Т О П О Н І М І К А Р І Д Н О Г О К Р А Ю
Нівіна Наталія Петрівна
Першою ознакою будь-якого географічного об'єкта є його назва. Середовище, в якому живе людина, це не тільки його квартира, місце роботи, транспорт, а й географічні назви, без яких не можна визначити місцезнаходження будь-якого об'єкта. Вони створюють певну ауру навколо людини, впливаючи на її життя. Тому в минулому назви ніколи не давалися випадково. Вони влучно відтворювали особливості природи тієї чи іншої місцевості, її природні багатства, а також економічні, історичні, культурні та побутові умови життя людей. Галузь знань, що всебічно вивчає географічні назви — їх походження, смислове значення, зміни в написанні, вимову, називається топонімікою.
Багато географічних назв збереглося з давніх часів. Тому топоніміка — це ніби мова землі, яка розповідає про свої багатства, історію, таємниці, щастя і горе народу. Отже, ороніми (назви об'єктів суходолу) та гідроніми (назви водних об'єктів) є цінними пам'ятками нашої культури, які так само, як і архітектурні пам'ятки, потребують державної охорони.Саме географічні назви – топоніми, за умовою наукового підходу до їх вивчення, здатні надати багато відомостей про минулі історичні епохи, географічні типи господарювання й процеси опанування українським народом геопростору.
Правильно пояснити ту чи іншу назву, розкрити її смислове значення і походження – означає отримати важливу інформацію про минуле свого краю: його природні умови, економіку, етнічний склад населення, історичні події тощо. Ця особливість географічних назв використовується в історичних та географічних дослідженнях для реконструкції ландшафтів минулого, вивчення особливостей освоєння території, виявлення зниклих ареалів рослин чи тварин. Але щоб одержати таку поглиблену інформацію, потрібно досліджувати їх сукупність, сформовану під впливом характерних географічних або історичних умов.Для топоніміки характерні свої специфічні методи досліджень. Основну роль відіграють польові дослідження, збір первинного матеріалу, виявлення природних, історичних і етнографічних особливостей певного регіону, особливостей, які визначають своєрідність топонімів. Топоніміка використовує методи, які притаманні історичній науці, - роботу з архівними матеріалами, аналіз письмових джерел. На службу топоніміці поставлені методи, які властиві географічній науці - картографічний, просторово-порівняльний та ін.
Змінюється людство, зазнає змін населення, але ономастичні назви залишаються. Такі назви становлять собою правдивий мовний релікт, якнайкраще збережений залишок мови, якою за давнини розмовляли тутешні люди.
Серед географічних назв – топонімів важлива роль належить гідронімам - назвам водних об’єктів. Вони є найбільш давніми з усіх географічних назв і несуть древню інформацію про народи, природу та особливості регіону.
Назва найбільшої не тільки в нашому районі, ай по всій області балки – Великі Сірогози, перекладається як Жовтий Бик. Це татарське слово. Культ бика був дуже поширений в стародавні часи, в межиріччі Дніпра і Молочної. Наша балка – це залишки колишньої могутньої водної системи відомої Геродоту як ріка Гіпакіріс. Протікаючи межами району балка перетинає безліч великих та малих подів які мають цікаві назви : Каїш-Капкан, а точніше Малий Каїшкапканський (в районі с. Новопетрівка) та Великий Каїшкапканський (в районі с. Анатоліївка) поди . Каїш перекладається як кривий, або шкіряний пояс. Тобто Каїш-Капкан – криве болото, схоже на шкіряний пояс . Поблизу села Косаківка знаходиться під Тумузла в перекладі болото, а старі карти називають його Прогнойним, що за змістом перекликається з попередньою назвою. В районі с. Верхні Сірогози у балку впадає Уварова , або як її називають Німецька балка. Тут був єдиний у нашому районі німецький хутір Розенгоф, який належав Фальц-Фейну. В Нижніх Торгаях балка Великі Сірогози приймає свою найбільшу притоку – балку Торгаї. Більшість дослідників перекладають цю назву як горобці. В Нижніх Торгаях існує така легенда… Літо. Вкритий маревом степ, яким рухається величезна орда. Ревуть верблюди, іржуть коні, мукають корови, бекають вівці, чути посвист батогів та гортанні викрики кочовиків. Стоїть густа курява. Здається ніщо не може спинити орду в її повільному та неухильному русі. І раптом... Що це? З - під ніг передніх коней злітають маленькі сіренькі пташки. Їх спочатку десятки, потім сотні, тисячі, цілі хмари. “Торгай, торгай!”- кричать стривожені кочовики. Зупиняються злякані коні та інша скотина. Задні напирають на передніх. І сталося диво: маленькі пташки зупинили величезну орду. Місце це запам’яталося кочовикам і отримало назву Торгаї .Торгай - це тюркське прізвище і правильніше його перекласти як маленька пташка, степовий жайворонок.
Місце впадіння Торгайської балки в Сірогозьку зараз називають Чокрак, яке іноді перекладають як чагарник, від чикне - густий чагарник. Але правильніше перекласти як чекрак, чьокрак-здорова, жива (солодка) вода, джерело. Донедавна там ще був колодязь з доброю водою.
Через Братське та Степне 1 тече балочка, яку іноді називають Шевченківською (за назвою колишнього господарства), або Первовою, від Степного-Першого. Дехто із старих людей пам’ятає і древню назву Турбай. Тур - стій,стань. Бай - пан, багач, богатир. Отже, Турбай- зупинка, стоянка бая.Тур може бути також і власним ім’ям. На місці Братського було село Вознесенка. А вище нього розташоване село Садове через яке протікає балка Ульконбескенли. Кен - широкий. Широка балка. Всі ці балки впадають у Великий Агайманський під. Агаймани перекладають як багате місце. Існує інший переклад як Зелена Долина. Татари ж пропонують інші варіанти перекладу: Гайман – брати, старший я, або Акийман – чоловік я. Ак – білий, айман – таз (посуд)
Місцеві назви - усне джерело, яке допомагає вивчати рідну історію, береже пам'ять про різні події та людей, які тут жили.
Торгай, Торгаї зазвичай перекладають як горобці. Але ці птахи тримаються людських осель і не люблять відкритий степ. Правильніше, логічніше перекласти цю назву як жайворонок. Точна дата заснування села невідома, але вважається, що це відбулося в 1840 році. Люди почали селитися вздовж лівого берега балки і цей край отримав назву Сергіївка. В місці злиття двох балок були джерела з чудовою солодкою водою, отож ця місцина й зберегла назву Чокрак. Ще всю «торгайську» частину села звали Слобода, бо її перші поселенці користувалися певними пільгами – свободами. Інші поселенці селяться на лівому березі балки Великі Сірогози це були групи селян з Полтавської губернії , тому ця частина села отримала назву Хохли, пізніше – Червоний Куток. І сьогодні в селі ще є вулиця яку місцеві мешканці називають Сергіївка, а край села, який розташований вище балки іноді називають Хохлами.
Географічні назви виконують адресну функцію щодо конкретних географічних об’єктів, а закладена в них інформація містить відомості про форму, величину, властивості цих об’єктів та їх значення в житті людини. Цим топоніміка дуже важлива для історичної географії та інших географічних дисциплін, з точки зору яких вона давно вже є джерелом наукової інформації та допоміжною географічною дисципліною.
Література
Безух Ю. В. На перехресті світових шляхів. Мелітополь, 2006.- 308 с.
Безух Ю.В. Квітка степова. Історія , природа та побут Північної Таврії. – Херсон: Персей .- 2001. -400с.
Стрижак О.С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини. К: Наукова думка, 1967.
Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. К: Фітосо
ціоцентр, 1998
Памятники природы Херсонской области под редакцией А.Е. Вирлича. Симферополь : Таврия, 1984
Безух Ю.В. Звідки ця назва. «Червоний промінь»
Безух Ю.В.Загадки Геродота „Наддніпрянська правда”. №106. 15.08.1997
8 701
4 079 
