Я люблю тебе не покину, Батьківщино безсмертна моя!
Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.
Як далека, як простора наша Україна – в ній мені всі серцю рідні, всі – одна родина.
Від рідної землі віє теплом, від чужої – холодом.
Нема краю кращого за рідний край, нема країни кращої за Вітчизну
Перед ворогами не хились, для друга життя не жалій.
Вчення – джерело знань, знання – джерело щастя.
Красива земля – насолода, хороша людина – щастя народу
Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
До доброї криниці стежка утоптана.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні – слізки ллють.
Знайти друга легко, важко – вберегти.
Руки людини і пустелю на квітник перетворять.
Соловей троянду любить, людина – Вітчизну.
Перемогу здобувають гуртом.
Хто змерз – виваляє шубу, хто заблукав – дорогу.
Голову цінують по язику.
У ворогів немає Батьківщини.
Нема злагоди – і робота не йде на лад.
Ганьби милом не відмиєш.
Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.
Людина без освіти – як дзеркало без лиску.
В усякої справи початок важкий.
Крапля до краплі – вже й ріка тече.
Розумній голові і подерта шапка личить.
Не довіряй козу вовкові, а капусту козі.
Хто збився з дороги, радий і стежині.
Шуліку взнають по льоту, людину по ході.
У хаті ледаря завжди свято.
На дикій яблуні кислиці ростуть.
На ниві для всіх роботи вистачає.
Мудре слово – добрий друг у біді.
Пташку пізнають по пісні.
Не ростуть на тополі груші, а на вербі вишні.
У кожній зернині є борошно, є й висівки.
Дій по правді і нікого не бійся.
Не обгороджуй себе огорожею, а обгороджуй приятелями.
Якщо ласкою манити, то й змія з нори виповзе.
Будь людиною, а не нелюдом.
Дружба дружбою, а служба службою.
Щастя розум обдирає, а нещастя назад повертає.
Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла й сподівайся.
Розум – друг, гнів – ворог.
Хороше слово багато важить.
Труд – другий батько людини.
Укусиш палець – боляче усій руці.
Про розум людини судять з її життя.
Діло цінніше за слово.
Лисиця не боїться хвалька – мисливця.