччю манеру, тому що копіювати - це продовжувати, підкреслює Є.М.Ільїн: "Дивіться, як ведуть уроки досвідчені майстри, і - вчіться у себе. У нашій справі, як у мистецтві, цінним є неповторний і в цьому сенсі передовий досвід. Визнавати і шанувати індивідуальну манеру, маючи свою. Не бійтеся йти своїм шляхом! Почніть, мабуть, як потрібно, як вчили, і поступово відходите від того, з чого почали, - до власного творчого "Я". Повернення до себе і є набуття себе" [5, с. 264-265]. У 1988 році, у видавництві "Радянська школа", виходить книга Є.М.Ільїна "Мистецтво спілкування", де він називає вчителя не самою головною людиною на уроці, а першою серед рівних, ведучою і відомою одночасно. На його думку, рівноправність вчителя і учнів, їх співпраця не знижує статус педагога, а, навпаки, підвищує. Відомий педагог, майстер експромту, змог пробудити у своїх учнів інтерес до навчання і розвити їх здібність до творчого розуміння літературних творів, допоміг їм навчитися аналізувати власний життєвий досвід, завдяки чому його уроки стали актуальними для учнів. Є.М.Ільїн зробив власну систему викладання літератури як предмету, формуючого людину, а його педагогічну технологію можна віднести до гуманістичних, заснованих на індивідуальному підході та демократизації особистісних відношень між вчителем і учнями.

Школа – це складний механізм, що функціонує за своїми законами, під керівництвом вчителів, тому саме педагогічний досвід і новації є важливими для його безперебійного функціонування. Суть і призначення шкільної освіти, уточнює стратегічний напрям навчання і виховання, затверджує гуманістичні цінності. Освіта розглядається як процес становлення людини, в якій пріоритетна роль належить методам і технологіям, що сприяють розвитку самопізнання, самовизначення і самореалізації учнів. 
Тому актуальним є дослідження педагогічного досвіду провідних вчителів-новаторів, що спонукають до покращення умов і способів навчання. Неординарним представником педагогів-новаторів є російський вчитель Євген Миколайович Ільїн.
Особлива роль в розвитку особистості, що вчиться належить літературній освіті. Це пов’язано зі спробами глибинного засвоєння літературних творів. Вивчення літератури покликане сформувати ціннісні орієнтації учня, його ставлення до батьківщини, громадського обов'язку, сім'ї, мистецтва, власної особи.