Презентація "Малі тіла Сонячної системи"

• Астероїди
• Боліди й метеорити
• Комети, відкриття і рух
• Метеори й метеорні потоки

Ряд астероїдів має не кулясту, а неправильну форму. Сумарна маса астероїдів оцінюється лише як 0,1 маси Землі.

• Найяскравіший астероїд - Веста не буває яскравішим від 6-ї зоряної величини.
• Найбільший астероїд - Церера. Його діаметр близько 800 км, і за орбітою Марса навіть у найсильніші телескопи на такому малому диску нічого не можна побачити. 

Астероїди не мають атмосфери. На небі малі планети схожі на зорі, тому їх назвали астероїдами, що в перекладі з давньогрецької означає "зореподібні".

Орбіти деяких астероїдів мають незвичайно великі ексцентриситети . Внаслідок цього в перигелії астероїди підходять до Сонця ближче, ніж Марс і Земля, а Ікар - ближче, ніж Меркурій.

Болідом називається досить рідкісне явище - летюча по небу вогненна куля.

Це явище спричиняється вторгненням у щільні шари атмосфери великих твердих частинок, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з розжарених газів

Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами .

Під час польоту метеорити оплавляються й покриваються чорною кірочкою.

• кам'яні,
• залізні,
• залізо-кам'яні.

За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік метеоритів . Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд. років.

Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в Арізоні в США. Його діаметр 1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів

Великі комети  - туманні утворення з довгим блідим хвостом - вважалися провісниками всіляких бід, воєн і т. ін.

Англійський учений Е. Галлей (1656-1742), обчисливши орбіти кількох комет, висловив припущення, що в 1531, 1607 і 1682 рр. спостерігалась одна й та сама комета, яка періодично повертається до Сонця, і вперше передбачив її появу.

У 1758 р., як і передбачив Галлей (через 16 років після його смерті), вона справді з'явилася і дістала назву комети Галлея

Є комети, які рухаються по дуже витягнутих орбітах з великими періодами обертання. Ми беремо їхні орбіти за параболи , хоч насправді вони, очевидно, є дуже витягнутими еліпсами , але відрізнити ці криві, знаючи тільки малий відрізок шляху комет поблизу Землі і Сонця, нелегко. Більшість комет не мають хвоста і видно їх тільки в телескоп.

Маленьке ядро діаметром кілька кілометрів - єдина тверда частина комети,  і в ньому практично зосереджена вся її маса. Маса комет надто мала й зовсім не впливає на рух планет. А планети спричиняють великі збурення в русі комет.

Ядро комети, очевидно, складається із суміші пилинок, твердих грудочок речовини й замерзлих газів, таких, як вуглекислий газ, аміак, метан. З наближенням комети до Сонця ядро прогрівається і з нього виділяються гази й пил. Вони утворюють газову оболонку - голову комети. Газ і пил , що входять до складу голови, під дією тиску сонячного випромінювання і корпускулярних потоків утворюють хвіст комети , завжди спрямований у протилежний від Сонця бік.

Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався дощ "падаючих зір". З тих пір 27 листопада це явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно . Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти, і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її атмосферу. Ці частинки спричиняють в атмосфері явище метеорів і повністю руйнуються, не долітаючи до Землі. Відомий ряд інших метеорних потоків , ширина яких незмірне більша за розмір ядер комет, що їх породили.

Вивчення спектрів метеорів   дає змогу встановити хімічний склад твердих частинок, що покинули ядро комети. Фотографуючи політ метеора камерою, об'єктив якої перекривається обертовим затвором, дістають переривчастий слід, за яким можна оцінити гальмування метеора повітрям.

Радіант знаходиться на небі в тому напрямі, звідки летять дані метеорні тіла. Кожний радіант займає певне положення серед сузір'їв і бере участь у добовому обертанні неба . Положення радіанта визначає назву метеорного потоку. 

• Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.
• У Сонячній системі, окрім Сонця і восьми великих планет, є так звані малі тіла. Це малі планети або астероїди, комети, метеорні тіла або метеороїди і міжпланетний пил. У наш час доводиться говорити і про космічне сміття - сукупність штучних об'єктів та їхніх фрагментів у космосі, які не функціонують, але здатні пошкодити або навіть зруйнувати штучний супутник чи міжпланетні станції
• Астероїди або малі планети, здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброєним оком.
• Болідом називається досить рідкісне явище — летюча по небу вогненна куля.
•   Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами.
•   Великі комети — туманні утворення з довгим блідим хвостом