Презентація із історії України на тему: "Нові тенденції розвитку культури України 1917-1921р.р." (10 клас)

Нові тенденції розвитку культури України 1917-1921р.р.

Історичний диктант : Закінчити речення:

• 1. Майже вся територія України вдруге опинилася під контролем більшовиків у __ .
• 2. Назва УНР була замінена більшовиками на __ .
• 3. Перша Конституція УСРР була затверджена у __ .
• 4. Вищими органами влади в УСРР проголошувалися __ і __ .
• 5. Раду Народних Комісарів очолив __ .
• 6. У 1919 р. більшовики запровадили в Україні політику __ .
• 7. Вилучення надлишків продовольства у селян називається __ .
• 8. Перехід промислових підприємств із приватної у державну власність називається __ .

Мета уроку :

• охарактеризувати особливості розвитку культури України в період національно – визвольних змагань ;
• -з ’ ясувати нові тенденції та чинники розвитку культури в цей період , суперечливе ставлення населення до культурних цінностей ;
• -ознайомитись із культурними здобутками українських урядів та політикою більшовиків в сфері освіти , науки та мистецтва.

Культура і духовне життя в Україні (1917-1920р.р.)

План

1)Нові тенденції та чинники розвитку

культури.

2) Розвиток освіти.

3)Стан науки.

4)Розвиток української літератури.

5)Розвиток мистецтва.

6)Революційна доба й українська

церква. Духовне життя в 1917-1921р.р .

Поняття та терміни

• Культура – досягнення в духовному та культурному житті ;
• «Просвіти»   — самодіяльні національно-культурні, економічні та освітні українські товариства, які існували як у Східній, так і в Західній Україні у 1868—1939.
• Українська Академія Наук (УАН) - вищий науковий центр ;
• «Більшовизація» -   п оширення ідей марксизму-ленінізму в масах і посилення їх впливу; збільшення кількості більшовиків у складі якої-небудь організації ;
• Культурно-освітня діяльність – діяльність , спрямована на розвиток культури та освіти ;
• Національно - культурне відродження - процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України початку XX ст. 
• Українознавство - галузь гуманітарних знань, орієнтована на вивчення економічної, політичної, соціальної, культурної, історичної проблематики України , а також життя української діаспори за кордоном. ;

• Українізація – перехід до вживання української мови в усіх галузях державного і суспільного життя та призначення українців на державні посади ;
• Хата-читальня - сільська культурно-освітня установа, заснована за перших років радянської влади в Україні як перша форма сельбуда, після ліквідації  «Просвіти» . Осередок діяльності сільських бібліотек, гуртків самодіяльності, влаштування агітаційно-пропагандних лекцій і загально-освітніх доповідей. Звичайно хата-читальня була також центром партійно-комсомольських організацій села.
• Лікнеп - ліквідація неписьменності ;
• Робітфак – робітничі факультети .

Сприятливі :

- повалення царизму;

-боротьба за Українську незалежність;

• кардинальні соціально-економічні зрушення , що відбувалися в суспільстві в цей період.

Несприятливі :

• жорстока боротьба між різними верствами суспільства;
• тягар війни (світової й громадянської);
• пануючі в суспільстві нетерпимість, жорсто - кість,байдужість , зневага до людського життя. 

Історичні умови

Народна школа на Волині

Освіта

Важливим чинником у вирішенні назрілих національних проблем стало відродження національної освіти. Із поваленням царського уряду український народ почав відновлювати освітній процес. З перших днів революції кожне село намагалося відкрити українську школу, збирало кошти, відводило приміщення, землю, розшукувало вчителів.

• І це зрозуміло, оскільки в Україні за царських часів до самої революції 1917 р. не було жодної української школи .
• Вже в березні 1917 р. зусиллями Товариства шкільної освіти в Києві було засновано першу українську гімназію ім. Т. Шевченка, за нею відкрилися друга і третя.
• За прикладом Києва почали працювати гімназії в Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові та інших містах . З березня до осені 1917 р. в Україні було відкрито 57 середніх шкіл , які існували на приватні або громадські кошти.

Під тиском народу та педагогічної громадськості України Міністерство освіти Тимчасового уряду змушене було дозволити ввести в усіх народних початкових школах навчання українською мовою , а в учительських семінаріях та інститутах запровадити вивчення української мови, літератури, історії та географії . У вузах дозволялося відкривати кафедри української мови, літератури, історії та права.

«Просвіти»

Зусиллями української інтелігенції після Лютневої революції 1917 р. поширювалися національні культурно-освітні організації - «Просвіти», які найбільш активно діяли серед сільського населення. «Просвіти» організовували бібліотеки, драмгуртки, хорові колективи, лекторії тощо.

Члени товариства "Просвіта"

Діяльність «Просвіт»

Відразу після Лютневої революції поширювали-ся «Просвіти »- національні культурно – просвітні організації.

Вони :

• видавали українські книги, журнали й поширювали їх.

Восени 1917 р. в Україні діяли 952 «просвіти», улітку 1921 р. - 4227.

Більшовики безуспішно намагалися поставити їх під свій контроль, а в 1921 р. взагалі ліквідували.

• Наприкінці 1917 р. було розроблено плани і програми для єдиної трудової школи , тобто загальноосвітньої, з 12-річним терміном навчання. З метою ефективного керівництва народною освітою в Україні створено Київський, Одеський і Харківський шкільні округи, а для швидкої дерусифікації шкіл — численні курси українознавства . Багато уваги приділялось підготовці та виданню шкільних підручників. Незважаючи на труднощі воєнного часу їх тираж 1917 р. доходив до 300 тисяч примірників, а 1918 р. було видано 2 млн книг. Окрім українських народних шкіл і гімназій було відкрито реальні та комерційні школи . У цілому освіта в Україні в 1917—1918 pp. велась українською мовою в усіх типах шкіл, учительських семінаріях та на різних курсах.

За часів Гетьманату: українізація освіти

• Першим кроком Міністерства у цій справі стала титанічна робота з запровадження єдиної трудової школи, проект якої був розроблений ще Центральною Радою. Поряд з відкриттям нових українських шкіл українізувалися також старі російські гімназії. Вже на кінець 1918 р. в Україні існувало 47 208 народних шкіл, 1210 вищих початкових шкіл,474 чоловічі і 262 жіночі гімназії, 91 комерційна школа, 70 реальних, 18 торгових і 18 духовних шкіл . Для незаможних учнів призначалися стипендії. Кількість українських гімназій зросла до 150. Обов’язковими предметами стали українська мова, історія та географія.

• Процес українізації продовжувався ще інтенсивніше за часів Директорії.
• Радянська влада основну увагу приділяла соціальному реформуванню школи та її підпорядкуванню завданням комуністичного виховання . У липні 1919 р. Раднарком схвалив «Положення про єдину трудову школу», за яким у республіці вводилося обов’язкове безплатне навчання дітей віком від 7 до 16 років. За червневою постановою Наркомосу УРСР 1920 р. створювалася семирічна двоступенева школа: перший(1-4класи )і другий (5-7 класи). 
•   ЛІКВІДАЦІЯ НЕПИСЕМНОСТІ ДОРОСЛИХ
• У грудні 1919 р. вийшов Декрет про ліквідацію неписьменності серед населення РРФСР. Відповідно до цього декрету в 1920 р. в Україні: створена республіканська комісія з боротьби з неписьменністю на чолі з керівником ВУЦВК Г. Петровським ; створено близько 7 тис. шкіл і гуртків, у яких навчалося 200 тис. дітей. У результаті, якщо до революції в Україні грамотними були 27,9 % населення , то наприкінці 1920х рр. - 51,9 %. 
•  

Вища школа

• ЦР розробила план створення вузів з українською мовою навчання. Частково цей план був реалізований за доби Гетьманату:
• 6 жовтня 1918 р. відкрито перший державний український університет у Києві, потім другий - у Кам’янці-Подільському ; Педагогічну академію перетворено на Українську науково-педагогічну академію, яка мала готувати кадри вчителів українознавства для середніх шкіл.
• Гетьманський уряд здійснив низку заходів з метою подальшої розбудови вищої школи в Україні.
• Невдовзі після урочистого відкриття в Києві Державного українського університету . Державний український університет було засновано у Кам'янець-Подільському , а в Полтаві відкрито Український історико-філологічний факультет.
• Кафедри українознавства також було відкрито в Харківському і Новоросійському державних університетах.

• Почали видаватися книги й підручники українською мовою (за 8 місяців1918 р. видано 673 найменування мільйонами примірників).

• За Радянської влади :

• у березні 1919 р. прийняті нові правила вступу до вузів (у першу чергу приймалися представники робітничого класу й селянства);
• вступні іспити та пл ата за навчання ліквідовувалися ;
• реорганізовано управління вищою школою (вводилася посада комісара вузу, призначеного наркоматом освіти, і т. д.), тобто ліквідована автономія вузів ;
• у 1920 р. створені робітфаки (робітничі факультети, що готували робітничу і селянську молодь до вступу у вузи);
• університети перетворено на галузеві навчальні заклади (інститути народної освіти). Наприкінці 1920 р. в Україні було 38 вузів (57 тис. студентів).

Українська академія наук

24 листопада 1918 р.

Президент В. Вернадський;

секретар — А. Кримський;

перші дійсні члени: Д. Багалій, М. Кащенко, В. Косинський, О. Левицький, М. Петров,

С. Смаль-Стоцький, Ф. Тарановський, С. Тимошенко, М. Туган-Барановський, П. Тутковський

В. Вернадськи й

А. Кримський

(філолог , історик , мовознавець)

Л.Писаржевський

(хімік).

Є.Патон

(мостобудівник)

Д.Багалій

(історик);

Г.Проскура

(гідромеханік).

Література

Революційні події істотно вплинули на зміст літературно-мистецького життя. Місію літературного служіння народові в роки національно-визвольних змагань взяли на себе письменники молодшого покоління, які почали свій творчий шлях незадовго до повалення самодержавства. По-різному сприймали нову суспільно-політичну ситуацію старші українські літератори С. Васильченко, А.Кримський, М.Чернявський, Я. Мамонтов та ін. Загалом ці письменники досить швидко стали на шлях революційних перетворень.

Молоді поети і письменники групувалися навколо численних літературних студій і гуртків, редакцій газет і журналів, літературних альманахів. Найпомітнішими творами української літератури періоду національно-визвольних змагань були книги віршів " Плуг" та "Сонячні кларнети" П. Тичини, "Червоний заспів" В. Чумака, "Удари молота і серця" В. Еллана-Блакитного, "Червона зима" В. Сосюри, "Мої коломийки" І. Кулика. Помітними стали прозові твори С. Васильченка, А.Головка,М.Ірчана, Г. Коцюби, П. Панча,О.Вишні,С.Пилипенка та ін.

Література

Літературний процес в Україні 1917-1921 рр. пов'язаний як з іменами вже відомих письменників і поетів, так і з новими іменами літераторів.

О, поведи ж нас, лицарський духу, По вільній стежці життя і руху, На тихі води, На ясні зорі, І в цю велику, страшну годину, З'єднай в єдину всю Україну, - писав Олександр Олесь наприкінці 1918р .

Разом з військами УНР частина з них у 1919 р. відступила до Кам'янця-Подільського. Там опинилися Олександр Олесь, Остап Вишня, Володимир Сосюра та ін. 

Емоційно-радісним збудженням просякнута поема молодого Павла Тичини «Золотий гомін», написана 1917 р.

Присвячена святкуванням з нагоди проголошення Першого універсалу Центральної Ради .

Помітною течією в поезії цього періоду був романтизм , що його представляли В. Сосюра, В. Чумак, В. Еллан-Блакитний та інші.  

Автобіографіч- ний твір “Третя рота”

Книга віршів “Заспів”

Книга віршів “Удари молота і серця”

Гурток молодих українських літераторів, які об'єдналися навколо журналу «Книгар», започаткував знамените літературне угруповання «неокласиків». Це - М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, Ю. Клен (О. Бурґгардт).

П. Филипович

Театр

До революції 1917 р. у Києві був лише один україномовний театр — це трупа М.Садовського, яка давала вистави в Народному домі. В інших містах України нерегулярно виступали трупи П. Саксаганського, О. Суходольського та ін. У Києві в 1918 р. було відкрито три театри — Державний драматичний, Державний народний і Молодий. У театрах Києва, Харкова та інших міст країни працювали видатні майстри сцени М. Заньковецька, П. Саксаганський, Г. Юра, М. Крушельницький, І. Мар'яненко, А. Бучма, В. Василько, Б. Романицький, Г. Затиркевич-Карпинська, І. Замичковський, Г. Борисоглібська, О. Загаров, Ф. Левицький, Л. Ліницька, О. Ватуля, Ф. Барвінська та ін.

Театральне мистецтво

• у 1917-1920 рр. відчутних змін зазнала театральна справа. За часів гетьмана був заснований Український театр драми та опери , виник ряд інших творчих колективів;
• у серпні 1919 р. уряд УСРР перетворив на державні всі кращі театри;
• Український театр драми та опери, заснований за гетьмана, був реорганізований у Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка ;
• 1919 р. був для театру знаменним - до його трупи влився колектив молодих митців на чолі з Лесем Курбасом.
• 1919 р. було засновано Новий драматичний театр ім.І. Франка, на чолі якого став молодий Гнат Юра.

Музика

Зі сцени звучали музичні твори композиторів України, послідовників М. Лисенка — Я. Степового, К. Стеценка, М. Леонтовича, входила в мистецьке життя молодь — М. Ревуцький, П. Козицький, Б. Лятошинський та ін. Створюються хорові та музичні колективи, ансамблі, мандрівні хорові капели.

Визначною подією було створення на початку 1920 р. Державної української мандрівної капели "Думка", що згодом стала одним з кращих хорових колективів України .

Образотворче мистецтво

Визначним явищем в історії українського мистецтва було утворення Української академії мистецтв. Активно цьому сприяли М. Грушевський - голова Центральної Ради, І. Стешенко — генеральний секретар освіти, М. Біляшівський — директор Київського міського музею, інші визначні політичні діячі, художники.

Видатні українські художники Михайло Бойчук, Микола Бурачек, Михайло Жук, Василь та Федір Кричевські, Абрам Ма-невич, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут стали першими членами Академії мистецтв, заснованої в 1917 році

У листопаді 1918 р. почала працювати Українська академія мистецтв, у якій викладали відомі педагоги-художники Г. Нарбут, Ф. Кричевський, М. Бойчук, Ф. Бурачек, О. Мурашко.

А. Маневич

О. Мурашко

З 1917 р. в Україні працював видатний графік Г.Нарбут. На замовлення Центральної Ради, а пізніше гетьманського уряду він виконував проекти грошових знаків, поштових марок, державного герба і печатки, форми для війська, обкладинок до ратифікаційних актів, грамот з нагоди різних урочистих подій тощо. 

Художник-портретист М.Жук

Автопортрет

Ілюстрації книжок

для дітей

Портрет жінки

О.Мурашко - автопортрет

Картина «Похорони кошового».

Картина ”Дівчина в червоному“

М. Бойчук 

Скульптура

• У жовтні 1918р. в Ромнах на Сумщині за Гетьманату відкрито перший в Україні пам ’ ятник Т.Шевченку (скульптор І.Кавалерідзе ).
• З 1919року за радянської влади почали створювати пам ’ ятники видатним революціонерам.

Скульптура

  У травні 1919 р. було опубліковано декрет РНК УСРР «Про знесення з майданів та вулиць пам'ятників, збудованих царям та царським посіпакам». Натомість рекомендувалося відкривати пам'ятники видатним революціонерам. У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі були відкриті пам'ятники К. Марксу, встановлені погруддя В. Леніна, Я. Свердлова, Р. Люксембург, Ф. Енгельса. Особливої художньої цінності вони не мали і служили своєрідними ідеологічними символами нового режиму.

Церковне життя

Події української революції і боротьби за збереження державної незалежності справили істотний вплив на релігійне життя України.

В середовищі духовенства і віруючих України стало поширюватися прагнення до демократизації церковного життя і повернення до статусу незалежності (автокефалії) Української православної церкви.

Початок русифікації української церкви

Вперше бажання мати цілком незалежну від РПЦ Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ) було висловлене на Подільському та Полтавському єпархіальних з'їздах, що відбулися навесні 1917 р. Наприкінці весни 1917 р. з ініціативи протоієрея Василя Липківського було засновано «Братство воскресіння» .

РПЦ - Російська православна церква

21 жовтня 1921 р . під час собору, на який зібралося 500 делегатів (у тому числі 64 священики), Рада зробила рішучий крок. Нехтуючи канонами та ігноруючи погрози ієрархів, Рада обрала одного із своїх членів, священника Василя Липківського митрополитом, який тут же висвятив архієпископа й чотирьох єпископів. Вони, в свою чергу, рукопоклали кількасот священиків та дяків. Далі Рада підтвердила свою попередню ухвалу створити Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ). Нова церква швидко зростала. У 1924 р. вона вже мала 30 єпископів, близько 1500 священиків, понад 1100 парафій (із загальної їхньої кількості).

Висновки

• Охопивши порівняно невеликий часовий проміжок, культурні процеси 1917-1921 рр. посіли в історії українського народу помітне місце. Вони відбувалися на зламі історичних епох, втілюючи в собі яскраві, неповторні ознаки того часу і багато в чому суттєво сприяли подальшому розвитку української культури.

• Таким чином, у 1917-1920 рр. відбулися глибокі зміни в становищі церкви в суспільстві. Після перемоги більшовиків вона перетворилася на об'єкт переслідувань і репресій. За цих обставин у православ'ї України посилювався розкол, формувалися передумови для створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).