«Формування творчої особистості та рівень самостійності дітей на уроках історії».
Традиційні завдання шкільної освіти у вигляді знань, умінь, навичок сьогодні недостатні, адже сучасне суспільство потребує особистостей, здатних практично розв’язувати різноманітні професійні та життєві проблеми, бути спроможним до самореалізації в різноманітних сферах своєї життєдіяльності.
Сучасним школярам дуже важко розібратися, правильно оцінити ряд подій виходячи з того потоку інформації (часом досить суперечливої), яка виплескується на нас з боку преси, радіо і телебачення. У зв’язку з цим виникає необхідність вирішення ряду проблем. Однією з таких проблем, яка потребує негайного вирішення є проблема формування в процесі навчання активного, самостійного, творчого мислення школярів. Учням потрібно допомогти позбутися шаблонного, стереотипного мислення, стандартних установок, які вбивалися в їх голови ще з дитинства. Сучасна школа повинна виховувати у школярів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобуття знань.
Самостійна робота учнів – діяльність учнів, спрямована на оволодіння навчальним матеріалом або його застосування, що відбувається без участі вчителя.
Самоосвіта – складний вид систематичної пізнавальної діяльності, під час якої людина сама ставить перед собою пізнавальну мету і завдання, визначає шляхи їх досягнення, контролює хід самостійної роботи з надбання знань та сама оцінює і вдосконалює їхні результати.
Основні завдання з підготовки учнів до самоосвіти вирішуються саме на уроці. Найчастіше пробудження інтересу до предмета, бажання пізнавати щось самостійно з метою вдосконалення знань, отриманих на уроці під керівництвом учителя, починається з уміння вчителя організувати роботу на уроці таким чином, щоб зацікавити учнів: цікавий початок уроку, неочікувані запитання на кмітливість, чітка постановка завдань, надання дітям можливості висловити свої припущення щодо мети своєї роботи на кожному уроці, своє бачення розв’зання проблеми тощо. Навчити дітей дивуватися та бути спостережливим – дуже важливо в шкільному навчанні. Від зацікавленості до допитливості, пізнавального інтересу, пізнавальної потреби – це шлях зародження потребами в самоосвіті.
Отже, самостійна робота – це форма активізації творчо-пізнавальної діяльності учнів, яка передбачає виконання завдань без допомоги дорослої людини. Для цього в учнів слід формувати узагальнені прийоми побудови дій, виробляти уміння керувати своєю діяльністю. Все це допомагає учням надалі успішно здійснювати самоосвітню діяльність.
Класифікація самостійної роботи учнів
|
Ознаки класифікації самостійних робіт
|
Форми та мета самостійних робіт
|
|
1. За дидактичною метою
|
1. Для повторення опорних знань та підготовки до сприймання нового матеріалу.
2. Для вивчення нового матеріалу.
3. Для систематизації знань.
4. Для закріплення знань та вмінь шляхом виконання тренувальних вправ.
5. Для закріплення знань шляхом застосування їх у новій ситуації.
6. Перевірочні, контрольні.
|
|
2. За характером пізнавальної діяльності
|
1. Копіювального характеру, виконані за зразком.
2. Частково-пошукового характеру.
3.Дослідницького характеру.
|
|
3. За
формами організації навчальної діяльності учнів
|
1. Фронтальні.
2. Групові (за диференційованими завданнями).
3. Парні (за варіантами, диференційовані).
4. Індивідуально-диференційовані.
|
|
4. За
джерелом знань
|
1. З підручником, довідником чи ін. друкованими посібниками.
2. Зі складання плану, конспекту лекцій, на основі прочитаного чи прослуханого.
3. Зі складанням схем, плану після чи під час роботи з екранними посібниками.
4. З роздатковим матеріалом.
5. З підготовки рефератів, доповідей, повідомлень, проектів.
6. Складання тестів, кросвордів.
7. Підготовка до уроку-семінару, конференції.
8. Робота за пам’ятками з організації самоосвітньої компетентності учнів.
|
Стимулювання самостійної пошукової пізнавальної діяльності учнів можливе шляхом створення вчителем програми дій, рекомендацій, кроків щодо самостійного здобуття знань та організації самоосвітньої компетентності учнів.
Щоб досягти успіху в навчанні учням необхідно самостійно зробити важливі кроки пізнання, які допоможуть швидше та успішніше засвоїти матеріал та досягти вершини знань.
20 важливих кроків самоосвіти:
1. Настанови;
2. Організовую своє робоче місце;
3. Читаю книгу;
4. Працюю з текстом;
5. Працюю з параграфом підручника;
6. Складаю простий план;
7. Складаю складний план;
8. Складаю конспект;
9. Готую доповідь, реферат;
10. Працюю з цитатою;
11. Складаю тези;
12. Проводжу просте порівняння;
13.Проводжу повне порівняння;
14. Проводжу аналіз історичного джерела;
15. Складаю історичний портрет особистості;
16.Аналізую матеріали про війну;
17. Аналізую повстання;
18. Запам’ятовую термін;
19. Міркую і аргументую;
20. Успішно навчаюся.
Самостійна робота учнів у процесі вивчення історії є основним засобом виявлення й розвитку у них творчих здібностей й обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів, вчитель щоразу повинен сам визначати послідовність і насиченість самостійної роботи, проявити свою творчість та ініціативу. У міру переходу учнів із класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальних можливостей. Історичний процес розкривається все повніше і глибше. У зв’язку із цим й види самостійної роботи поступово ускладнюються, але й треба також пам’ятати, що самостійна робота - не самоціль, а один з засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.
18 562
1 334 
