ВИДАТНІ ПАМЯТНИКИ ПРИРОДИ ТА АРХЕТЕКТУРИ ТАВРІЙСЬКОГО КРАЮ
КУРГАН ОГУЗ
Нівіна Наталія Петрівна
Золоте коріння народу - в його минувшині. Там витоки, цілющі джерела і культури, звичаїв, менталітету. Розчистити, зберегти ці оазиси - завдання дослідниці давнини - археології.
Дослідження і охорона пам'яток історії і культури, справа збереження і вивчення матеріальних і духовних скарбів свого народу є одним з першочергових завдань цивілізованого суспільства. Це важливе питання поставлене на законну, державну основу і в нашій країні. Це безпосередньо стосується і археологічних пам'яток, які є важливим джерелом для висвітлення давньої історії людства.
Серед різноманітних археологічних матеріалів найбільше значення для висвітлення історії людського суспільства мають знаряддя праці, які є продуктом своєї епохи і показником тих суспільних відносин, за яких відбувається праця. Виходячи з усього сказаного вище, археологічні дані слід розглядати як повноцінні наукові джерела, на базі яких простежується тривалий період історії людства, встановлюються закономірності його розвитку. В цілому пам'ятки археології чітко поділяються на дві основні групи: місця поселень стародавніх людей (стоянки, поселення, селища, городища та міста) і місця поховань (кургани, ґрунтові могильники, окремі могили). Археологія – наука точна. Вона ґрунтується не просто на гіпотезах, а на строгих наукових фактах.
Багато загадок ховає земля нашого краю. Скільки книг наукових та художніх написано про скіфів,починаючи від Геродота..
Понад 100 скіфських курганів свідчать про давню і славну історію.
Своїм скіфським золотом з курганів Дієва, Козла та Огузу Сірогози знані в усьому світі.
Найбільш визначною археологічною пам’яткою Сірогозщини є скіфський царський курган Огуз, найбільший у Надчорномор’ї. Він розташований поблизу Нижніх Сірогоз. Знахідки з нашого кургану є окрасою скіфських колекцій Ермітажу та Національного музею дорогоцінностей.
За історією вивчення сірогозьких курганів можна писати захоплюючу пригодницьку повість. Тут є все: і казкові скарби, і всесвітньо відомі професори, і золота лихоманка кладошукачів. Розкопки почались в 1865 році, в ході яких було знайдено золото скіфської знаті.
Курган Огуз
Колись на цьому місці розташовувався величний скіфський курган «Огуз». В результаті багаторічних археологічних розкопок його насип було повністю знищене з лиця землі. Від красеня кургану не залишилося каменя на камені». І ось вперше в історії вітчизняної археології було прийнято рішення відновити знищену розкопками насип. Легко сказати...
До розкопок царський курган Огуз був найбільшим курганам України, а можливо і всієї Європи. Його висота перевищувала 20 метрів при діаметрі більше трьохсот, а в давнину він був ще вище. Десять сезонів археологічних розкопок в різні роки з 1891 по 1981 роки дали безцінний науковий матеріал. Крім того, як і годиться царському кургану, Огуз був буквально нашпигований коштовностями. Важко навіть уявити собі первісний обсяг його багатства. В пробурених ходах стародавніми грабіжниками знайдені сотні предметів із золота і срібла. Схоже золото тягали мішками. У 1901-1902 роках після перших розкопувальних сезонів населення навколишніх сіл охопила справжня «золота лихоманка».
Археологічними методами Огуз датується серединою четвертого століття до нашої ери. Це була епоха царя Атея - час найвищого розквіту Скіфської держави. На думку деяких археологів саме Атей і був похований в центральній, найбагатшій могилі Огуза. ». Курган був оперезаний насипним валом, між курганом і валом був рів глибиною понад 2 метри.
Лише об'єднані зусилля археологів чотирьох поколінь дозволили одержати повну картину будови цієї видатної поховальної пам'ятки. Курган містив: центральну поховальну споруду із ступінчастим склепом і пов'язані з цією спорудою могили вартового й чотирьох коней, а також Північну й Південну могили, впущені до вже існуючого насипу.
Центральна поховальна споруда кургану складалася із вхідної ями з чотирма нішами по кутах й сліпим ходом; довгого підземного коридору, величезного квадратного в плані котловану, у стінках якого містилися три ніші. До котловану вели два спуски-пандуси у його центральній частині було споруджено камінний склеп площею близько 41 квадратних метри. За архітектурними особливостями склеп Огуза можна віднести до тих боспорських склепів, які будували Давні греки. Очевидно й склеп Огузу споруджували наймані грецькі майстри.
При закінченні досліджень кургану, 1981 року, було віднайдено відособлену кінську могилу, що знаходилася на захід від котловану на стежці в тілі кургану. Тут було поховано чотирьох коней — троє прикрашені золотою вуздою й засідлані, на грудях у двох бронзові бляхи, четвертого коня загнуздано «культовою» вуздою з кликів тварин і незасідланого .
Відкрита 1980 року Північна могила також виявилася пограбованою, але в ґрунті заповнення вхідної ями та підземної поховальної камери вдалося зібрати чимале решток поховального інвентарю.
У могилі була похована дружина чи донька скіфського царя, тому серед знахідок домінували дрібні золоті прикраси та аплікативні бляшки від одежі — загалом близько 6 тис. предметів. Серед них сережка у вигляді скульптурного зображення сфінкса, бляшки з ликом Великої скіфської богині та скіфом, що стоїть перед нею, а також бляшки із зображеннями персонажів античної міфології: Афіни. Аполлона, Геракла, Горгони: підвіски у вигляді лева, барана, чоловічих облич.
Особливе місце у комплексі золотих виробів посідають декілька зразків мікроскульптури (мініатюрних об'ємних виробів)
Південна могила знаходилася у 56 метрах на південь від центру кургану, поблизу вхідної ями центральної поховальної споруди та з'єднувалася з нею грабіжницьким ходом. Могила була, власне, катакомбою глибиною 4,4 метри з підземною камерою площиною близько 24 м². Через стародавнє пограбування інформація стосовно цієї могили була мінімальною. Можна лише припустити, що поховано в ній було жінку царського роду.
На туристичних маршрутах увагу туристів все більше привертають пам'ятки найдавнішої історії людства, зокрема, первісної археології. Вони поділяються на нерухомі (місця первісних стоянок, кургани, поховання тощо), а також рухомі (знаряддя праці, речі побуту, прикраси тощо), виявлені під час розкопок. Як правило, останні зберігаються в музеях, поповнюючи музейні експозиції. І ті й інші пам'ятки являють собою об'єкти туризму. Справа полягає в тому, як краще налагодити їх використання для потреб туризму.
Курган Огуз, мабуть, одна з найбільш яскравих історичних пам'яток нашої області. І не тільки в масштабах України. Насип кургану, нехай навіть штучне відновлення, могла б стати місцем паломництва численних туристів.
Література :
Безух Ю. В. На перехресті світових шляхів. Мелітополь, 2006.- 308 с.
Безух Ю.В. Квітка степова. Історія , природа та побут Північної Таврії. – Херсон: Персей .- 2001. -400с.
В. Ніколаєнко «Булава». - 23.03.2000.- стр. 16
Вікіпедія
Офіційний сайт Нижньосірогозокого району
8 846
4 148 
