Розробка уроку з української літератури. Життя і творчість Андрія Малишка. "Пісня про рушник."

Життя і творчість Андрія Малишка. «Пісня про рушник».

Мета: знати основні відомості про поета та його творчість, вдумливо читати поезії; вміти визначати і коментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів; набувати навички аргументовано висловлювати власні роздуми; формувати в учнів навички роботи у парі ; виховувати любов до рідного слова, повагу до жінки-матері, розвивати естетичний смак

Обладнання: портрет Андрія Малишка, підручник, відеоматеріал, роздатковий матеріал, схема, рушники, хліб, сіль, калина.

Тип уроку: комбінований урок.

Міжпредметні зв’язки: народознавство.

Хата без рушників, що родина без дітей.

У коморі сволок – на ньому рушників сорок.

Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей зустрічати.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності.
Чи є серед вас ті, хто ніколи в житті не бачив вишитого рушника? Думаю, таких немає. Подивіться, яку виставку влаштували нам наші майстрині. Хліб, сіль та калина- невіддільні символи - обереги наУкраїни, ми також без них не обійдемося.

На сьогоднішньому уроці ми спробуємо з вами вишити словесний рушник, а, як відомо, рушники вишиваються за допомогою схеми. А нашою схемою буде ось цей план (на окремих аркушах надрукований роздатковий матеріал, який ви протягом урока перепишете в зошит.) За цим планом ми і будемо працювати.

Спочатку давайте подумаємо, що необхідно для нашого виробу? Схематично відобразимо.

Полотно

Нитки, голка

Малюнок, орнамент

Стібок, шов

Час, бажання

Мета, призначення

_________________Рушник,_що_вміє_промовляти_____________________________

Усе це ми спробуємо врахувати на уроці для того, щоб у вас виникло бажання вишити справжній, власноручний рушник.

А яким буде наш рушник ? Побачимо!

ІI. Оголошення теми, мети, завдань уроку

Перший крок – підготовка полотна. Це наша з вами тема уроку, а нитка з голкою – епіграф. Запишіть їх у зошит. Давайте послухаємо ваші повідомлення про біографію письменника і занотуємо визначні події в житті автора.

(На екрані відеоматеріал).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учень. Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в селі Обухові, що на Київщині. «Сім׳я наша, - писав потім А.Малишко в «Автобіографії», - була велика – одинадцятеро дітей, та батько з матір’ю, та старенька бабуся». Закінчивши семирічну школу, майбутній поет поїхав до Києва і вступив до медичного училища, але його все сильніше приваблювала література, тому згодом він перейшов на літературний факультет Інституту народної освіти (сучасна назва – педагогічний університет). Після закінчення інституту вчителював, працював у редакціях газет і журналів.

Протягом життя Андрій Малишко видав близько сорока збірок. У літературу увійшов як поет-пісянр, бо пісні на його вірші стали народними. У творчому доробку поета понад сто пісень. Андрій Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але найбільше – з Платоном Майбородою. З Платоном Іларіоновичем вони створили 30 пісень. Серед них «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Ти, моя вірна любов», «Стежина», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька» та багато інших, які супроводжували, супроводжують і, я впевнений, будуть супроводжувати молодість цілих поколінь.
На слова Андрія Малишка писали музику композитори Пилип Козицький, Левко Ревуцький, Михайло Вериківський, Григорій Майборода та Олександр Білаш.

Учитель. Найкращою з-поміж Мапишкових пісень є «Пісня про рушник». Написана вона 1959 року до кінофільму «Літа молодії».

Андрій Самійлович Малишко вірив у те, що в буремні роки війни він вижив після важкого поранення тільки завдяки вишитому рушникові, з яким провела його мати на фронт.

А зараз ви послухаєте одну легенду, яку підготувала для вас учениця 10 класу, і скажете, який звичай , пов'язаний з рушниками, існує? (Звучить запис)

«Дружба» (1935 р.);

«Мама»; «Батьківщина» (1936 p.);

«Напишу листа»; «Лірика» (1938 р.);

«Мати», «Материнська»; «Листи червоноармійця Опанаса Байди» (1940 p.);

«Мати моя, мати дорога»; «Битва» (1943 p.);

«Не плачте, мамо, не треба»; «Що записано мною» (1956 p.);

«Мамо, я хочу поговорити з Вами»; «Дорога під яворами» (1964 p.);

«Мати», «Сиділа мати, наче груша дика»; «Серпень душі моєї» (1970 p.);

«Мати моя полотна наткала» (1970 p.).

А які письменники, що писали про матір чи рушники вам відомі? (На екрані список).

Андрій Малишко, Людмила Стрільчук, Анатолій Кичинський, Іван Цюпа, Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Борис Олійник, Т.Шевченко та багато інших.

Які приказки та прислів’я про хату , рушники чи сорочки ви чули?

Відкрийте, будь ласка, підручники на сторінці 245 і прочитайте поезію А.Малишка «Пісня про рушник» по реченню виразно. (Робота з підручником)

Учитель

Символом чого є вишитий рушник у поезії? (материнська ласка, любов, благословення – оберіг для сина).

Які рядки присвячені матері? («Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні твої).

Яке ще символічне значення рушника? (розлука, далека дорога).

Чи можемо ми цей твір вважати автобіографічним? Чому?
Теорія літератури (повторення)

Рушник а, ч. 1. Довгастий шматок тканини (ба­вовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання об­личчя, тіла,посуду тощо.

Д Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.

2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Автобіографічний твір — це твір, у якому автор використовує події свого особистого життя як вихідний матеріал, опрацьований ним.
Символи — предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища (хліб-сіль — символ гостинності).
Пейзаж — опис, картина природи, у якій розгортається дія.

Ліричний герой — образ поета (його ліричне «я»), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі.

Геральдика – це наука, що вивчає герби, емблеми та символи, які належали країнам, певним соціальним спільнотам та окремим особам.

Орна́мент (від лат. ornamentum — прикраса) — візерунок або узор, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів, стилізованих тваринних чи рослинних мотивів. Орнамент, як прикраса, відіграє функцію естетичного оздоблення тіла (ювелірні прикраси), приміщення, споруди (архітектурні прикраси), чи будь-якого іншого простору.

Створіть уявний пейзаж села, яке оспівує Малишко?
Які настрої переважають у творі? Чому?
Що, на вашу думку, відчуває автор?
Як поет згадує своє дитинство?
Які образи постають перед нами?(Зелені луги, солов'їні гаї, росяниста доріжка, шелест трав, щебетання дібров.)
Які художні засоби виразності ви помітили в тексті пісні? Що взято із усної народної творчості?
Чи можемо ми створити кольорову гаму вірша?( Колір ранкової зорі, цвіт росянистої доріжки, зелені луги, блакить очей.)
А звукову? (Спів солов'їв, тихий шелест трав, щебетання.)
Прокоментуйте своє ставлення до ліричного героя і подій.

Що із додаткової літератури ви дізналися про рушники?

1-ий учень. Рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник.

Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, і ставили її під образами на покуті.

На Правобережному Поліссі такі невеличкі рушники називають «надіжницями» », а на Лівобережному – «хустками».

2-й учень. З давніх-давен люди вірили у силу рушника, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Ще в дохристиянські часи обвішували рушниками дерева, аби задобрити сили природи, богів.

Гарний був звичай використовувати рушники і в обряді будівництва хати. У давнину, коли будували хату, то піднімали на рушниках сволок, а потім дарували ці рушники майстрам. Коли стіни були вже зведені, вгорі, в кутку, вішали образ. А на нього – рушник.

Був і такий звичай в Україні: у перший день огляду озимини (на Юрія, 6 травня) ішли в поле гуртом – частіше родом. Попереду батько ніс на рушнику хліб-сіль, у кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. На зеленому полі розстеляли його, клали їжу, пригощалися. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на нього обжинковий вінок.

3-й учень. Інтер׳єр української хати неможливо уявити без рушників. Піч у хаті займала внутрішній кут хати з одного боку від вхідних дверей і була обернена своїм отвором до фасадної стіни, в якій були вікна. По діагоналі від печі влаштовували парадний кут (покуть, червоний кут, святий кут, божній кут), де розміщували ікони, прикрашені тканими або вишитими рушниками (божниками), обтикані цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампадку.

Гордістю кожної родини були божники (покутники) – рушники для ікон. Для них брали найкраще тонке полотно, гарно вибілене. У Поліссі вішали на образи «набожники» - довгі (до 7 метрів), вузькі, оздоблені суцільними та орнаментальними смугами.

4-й учень. Мистецтво вишивання дуже давнє. З покоління в покоління передавалося воно від однієї майстрині до іншої, від матері до дочки.

Кожна українська дівчина вміла вишивати. І ледве підростала, починала готувати собі сорочки, запаски, плахти, а найперше – рушники.

Та, мабуть, з особливою любов’ю вишивала дівчина довгими зимовими вечорами сватальні (або плечові) рушники, які сватам треба було подавати, ними перев׳язували молодих, прикрашали гільце на дівич – вечір. На рушничок ставали. Під рушником родичі молодого клали срібні монети, пшеницю, щоб життя молодих було щасливим і заможним.

Учитель. Та найдорожчий, найцінніший рушник той, що мама вишивала.

Схема

Місце розміщення рушників

В центрі, в кутках, по периметру, біля порогу на кілочках

Тип орнамента

Стрічковий, сітчастий, центричний

Назви

Утирач (для рук, обличчя), стирка (для посуду), божник (для ікон), плечовий (перев’язний), подарунковий (шлюбний, вітальний)

київські, подільські, чернігівські, гуцульські, галицькі й полтавські

Обрядові

Хліборобські, великодні, при випіканні хліба, при будівництві хати, народження дітей, хрестини, весільні, чумацькі, військові, заробітчанські

Ритуальні

Перев’язували хрести, поховальні

Прикрашальні

Ікони, громадські будівлі, церкви, сільські управи, школи

Рушники бувають

вишивані, ткані, мальовані

шов

гладь, хрестик, ланцюжок, низь

кольори

Буковина, Закарпаття – різнобарвні

Київщина, Полтавщина – червоний, чорний, синій

Рівненщина – червоний та чорний

фарбували нитки для вишивання

з відвару м’яти та кропиви – можна одержати зелений колір

з відвару звіробою – коричневий;

з відвару лушпиння цибулі – жовтий;

сік калини та малини давав червоний колір

види орнамента

рослинний, геометричний, зооморфний, предметний, каліграфічний, пейзажний, геральдичний

малюнок

паралельними смугами скісними горизонтально вертикально однією розеткою вазоном

Учитель: Вишиванням споконвіку займалися жінки. Це чудово робила прекрасна Олена, винуватиця Троянської війни. Дар вишивання греки пов’язували з ім’ям мудрої богині Афіни. У середні віки вишивка стала улюбленим заняттям королев і принцес, придворних дам і черниць.

Цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.

Нині вишивка — це модне хобі серед українок.

Послухайте «Щоденник сучасного чоловіка» і подумайте, чи варто в наш час займатися вишивкою? (Звучить запис)

Учитель: Вишивання рушників може поєднати не тільки членів родини, а й цілу націю. Саме таку мету мала Всеукраїнська культурно-мистецька та соціально-політична акція «Рушник національної єдності», яка розпочалася у травні 2007 року в Запоріжжі на козацькому острові Хортиця.

Для «Рушника національної єдності» використали полотно, виткане власноруч з українського льону ще 55 років тому селянкою з Хмельниччини Катериною Андрощук.

Над вишиванням полотна довжиною 9 м та шириною 0,75 м, чи 7 кв.м, загалом трудилося 1310 осіб— Центральним мотивом Рушника Національної Єдності є "дерево життя". Це універсальний міфологічний образ є символом безсмертя, неперервності життя на землі, об'єднуючи минуле, сучасне і майбутнє.

Мистецтво виготовлення рушників, як бачимо, досить давнє в Україні. Нині українська вишивка експонується у США, Канаді, Франції, ФРН... Двох найвизначніших майстрів рушникових виробів Г. Василащук (Івано-Франківщина) та Г. Верес (Київщина) удостоєно Державної премії.

ІV. Закріплення нового матеріалу

Щоб закріпити наші стібки необхідно пройти випробування у вигляді тестів (завдання надруковані на картках, індивідуальна робота). Під час виконання завдань звучить пісня А.Малишка «Пісня про рушник»

1 крок

2 крок ( робота в парах-групах)

Кросворд

1. Співзвучне закінчення рядків (рима)

2. Художнє означення (епітет)

3. Мова, якій не властиве римування (прозова)

4. Уподібнення одних предметів і явищ іншим за певними схожими ознаками (метафора)

5. Предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища (символ)

6. Опис, картина природи, у якій розгортається дія (пейзаж)

3 крок (індивідуальна робота для ІІІ рівня)

На вибір

-скласти доміно про рушник

-скласти сенкан зі словом «рушник»

-скласти вірш (рими материнська-українська, звичний-вічний)

Учитель: Дійсно, «Пісня про рушник» -це гідний пам'ятник Матері вкраїнській, який вдячний син звів на віки вічні. Ця пісня глибоконаціональна, її не можна перекласти іншою мовою, хоча вона й перекладена на 35 мов, але найкраще вона звучить українською.

Де використовують рушники тепер? (Прикрашають кімнати, стелять під ноги нареченим, прикрашають весільні машини, на рушнику завжди лежить коравай)

А хто знає, що означають квіти на рушниках? Наприклад, що символізує мак? (Пам’ять роду). Символом чого є лілея? (Символ життя ).

Що ж означають кольори на рушнику? (Червоний— сонечко. Коричневий— щаслива дорога. Зелений— зустріч з добрими людьми. Синій— блакитне небо. Жовтий— символ здоров’я, успіху.)

Як називається шов, яким вишитий цей рушник? (гладь) Які ще ви знаєте шви? (хрестик, ланцюжок, низь).

Як ви думаєте, чим ваші пра-прабабусі фарбували нитки для вишивання, щоб вишити такі

красиві візерунки (орнаменти)?

Доведіть,що рушник можна читати, як книгу?

V. Підсумок уроку. Оцінювання.

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату –

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси,

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники.

Рушник у сім’ї передається з покоління в покоління, як пам'ять роду.

Тож бережіть ваші родинні коштовності!

А я сподіваюся, що до закінчення 9 класу ви гуртом вишиїте справжній рушник для рідної школи на згадку про себе майбутньому поколінню.
Звучить пісня «Два кольори» Д.Павличка

VІ. Домашнє завдання. Вивчити напам’ять вірш А.Малишка «Пісня про рушник».

Написати твір-мініатюру «Рідна мати моя»... або «Коли я слухаю пісні А.Малишка»*...

Довести близькість поезії А.Малишка до народнопоетичної творчості. Скласти акровірш «Рушник»*. (Намалювати малюнки, вишити рушник за бажанням).

Підготувати виразне читання віршів А.Малишка «Стежина», «Вогник».

7