Зимові свята. Свято Миколая.
МЕТА: поглибити знання учнів про традиції і звичаї українців, розповісти про історію виникнення свята Миколая, особу самого Святого, викликати інтерес до традицій, звичаїв нашого народу,сприяти поширенню їх серед молоді.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
1. Вступне слово вчителя.
Добрий день! Ми продовжуємо знайомитись з народними святами, традиціями і звичаями українців, його прикметами, прислів’ями, приказками. Сьогоднішнє наше заняття присвячене святу Миколая, яке святкується 19 грудня. Ви дізнаєтесь про Святого Миколая, про його вчинки, про те, як святкують в народі це свято.
Запрошуємо вас подивитись невеличку виставу.
ДІЯ ПЕРША
Учні читають вірші.
Пісню слави заспіваймо
Щирим серцем нині враз,
Миколая зустрічаймо
В цей святий величний час.
– Що він несе в своїй торбині?
- Багато гарних забавок
Несе чемненькій він дитині,
А для нечемних – жмут різок.
За ним спішаться янголята,
Тримають книги у руках.
Що, де, кому з нас треба дати
Уже списали в тих книжках.
Святий ти, добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Що даси Ти нам, про це не знаєм,
Та просимо Тебе одно:
Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб доросли ї діточки.
А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від нас, благаєм, відверни.
А нам в здоров’ї дай зростати,
Завзяття й сили нам надай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край.
3.На сцені вистава «В надвечір’ї Святого Миколая». (Кімната Оля і Софійка сидять за столом. Вчаться. Роман сидить осторонь з книгою. Маруся ходить по кімнаті, Зошит у руці.)
Маруся: 6х6=36, 6х7=42, 6х8=...
Роман (нахиляеться і підказує): 70!
Маруся: Залиш, а то поскаржуся мамі!
Роман: А ти – донощиця!
Оля: Спокійно, діти! Невже гарно так сваритися братові з сестрою?
Софійка: Та ще перед самим Святим Миколаєм. Добре заслуговуєте собі обоє на різки.
Маруся: Ах, я забула! Завтра свято Святого Миколая! Що тоді він нам принесе?
Роман: Тобі, напевно, різку – таку довгу, таку широку сажею обліплену, мотузкою обчіплену.
Маруся: А тобі вночі поставить у головах мітлу, таку височену, таку широчезну, руками попідтикану, жабами позавивану.
Роман: Дурниці плетеш! Де це ти бачила, щоб на мітлі раки і жаби водилися, та ще й взимку!
Оля: Діти! Залиште пересварки, бо нам вчитись не даєте. Закінчуйте швидше уроки, а то незабаром надійде мама і будемо вечеряти.
Маруся (починає знову ходити) 7х2=14; 7х3= 21...
Роман (ходить у протиполежному напрямі і штовхає Марусю, коли стріне)
Оля (встає): Ну! Годі вже вчитися, темно. Треба лампу засвітити.
Софійка: Ні, не треба світити, посидимо так трохи, поки мама прийде.
Оля: Добре, тоді я свічку засвічу (засвічує свічку перед іконою Святого Миколая).
Роман і Маруся: Олю, розкажи нам про Святого Миколая.
(Чути стук у двері. Відчиняє Марійка. Заходять дівчата).
Дівчата: Добрий вечір! Ми підручник вам занесли. Що, поробили ви вже уроки?
Софійка: Заходьте, дівчата. Уроки ми вже майже зробили. Хочете послухать про Святого Миколая? Проходьте, сідайте.
Оля: А що ж вам розпвісти?
Маруся: Про Святого Миколая! Як то він по світу ходить, як дарунки дітям носить, що, кому, за що?
Роман: З білим Ангелом небесним і з чортиком хвостатим.
Оля: Тож послухайте! Ми з Софійкою розкажемо, як там у небі готуються до завтрашньої днини, щоб дітям радощі принести.
Ой, там на небі рух тепер на диво:
Шиють, тешуть ліплять місять тісто.
Над усім сторожить печаливо
Діва мати, Марія Пречиста.
Ангелів у райський сад післала
Яблучок, горішків назривати,
А сама з святим Зосимом стала
Медівник солодкий випікати.
Софійка: Тесля Йосип струже, витинає
Забавки з пахучої кедрини,
А малий Ісусик помагає,
Щоб на час все було для дитини.
Ось принесли з Божої книгарні
Книжечок усяких много-много,
Є казки там, віршики прегарні,
Образочки для свята малого.
Оля: Позсипали ангели у міхи
Всі дарунки, все добро чудове,
Що там буде між дітьми утіхи!
Що там буде крику і розмови!
Софійка: Вже готов Микола до дороги,
Теплий плащ одяг поверх від вітру,
Взяв костур, постоли взяв на ноги,
На чоло повис злотисту митру.
Передом ідуть ангели з кошами,
Святий Петро їм браму відчиняє,
Тиха нічка звисла над хатами,
Сніг біліє, ясна зоря сяє...
Маруся: А хто він – Святий Миколай?
Оля: Миколай – чудотворець був одним з
найшанованіших християнських святих. Ще за свого
земного життя Святий Миколай здійснив чимало чудес.
Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ
Миколай. Це була добра і порядна людина. Він помагав
усім людям, які вірували в Ісуса Христа. А найперше він
помагав тим людям, яких спіткало горе. Рятуючи людей од
смерті, прославився як великий благодійник. І любив він
свої дари давати так, щоб його при цьому не бачили. Вночі
розносив пакунки з їжею, одягом, грошима в бідні родини, де
були діти. Народні перекази стверджують, що представши
перед Богом після смерті, Святий Миколай попрохав у
Творця лише одного: можливості і надалі дбати про дітей,
опікуватися ними. Бог вдовольнив прохання свого вірного
послідовника, і відтоді всі слухняні, хороші діти в Миколин
день (19 грудня) знаходять у своєму черевичку чи під
подушкою гостинець від нього. Отож пішло з того часу і по
сьогодні, що ми святкуємо Свято Миколая.
(Діти розповідають легенди про Святого Миколая з книги
О. Воропая «Звичаї нашого народу»).
Маруся: Я так хотіла б побачити Святого, але він так нишком
ходить, що ніхто його не бачить, лиш дарунки підкладає
вночі під голову.
Роман: Ах, коли б я його побачив, то попросив би...
Оля: Що такого?
Роман: Набір фарб для малювання.
Маруся: А я багато барвистого паперу для витинання.
Софійка: А я книжечку!
Оленка: А я олівці кольорові!
Роман: Мені здався б ще ножик для роботи.
Софійка: Давайте пригадаємо вірші, молитви, колядки, які б
Ми розказали Святому Миколаю.
1 дівчинка: Я розповім молитву:
Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться ім'я твоє,
Як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний
Дай нам сьогодні.
І прости на провини наші
Як ми прощаємо
Винуватцям нашим.
І не введи нам у спокусу,
Але визволи нас від лукавого!
Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки
Амінь.
2 дівчинка: І я знаю молитву:
Боже, Господи Ісусе,
На колінцях я молюся –
Всі гріхи мені прости
І від лиха захисти.
Просвіти моє серденько,
Щоб я вчилася гарненько,
Щоб і дома, і у школі
Не робила зла ніколи.
І щоб тата шанувала,
Щоб матусі помагала,
Щоб жили ми всі здорові
Завжди в мирі і любові.
3 дівчинка: А я розповім вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий
минало...»
4 дівчинка: А я знаю колядки (розповідає).
Оленка: Олю, дякуємо за розповіді, але нам треба вже йти додому.
До побачення. (Дівчата йдуть).
Оля: До побачення. А ви, як будете сьогодні лягати спати,
помоліться щирим серцем до Святого Миколая. Може, він
вас і почує, і подарує те, що так просите для себе
(виходить).
Маруся і Роман: Так справді буде?
Софійка: Може...
Роман: Тобі різка
Маруся: Тобі різка ще й довжелезна! (Сміються і вибігають).
Софійка: Лягаєм скоріш спати, щоб Миколай до нас прийшов.
Маруся: Але ж помолитися треба до Святого Миколая.
(Молитва, пісня. Діти лягають спати).
ДІЯ ДРУГА
(У кімнаті на ліжках сплять діти. На стіні образ Святого Миколая. Заходить Святий Миколай з Ангелом і Чортом. У Святого Миколая в руках вага, у Ангела – торба з дарунками. У Чорта під полою – різки, перев’язані червоними стрічками).
Святий Миколай: Ішов я луками і лісами, снігами й наметами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті дітки гарні, слухняні, добрі. Я хотів їх бачити.
Ангел: Ось цих троє – добрі діти, чемні, пильні. Треба їм щось подарувати.
Чорт: Чемні? Га-га-га! Ось нема ще й години, як сварилися.
Ангел: Жартували, як звичайно малі діти.
Чорт: Жартували? А забув, як твій Роман чемненький кинув Софійці у борщ муху, вибив миску у сусідки?
Ангел: Правда, вибив. Але віддав їй за те всі гроші, щ дістав на іменини.
Святий Миколай: Зважимо все добре і зле на цій вазі небесній.
Чорт (кидає на вагу): Ось тут сварка, тут муха, а тут шиба, тут непослух мамі, незмовлена молитва.
Ангел (кидає собі): Тут подарунок сестрі...
Чорт: Не зрівняє гріхів подарунок!
Ангел (зажурено): Що робити? Треба хлопчика рятувати! Ах, згадав! Він і сам добре вчиться, і товаришам допомагає. Колись цілий місяць у дощ – негоду кожен день ходив до свого друга додому, коли той хворів і вчив разом з ним уроки (Кидає). Перемогло добре діло! Треба дарунок дати (Дарує фарби і підходить до Марусі).
Дабра ж дитина – і чепурна, пильно вчиться.
Чорт: Пильно? Га-га-га! А таблички множення не вчить та ще й досі не зає.
Ангел: А подругам допомагає...
Чорт: А мамі цукор з шафи витягала.
Святий Миколай: Зважимо все добре і зле на оцій вазі небесній.
Чорт: Язик показувала братові у гніві.
Ангел: Зате, яка вона дома помічниця! І прибере, і підмете в кімнаті. А ціле літо у квітнику порається. Старшим у всьому допомагає та й сама завжди чепурна, охайна. Треба і ій дарунок дати. (Дає подарунок, підходячи до ліжка Софійки).
Тепер оцій старшенькій треба щось подарувати. Софійка зветься вона. Тихе дівчатко, вдумливе, а в науці – перша в класі.
Чорт: Тиха, вчена, але горда. Над усіма у класі несеться, непривітна.
Святий Миколай: А гординя – гріх великий.
Ангел: Родичів всіх слухає.
Чорт: Не з лююбові, а з гордині, що вона, бач, добра дитина.
Святий Миколай: Давайте зважимо все добре і зле.
Чорт: Ось гординя – гріх великий, ось завзяття, непривітність.
Ангел: А тут пильність у науці, послух.
Чорт: Не зрівняє гріхів послух.
Ангел: Що робити? Як дівчинку врятувати? О, знайшов! Як у церкві за героїв наших, що загинули, службу відправляли, Софійка в церкві молитви слала щирим серцем і сплакнула – ось ці сльози (показує).
Святий Миколай: Поклади на вагу цю. Це найкращі у Бога перли – сльози за народ пролиті.
(Вага падаї вниз).
Чорт: Ах, які ж вони важкі!
Святий Миколай: Бо в тих сльозах лихоліття і надія на краще майбутнє.
Ангел (радісно): Перемогла! Треба їй дарунок дати. (Дарує).
Святий Миколай (благословляє дітей): А тепер прощавайте, діти. Спіть спокійно, докіль ранок все не збудить до нової праці. Хай вам сняться сни солодкі, а в житті йдіть шляхом добра, правди і любові. (Усі виходять).
Чорт (повертається): Ну вже мушу й я дарунок їм лишити, аби знали, що був тут і Антипко, з пекла родом, що діточок не забуває, що про них дбає. (Кладе кожному різку в голову і виходить).
Маруся (встає): Що це було? Мені снилося, що Святий Миколай тут стояв біля мене. З ним був Ангел, як сніг білий, чортище препоганий (оглядається) Боже! Різка! (плаче).
Роман: Хто це плаче? Ти, Марусю? Ага, бачу вже дарунок оглядаєш! Правду я казав, сестричко. Різка (оглядається, бачить свою різку, хоче її заховати, але Маруся побачила).
Маруся: Не заховаєш! І ти, бачу, у дарунок її маєш. Але (знову плаче) чому нічого не приніс у дарунок Миколай?
Софійка: А ви що так розкричалися з самого ранку свята? А, різки подіставали! То катюзі – по заслузі. (Оглядається, бачить різку). Ох!
Роман: Не заховаєш! Я вже бачив! Й ти, сестрице, прут дістала. А краще таки було б, якби ми ще крім різки щось дістали від Святого. (Входить Оля).
Оля: Ну що, діти, як вам спалося, що снилося? Щось, бачу ви невеселі.А, різки приніс Миколай? Різка – теж жарунок, ще й з такими стрічками – буде чим перев’язувати коси. А тепер перешукайте пильно ліжко, може, там ще щось знайдете, крім різки.
(Шукають, знаходять радісно викрикують, показують дарунки).
Роман: Фарби, ножик і цукерки!
Маруся: Медівник, папір, яблучко!
Софійка: Книжка, стрічка, рукавички!
Оля: Задоволені своїми дарунками?
Діти: Так, так!
Роман: А від кого ж ті різки?
Оля: Це вже чорт Антипко підкладав їх, щоб ви не дуже пустували на радощах.
Софійка: Ті різки повтикаємо за ікони, приберемо ними хату (кладе за образи).
(Всі учасники виходять на сцену).
Софійка: Святий Отче! Обіцяємо завжди добрими бути
І в житті, і в молитві тебе не забути.
Ти опікун віддавна нашого народу.
Добре знаєш, що ми всі козацького роду.
Святий Отче Миколаю! Мі всі – твої діти,
Поможи нам, щоб життя це вміло прожити
А після – вічне щастя в небі заслужити.
(всі виконують пісню «А хто, хто Миколая любить»).
Заключне слово вчителя:
Ви переглянули невеличку виставу, з якої дещо дізналися про свято Святого Миколая, і зробили для себе висновки: як треба поводити себе, щоб в такий день отримати дарунок, а не різку. Тож шануйте Святого Миколая і будьте чемними, слухняними, працьовитими.
155
167 044 
