Інтерактивні технології навчання молодших школярів

КОЗНЗ «Іларіонівська СЗШ І-ІІІ ступенів»

Практичне використання інтерактивних методів на уроках в початковій школі

Кушніренко І. М.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У період, коли освіта набуває кардинальних змін, виникає необхідність оновлення методів та при­йомів навчання, залучення інноваційних методик до процесу формування в учнів предметних та життєвих компетентностей. Сучасному суспільству потрібні громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, творчо розв'язувати проблему, самоконтролювати чи самооцінювати результати своєї діяльності. Отже, основними завданнями вчителя на сучасному етапі розви­тку нашого суспільства є забезпечення виходу кожного учня на рівень базової освіти та вста­новлення розвитку пізнавальної та творчої активності, фррмування не тільки предметних компетентносте й учнів, але й самоосвітніх. Тому всі аспекти навчання повинні бути спрямовані на розвиток творчої особистості, розкриття обдарованості кожної дитини. Для того щоб зацікавити учнів, необхідно дбати про гармонійне поєднання мотиваційного, змістового, процесуального, розвивального та виховного компонентів уроку. Саме учень повинен стати центральною фігурою на уроці, адже саме від творчої активності школярів, їх уміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, уміння спілкуватися з однокласниками та вчителем залежить результативність уроку.Уплинути на традиційний процес навчання, підвищити його ефективність, спрямувати його на роз­виток особистості учня, на мою думку, доможе використання інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів.

ІНТЕРАКТИВНА МОДЕЛЬ НАВЧАННЯ

Що таке інтерактивне навчання

Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку, спробуймо з'ясувати загальну суть інтер­активного навчання і порівняємо його із: загально­відомими, традиційними підходами до навчання.

1.Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника — джерелом правильних знань. До основних методів навчан­ня належать методи, за яких учні лише слухають і споглядають (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують творчих завдань.

2. Активна модель навчання

Такий тип навчання передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень є «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем.
Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

3. Інтерактивна модель навчання

Слово «інтерактив» — (з англійської від слова «іпtеrасt», де «іпtеr» — взаємний і «асt» — діяти).

Таким чином, інтерактивний — здатний до вза­ємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — це спе­ціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спромож­ність.

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рів­ноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із при­воду того, що вони знають, уміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної. ситуа­ції. Воно, ефективно сприяє формуванню нави­чок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як доміну­вання одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демо­кратичними, спілкуватися з.іншими людьми, кри­тично мислити, приймати продумані рішення.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТИПОЛОГІЇ ТА СТРУКТУРИ УРОКІВ

Жоден з уроків, навіть проведених одним і тим самим учителем із використанням однакових тех­нологій, методів, прийомів та засобів навчання, не повністю відтворюватиме будь-який інший. Проте говорити про уроки, а тим більше про уроки інно­ваційні, неможливо, не поділивши їх на групи за певними ознаками.

У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичною метою, за метою організації пізнавальної діяльності, за основними

етапами навчального процесу, за методами навчання,за способами організації навчальної діяльності учнів.

Дидактична мета є найважливішою складо­вою, пусковим моментом процесу навчання, тому класифікація за цією ознакою наближена до реаль­ного уроку. У цій класифікації розрізняють:

уроки вивчення нового навчального матеріалу;

уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок;

уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок;

уроки узагальнення та систематизації знань;

уроки контролю і корекції знань, умінь та навичок;

комбіновані уроки.

Питання вибору типу і, відповідно, структу­ри уроку (його складових елементів, кроків, що потрібно здійснити для досягнення дидактичної мети) потребує ретельного обмірковування і вра­хування таких умов: змісту навчального матеріа­лу, віку учнів, місця конкретного уроку в системі , уроків із певної теми, дидактичних можливостей і функцій різних методів та навчальних технологій. Тобто спочатку вчитель визначає, що планує зро­бити, а потім — як і у який спосіб.

Уроки вивчення нового навчального матеріа­лу мають за мету опанування нового матеріалу та нових способів діяльності. Найефективніше процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійсню­ється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.

Уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок присвячені розв'язанню таких дидактичних завдань:

а) повторення і закріплення засвоєних раніше знань із застосування вже сформованих умінь та навичок;

б) формування нових умінь та навичок;

в) контроль за вивченням нового навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь та навичок.

Уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок передбачають наявність в учнів пев­ної кількості попередньо засвоєних знань, умінь та навичок, які шляхом послідовного розв'язання сприяють досягненню дидактичної мети.

Уроки узагальнення та систематизації знань спрямовані на розв'язання двох основних дидак­тичних завдань:

а) перевірку і встановлення рівня опанування учнями основ теоретичних знань і способів пізнавальної діяльності;

б) повторення, корекцію і глибше осмислення навчального матеріалу.

Уроки контролю та корекції знань, умінь і на­вичок призначені для:

а) контролю за рівнем засвоєння учнями теоре­тичного матеріалу, сформованістю вмінь та навичок;

б) корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

Структура уроку, тобто послідовність його частин і елементів, залежить передусім від мети та змісту уроку і не може будуватися стихійно. Проте не існують універсальні схеми, придатні для всіх випадків організації навчання.

СТРУКТУРА І МЕТОДИКА ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, що складається з таких етапів:

а) мотивація;

б) оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа — центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

При цьому можна застосовувати методику кри­тичного мислення.

1. Групова робота — спілкування, співпраця, в групі розподіл ролей:

а) «контролер» — контролює роботу кожного;

б) «хронометрист» — стежить за часом;

в) «активний слухач» — по-новому повторює ска­зане;

г) «розпитувач» — вишукує ідеї в членів групи;

д) «збирач» — зводить усе, що сказано до купи;
є) «доповідач».

2. Асоціювання — спонукає вільно думати, сти­мулює встановленню зв'язків між висунутими учнями гіпотезами.

Правила:

а) писати все, що спадає на думку;

б) не розмірковувати, а записувати;

в) не перейматися через орфографію;

г) не зупинятися, доки не вичерпано час;

д) відсутні ідеї — слід щось машинально малювати.

Тема повинна бути хоча б частково відомою.

3. Для узагальнення та систематизації знань слід навчити учнів визначати головне (суть) і викла­дати це кількома словами, застосовуючи інтер­активні методи навчання.

Використання інтерактивного навчання не є само­ціллю, а.лише засобом для досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє співробітництву, поро­зумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

Для ефективного застосування інтерактивно­го навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

- дати завдання учням для попереднього підготу­вання (прочитати, продумати, виконати само­стійні підготовчі завдання);

- дібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, що дали учням «ключ» до освоєння теми;

- під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприй­няли його серйозно, а не механічно або «гра­ючись» виконали його;

- на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

- дуже важливим є проведення спокійного глибоко­го обговорення за підсумками інтерактивної впра­ви, зокрема акцентуючи увагу на іншому матеріалі теми, не порушеному в інтерактивній вправі;

- проводити .швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК СУКУПНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ

Інтерактивна технологія навчання — це така організація навчального процесу, за якої кожен учень має Конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітувати, адже від його діяльності залежить завдання, якість виконання поставлено­го перед групою та класом. Інтерактивні техноло­гії навчання містять чітко спланований очікуваний результат навчання,, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, розу­мові й навчальні умови і процедури; за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

На відміну від методик, інтерактивні навчаль­ні технології не обирають для виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат.

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ В ПРАКТИЦІ РОБОТИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Групова та кооперативна форми організації діяльності учнів на уроці

Групова (фронтальна) форма організації навча­льної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За такої організації навчальної діяль­ності кількість слухачів завжди є більшою, ніж тих, хто говорить. Усі учні в кожен момент часу працю­ють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.

Колективна (кооперативна) форма навчальної діяльності учнів — це форма організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчаль­ною метою. За такої організації навчання вчитель управляє роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми однолітками, дозво­ляє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями необ­хідних результаті засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднуєть­ся з традиційними формами і методами навчання, може застосовуватися на різних етапах навчання.

Кооперативне навчання може здійснюватися не тільки в групах, але й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі, порівняно з групою, має свої особливості, що позначаються на організа­ції діяльності, але за механізмами впливу на розви­ток дітей є здебільшого подібною до групової діяль­ності. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах, що допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички.

Така групова навчальна діяльність сприяє фор­муванню у школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосовуватися до умов роботи в групі та забезпечує високу загальну активність учнівського колективу. Крім того, саме групові форми організації, навчальної діяльності є надзвичайно важливими для широкого та ефек­тивного використання інтерактивних техноло­гій. Кооперативне навчання дає можливість усім учням активно працювати на уроці, застосовувати на практиці вміння активного слухання, сприяє виробленню спільної думки в ситуації, менш напруженій, ніж робота у великій групі. Невиму­шена обстановка в малій групі сприяє розвитку у сором'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Крім того технології кооперативного навчання вчать учнів уникати конфліктних ситуа­цій під час розв'язання спірних питань.

Інтерактивні технології кооперативного навчання

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одра­зу ж після викладення вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною уроку узагальнення.

Робота в парах

(Одне проти одного, один —удвох — усі разом; «Думати, працювати в парі, обмінюватися думка­ми»)

Технологія є особливо ефективною на почат­кових етапах навчання учнів працювати у малих групах, її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплен­ня, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлю­ватися, критично мислити, уміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, що за інших умов потребують значної затрати часу.

- Обговорити короткий текст, завдання, письмо­вий документ.

- Узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до читання лекції чи іншої навчальної діяль­ності.

- Критично проаналізувати чи проредагувати письмові роботи одне одного.

- Сформулювати підсумок уроку чи серії уроків із теми.

- Розробити спільно питання до викладача або до інших учнів.

- Проаналізувати разом проблему, вправу чи екс­перимент.

- Протестувати та оцінити одне одного.

- Дати відповіді на запитання вчителя.

- Порівняти записи, зроблені в класі.

Ротаційні (змінювані) трійки

Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Два — чотири — усі разом

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для роз­витку навичок спілкування в групі, умінь переко­нувати та вести дискусію.

«Карусель»

Цей варіант кооперативного навчання найефек­тивніший для одночасного включення всіх учас­ників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується для:

- обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально-протилежних позицій;

- збирання інформації з якої-небудь теми;

- інтенсивної перевірки обсягу й глибини наяв­них знань (наприклад, термінів);

- розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Робота в малих групах

Роботу в групах варто використовувати для розв'язання складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще обрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовувати малі групи слід тільки в тих випадках, коди завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

«Акваріум»

Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефек­тивний для розвитку навичок спілкування в малій групі, удосконалення вміння дискутувати та аргу­ментувати власну думку. Може бути запропоно­ваний тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

Технології колективно групового навчання

Обговорення проблеми в загальному колі

Це загальновідома технологія, що застосовуєтьсяі як правило, в комбінації з іншими, її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Учи­тель має заохочувати всіх до рівної участі та дис­кусії.

«Мікрофон»

Різновидом загальногрупового обговорення є технологія «Мікрофон», що надає можливість кожному висловлюватися швидко, по черзі, від­повідаючи на запитання, або висловлюючи власну думку чи позицію.

Незакінчені речення

Цей прийом часто поєднується з «Мікрофо­ном» і дає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає змогу присутнім долати стереотипи, вільніше висловлю­ватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

«Мозковий штурм»

Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох розв'язань конкретної пробле­ми. «Мозковий штурм» спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно вислов­лювати власні думки.

Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо розв'язання проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

«Навчаючи учусь»

(«Кожен учить кожного», «Броунівський рух») Метод «Навчаючи учусь» використовується під вивчення блоків інформації або узагальнення та повторення вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

«Ажурна пилка» («Мозаїка», «Джиг-соу»)

Технологія використовується для створення на уроці ситуації, що дає змогу учням працювати спільно задля засвоєння значної кількості інформа­ції за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати одне одному вчитися навчаючи.

Аналіз ситуації (Саsе-метод)

При вивченні гуманітарних дисциплін зміст дея­ких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситу­ації, випадки з життя (правові, історичні, моральні та ін.), у яких стикаються інтереси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації учні можуть ана­лізувати індивідуально, у парах, у групах або аналі­зувати спільно. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. За допомогою технології учні вчаться ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Ситуації, випадки є для учнів конкретними прикладами ідей та узагальнень, забезпечують осно­ву для високого рівня абстрагування та мислення, демонструють людські почуття та емоції, зацікав­люють учнів та захоплюють їх уяву, допомагають пов'язати навчання з досвідом реального життя, даючи можливість реального застосування знань.

Розв'язання проблем

Метою застосування такої технології є навчан­ня учнів самостійно розв'язувати проблеми та при­ймати колективне рішення.

Дерево рішень

Як варіант, технології розв'язання проблем можна використати «дерево рішень», що допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі — це побудова навчально­го процесу за допомогою включення учня у гру (пере­дусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Ігрова модель навчання, крім основної дидак­тичної мети, ще й забезпечує контроль-виведен­ня емоцій; надає можливість висловлювати власні думки, самовизначатися, зростати навичкам спів­робітництва в соціальному аспекті; надихає і допо­магає розвитку творчої уяви.

Розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»)

Імітує реальність призначенням ролей учасни­цям та учасникам і наданням їм можливості діяти «нібито насправді». Кожний у рольовій грі має чітко знати зміст та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри: визначити ставлення до кон­кретної життєвої ситуації; набути досвіду шляхом гри; допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок (наприклад, без­печної поведінки в певній ситуації тощо).

Розігрування конкретної життєвої ситуації (за ролями) допоможе учням виробити власне став­лення до неї, набути досвіду шляхом гри; сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні дії, співчувати іншим.

Під час рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Рольова гра потребує ретельної підготовки, початкові впра­ви мають бути пррстими з наступним ускладнен­ням (наприклад, можна почати з читання текстів «за ролями», формулювання коротких висловлю­вань або відповідей від імені історичної особи, при­родного явища, конкретного предмета, тварини).

Симуляції, або імітаційні ігри

Імітаціями (імітаційними іграми) називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, що відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в межах заданої програми, чітко виконуючи інструкцію (наприклад, проводячи дослід). Як правило, учитель надає під час імітації чіткі поопераційні інструкції. Учні можуть вико­нувати дії індивідуально або в групах. Наприкінці певного виду діяльності всі учні отримують подіб­ний результат, але він може різнитися залежно від індивідуальних особливостей учня, складу групи, використаних ресурсів тощо. Дуже важливою про­цедурою імітації є обговорення отриманих резуль­татів діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, ана­лізуючи результати імітації у різних її учасників. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння розв'язувати проблеми.

Спрощене судове слухання (суд рrоsе)

Поширеною технологією імітаційної (стимуля­ційної) гри є спрощені судові слухання.

Технологія спрощеного судового слухання (суд рrose — «власний суд») дає можливість учням розі­грати судовий процес із конкретної справи з міні­мальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб (судді, який слухатиме обидві сторони і прийматиме рішення, обвинувачуваного й обви­нувача або їх представників).

Мета: дає можливість учням отримати спро­щене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, узяти участь у вправі, пов'язаній з ана­лізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Громадські слухання

Громадські слухання проводяться органами законодавчої влади (такими, як Верховна Рада, її комісії, інші державні органи чи комітети, місь­кі ради) з метою отримання інформації, на якій ґрунтуватимуться закони чи інші рішення, що, стосуються інтересів населення. Інші слухання проводяться групами з особливими інтересами, громадськими організаціями чи об'єднаннями, щоб з'ясувати суспільну думку.

Мета: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної (стимуляційної) гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов'язки членів державних органів, коміте­тів, комісій. Крім цього, учні набувають практично­го, досвіду у визначенні й поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов'язаних із предметом слухання.

Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. За визначенням науковців, дискусія — це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона зна­чною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знан­ня з обговорюваної проблеми — це повністю відпо­відає завданням сучасної школи. На думку деяких фахівців, дискусія належить як до методів навчання (способів роботи зі змістом навчального мате­ріалу), так і до форм організації навчання. Певна кількість науковців уважає дискусію різновидом ігрових форм занять, співробітництва, коли з обго­ворюваної проблеми ініціативно висловлюються всі учасники спільної діяльності.

У літературі існують також різні погляди щодо функцій дискусії в навчанні. Вона може бути мето­дом засвоєння знань, закріплення їх і вироблен­ня вмінь і навичок, методом розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також методом стимулювання і мотивації учіння.

Сучасна дидактика визнає освітню і виховну цінність дискусій, що вчать глибокого розуміння проблеми, самостійної позиції, оперування аргу­ментами, критичного мислення, зважання на думки інших, визнавання вдалих аргументів, кращого розуміння іншого; сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

Метод «Прес»

З цієї невеличкої технології варто почати роботу над навчанням учнів дискутувати. Вона використовується під час обговорення дискусій­них питань та проведення вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлюва­ти думки з дискусійного питання у виразній і сти­слій формі, переконувати інших.

Займи позицію

Цей метод корисний на початку роботи з дис­кусійними питаннями та проблемами. Його можна використовувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметь­ся, або після опанування учнями певної інформації з проблеми й усвідомлення ними можливості про- , тилежних позицій щодо її розв'язання. Слід використовувати дві протилежні думки, що не мають єдиної (правильної) відповіді.

Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні: .

- дізнаються про альтернативні погляди;

- прогнозують, які наслідки матимуть індивіду­альні позиції та політичні рішення для суспіль­ства та окремих людей;

- на практиці використовують уміння захищати власну позицію;

- учаться вяслуховуватц інших;

- отримують додаткові знання з теми.

Зміни позицію

Така технологія є подібною до «Займи позицію». Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участю всіх учнів. Метод дозволяє при­стати на думку іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання тощо.

Дискусія

Дискусія — це публічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важливим засобом пі­знавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відсто­ювання власної думки, поглиблює знання з обго­ворюваної проблеми.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні класу. Дозволяє контролювати хід дискусії, оцінювати' участь кожного учня, її метою є набуття учнями навичок публічного висту­пу та дискутування, висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Учитель на цьому уроці є ведучим ток-шоу. Він оголошує тему дискусії та пропонує учням стислу розповідь або перегляд відеофрагментів із дослі­джуваної проблеми. Потім запрошує висловитися на запропоновану тему «запрошених» і надає слово глядачам, які можуть висловити власні думки або поставити запитання «запрошеним». «Запрошені» мають відповідати якомога лаконічніше і конкрет­ніше. Ведучий також має право ставити своє запи­тання або перервати промовця через брак часу.

РОЗРОБКИ УРОКІВ

І3 ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

УРОК НАВЧАННЯ ГРАМОТИ. 1 клас

Тема. Повторення вивченого про літеру «бе», звук [6]. Формування навичок читання на основі тексту «Великі друзі»

Мета: закріплювати знання дітей про звукове значення літе­ри «бе»; формувати навички читання тексту; розвивати мовлення учнів, логічне мислення, уміння миттєво розпізнавати слова як елемент розвитку техніки читання; виховувати любов і повагу до старших членів родини, потребу перейматися їх проблемами.

Тип уроку: урок-гра.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
1-й учень

Пролунав дзвінок,

Починається урок.

Працюватиме старанно.

Щоб почути у кінці,

Що у нашім першім класі

Діти — просто молодці!

2-й учень

Щоб урок пройшов не марно,

Треба сісти рівно, гарно

І виконувати те,

Про що мова зараз йде.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Учитель. Діти, сьогодні я йшла до класу і директор віддала мені листа, який надійшов саме нам, учням 1-Б класу (відкриває конверт і зачитує листа).

«Доброго ранку, любі діти!

Я квітка-семицвітка.

Запрошую вас навчатися і грати разом зі мною. Для цього ви повинні відривати по одній пелюстці, виконуючи завдання. Хором промовляйте:

«Пелюстку відірвемо,

Гуртом усе почнемо!»

За гарні, чіткі й правильні відповіді я подарую вам маленькі квіточки.

Квітка-семицвітка»

Учитель закріплює квітку нз маленькій дошці.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1-ша пелюстка (червона)

Зі мною будете грати,

Знання закріпляти!

1. Повторення вивченого на попередньому уроці.

— Яку літеру вивчали на попердньому уроці? Які звуки вона позначає?

Назвіть слова, у яких зустрічаються ці звуки.

2. Читання складової таблиці (див. додаток №1,2)

Учні читають диференційовано, самостійно, напівголосно.

3. Робота в парах (1-й учень читає, 2-й учень стежить і навпаки). Читання піраміди

• Яке слово є незрозумілим?

• Яке слово є найдовшим?

• Складіть речення зі словом «брат».

• Поширте це речення.

Найкращі учні за виконання завдання 1-ї пелюстки отримують маленькі червоні квітки.

2-га пелюстка (жовта)

Дружно, швидко вимовляй!

Чистомовки, скоромовки промовляй!

4. Вправляння у виразному й швидкому промовлянні

1) Чистомовка.

2) Конкурс на кращого скоромовця.

Бив баран у барабан,

А бобер — у бубон.

Натомилися обидва —

Більше бити не будуть.

Висновки журі.

3) Гра «Комп'ютер» (вивчення нової скоромовки).
Бавлять ранньої пори

Бобренят старі бобри.

Нагородження кращих учнів за виконання завдання 2-ї пелюстки маленькими жовтими квітками.

3-тя пелюстка (помаранчева)

Все вивчене пригадай,

До слів знов схему добирай!

5. Звуко-буквені вправи

1. Прочитати слова з відсутніми літерами.
Б.КВ.Р

Б.Л. Б.ЛК.

2. Викласти звукову модель до 3-го слова.

3) До якого слова підійде ця модель?

Вручення учням за виконання завдання 3-ї пелюстки пома­ранчевих квіток.

4-та пелюстка (синя)

Хто ж там, хто вже так стомився

І наліво похилився?

Діти

Треба дружно нам всім встати,

Фізкультпаузу почати!

Фізкультхвилинка

Руки вище підніміть

І спокійно опустіть.

Руки вгору, руки в боки —

Зробіть чотири кроки.

Руки вгору, руки вниз —

На сусіда подивись.

Руки вище підніміть

І спокійно опустіть.

Розведіть їх у сторони,

Плесніть, діти, кілька раз!

За роботу, все гаразд!

Після виконання фізкультхвилинки всі діти отримують сині квітки.

5-та пелюстка (зелена)

Зі мною ви пограйте,

Слова знаходьте, складайте і читайте.

6. Вправи з читання

1) Виконання логічних завдань.

Ридають літери у кожному рядочку;

Від слів лишаються лише шматочки!

Початок треба відшукати,

Щобвсі слова ті врятувати.

2) Гра «Добери слово».

Варіанти відповідей: бак, бік, бук, бар, бал, бій тощо.

Варіанти відповідей: зуб, куб, дуб тощо.

3) Гра «Без зупинок» (читання хором, наввипередки).

4) Робота з пошуковими таблицями (див. додаток № 3).

Вручення кращим учням зелених квіток.

6-та пелюстка (коричнева)

Гарно всі читаємо,

Текст новий вивчаємо!

IV. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ «ВЕЛИКІ ДРУЗІ» (БУКВАР, С. 77)

1. Хвилинка фантазії

— Прочитайте заголовок. Про що йтиметься у тексті?

Група сильних учнів готується до зразкового читання, а решта — виконують словникову роботу.

2. Словникова робота

Учитель читає слова. Учні читають тихо, по складах, а потім — голосно, цілими словами.

Бабусенько попросив подарувала будь ласка бабуся

— Послухайте текст. Про яких друзів ідеться у тексті?

3. Творча робота над текстом

1) Читання вчителем.

2) Читання учнями.

3) Читання І, II абзаців методом додавання.

Учитель зачитує початок речення, а діти завершують його.

4) Гра «Плутанина».

Учитель змінює одне слово в реченні, діти знаходять та виправляють помилку.

1. Конкурсне читання.

2. Зачитати, що попросив онук у бабусі.

4. Робота над змістом

• Чи виконала бабуся прохання онука?

• А чому? Як ви вважаєте?

• Ви любите своїх бабусь? А за що?

• Бабуся — невтомна бджілка, заради своїх онуків поділиться останньою краплиною води.

7-ма пелюстка (фіолетова)

Бабусь ніжно любіть,

З літер слова для них складіть.

1) Анаграми.
аббуся
нябуба

— А як ви називаєте своїх бабусь?

2) Побудова асоціативного куща.

— Про що ви згадуєте коли я промовляю слово«бабуся»?

Нагородження учнів фіолетовими квітками.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Учитель

Урок підходить до кінця,

пелюсток вже нема!

Квітко-семицвітко, прощавай, лети!

3 радістю ми грались, щиро, від душі!

Пелюстки чарівні ти подарувала,

Грою зацікавила, знань усім додала.

Скажемо всі разом: дякуємо тобі!

1-Б, ви — просто молодці!

• Якими враженнями від уроку ви поділитеся вдома?

• Що для вас було найцікавішим?

• Покажіть квіточки, які ви отримали.

• А як ви вважаєте, кого ж ми заквітчаємо ними? (Бабусь)

• Подаруємо їм хустинду з Цих квіточок! (Учні наклеюють квіточки на велику хустинку.)

УРОК ЧИТАННЯ. 2 клас

Тема. Родина, рід, рідня

Мета: виробляти навички самосшного читання (напівголос­ного); розвивати критичне мислення, усне мовлення; збагачувати активний словник школяра; виховувати любов до рідних, повагу, почуття вдячності та доброти.

Навчально-дидактичне забезпечення уроку: малюнки квітів; навчальний посібник «Світлиця» (для 1 класу); дитяча пері­одика.

Хід уроку

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Загадка

Цифра ця усім говорить,

Скільки днів до тижня входить.

Поряд стане буква «я»,

То це буде вже... (сім'я).

2. Побудова асоціативного куща На дошці прикріплена картка.

— Діти, коли ви чуєте чи вимовляєте це слово, то що уявляєте?

Діти називають слова, учитель будує на дошці асоціативний кущ.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

• Як ви вважаєте, з кого складається родина?

• Тато, мама, діти — це родина. (Табличка)

• А що таке рідня? .

• Дід, баба, тітка, дядько, дядькові діти? тіт­чині діти — це рідня. (Табличка)

• А хто складає рід?

• Усі родичі— теперішні та давні — це рід.

• Який висновок ви можете зробити? (Рід до роду — то це вже народ!)

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

1. Вступне слово

— Від любові до своєї родини починається велика любов до свого народу, та своєї землі.

Звучить вірш «Рідна земля» (Супутник букваря, с. 89).

2. Криголам. Розминка

Учитель. Весна відчувається в усьому: і в ніжних пересвистах пернатих солістів, і в лагідному дотику сонячних промінців, і в особливому, тільки весні притаманному запаху. Весна — це краса молодості. Скільки радості вона приносить і дорослим, і дітям!

Пропоную впустити весну у наші домівки, у наш клас, у наші серця!

Зараз, діти, ми з вами пограємося!

Кожному з вас я роздам частинку квітки, ви повинні об'єднатися разом таким чином, щоб дізна­тися про те, як називається ваша команда.

Діти групуються у команди «Тюльпан», «Нарцис», «Троянда».

3. «Мозкова атака»

Завдання 1

Учитель прикріплює на дошку квіти. Учні відповідають на запитання.

• Що ви знаєте про цю квітку?

• Де вона росте?

• Як називається?

• Якого кольору буває?

• Як розмножуються?

Завдання 2

До кожної літери в назві квітки доберіть най­кращі слова, які можна висловити про маму, пода­руйте їх мамам.

— Дуже добре! А зараз подаруйте ці слова мамам. Можливо, ви неодноразово говорили своїм матусям раніше.

Звучить музика, (магнітофонний запис). Діти заплющують очі. Під звуки ніжної мелодії уявляють свою маму і подумки скла­дають їй побажання.

Упродовж 1 -хвилини учні кожної команди радяться, а потім презентують проекти побажань рідній матусі.

— Разом із побажаннями подаруємо мамам весняні квіти!

Фізкультхвилинка

Оцей пальчик — наш дідусь.

Оцей пальчик — наша баба.

Оцей пальчик — мій татусь.

Оцей пальчик — мама,

А цей пальчик — буду я

От і вся моя рідня!

4. Робота з книгою (Текст «Наш рід, родина, рідня»)

1. Читання тексту вчителем.

2. Словникова робота.

3. Самостійне напівголосне читання тексту з вико­ристанням методу позначок.

— Тепер ви працюватимете з текстом самостій­но. У кожного з вас є олівець. На дошці прикріп­лено позначки, які ви зробите у тексті самостійно напроти кожного абзацу.

Якщо вас щось здивувало або зацікавило —

Якщо ви про це знаєте (я про це знаю) — (Сонечко).

Це для мене нове — *** (Хмаринка).

— Це завдання пропоную вам виконати за 5 хви­лин (упродовж 3 хвилин читаєте, 2 хвилини ради­теся у групах, визначаєтеся, що вас зацікавило, що для вас є новим).

Діти радяться в групах, і кожна група виставляє свій зоровий ряд на картках на дошці.

Таким чином утворюються зорові ряди.

1-ша група

2-га, група

3-тя група

— Діти, якщо ми подивимося на наші зорові ряди, то побачимо, що отримали нові знання, щось вас зацікавило. Обміняйтеся відомою вам інфор­мацією.

1-ша група (до 2-ї групи)

— Як утворився народ? (Родина до родини —та й народ. Як струмочки в річку вливаються, так і родини — в народ.)

—У II групи зустрічаємо хмаринку в 3-му абзаці. Хто їй може допомогти?

2-га група (до 3-ї групи)

— Як ви розумієте вислів «берегти родовідне коріння»? (Берегти і шанувати батька і матір, рідних, близьких.)

— Пропоную розглянути родинне дерево. Уявіть, що ви на ньому - зелені листочки, вам слід дбати, щоб дерево буяло, ставало сильнішим.

3-тя група (до 1-ї групи)

— Що слід робити, щоб роду не було перево­ду? (Він має жити впродовж багатьох років. Якщо коріння засохне, сад не квітнутиме).

— Діти, чи задоволені ви, відповідями? Чи повний обсяг інформації ви отримали? Те, про що ми ще не згадали і що вас зацікавило, ви можете, прочитати в дитячій періодиці — журналах «Барві­нок», «Малятко», «Пізнайко», «Казковий вечір» і т. ін.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

• Про що ми сьогодні дізналися?

• Як утворюється український народ? (Від роду до роду — народ.) Ви гарні дітки, добре знаєте свій рід і батьків, і дідів, і прадідів. Вони і складають ваше родовідне дерево. Чим глибшим є коріння такого дерева, тим міцніше воно стоїть на землі.

Заспіваймо ж пісню «Хай завжди буде сонце»!

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Намалюйте ваше родинне дерево.

2. Виконайте завдання у групах, користуючись дитячою періодикою.