Презентація на тему "Авангардизм та його основні течії"

Авангардизм та його основні течії

Елітарна та масова культура

Слово «модернізм» (від франц. moderne - новітній, сучасний) - це не лише термін, що позначає певний напрям у художній літературі.

У загальному культурному контексті воно набуло сили стрижневого поняття, що фіксує докорінні зміни у мистецтві, філософії, і ширше - у світорозумінні людини XXст.

Сутність авангардизму і модернізму - епатаж публіки

новими, нетрадиційними формами в ім'я руйнування старих, догматизованих цінностей .

Авангардизм-(від фр. avant — попереду та garde — охорона) -комплекс явищ у мистецтві 1-ої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому.

Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл ( фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм ) — торкнувся різних царин мистецтва ( живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно).

Фовізм (від фр. fauve - дикий) - течія у французькому живописі. Група художників (Анрі Матісс, Альбер Марке, Жорж Руо, Андре Дерен, Рауль Дюфі, Моріс де Вламінк) на певний час присвятила себе надзвичайно емоційній манері творчості, яка характеризувалася підвищеною художньою виразністю, стихійною динамікою живопису, інтенсивністю кольору. В пейзажах, інтер'єрних сценах, натюрмортах фовізм виражав себе різким узагальненням об'ємів, простору, малюнку.

Фовізм в живописі характеризується яскравістю кольорів і спрощенням форми. Як напрям проіснувало недовго - приблизно з 1898 по 1908 рік.

Натхненниками фовістів послужили постімпресіоністи Ван Гог і Гоген, що віддавали перевагу суб'єктивний інтенсивний колір кольором м'якому і натуральному, властивому імпресіоністів.

Головою цієї школи вважається Матісс, який здійснив повний розрив з оптичним кольором

1

2

Картини Анрі Матісса

• Майстерня художника

• Танок

• Десерт

3

Куби́зм (фр. Cubisme) — модернистський напрямок в образотворчому мистецтві, перед усім в живопису, який зародився на початку XX ст.

Для кубізму характерне

використання підкреслено геометризованих умовних форм, бажання «роздробити» реальні об‘єкти на стереометричні примітиви .

О.Попова «Портрет філософа»

П.Пікассо «Авіньонські дівчата»

Х.Гріс «Чоловік у кафе»

Футуризм- а вангардний напрям, назва якого в перекладі з латини — майбутнє. Виник у літературі на початку XX ст. Як художньо-стильовий напрям вперше заявив про себе різновидом італійського авангардизму. Його теоретиком став поет Т. Марінетті, який пропагував радикальний розрив із усією культурною традицією: «Ми підриваємо традиції, як поточені червою мости». Декларації українських футуристів були близькі до цього: «Те, що називають мистецтвом, є для нас предмет ліквідації... Ліквідація мистецтва є наше мистецтво... Мистецтво є пережиток минулого... Смерть мистецтву!.. Хай живе метамистецтво — «мистецтво комуністичного суспільства»!..».

Визначальні риси футуризму:

- заперечення традиційної культури (особливо її моральних і художніх цінностей);

- прагнення до новацій, бунтівливості порушення традицій;

- культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста);

- переплетіння документального матеріалу з фантастикою;

- у поезії — руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі»

Нате!

Через час отсюда в чистый переулок

вытечет по человеку ваш обрюзгший жир,

а я вам открыл столько стихов шкатулок,

я - бесценных слов мот и транжир.

Вот вы, мужчина, у вас в усах капуста

Где-то недокушанных, недоеденных щей;

вот вы, женщина, на вас белила густо,

вы смотрите устрицей из раковин вещей.

Все вы на бабочку поэтиного сердца

взгромоздитесь, грязные, в калошах и без калош.

Толпа озвереет, будет тереться,

ощетинит ножки стоглавая вошь.

А если сегодня мне, грубому гунну,

кривляться перед вами не захочется - и вот

я захохочу и радостно плюну,

плюну в лицо вам

я - бесценных слов транжир и мот.

В. Маяковский

Бобэоби пелись губы...

Бобэоби пелись губы,

Вээоми пелись взоры,

Пиээо пелись брови,

Лиэээй — пелся облик,

Гзи-гзи-гзэо пелась цепь.

Так на холсте каких-то соответствий

Вне протяжения жило Лицо

В.Хлебников

Абстракціоні́зм , абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво — одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живописі виник в Європі та Північній Америці в 1910 — 1920.

Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою.

Счтрп трг ждрв

Смк чпр вчнц

Хд брн рвнч

Шпрз Шкрц

Хрфд

Вб зчж хнв

спржвчнхлш (А. Лотов).

А а а а а

Е е е е е

И и и и и

О о о о о

У у у у у

А Е И О У (Альдо Палацески)

В.Кандинський «Коло навколо кола»

В.Кандинський «Рожевий акцент рожевого»

Дадаїзм -- модерністська течія, яка стала квінтесенцією принципу руйнування образності. За словами Георга Гроса, дадаїсти представляли собою втілення чистого нігілізму, руйнуючи образність "заради великого Ніщо".

Виникнення групи дадаїстів в 1916 році було пов'язано з відкриттям артистичного клубу - "Кабаре Вольтера "в Цюріху. Що означає поняття "дадаїзм" не знає ніхто. Ось що пише про цю назву один з яскравих представників дадаїзму і його ідейний вождь Трістан Тцара в маніфесті 1913: "Дада - це хвіст священної корови у племені Кру, в деяких областях Італії так називають матір, це може бути позначенням дитячої дерев'яної конячки ... і відтворенням дитячого белькоту. У всякому разі - щось зовсім безглузде, що відтепер і стало найбільш вдалою назвою для всієї течії ".

Сюрреалізм (франц. surrealisme — надреалізм) — один з поширених

напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм, літературний і

мистецький напрям, виник по першій світовій війні, на початку 20 ст. у

Франції. Зачинателем його був французький письменник А. Бретон Філософськими засадами сюрреалізму є

суб'єктивно-ідеалістичні теорії інтуїтивізму, фройдизму, східні

містико-релігійні вчення.

Сюрреалісти закликали звільнити людське “Я” від “пут”матеріалізму,

логіки, які вони вважали пордженням буржуазної цивілізації. На їхню

думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу, сни,

галюцинації, марення, аби проникнути по той бік свідомості, осягнути

безкінечне й вічне. Прийоми сюрреалізму (зображення надреального,

містичні мотиви, елементи фантастики) використовуються в “театрі

абсурду”.

У мистецтві й літературі сюрреалізму єдналися речі й несподівані образи,

контрастні і часто безглузді (Ґ. Аполлінер, Л. Араґон, П. Елюар, А.

Бретон).

роботи Сальвадора Далі

Експресіоні́зм (від франц. expression - вираження, виразність) — літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в мистецтві Франції, Австрії, Польщі, німецькомовної Швейцарії.

Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст. З усіх напрямків нового мистецтва 20 ст. експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини взагалі з трагічною й антигуманною буржуазною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття , у інших — до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей.

Е.Мунк «Крик» Ф.Марк «Долі тварин»

Конструктиві́зм (від лат. constructio — побудова) — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі (див. Конструктивізм у літературі), фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 — початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктиві́зм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.

В 1923 поруч маніфестів був проголошений конструктивізм як течія в літературі (передусім в поезії), створений " Літературний центр конструктивістів ". У ньому брали участь поети Ілля Сельвінський, Віра Інбер, Володимир Луговський, Борис Агапов, літературознавці Корнелій Зелінський, Олександр Квятковський та інші. Конструктивісти-письменники проголошували близькість поезії "виробничої" тематики (характерні назви збірок: "Держплан літератури", "Бізнес"), очеркізм, широке застосування "прозаїзмів", використання нового розміру - тактовік, експерименти з декламацією. До 1930 конструктивісти стали об'єктом цькування з боку РАПП і оголосили про саморозпуск.

ІМАЖИНІЗМ — російська літературна течія 20-х років XX ст. (А. Б. Марієнгоф, В. Г. Шершеневич, ранній період творчості С. О. Єсеніна та ін.). Представники імажинізму проголошували примат самоцінного образу і формотворчості над змістом, ідеєю, використовували ускладнену метафору, гру ритмів; виражали переважно богемні настрої.

Сергій Єсенін та Анатолій Марієнгоф

Реалізм -літературно-мистецький напрям,який полягає у всебічному відображенні взаємин людини і середовища, впливу соціально-істориних обставин на формування особистості.На відміну від романтизму в реалізмі на перше місце висувається пізнавально-аналітичний підхід. Художня література стає засобом пізнання людиною себе і навколишнього світу,набуває ідеологічного звучання.

Визначними для реалізму є :

• прагнення до об‘єктивного та достовірного відображення подій;
• відтворення життя у формах самого життя;
• конкретно-історичний підхід до явищ дійсності;
• віра в гуманістичні ідеали;
• перевага прозових жанрів.