Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання

Тема: «Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання »

Зміст

План

Розділ І. Вступ

Розділ ІI. Теоретичні основи використання різнорівневих завдань в процесі трудового навчання.

• Стан використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні

• Суть різнорівневих завдань у трудовому навчанні

• Методичний аналіз програми трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» з метою розробки різнорівневих завдань для учнів

Розділ ІII. Методичні основи використання різнорівневих завдань у класі.

• Методика використання різнорівневих завдань при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

• Планування занять з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

Розділ \/І. Практична робота «Констатуюча тестова контрольна робота»

Розділ \/. Висновки

Розділ \/І. Література

Перебудова всіх сфер нашого суспільства, активне залучення людського фактору як важливого чинника у діяльності усіх структур, призводить до нових підходів вирішення найрізноманітніших проблем, які постають перед нашою державою сьогодні. Національна система не стала винятком. Вона перебуває у постійному розвитку, що обумовлено багатьма чинниками: економічними, політичними, соціальними. Серед найбільш важливих загальних проблем сучасної освіти можна назвати невідповідність якості сучасним вимогам, прагматичну орієнтацію освіти, що не сприяє розвитку особистості, недостатню доступність якісної освіти для широких мас населення

Сучасна школа перетворилась на «сходинку» до вступу у вищий навчальний заклад. Предмет «Трудове навчання», безперечно, є одним із тих, що готують учнів до дорослого життя. Під час вивчення трудового навчання учні отримують, як загальні, так і спеціальні знання та вміння, що будуть їм необхідні і під час вибору професії, і в домашньому господарстві.

Метою трудової підготовки школярів є формування у них готовності до праці в народному господарстві, тобто сукупності якостей, що дають змогу працювати успішно з користю для суспільства і із задоволенням для себе. Саме тому освітня галузь «Технологія» є однією з обов’язкових освітніх галузей , що утворюють інваріативну складову змісту шкільної освіти. Разом із іншими освітніми галузями вона визначає зміст загальнокультурної, загальнонаукової і технологічної підготовки учнів.

У Законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості.Реалізація цих завдань може здійснюватись лише за умови здійснення особистісно орієнтованого навчання, виховання і розвитку.Індивідуалізація навчально-виховного процесу як складова особистісно орієнтованої моделі освіти привертала увагу видатних педагогів – Я.А. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Песталоцці, К. Ушинського, Б. Грінченка.Активно досліджували питання індивідуалізації з середини ХХ століття, що знайшло своє відображення в працях Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинського, О.Я. Савченко, Н.М. Бібік.Більше трьох століть тому Я.А. Коменський із властивою йому проникливістю писав, що той наставник досягне успіху, який викладатиметься відповідно до ступеня сприймання.Великий внесок у творчу розробку внутрішнього диференціювання зробив український педагог К.Д.Ушинський, який вказував на необхідність працювати на уроці з учнями різного рівня знань. Він писав: «Такий поділ класу на групи, із яких одна сильніша другої, не тільки не шкідливий, а навіть корисний, якщо наставник вміє працювати з однією групою сам, даючи іншим самостійні вправи».Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О.Сухомлинський: «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки призначене йому завдання» «Педагогічний словник» під редакцією В.П.Зінченка, Б.Г.Мєщерякова трактує індивідуальний підхід як «важливий психолого-педагогічний принцип, згідно з яким у навчально-виховній роботі з дітьми враховуються індивідуальні особливості кожної дитини». Те ж визначення є і в «Сучасному словнику по психології», автором якого є Юрчук В.В.

Таким чином актуальність проблеми, недостатність її розробки в теорії і практиці трудового навчання у поєднанні х практичною значимістю визначили тему нашого дослідження: «Розробка і методика використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі».

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі.

Об’єкт дослідження: процес трудового навчання учнів 7 класу загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження: методика використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

Реалізація поставленої мети передбачає визначення таких завдань:

·  з’ясувати стан використання різнорівневих завдань для учнів у трудовому навчанні;

·  розкрити сутність різнорівневих завдань у трудовому навчанні;

·  провести аналіз програми трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» з метою розробки різнорівневих завдань для учнів;

·  розробити методику використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

·  провести планування занять трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

·  експериментально перевірити ефективність розроблених різнорівневих завдань для учнів та методику їх використання на заняттях у трудовому навчанні у 7 класі.

Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань будуть використовуватись такі методи як метод аналізу літератури, метод аналізу передового досвіду, аналізу програми, педагогічний експеримент, математично-статистичний метод, обробка результатів.

Розділ I. Теоретичні основи використання різнорівневих завдань в процесі трудового навчання

• Стан використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні

Використання різнорівневих завдань для самостійно-практичних робіт учнів мало практикується на уроках трудового навчання. Зустрічаємо ще лише застосування тестових різнорівневих завдань для вивчення нового матеріалу, узагальнення, систематизації та контролю знань. Тестові завдання відрізняються за обсягом матеріалу і за формою. Матеріал відповідає віковим особливостям учнів. Текст відповідей окремих тестів супроводжується малюнками, що приносить елемент зацікавленості у вивчення курсу і активізує зорову пам'ять.

Тестові завдання, які складаються здебільшого з 12 запитань, поданих у формі 5 різних видів завдань.

1. Вибір однієї правильної відповіді. Варіанти відповідей позначаються друкованими літерами. Учні повинні вибрати одну правильну відповідь і відмітити її певним умовним позначенням. Такі завдання пропонуються переважно для визначення І і II рівнів навчальних досягнень учнів.

2. Вибір правильних та неправильних тверджень. Варіанти відповідей позначаються друкованими літерами. Учні повинні навпроти кожної літери записати знаки«+» або «-». Завдання використовуються для визначення І, II і III рівнів навчальних досягнень учнів.

3. Відповідність двох списків. Елементи першого списку позначаються цифрами, а другого — друкованими літерами. Учні повинні навпроти кожної цифри записати відповідну літеру. Такі завдання пропонуються для визначення II і III рівнів навчальних досягнень учнів.

4. Розташування об'єктів у необхідному порядку. Учні повинні розташувати об'єкти, позначені друкованими літерами, у зазначеному в завданні порядку. Такі завдання пропонуються для визначення II, III і IV рівнів навчальних досягнень учнів.

5. Завдання з вільною відповіддю. Учні самостійно формулюють відповідь. Завдання використовуються для визначення IV рівня навчальних досягнень учнів. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, результати творчої діяльності учнів.

Під час визначення навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

• характеристика відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

• якість знань: правильність,повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

• ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

• рівень оволодіння розумовими операціями, вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• самостійність оціночних суджень.

За правильне виконання І рівня виставляється максимальний бал 3, за допущені помилки під час виконання завдань кількість балів відповідно знижується до 2—1.

За завдання II рівня виставляється максимальний бал 6, за допущені помилки під час виконання завдань кількість балів відповідно знижується до 5—1.

Максимальною оцінкою пра­вильно виконаних завдань III рівня є бал 9. При допущенні учнем помилок кількість балів відповідно знижується до 8—1.

За правильно виконане завдання IV рівня виставляється 12 балів, за допущені помилки під час виконання завдань кількість балів відповідно знижується до 11—1.

Загалом, І рівень складності містить 6 тестових завдань; II — 3 тестові завдання; III — 3 тестових завдання; IV — 1 завдання з відкритою відповіддю. Тобто правильне розв'язання кожного тестового завдання оцінюється: І рівень у 0,5 бала (0,5x6=3 бали); II та III рівні —1 балом (1x3=3 бали); IV рівень— 3 балами (3x1=3 бали).

Оцінювання завдань, у яких є запитання з декількома відповідями, має бути диференційованим. Загальний бал за такого оцінювання визначається на підставі суми балів, набраних учнем за виконання відповідної кількості завдань усіх рівнів

Отже, проаналізувавши стан використання різнорівневих завдань можна зробити висновок, що використання таких завдань на самостійно-практичних роботах зовсім мало практикується. Проте доцільним на уроках трудового навчання є індивідуальний підхід до учнів з урахуванням їхніх розумових можливостей, рівня знань та успіхів у засвоєнні дисциплін шкільної програми. Вони дають змогу активізувати пізнавальну діяльність учнів, допомагають краще засвоїти знання правил техніки безпеки.

• Суть різнорівневих завдань у трудовому навчанні

Диференціація в перекладі з латинського «difference» означає розподіл, роз пластування цілого на різні частини, форми, ступені.Диференціація навчання – форма організації навчального процесу, при якій учитель працює з групою учнів, що складається з врахуванням наявності в них будь-яких значущих для навчального процесу спільних якостей. Його орієнтація зводиться до навчання на рівні кожного на рівні його можливостей і здібностей та адаптації навчання до здібностей різних груп учнів Загальні вікові особливості в кожного учня виявляються по різному. Це пов’язано, по-перше з тим, що дитина народжується з тільки їй властивими задатками, типологічними особливостями нервової системи, визначеними якостями органів чуття і мовлення; і по-друге, із своєрідними умовами соціального оточення, в якому відбувається її розвиток і виховання

Індивідуалізація процесу навчання передбачає вибір такої стратегії, яка максимально сприяла б розвитку особистості. Педагог повинен шукати ті специфічні для кожного не схожі, неповторні умови, які вплинули б на формування визначальної риси характеру, на розвиток якостей особистості, життєвої активності.

Більшість авторів розглядають поняття «диференційований підхід» як дидактичне положення, що передбачає поділ класу на групи, наприклад, за інтересами та ін. Диференційований підхід — пристосування форм і методів роботи до індивідуальних особливостей учнів (Є.С. Рабунський); особливий підхід учителя до різних груп учнів, який полягає в організації навчальної роботи, різної за змістом, складністю, методами, прийомами (А. О. Кірсанов); спосіб оптимізації, який передбачає оптимальне поєднання загальнокласних, групових та індивідуальних форм навчання (Ю. К. Чабанський).Отже, диференційований підхід справді є умовою реалізації індивідуального підходу до учнів, що є одним з основоположних принципів педагогіки. Саме дотримання цього принципу забезпечує процес індивідуалізації навчання.

У процесі трудового навчання індивідуальні відмінності учнів виявляються дуже широко. Вони відзначаються рівнем і динамікою розвитку теоретичного і практичного мислення, сенсомоторних (чуттєво-рухових) якостей, координацією рухів, точністю рухових дій і м'язових зусиль, окоміром тощо; творчою кмітливістю, здатністю до нестандартних дій і пошуку оригінальних технічних рішень, вибірковим ставленням до тих чи інших трудових завдань і технічних задач.

Зрозуміло, що в реальному навчальному процесі врахувати всі можливі варіанти індивідуаль­них особливостей учнів неможливо. З методичної точки зору для спрощення індивідуального підходу доцільно скористатися групуванням учнів за схожими параметрами їхніх здібностей

Необхідність диференційованого навчання вже ні в кого не викликає сумніву. А оскільки в структурі процесу навчання зміст навчання – один з основних елементів, то в диференційованому навчанні основним його компонентом також має бути зміст. Він повинен відрізнятися в роботі з різними групами учнів, а іноді й окремими учнями, обсягом, складністю навчального матеріалу, характером запропонованих дій з навчальним матеріалом тощо.Різнорівневі завдання є одним найефективнішим найпоширенішим методом здійснення диференційованого завдання в школі

Проблема диференційованого підходу пов’язана з підвищенням якості навчання, переорієнтацією навчального процесу на особливість школяра. Особливо гостро стоїть питання про врахування індивідуальних відмінностей учнів при засвоєнні ними техніко-технологічних відмінностей, оскільки це відбувається в умовах обмеженого часу із орієнтацією як правило на можливості середнього учня . Індивідуального підходу вимагає і контроль засвоєних знань, а також вмінь застосовувати їх при розв’язуванні технічних задач і використанні трудових завдань. Індивідуальний різнорівневий добір спеціальних контрольних знань сприяє усуненню формалізму оцінці знань і вмінь учнів, дає змогу оптимально організувати їх самостійну роботу .Формою письмового контролю може бути тест. Для перевірки знань учнів доцільно використовувати тести 4 рівнів.

Аналіз досвіду ряду вчителів показали, що одним з ефективних засобів реалізації індивідуального підходу до учнів на уроках трудового навчання,так як ми вже згадували вище, можуть бути також різнорівневі завдання, тобто поділені на якісно різноманітні групи залежно від їх складності. Остання визначається сукупністю таких показників: обсягом завдання, типом розумової діяльності, необхідної для його виконання наявністю чи відсутністю програмованих відповідей, підказок Різнорівневі завдання можна застосовувати для рівня засвоєння нового матеріалу, а також практичних робіт. В останньому випадку увагу слід приділяти питанням правильного добору таких завдань, від того значною мірою залежить не тільки інтерес учнів до запропонованого виду діяльності, а й темпу його розвитку. Виходячи з намічених завдань, специфіка пізнавальної діяльності, потреб оптимізації навчально-виховного процесу розглянемо далі.Працюючи над поставленими завданнями, учні повинні відкривати для себе щось якісно нове, досі невідоме. Таке, що не зустрічається в їхній практиці. Навчальна новизна поставленого завдання є важливим і суттєвим стимулом діяльності

• Методичний аналіз програми трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» з метою розробки різнорівневих завдань для учнів

Завдання, відібрані для роботи учня на уроках трудового навчання, мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо впливає з загально дидактичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні складності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові і трудові зусилля, спрямовані на його вирішення, давало б розвивальний ефект. Принцип посильності вимагає врахування індивідуальних особливостей учнів: віку, рівня розвитку, фактичного рівня знань, трудових умінь, навичок, особливостей сприйняття та уваги, наявності позитивних мотивів діяльності, сформованості інтересів, здібностей. Потрібна підготовка до сприйняття учнями як самого завдання,так і методики його вирішення. В іншому разі таке завдання нега­тивно впливає на інтерес.

Розглянуті принципи беруться за основу під час складання різнорівневих завдань для вирішення навчально-дидактичних проблем трудового навчання. Завдання з технічним змістом, які найчастіше використовуються на уроках трудового навчання, поділяються на такі основні типи: графічні, технологічні, конструктивні, розрахункові, контрольно-тренувальні.

Такий перелік різноманітних за змістом, структурою, методами розв’язування задач створює ряд труднощів під час складання завдань, основою яких є вибір ступеня складності відповідних рівнів та віднесених відповідних конкретних задач до того чи іншого рівня.

Можна виявити 3 чи 4 основні рівні організації дидактичного матеріалу у форму конструктивно-технологічних задач.

Ми пропонуємо використання трирівневої організації дидактичного матеріалу, тобто трирівневі картки-завдання на уроках трудового навчання.

Рівень «А» — шаблонно-тренувальний — включає в себе: контрольно-тренувальні запитання і задачі, графічні — на читання зображення, на розмі­чання заготовки; технологічні — на пояснення технологічного процесу; задачі на пояснення конструкції вибору за готовими зразками.

Рівень «В» — розрахунко­во-технологічний — усі інші технологічні задачі, розрахункові задачі на знаходження параметрів технологічних процесів. У разі потреби можна диференціювати задачі цього рівня окремо на розрахункові та технологічні, складаючи дидактичний матеріал не за трьома, а за чотирма окремими рівнями.

Рівень «О — конструктивно-технічний (творчий рівень) — конструкторські задачі, графічні задачі на складання документації технологічного процесу виготовлення виробу пропонованої конструкції

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про значимість задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі рівня «А» дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на уроці програмового матеріалу, забезпечити можливість виникнення «ілюзії знання», а значить, пов'язаних з цим позитивних емоцій та стійких мотивів навчальної діяльності учнів з низьким рівнем загального розвитку та розвитку здібностей.

Рівень «В» створює умови для забезпечення переходу від простого споглядання навчального процесу до активної участі в ньому, а отже, і до активної пізнавально-пошукової діяльності. Якщо рівень «А» не забезпечує розвитку творчих здібностей (хіба що орієнтацію учнів у фактичному матеріалі), то рівень «В» створює передумови для творчого застосування набутих знань, умінь, навичок, ознайомлює з методологією їх практичного використання, дає необхідне розуміння суті технологічних процесів.

Рівень «С» дає можливість учням перейти від шаблонно-споглядального чи пошуково-пізнавального до творчого використання здобутих знань, тобто безпосередньо використати їх для вирішення конкретного технічного чи практичного завдання.

У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку, засвоюються методологічні підходи до вирішення конкретних технічних суперечностей. Навіть у тому разі, коли пропоновані учням на уроках завдання містять елемент новизни тільки для учнів і результати діяльності школярів не мають суспільного значення у вигляді готового продукту, затрати часу на організацію і проведення такої роботи повністю компенсуються значним зростанням інтересу учнів до технічних об'єктів і технологічних прийомів, розвитком їхнього творчого арсеналу, змі­ною ставлення до процесу та результатів праці. Тому можна зробити висновок про педагогічну доцільність саме такого підходу до складання відповідних різнорівневих завдань.

Розділ II. Методичні основи використання різнорівневих завдань у класі

Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкриваються завдання занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оцінки діяльності учнів та ін.У програмі визначено обсяг знань, умінь і навичок, які повинні засвоїти учні на заняттях. Зміст навчального матеріалу розписано по класах. У кожному класі навчальний матеріал згруповано в теми і визначено кількість годин на кожну тему.

Зміст навчальної програми для хлопців і дівчат неоднаковий. Тому клас розділяють на дві групи: до однієї зараховують хлопців, а другої - дівчат.

Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільно корисними за своїм призначенням. У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку, засвоюються методологічні підходи до вирішення конкретних технічних суперечностей. Навіть у тому разі, коли пропоновані учням на уроках завдання містять елемент новизни тільки для учнів і результати діяльності школярів не мають суспільного значення у вигляді готового продукту, затрати часу на організацію і проведення такої роботи повністю компенсуються значним зростанням інтересу учнів до технічних об'єктів і технологічних прийомів, розвитком їхнього творчого арсеналу, змі­ною ставлення до процесу та результатів праці. Тому можна зробити висновок про педагогічну доцільність саме такого підходу до складання відповідних різнорівневих завдань.

• Планування занять з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

До планування виготовлення виробів ставлять такі вимоги:

1. Виготовлення виробу повинно складатися з операцій, передбачених навчальною програмою.

2. Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої норми часу.

3. За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для учнів.

До початку заняття вчителеві пропонується самому виготовити об’єкт, який він запланував дати учням як трудове завдання. З методичної точки зору це важливо з кількох причин:Підвищується авторитет вчителя, коли учні бачать, що він досконало володіє трудовими прийомами і може бути для них взірцем;

Зразки, виготовлені вчителем, є еталоном для учнів;

Виконуючи цю роботу, вчитель може чітко уявити собі, які можуть бути в учнів помилки, що дає матеріал для розробки методики заняття.

Дуже важливо для вчителя підготувати технічну документацію. Це насамперед рисунки, технологічні та інструкційні картки. Залежно від складності виробу, від підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форму матимуть технологічні картки, які вказівки вони міститимуть.

У класі вчителі не обмежуються звичайно технологічними та інструкційними картами, і готують спеціальні стенди, на яких показано виріб на всіх етапах його обробки. Такі стенди допомагають учням навчитися читати креслення.

Методична підготовка вчителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтується на нього, коли подає новий матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин:

1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми;

2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів і їхнім знанням з основ наук.

Розділ \/І. Практична робота «Констатуюча тестова контрольна робота»

Результати констатувальної контрольної роботи

В сучасних умовах розвитку школи особлива увага відводиться вдосконалення трудової підготовки учнів. Обумовлено це тим, що сучасне виробництво, науково-технічний прогрес потребують все більше кваліфікованих робітників, здатних до творчої діяльності.

Сьогоднішньою задачею підвищення трудової підготовки учнів є формування на політехнічній основі практичних вмінь і навичок, науково-технічних знань, необхідних для їх включення в суспільно-корисну працю.

Метою реферату було теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

Особливістю даної методики є те, що формування трудових вмінь та навичок здійснюється внаслідок диференціації навчання, тобто під час виконання учнями спеціально розроблених різнорівневих завдань.

В ній також розкриваються психолого-педагогічні принципи формування в учнів трудових вмінь і навичок.

Запропонована методика передбачає широке застосування в ході практичних робіт різнорівневих завдань, пов’язаних з об¢єктами праці і видами практичних робіт і спрямована на осмислення учнями трудової діяльності, технологічних знань і вмінь, а також конструкторських здібностей.

Під час розроблення методики використання різнорівневих завдань, та введення її в загальноосвітній школі стало зрозуміло, що трудове навчання – це органічна частина загального процесу виховання підростаючого покоління в сім’ї і школі. Виховання в учнів готовності до праці, любові до неї є основним завданням вчителів трудового навчання і для цього необхідно завжди залучати і самих учнів, заохочувати їх різними методами, зацікавлювати у самому технологічному процесі. Учні активніше включались в роботу, краще розвивались навички самостійної роботи.

Успішне досягнення цілей трудового навчання в значній мірі залежить від засвоєння учнями трудових дій і прийомів роботи, а також виготовлення практичних виробів. Вони повинні поступово ускладнюватись, розвивати самостійність учнів, готувати їх до вирішення творчих, технічних, конструкторських і технологічних задач.

Виконуючи практичні роботи з застосуванням рівневої диференціації, учні закріплюють і вдосконалюють трудові вміння, і дуже важливо до виконання роботи сформувати в них вірний образ цієї трудової дії або операції, особливо в молодших класах.

Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Коли дитина включається в трудовий процес, вона міняє своє уявлення про себе і про навколишній світ, у неї змінюється самооцінка. Коли вона робить успіхи в трудовій діяльності, то в свою чергу міняє свій авторитет в класі, тобто вона може відчути своє ”я”.

Розділ \/І. Література:

1.  Братинич О. Реалізація диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку // Рідна школа. – 2000. – №11.- с. 49-52.

2.  Васенюк Т., Ісаєва О. Рівнева диференціація навчання під час виготовлення швейних виробів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – №3. – с.16-18.

3.  Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. – Х.: Скорпіон, .-2000.- 120.

4.  Денисенко Л.І. Трудове навчання: 7кл.: Підруч. для загальноосвіт. навч. залк. / Л.І. Денисенко, О.П. Гнеденко, Т.С. Мачача та ін. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 192с.: іл.

5.  Липова Л. Основні концепції диференціації змісту освіти у 12- річній школі // Рідна школа. – 2004. – №5.- с.5-8.

6.   Манько О. Тестові завдання // Трудове навчання. – 2008. - №1. – с. 40-43.

7.   Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Трудове навчання 5 – 12 класи / Денисенко Л.І., Дятленко С.М., Федченко С.В. та ін. – К.: ВТФ «Перун», 2005. – 256с.

8.   Прокопенко В. Застосування «Стоп-тестів» на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – №4. – с. 18-20.

9.   Рябченюк Г.С., Степанчук Н.В. Сучасний урок в інтерактивних технологіях навчання К.: Видавництво ТОВ фірма «Юлат», 2007.- 120с.