Презентація "БУНТІВНИЙ СИН СВОБОДИ" (учитель зарубіжної літератури Саржевська З.І.)

БУНТІВНИЙ СИН СВОБОДИ

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ

Джорджа Гордона Байрона

• ЖОРДЖ ГОРДОН БАЙРОН (1788-1824) - великий англійський поет, зачинатель так званої байронічної течії в європейській літературі XIX ст. Його творчість увійшла в історію світової літератури як видатне художнє явище, пов'язане з епохою романтизму. Байрон був не лише визначним поетом-романтиком, а й став для своїх сучасників і наступних поколінь втіленням романтичного героя.

• Прізвище Байрона стало поняттям. Від нього утворився абстрактний іменник - "байронізм", котрий включив широкий літературний зміст і певний тип поведінки, відчуттів, ставлення до світу, навіть одягу. Як поета і особистість, його наслідували, з ним порівнювали. Не випадково Михайло Лермонтов заперечував:  "Ні, я не Байрон, я інший..."  А його героя, як і багатьох інших персонажів, не можна до кінця зрозуміти поза поняттям байронізму.

ДИТЯЧІ РОКИ БАЙРОНА

• Джордж Гордон народився в Лондоні в старовинній, але збіднілій дворянській родині. Гордон — друге особисте ім'я Байрона, дане йому при хрещенні і збігається з дівочим прізвищем матері. Батько Байрона, претендуючи на шотландські володіння свого тестя, використовував «Гордон» як другу частину прізвища (Байрон-Гордон), а сам Джордж був записаний в школу під таким же подвійним прізвищем.

Ньюстедське абатство, зруйноване під час тюдорівської секуляризації — родовий маєток Байронів

• батьки Байрона розлучились відразу після його народження. Джон Байрон, ховаючись від кредиторів, виїхав до Франції, де помер у віці 36 років.
• Батько був гультяєм на прізвисько Скажений Джек, який програв усе майно в карти.

• На той час Джорджу виповнилося лише 3 роки, тому він уявляв батька лише з розповідей близьких йому людей, але до імені батька ставився з повагою.

• Мати, майже позбавлена засобів до існування, відвезла сина на свою батьківщину в Абердин. У 1798 році по смерті двоюрідного діда Байрон успадкував титул лорда й родовий маєток — Ньюстедське абатство.

НАВЧАННЯ БАЙРОНА

• У 1799 році він вступив до школи доктора Глені, де пробув два роки і весь час лікував свою хвору ногу, після чого досить одужав, щоб надягати чоботи. У ці два роки він навчався дуже мало, зате прочитав всю багату бібліотеку доктора.

• У 1801 році Байрон вступив до аристократичної школи Хароу;

• у 1805 році — до Кембриджського університету.

• Байрон в Кембриджському університеті, навчався абияк. Витратив купу грошей на жінок і заборгував кілька тисяч фунтів стерлінгів. 1809-го отримав диплом і, тікаючи від кредиторів, подався до Європи. У липні 1811-го повернувся до Лондона з рукописом перших розділів "Паломництва Чайльд-Ґарольда". Цей віршований роман мав фантастичний успіх — 14 тис. примірників розкупили за день

ЖІНКИ У ЖИТТІ БАЙРОНА

• Мерi Дафф — перше кохання Байрона. У дитячому вiцi вiн вiдчув сильну симпатiю до “маленькоï дiвчинки з темнокаштановим волоссям i очима газелi, чиє чарiвне личко, голос, постать i манери змушували його не спати ночами, хоча йому було тiльки дев'ять рокiв” (Р. Фокс ). Вiн ще не знав тодi, що таке кохання, але про це раннє почуття поет згадував i в зрiлому вiцi. Дiзнавшись, що його “перша любов” вийшла замiж, вiн вiдчув глибокий душевний щем i вдався до меланхолiï, яка з'являлася в нього в перiод сильного нервового збудження .

• Маргарита Маркер — кузина Байрона, друге кохання його дитинства. “Дiвчинка з темними очима, довгими вiями, грецьким профiлем i осяйною красою”, яка померла через два роки пiсля того, як поет закохався у неï. Маргарита, за словами Байрона, дала поштовх його поезiï .”Перший стрибок у лiтературу” вiн здiйснив у 1800 роцi пiд впливом почуття до кузини. Висловивши своï зiзнання у вiршах, Байрон пiзнiше вшанував пам'ять Маргарити елегiєю. Почуття до неï вiдкрили Байроновi красу природи. Вiн любив ходити мальовничими мiсцями свого маєтку, дивитися, як сонце ховається за узвишшями, i думати про свою кохану.

• Мерi Чаворт — дочка сусiдiв Байронiв по ьюстедському абатству, третє кохання поета його юнацьких рокiв. Мiж далекими родичами Байрона i Мерi колись вiдбулася дуель, на якiй був убитий древнiй предок Чавортiв, Однак це не завадило дружбi Джорджа з вiсiмнадцятирiчною Мерi. Неабиякою вродою i розумом. Вона не пiдозрювала, що стане об'єктом його сильноï пристрастi. Молодi люди разом читали, гуляли, ходили на вечiрки. Але коли хтось сказав Мерi про закоханiсть Байрона, вона суворо вiдповiла: “Невже ви думаєте, що я могла зацiкавитися цим кульгавим хлопчиком?” Образливi слова дiвчини лише посилили почуття Байрона. Розчарування й глибокий бiль не давали йому забути Мерi. Байрон дуже довго оспiвував своє кохання у вiршах, навiть коли Мерi вийшла замiж.

• Анна Iзабелла Мiлбенк (або, як ïï називали в домашньому колi, Аннабела) — дружина Байрона, з якою вiн одружився в 1815 роцi, а через рiк розлучився. Про Байрона казали, що вiн узяв шлюб з нею через грошi, але на той час його матерiальне становище було досить мiцне. В Аннабелi вiн шукав те, чого не знаходив в iнших жiнках (котрi, до речi, упадали за ним, особливо пiсля виходу в свiт “Паломництва Чайльд Гарольда”), - душевну рiвновагу, помiркованiсть, гiднiсть, взаєморозумiння.
• До знайомства з Аннабелою Байрон пережив бурхливий романс з Каролiною Лемб, пристрасною, ексцентричною жiнкою. Порiвняння обох було на користь Аннабели. З нею Байрон почувався спокiйно i затишно. До того вона була досить розумною, сама писала вiршi, цiкавилася його творчiстю.

• Тереза Гвiчiолi (Гамба) — останнє кохання поета. Байрон познайомився з нею 1818 року у Венецiï на четвертий лень пiсля ïï одруження з шiстдесятилiтнiм графом Гвiчiолi. Але тiльки через рiк ïхнє знайомство стало бiльш близьким.
• Старий граф був задоволений, що вiдомий поет виявив увагу до його дружини, якiй ледь виповнилося сiмнадцять. Але невдовзi симпатiя переросла у пристрасне кохання. Тереза навiть захворiла, коли вони вперше розлучилися, i Байрон був змушений одразу повернутися. У вищому товариствi не любили старого графа, у багатьох вiн викликав огиду своєю аморальнiстю i жорстокiстю. Тому всi, i особливо жiнки, були на боцi закоханих. Усi, вiд друзiв до слуг, сприяли ïхнiм зустрiчам. Невдовзi, коли про ïхнiй роман дiзнався старий граф, Тереза подала на розлучення. За рiшенням суду ïй належало жити в домi батька або пiти в монастир.

• Ада Лавлейс - графиня, єдина закононароджена дочка поета Джорджа Байрона, перша жінка-програміст. З ранніх років почала проявляти інтерес до точних наук, в тому числі до математики. Ада була першою жінкою, яка розібралася в принципі роботи логарифмічною обчислювальної машини Беббіджа. Більш того, захопилася ідеєю про її розвиток і вдосконалення настільки сильно, що сама вигадувала різні варіанти завдань.

ТВОРЧІСТЬ БАЙРОНА

• «Години дозвілля» (1807) — перша, ще не цілком самостійна збірка віршів. Сатирична поема «Англійські барди і шотландські оглядачі» (1809) поклала початок теоретичній полеміці Байрона з реакційним романтизмом, якої він не припиняв протягом всього життя. Байрон суворо осуджував поетів так званої «озерної школи» за зраду прогресивних ідей, нещадно висміював потяг до середньовіччя, містики.

• Перша пісня «Паломництво Чайльда Гарольда» (1812), написана під враженням подорожі до Королівства Португалія, Іспанії, Албанії, Греції, Османської імперії. Публікація цього поетичного щоденника знаменувала собою народження революційної течії в англійському романтизмі. Саме тут Байрон уперше заявив про свої симпатії до національно-визвольної боротьби поневолених народів і про свою ненависть до загарбницьких воєн. Для цього він використав традиційну на той час форму мандрів романтичного героя.

• Повернувшись до Англії, Байрон бере активну участь у політичному житті країни, виступає в  палаті лордів  проти закону про  смертну кару  для  луддитів  та ін. Своє обурення реакційною політикою уряду, ідею неминучості народної помсти Байрон втілив у сатиричній  «Оді авторам білля проти руйнівників верстатів»  (1812), а також у  віршах  та  епіграмах  1812—1816
• У ці ж роки Байрон створює ліричні вірші, в яких тема кохання поєднується з волелюбними ідеями, а також цикл так званих східних поем ( «Гяур» ,  « Абідоська наречена» , 1813,  «Корсар» ,  «Лара» , 1814, дещо пізніше —  «Мазепа» , 1818, та ін.), об'єднаних спільними настроями. 

• Світова скорбота Байрона виникла насамперед під впливом духовної кризи, пережитої поетом у зв'язку з крахом ідеалів  Французької революції  та реставрацією «старого режиму» в Європі після падіння  Наполеона .
• Силу він черпав у живому зв'язку з визвольними рухами сучасності. Навіть у найтяжчі для нього часи внутрішньої розгубленості Байрон вірний своїм демократичним принципам.
• У поемі  « Шільйонський в'язень »  (1816) він оспівав мужність швейцарського республіканця XVI століття  Боннівара , створив бойовий гімн англійських  луддитів  —  « Пісня для луддитів »  (1816).

• У 3-й і 4-й піснях «Чайльда Гарольда» (1817—1818) поет заявляє про свою відданість поглядам французьких  просвітників , висловлює віру в справу революції. З 1817 по 1823 Байрон жив в Італії, брав активну участь у боротьбі  карбонаріїв . Серед численних творів цього періоду, позначеного найвищим розквітом поетичного генія Байрона, особливе місце належить містерії  « Каїн »  (1821). Біблійна легенда про перших людей на землі під пером Байрона набирає могутнього  атеїстичного  й революційного звучання. Мотиви «світової скорботи» поєднуються з ідеями  прометеївського  богоборства й  гуманізму .

ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ

• Сам Байрон бачив себе передусім як суспільного діяча та політика, а вже потім - як поета. В той час, греки знаходились під гнітом Османської імперії і Байрон не раз висловлював свою позицію стосовно незалежності Греції. Після спалаху революції Байрон твердо вирішив долучитись до національно-визвольної боротьби греків.

• За власні кошти Байрон купив невеликий англійський парусний корабель, спорядив зброєю та провізією близько п'ятисот солдатів та разом з ними відправився до Греції. По прибуттю Байрон зрозумів, що повстання дуже погано організоване. Різко бракувало зброї, одягу та навіть їжі, а між ватажками революції велись постійні суперечки. Тоді Лорд Байрон вирішив продати все своє майно в Англії, а виручені кошти витратив на підтримку повстанського руху.

• Поет потрапив під сильну зливу, він остаточно захворів. Байрон ще декілька місяців боровся з хворобою, але інфекція та не компетентність лікарів відіграли свою фатальну роль. 19 квітня 1824 року на 37-му році життя, Джордж Гордон Байрон помер.
• Останніми словами поета стали: «Сестра моя! дитя моє!.. бідна Греція!.. я віддав тобі час, статки та здоров'я!.. тепер віддаю життя!».