Налагодження дисципліни на уроці - одне з актуальних питань сучасного вчителя

«Школа без дисципліни є млин без води» Я.А. Коменський

З тих пір, як з’явився вчитель і з’явилися в нього учні, постало питання дисципліни у класі. Адже дисципліна - це одне із найактуальніших питань для кожного вчителя. Якщо дисципліни немає - втрачається контроль над процесом навчання і, як наслідок, непродуктивно витрачається цінний навчальний час. Через це страждають усі: і учні, і вчитель.
Вирішити цю проблему не завжди легко. Гарна дисципліна на уроці досягається за умови, якщо вчитель, послідовно підтримуючи встановлені норми поведінки, прагне до співпраці з учнями, заснованій на любові та взаємоповазі. Навряд чи існують універсальні "рецепти" щодо налагодження дисципліни, такі, що однаково годилися б для кожної конкретної ситуації. Але кожному вчителю необхідно знати шляхи і способи досягнення гармонії у взаємостосунках з учнями. Навіть якщо вчитель захоплюється власним предметом, навряд чи йому вдасться заволодіти увагою учнів, якщо він неспроможний навести лад на уроці. Як відомо, розрізняють зовнішній (організація зовнішніх факторів) і внутрішній (дії вчителя й учнів) порядок під час уроку.

До зовнішнього порядку відносять точний початок і точне закінчення уроку, встановлення контакту з класом, готовність засобів навчання, їхнє чітке функціонування, провітрене приміщення і т. д.

До внутрішнього порядку відносять, насамперед, доцільний розподіл уроку на етапи. Поміркований розподіл дозволяє послідовно і поступово просуватися учням від однієї мети до іншої відповідно до вимог навчальної програми, систематично і міцно опановувати навчальний матеріал з урахуванням головного у ньому, дає можливість учителеві цілеспрямовано керувати уроком.

Учні повинні знати, чого від них вимагають, незнання мети на тривалий час заважає процесу активного навчання, свідомого і дисциплінованого навчання. Тому вчителеві доцільно звичайну постановку мети перетворити на цільову орієнтацію, що є для учнів свого роду „маяком”, до якого вони рухаються.

У результаті  психолого-педагогічних досліджень встановлено, що найбільше випадків порушення дисципліни припадає на опитування. У цьому випадку педагог повинен не випустити з уваги учнів, схильних до порушення дисципліни. Коли вчитель помітив, що діти не слухають відповідь іншого учня, можна попросити їх повторити, продовжити розповідь і т. д. Слід зазначити, що досить актуальною є проблема зауважень учителя на уроці. Однак необхідно пам′ятати, що реакція вчителя повинна бути суворою, але доброзичливою. Культура зауважень учителя – один із найважчих елементів учительської майстерності. Краще робити зауваження учням без слів: здивований погляд, пауза в розповіді.

 Неприпустимим є продовження уроку на перерві. Оскільки учні втрачають необхідну довільну увагу, а також не встигнуть відновитися і переключитися на наступний урок, отже, і на наступному уроці у них можуть бути проблеми з дисципліною.

  На жаль, часті запізнення учнів також порушують дисципліну. Як правило, учні, які запізнюються, самі не особливо прагнуть на урок, тому покарання не пускати на урок не є для них ефективним, крім того, пропускаючи урок, учні ще більше відстають від однокласників, що створює додаткові проблеми для вчителя. У цьому випадку на допомогу приходить індивідуальна робота з учнями і використовуються методи психологічного впливу: навіювання і переконання.

Хоча зараз все більше пропагується заохочення неформальної обстановки на уроці, я переконана, що відсутність дисципліни – одна з головних перепон успішного навчального процесу. Адже, як можна почути і усвідомити те, про що говорить учитель, коли в класі гамір? Яким буде самопочуття, якщо знаходитись у галасі цілий день протягом 5-7 уроків?

Пропонуємо декілька правил, слідування яким допоможе попередити погану дисципліну на уроці та встановити доброзичливі стосунки з учнями.

Правило 1.  Якщо ви   тільки починаєте працювати у цьому класі - не пропустіть цей момент! Саме перші уроки визначать ваш стиль на решту часу. Що створює шум в класі? Вигуки з місця,   поведінка окремих учнів, які вирішили "випробувати новеньку на міцність нервів", одночасні відповіді дітей на ваші питання, непідготовленість класу до початку уроку, невміння слухати вчителя. Ось проблеми, з якими потрібно боротися з перших днів роботи. Варіантів безліч: намагайтеся не реагувати на відповіді з місця, наполегливо опитувати лише тих, хто піднімає руку та дотримується   правил  дисципліни. Не допускайте багатоголосся. Методично і послідовно привчайте дітей навіть у палких суперечках до кінця вислуховувати думки опонентів і дотримуватися правил поведінки на уроці.

Правило 2. Намагайтеся подружитися з класом. Не варто починати роботу із загроз у стилі "поставлю " двійку ", викличу директора, запрошу батьків у школу".   Є хороша вправа, взята із курсу психології. На перший урок слід  принести ватман і різнобарвні маркери. Запропонуйте учням самим скласти правила поведінки на уроці. Наприклад, "не користуватися телефоном", "не ходити по класу" і т.д. Головне, щоб всі правила придумали самі діти, а не вчитель! По-перше, ви дасте учням зрозуміти, що ви їм довіряєте (а це важливо!). По-друге,   правила, придумані самостійно, не дуже хочеться порушувати. Повісьте цей ватман на стіну. І, якщо якесь правило стосується вас (наприклад, вести урок цікаво) - неухильно його дотримуйтеся.
Правило 3. Будьте послідовні: обіцяли поставити оцінку - ставте, обіцяли екскурсію - будьте ласкаві. Не давайте обіцянок, які не зможете виконати в силу якихось обставин.

Правило 4. Головне у гучному класі - виявити лідерів та знайти до них підхід. Спробуйте поговорити з таким учнем наодинці, вислухайте його вимоги, його побажання, можливо, це підкаже вам певну тактику у поведінці.

Правило 5. Потрібно визначити, якими мотивами керуються порушники дисципліни. Зазвичай ними рухає прагнення привернути до себе увагу класу. Деякі діти швидше захочуть, щоб про них думали як про нестерпних істот, ніж не думали взагалі. Безвість для них неприйнятна. Ідеальний по відношенню до них рецепт полягає в тому, щоб припинити їхні витівки і потім завантажити бунтарів роботою на уроці - бажано творчого характеру. Тобто повернути їх енергію у творче русло.

Правило 6.  Ще один дієвий засіб - гумор. Якщо над активним порушником спокою будуть сміятися, навряд чи кому захочеться бути на його місці. Але не забувайте про такт: пожартувати над його невмінням поводитися у суспільстві, над його нечемністю, невіглаством - не більше того! Вам потрібно здобути в його особі друга, а не джерело вічного головного болю.

Правило 7.  Ведіть урок цікаво! Знайдіть якусь свою "фішку", яка незмінно буде привертати увагу. За приклад можна взяти досвід одного заслуженого вчителя літератури. Наприклад, передбачалася лекція по біографії Маяковського - вчитель прийшов на урок у яскравому жовтому вбранні і з порогу почав декламувати: "А ви ноктюрн зіграти могли б на флейті водостічних труб?" Несподіваний початок уроку, погодьтеся. Зате увагу класу було забезпечено, а до кінця уроку навіть недбайливі учні запам'ятали, що жовтий одяг для Маяковського був як виклик суспільству.
Те ж стосується й інших етапів уроку - активно використовуйте ігрові прийоми, впроваджуйте нові технології, використовуйте мультимедійні засоби. Тримайте про запас кілька ігор або цікавих фактів. Як тільки бачите, що увага класу починає розсіюватися і учні почали відволікатися, розкажіть   цікавий факт, запропонуйте гру. Чим динамічніше буде побудовано урок, тим менше часу залишиться в учнів на "створення хаосу".

Правило 8. Знайдіть для кожної теми зв'язок із сучасним життям. Чим більше ви будете приділяти уваги практичному використанню нових знань, тим більше шансів утримати увагу дітей.

Правило 9. Завжди на початку уроку повідомляйте план роботи. Можна поставити якусь проблему, яку учням потрібно буде вирішити. Важливо, щоб проблема була актуальною та цікавою для учнів. У кінці уроку обов'язково підводите підсумки - що дізналися, як розв’язалася поставлена ​​задача.

Правило 10.  Буває, що клас галасливий за своїм характером. Зазвичай це трапляється, якщо у класі відразу кілька лідерів, або така манера поведінки вже стала звичкою для даного колективу. В цьому випадку допомагають деякі психологічні прийоми:
• включайте в план уроку "хвилини тиші". У цей час запропонуйте виконати якесь завдання самостійно, або дайте учням складне завдання, задайте незвичайне питання.
• використовуйте прийоми психологічних тренінгів: гіперактивний колектив легко заспокоїти, якщо запропонувати щось зробити із закритими очима (намалювати фігуру, написати слово і т.д.), або просто посидіти, заплющивши очі, до певного сигналу. Навіть 2-3 хвилини тиші допоможуть дітям розслабитися та налаштуватися на робочий лад.

Якщо клас приходить після великої перерви або після уроку фізкультури, запропонуйте учням ... поспати 2-3 хвилини. Зазвичай це знижує градус активності.
Обов'язково передбачте час для проведення фізкультхвилинки (зараз підстрибнуть ті, хто у штанах, а зараз сядуть ті, у кого день народження у травні і т.д.) Чим незвичніше, тим краще. Ще буде цікавіше, якщо фізкультхвилинка поєднана з темою уроку.

До речі, у старших класах фізкультхвилинки також доречні. Діти спочатку сміються, а потім поступово втягуються, навіть конкурси влаштовують та викликаються самі  їх проводити.
Правило 11. Спробуйте змінити обстановку. Проведіть урок на свіжому повітрі, у музеї або в актовому залі.

Правило 12.  Можна застосовувати систему накопичування балів. У цьому випадку оцінка виставляється не відразу за відповідь, а накопичується протягом всього уроку. Це збільшить працездатність класу, і часу на шум не залишиться.

Правило 13. Менше слів Чим менше слів – тим сильніший ефект. Будьте лаконічними. Коли людина говорить багато і швидко, це видає її хвилювання та нерішучість. Коли ви говорите коротко і по суті, це свідчить про підготовленість та впевненість у собі. Використовуйте прості синтаксичні конструкції та виражайте свої думки просто і зрозуміло. Так потрібна інформація не загубиться серед зайвих фраз.

Правило 14. Не дозволяйте втягувати себе у діалог, який не стосується теми. Це особливо актуально, коли учитель робить зауваження, а учень «виправдовується» або починає сперечатися. Не відповідайте на «аргументи», повторіть власну вимогу чи зауваження. Звучить дещо безкомпромісно, але це ваше рішення і ви в ньому впевнені. Ваше завдання – відновити дисципліну.

Правило 15. Вимагати тиші можна не лише словами, а й жестами чи поглядом. Щоб підкреслити важливість певних слів, поверніться до співрозмовника усім тілом. Дивіться у вічі, злегка нахиліться (цей жест свідчить про те, що у вас все під контролем). Коли даєте завдання, стійте на одному місці. Не потрібно жестикулювати, краще скласти руки за спину. І не відволікатися на сторонні справи. 

Правило 16. Не підвищуйте голос. Коли вчитель втрачає контроль над класом, перший імпульс – підвищити голос, перекричати учнів. Насправді підвищення голосу свідчить про хвилювання та страх, і учні це дуже тонко відчувають. Інколи провокують ще більше. Щоб втримати увагу, краще говорити повільніше і тихіше. Знижуйте голос. Нехай учні в прямому сенсі цього слова прислуховуються до вас. 

  Правило 17.  Любіть свій предмет. Якщо ви самі розповідаєте тему з азартом,   цікаво, якщо ви завжди готові до уроку, намагаєтеся урізноманітнити матеріал, придумуєте нестандартні завдання, то діти теж "заразяться" вашою любов'ю.
Вчитель з сильним характером схожий на батька, який може бути більш суворим, але карає дітей рідше, ніж мати. У ньому є щось від упевненого в собі лідера, який дає зрозуміти: «Не змушуйте мене заходити надто далеко». Важлива реакція вчителя на перший виклик його авторитету. Грає свою роль і вміння викладача проявити любов до учнів. На жаль, цим навичкам не так-то легко навчити і не так-то просто втілити їх в короткі формули, придатні для підручників. Цьому можна навчитися на досвіді і на хорошому прикладі. Наведу декілька прикладів з досвіду реальних вчителів.

Одна досвідчена вчителька використовувала прийом, який виявився досить ефективним у застосуванні до семирічних малюків. Вона говорила м'яким, тихим голосом, який заставляв дітей дуже уважно вслухатися в її слова. Їй якимось чином вдавалося культивувати у своїх тридцяти вихованцях спокійну і витриману манеру, за допомогою якої вона керувала ними. Протягом всього року її клас скоріше нагадував бібліотеку, де відвідувачі перемовляються пошепки і тихенько ходять поміж стелажів.

Оригінальний метод налагодження дисципліни у своєму класі застосувала місіс Добсон, який назвала «Чарівна крейда». Сенс його в наступному. Ширлі заздалегідь прийшла в клас і на лівій стороні дошки намалювала череп і кістки. Нижче було написано: «Отруйний список». Ще нижчим був прикріплений простий аркуш паперу. Потім Ширлі відкрила двері і запросила учнів увійти. Ласкаво вітаючись зі своїми вихованцями, вона ні слова не сказала про малюнок на дошці. Через кілька хвилин хтось підняв руку і поставив те питання, яке крутилося на язиці у всіх: «Що це намальовано на дошці?» - «Ах, так, - сказала місіс Добсон, - я якраз хотіла розповісти вам про «Отруйний список». По - перше, я сьогодні розповім вам про те, як треба поводитися в класі.

Вона пояснила, що потрібно піднімати руку, якщо хочеш щось сказати, залишатися на місцях, поки не дозволять вийти, і звертатися за допомогою, коли потрібен лист паперу, зламався олівець і т. п.

«Якщо ж ви забудете ці правила і порушите їх, я попрошу винного записати своє ім'я ліворуч від цього малюнка. Нічого страшного від цього не станеться. Але якщо після цього ви ще два рази порушите правила, тоді... - тут її голос придбав зловісне звучання, - тоді ваше ім'я потрапить в «Отруйний список». Єдине, що я зараз можу вам сказати, - не доводьте справу до того, щоб це сталося». Ширлі так ніколи і не відкрила їм, що станеться з тими нещасними, чиї імена потраплять в цей жахливий список, але звучало це страхітливо. Вона натякнула, що це буде пов'язано з директором школи, але далі цього не пішло.

Після цього Ширлі швидко підійшла до свого столу, на краю якого у чашечці лежав новенький шматок крейди.

- Хто з вас знає, що це таке? - запитала вона весело.

- Це шматок крейди, - відповіли їй хором.

- Ні, - відповіла місіс Добсон. - Виглядає це і справді як звичайний шматок крейди, але насправді це далеко не так. Це чарівна крейда. Хочете вірте, хочете ні, але ця маленька біленька штучка вміє слухати. З цього боку у неї є вушка. Крейда може і бачити вас. Ось на цьому кінці у неї є очі. (І те й інше було намальовано заздалегідь.) Чарівна крейда буде тепер сидіти тут на краю мого столу, стежити за вами і слухати, про що ви говорите. Але є дещо, за чим вона буде спостерігати особливо уважно. І якщо вона побачить дівчинку або хлопчика, які займаються дуже старанно і ведуть себе дуже тихо, то раптом виявиться на столі цього учня чи учениці. Якщо ви знайдете крейду у себе на столі, не запитуйте, що вам робити, а прямо ідіть до дошки і записуйте своє ім'я з правого боку. І тоді в кінці останнього уроку вас буде чекати нагорода - я дозволю вам піти зі школи на три хвилини раніше за всіх.

«Велике діло!» - подумаєте ви. Так, три хвилини - це саме по собі не так вже багато, але становище людини, обраного чарівним предметом, право написати своє ім'я на дошці на очах майже у всього світу і потім можливість піти з класу, коли інші ще сидять на місцях, - це ж дорожче всіх скарбів! А до цього треба ще додати те хвилювання, з яким кожен намагається роздобути чарівну крейду для себе.

Система працювала чудово, тому що дітям вона сподобалася. За ті два роки, що Ширлі її застосовувала, щодня імена більшості дітей виявлялися в списку чарівної крейди. Але за цей же час жодне ім'я не з'явилося в «Отруйному списку».

Вважаю, що в цьому методі присутні всі елементи добре продуманої системи. По-перше, дітям вона видалася цікавою. По-друге, вони щось отримували в якості винагороди за дисциплінованість і їм було що втрачати в разі непослуху. По-третє, метод не включав у себе прояви гніву з боку вчителя. І, в-четветрих, він був простий у застосуванні.

Напружте свої творчі можливості і придумайте власний метод. Діти в початковій школі обожнюють ігри, фантазії, символіку. Коли вони перейдуть у середні та старші класи, їх буде значно важче чим-небудь спокусити.

Вчителі, здатні забезпечити порядок, часто користуються найбільшою повагою, якщо тільки вони не зарозумілі . Якщо викладач вміє тримати клас в руках без зайвого натиску, любов учнів йому майже забезпечена. Справа в тому, що в порядку закладена захищеність. Якщо клас некерований, особливо в початковій школі, діти бояться один одного. А раз вчителька не може змусити їх правильно себе вести, то як вона зможе захистити слабкого від задираки? Як вона може перешкодити глузуванням над менш слабкими та здібними учнями? Діти не дуже справедливі і розумні у відносинах між собою і їм подобається мати вчителя, який володіє цими якостями.

Крім цього, діти цінують справедливість. Коли хтось порушив правила, вони чекають негайного покарання. У них викликає захоплення викладач, здатний встановити єдині правила для всіх і домогтися їх виконання, і їм надзвичайно приємно, коли до них пред'являються розумно високі вимоги. І навпаки, коли вчитель не володіє класом, це неминуче веде до того, що неправий перемагає, і таким чином порушується дуже важливий принцип, закладений у дитячій системі цінностей.

Не треба забувати, що учні початкових класів на дозвіллі люблять пограти «у школу», при цьому повністю копіюючи своїх вчителів. Батькам ваших вихованців не обов’язково бути присутніми на уроках, щоб знати, як вони ведуться. Їм достатньо лише поспостерігати за своїми дітьми під час такої гри. Стають відомими ваші улюблені жести та фрази, стиль поведінки та ставлення до учнів на уроці.

Тому, ми помиляємося, якщо у відповідь на витівку в напруженій ситуації:

*      підвищуємо голос;

*      вимовляємо фразу типу "Учитель тут поки ще я";

*      використовуємо образливі, принизливі вирази;

*      вдаємося до сарказму;

*      звертаємося до оцінки характеру;

*      використовуємо фізичну силу;

*      втягуємо інших людей в конфлікт;

*      ставимо учнів у кут;

*      робимо узагальнення на кшталт : "Всі ви однакові";

*      дозволяємо собі необґрунтовано звинувачувати;

*      передражнюємо учнів;

*      порівнюємо одного учня з іншим.

Часто порушниками дисципліни вчителі вважають гіперактивних дітей. Щоб з’ясувати, чи так це та яких заходів треба вжити для поліпшення дисципліни у класі, в якому вчаться такі діти, давайте розберемося, що ж таке гіперактивність та як вона проявляється. Гіперактивність полягає у вигляді надмірної енергійності і підвищеної активності, у нездатності до зосередження на якомусь конкретному предметі, імпульсивності і непосидючості дитини, у відсутності контролю над власними ж діями. Гіперактивність вимагає більших зусиль, спрямованих на навчання навичкам письма, читання тощо. При спілкуванні з однолітками у гіперактивних дітей часто виникають проблеми комунікативного масштабу, конфлікти.

На підставі даних досліджень відомо, що гіперактивність актуальна в середньому для 2-20% дітей, при цьому синдром гіперактивності у хлопчиків діагностується до п'яти разів частіше, ніж у дівчаток.

Зважаючи на те, що мозку дітей з гіперактивністю важче обробляти інформацію, що надходить, аналогічна реакція з його боку також припадає на вплив зовнішніх і внутрішніх стимулів. Неуважна дитина в результаті цього «некерована, бо з нею не діють ні вмовляння, ні покарання. Незалежно від умов, дитина буде діяти імпульсивно, незалежно від ситуації.

ПРАВИЛА     СПІЛКУВАННЯ  З ГІПЕРАКТИВНОЮ     ДИТИНОЮ

* Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй  це  потрібно.

* Дайте їй можливість рухатися на уроці (витирати дошку, проводити фізкультхвилинки).

* Ніколи не примушуйте, також не потрібно і підлещуватися до такої дитини. Достатньо буде  попросити, можливо, кілька разів.

* Назавжди відмовтеся від читання нотацій. Така дитина буде тільки  нервувати, але ніяких висновків за такого підходу для себе не  зробить.

* Під час уроку зведіть до мінімуму всі відволікаючі фактори. Для цього перш за все виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки. Слід дозувати учню виконання  великого завдання, розбивати його на  окремі частини; контролювати етапи виконання  роботи кожного  з них.

* Готуючись до уроку, вчитель може розробити для таких учнів  індивідуальні завдання або  зробити сам урок більш динамічним.

* Корисним буде давати такій дитині робити одну вправу, але за певний час, щоб вона могла  її виконати.

* У разі агресивної поведінки або після  конфлікту, дайте їй можливість побути на самоті,  подумати  самостійно.

* Намагайтеся ніколи не  казати дитині  різке «Ні».

* Завжди знаходьте час, щоб вислухати таку дитину і  спробуйте не критикувати її розповідь.

* За можливості, ігноруйте зухвалі вчинки дитини та заохочуйте до хорошої поведінки.

* Дайте можливість таким  учням пограти у рухливі ігри на перерві. Таким чином діти використають накопичену за урок енергію.

* Якщо учень порушує дисципліну, замість  зауваження  знайдіть для нього запитання або доручіть щось прочитати вголос, пошуткуйте,  змініть  вид діяльності.

* Під час уроку намагайтеся якомога більше контролювати власну  поведінку, свої емоції.

Авторитарний тон ще нікого  не врятував у разі поганої дисципліни на уроці. Навпаки, створення штучної дистанції між учителем і класом рідко йде на користь справі й не  допомагає усунути конфлікт.

        Для усунення конфліктної ситуації слід обрати один із способів впливу на людину – прямий або непрямий, опосередкований.

Перший спосіб – традиційний, що ігнорує особливості особистості – заснований на  вольовому тиску на психіку учня й тому  найменш ефективний, хоча  зовні прямий спосіб здається єдино правильним і навіть природним, логічно обґрунтованим для вирішення питання; вимагати те, що потрібно зробити,  і  покарати винного. Однак для учня прямий вплив, разом із погрозами й роздратуванням, є психологічно неприйнятним і  породжує відповідну протидію негативного характеру.

Ефективніший спосіб – другий. Це метод непрямого впливу. Тобто, через апелювання до інтересів, потреб, мотивів поведінки людини від неї можна домогтися більшого. Саме через  спонукання, через стимули можна  поставити людину в такі умови, коли вона сама діятиме в інтересах колективу й спільної справи, а одночасно  й для  власного самоствердження. Наприклад, учень втрачає інтерес до навчання. В щоденнику - одні незадовільні оцінки. Навколо все погано: вчителі соромлять, забрехався.

 Учитель, беручи щоденника до рук, не поспішає влаштовувати рознос. Гортаючи щоденник, він у роздумах запитує: "Що ж ми будемо робити? Нам з тобою треба постаратися поправити стан справ. Ти погано вчишся, а я, мабуть, погано вчу. Давай доведемо всім, що ми можемо виправитися". Результат неодмінно буде позитивним. Навіть, якщо учневі не вдасться виправити всі оцінки, то все одно вчитель досяг мети - він завоював довіру дитини. Розглянемо ще одну причину недисциплінованої поведінки учнів на уроці. Такою причиною може бути неправильне ставлення до вчителя у сім′ї учня, коли батьки в присутності дитини вдома обговорюють недоліки (реальні й удавані) вчителя, демонструючи нерозуміння складності педагогічної роботи. Для усунення цієї причини вчителеві необхідно поговорити з батьками. У процесі спілкування з такими батьками педагогу необхідно дотримуватися деяких порад:

1. Залучайте батьків до співробітництва, переконайте, що ваше співробітництво сприятиме душевній рівновазі дитини.

2. Ознайомте їх зі своїми вимогами до учнів, поцікавтеся думкою батьків щодо цього питання.

3. Доведіть ідентичність позицій учителя і батьків для успішного навчання дитини.

4. Покажіть батькам свою любов по відношенню до їхньої дитини.

Щоб виграти психологічне протиборство  у зіткненні двох полярних систем норм і цінностей, учителеві доцільно запам’ятати підказки Дейла Карнегі із книги «Як завоювати друзів та впливати на людей»

Підказка перша. «Дві роздратовані людини не можуть дійти згоди»

 Постарайтеся докласти  максимум зусиль, щоб  у гострій ситуації стримати себе, у жодному разі не сваріться й не  дратуйтеся. Підліткова аудиторія високо цінує самообладання, витримку й гумор педагогів.

Підказка друга.  Затримай  реакцію!

Не варто відразу ж полемізувати з  опонентом, особливо якщо його дії не становлять загрози для навколишніх. Треба зробити  вигляд, що ви начебто не помічаєте порушника, хоч у той  саме час даєте зрозуміти, що добре бачите його дії. «Факт непомічання» явного порушення дає можливість внести деяку розгубленість у дії дезорганізатора й знижує його  активність. Відкладена реакція часто дає  психологічну перевагу  вчителеві.

Підказка третя.  Переведи реакцію!

Цей прийом також служить для розвінчання значущості  вчинку й особистості порушника. Цей прийом технічно реалізується через виконання вчителем повсякденних дій на уроці, незважаючи на  надзвичайну  атмосферу, в якій, здавалося б, не треба зволікати. Врешті-решт «герой» конфлікту залишається  наодинці із собою. Цим  знищується «задум» боротьби.

Підказка четверта. Будь парадоксальним!

Постарайтеся за  нагоди повернути підступний задум порушника дисципліни на користь собі й  справі. Бажано так «розкласти» суть ситуації для дітей, щоб ще й подякувати порушнику  за допомогу (з  іронією, звичайно). Тоді  учитель  бачиться сильною й оригінальною особистістю. Діти не люблять сірості.

Шановний колего! Працюючи з дітьми, не забувай, що:

     1. Улюблений учитель – той, посміхається та наділений почуттям гумору.

 2. Пояснюючи, переконуй, дивись на учнів, не кричи – у них ще є інші уроки.

3. Викликаючи почуття страху, ти принижуєш і себе, і дитину, притуплюєш її інтелект.

4. Подумки полічи до 10, перш ніж викликати батьків, робити запис у щоденнику чи відсилати учня до заступника директора: а чи не розписуєшся ти у власному безсиллі?

5. Зрозумій, що учень може мовчати не через незнання предмета, а від страху перед аудиторією (пригадай свій перший виступ).

7. Ти і твій предмет – не центр Землі, є ще й інші… Не намагайся перекласти на домашнє завдання те, чого не встиг сам на уроці.

8. Не рівняй всіх під один гребінець – кожен учень унікальний.

9. Не будь формалістом – відступай від свого плану, якщо змінюється ситуація в класі.

10. Не бійся створювати гостру ситуацію на уроці.

11. Реалізація тези «Цей предмет легко вивчити» залежить переважно від вчителя.

І наостанок. Скільки існує школа, стільки існує і проблема "галасливий клас". Панацеї, на жаль, немає. Але є тверде правило: дисципліна у класі починається з самодисципліни вчителя. Якщо ви суворі до себе, впевнені у своїх силах і значущості свого предмета - у вас все вийде!

Використані інтернет-ресурси: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/yak-zaspokoyiti-galaslivii-klas-i-pochati-produkti.html http://osvitanova.com.ua/posts/633-dystsyplina-v-klasi-5-porad-uchyteliu http://psychologis.com.ua/1-354.htm https://dnz60.edu.vn.ua/?page_id=777

http://lesky.at.ua/publ/psikhologichna_sluzhba/poradi_vchiteljam/3-1-0-66 http://klass-romanenko.blogspot.com/2015/