Презентація групи «Джерельця»
1 слайд Наша група
2 слайд Девіз Джерельця чистої водиця
Дзюрчить і ллється із криниці,
Спрагу нашу втамуває,
Душі наші звеселяє.
Вода — для хвороби біда,
Вода — джерело здоров'я!
Ми з водою дружимо.
Ростемо ми дужими.
3 слайд Наші завдання
Дізнатися з різних джерел про народні звичаї, обряди, пов’язані з водою.
Знайти прислів’я, приказки, загадки, пісні, легенди про воду.
Відшукати докази того, що люди шанували воду, ставилися до неї, як до живої істоти.
В «Довідкове бюро» занести прикмети, пов’язані із водою.
4слайд Та, що була до створення світу
Все живе на землі потребує води. Без неї в'яне квітка, страждає звір, змовкає пташка - без неї гине життя. Кожна краплина води - дорогоцінний дар природи. Вода напуває землю, а земля годує людину. Люди завжди розуміли важливість води та упродовж багатьох віків оспівували її як основу життя.
В уявленнях давніх людей вода була старшою за все інше на землі - за рослини, за тварин. Вважалося, що вода з'явилася на самому початку утворення світу. Тому колись у замовляннях зверталися до води: "Водичко, найстарша сестричко".
5 слайд Гімн воді
Микола Міщенко пише про воду так: «Якби мені довелося писати гімн всепланетному життю, неодмінно почав би його з величальної пісні на честь Води, і закінчив би щонайглибшою вдячністю цій живильній рідині».
Чому таке поклоніння? — Вода — це життя! Саме з води вийшли всі живі істоти, тому й ми — діти Води. Вона вгамовує нашу спрагу, дає життя ланам, зігріває будинки, стелиться перед кораблями.
Жива вода дає життя
Всьому живому в світі.
Якщо живе жива вода,
Тоді земля у квіті. (Л. Забашта)
6 слайд Непочата вода «Здрастуй, водо Уляно, колодязю Авраме і джерело Борисе»
Воду глибоко шанували наші предки. Особливо магічну силу мала так звана «непочата» вода, набрана з криниці до схід сонця. У ній, настояній на зірницях, купали немовля, нею напували корів, щоб давали більше молока, вмивалися, щоб не боятися лихого ока. Звідси
народжувалось поважне ставлення давніх людей до криниць
та водоймищ.
«Здрастуй, водо Уляно, колодязю Авраме і джерело Борисе»,— так на ім'я зверталися до води наші бабусі, перш ніж попросити зцілити недугу, забрати лихо, принести удачу, кохання.
7 слайд Біля води поганих розмов не веди
Вода береться із землі. До води народ ставиться з повагою і вважає за гріх говорити на воду лайливі слова. Вода — символ здоров'я, вона вважалася живою, такою, що заживляла рани і повертала до життя.
Шанобливе ставлення наших предків до води виявилось і в
обрядах її освячення, які відбувалися під час Водохреща та Стрі-
тення. Йорданська і стрітенська вода вважалася цілющою - її
пили, нею змочували хворі місця, вмивалися.
За стародавніми віруваннями, це додавало людям здоров'я та
вроди.
8 слайд Дорогоцінний дар природи
Без води життя гине — в'яне квітка, страждає звір, змовкає. Все живе на землі потребує води. Кожна ЇЇ краплина є дорогоцінним даром природи. Вода напуває землю, а земля годує людину.
9 слайд Богиня Дана
Люди вчилися розуміти "голос" води: їм здавалось, що річка то лагідно промовляє до них, то грізно стогне й реве. Дуже часто річки порівнювалися з богинями, яких народ намагався улестити палкими молитвами.
Богиню води називали Даною. Про цю богиню писав ще Геродот, вказуючи на її незрівнянну красу і непорочність. Вона була матір'ю всього живого і богинею родючості. Дані приносили жертви, кидаючи коштовні речі у води річок та озер, криниць та джерел. Вважають, що слово «данина» походить від жертви богині Дані. Богиня Дана залишила своє ім'я у назвах річок: Дунай, Дон, Дніпро. Давні вірування українців у чудодійну силу води відбилися в багатьох обрядах.
10 слайд Криниці
Поважне ставлення до криниць ставало причиною їх освячення - над ними наші предки запалювали свічки, ставили хрести, образи, каплички. Криниця здавна вважалася святим місцем, біля якого не можна
було лаятись чи говорити неправду
Люди, ще вміли різними способами віднаходити криничні джерела. Коли місяць набирав сили, обрана жінка кидала в копанку волошку, а дідусь накривав її капелюхом. Чотири найкращі господарі починали з чотирьох кутів копати, відкидаючи глину на «штири дороги», щоб пересікти хід до неї усім руйнівним силам.
У викопану криницю кидали хрестик з воску, освячений Йорданом, сипали освяченого маку. Біля криниці садили вербу або калину, а під вербою лагодили ослінчик.
Хай кожному нині присниться
Прозора, немов льодок,
Це слово співуче — криниця,
Дзвінкої води холодок.
В бджолинім настоянім гулі,
Де радість, а зовсім не зло,
Пив спрагло у липні минулім
Отам біля верб за селом...
Скуштуйте з криниці води!
Скуштуйте — і знову поманить,
До себе вона позове:
Хто пив її, той-таки, мабуть,
Сто літ молодим проживе!
Скільки криниць на землі, стільки зірок на небі.
Кажуть люди: скільки криниць на землі, стільки зірок на небі. І якщо вам доводилося бачити, як падає додолу з небес зірка, знайте — то десь замутилось джерело. Щоб не згасали зірки, оберігайте живі батьківські криниці.
Криниці були спільним добром громади села. Копання криниць уважалось першочерговим і почесним завданням усіх мешканців села, навколо криниць поставали різні звичаї та обряди, вірування та перекази.
Джерельна вода — прозора, холодна, пробиваючись із таємничих глибин землі чи спадаючи з високих скель, ніби теж вимагала від того, хто пив з неї, бути чистим помислами і добрими справами. Криниця була завжди місцем, де сходилися, щоб розповісти новини, подорожній міг тут утамувати спрагу і відпочити, молодь призначала тут побачення.
11 слайд ЛЕГЕНДА «КРИНИЦЯ- ЖУРАВЕЛЬ»
Колись, у сиву давнину, мале хлоп'я загубилось у лісі. Воно заблукало і хотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилився і не зміг дістати з неї води. Де не візьмись, у небі з'явився журавель. Він спустився до криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав з криниці води. Хлопчик напився і подякував і журавлеві. У хлопчика поновилися сили, і він знайшов стежку додому. Після того випадку люди в пам'ять про доброго птаха почали робити криниці, схожі на журавлів. І називають їх криницями-журавлями.
Колодязі В давнину люди вважали колодязі священими і вірили, що вони можуть дарувати вдачу. В Західній Європі біля колодязів навіть будували храми й приносили туди жертви богам, а древні римляни присвячували колодязі богиням.
Криниця на дорозі край села,
І журавель, похилений над нею,
Куди б мене дорога завела.
Я буду завжди з рідною землею.
12 слайд Біла лілія - РУСАЛЬНИЙ ЦВІТ
Коли літного ранку проходжу до тихого озерця, де на підрум'яненому сонцем плесі срібляться лілії, мене завжди охоплює якесь незвичайне почуття. Ніби в казку потрапив. Наче зорі нападали сюди вночі з небесної височіні на та так і залишилися на воді.
Через тисячоліття дійшла до нас стародавня грецька легенда про водяну німфу, яка палко покохала силача Геракла. Але той не відповів їй взаємністю, і німфа з горя обернулась на квітку білої водяної лілії. Тому й досі наукова назва рослини — «німфа біла».
А знаменита одолень-трава наших предків, виявляється, теж не що інше, як ця рослина. Тільки в давнину, за переказами, мала вона силу незрівнянну, перемагала всілякі недуги і нечисть.
Послужлива пам'ять наших дідусів і бабусь донесла до нас чимало дивовижних переказів і повір'їв про русальний квіт. Одне з них застерігає: квітку білої водяної лілії не слід приносити в дім, бо з нею до хати прийде нещастя.
Мабуть, так люди хотіли зберегти цю красиву водяну королеву від знищення. Отож пригадай цю легенду, коли забажається вирвати її просто так.
13 слайд Свячена вода – Йорданська вода
Водохреща (вставка «Слова священника»)
Свято Водохреща, коли Ісус Христос хрестився у Йордані. Освяченій воді приписували цілющі властивості. Нею виливали хворих. Нею кропили всі кутки в хаті та все господарство, щоб ніяке зло не підступало. Йорданську воду берегли як святиню, як оберіг від усякої нечисті. В уявленнях українців вода була божеством, з якого почалося життя на землі.
У кожній хаті протягом року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з йорданською водою. І що цікаво: вона ніколи не застоювалась, завжди була свіжою і придатною для вжитку.
На широкому плесі, скованому міцним льодом, возвеличувався хрест, що його випиляли сільські парубки з льоду й прикріпили в сніговій шапці
Поруч з хрестом стояв престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками — це були так звані «царські врата».
Набравши свячениці, смакували нею, а потім ненька змащували цією ж водою очі — «щоб добре бачили», вуха — «аби чули тільки гарні слова» та лоба — «щоби мудрою була голова». А вже вдома обтирали ще й тіло, щоб здоровим було, як вода...
Не заходячи в оселю одразу ж обійшли тік і корівник, окропили хату.
Тим часом біля ополонки, роздягнувшись, смільчаки скочили у воду, занурились по шию й тут же вилізли. Як я дізнався, що той, хто скупається на Йордана — «бо в цей день хрестили Ісуса»,— протягом року не хворітиме.
Дівчата поспішають теж набрати води, бо хочуть якнайскоріше вийти заміж. Яка перша принесе додому свячену воду, та матиме щасливу долю...
По обіді на Водохреща, як уже освятилася вода, на Лівобережній Україні парубки розігрували «орден» — хрест з льоду. Між двома сусідніми селами або кутками одного села вчинялася бійка навкулачки — який гурт перемагав, тому й залишався «Йорданський хрест».
А ще було таке повір’я. До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, «бо там чорти сидять і можуть вчепитися». Вважалося, як тільки священик опускав хреста у воду, то вся нечиста сила вистрибувала геть і залишалась назовні доти, доки котрась із жінок не приходила прати. Тоді вони знову пірнали у воду. Тому протягом тижня по Водохрещах жінки не ходили з білизною до річки, «щоб більше вигибло нечистої сили од йорданських морозів». Загалом до Водохрещ — протягом усіх трьох свят — жінки не ходили й по воду: це мали робити лише чоловіки та парубки.
Хрещення (Фото дітей)
Водою омивали дитину під час хрещення. Це символізувало собою очищення від гріхів і народження до нового життя.
Хрещення – одне з семи церковних таїнств. Хрещення, це не просто традиційний зовнішній обряд, а реальне дійство, що сприяє глибокій зміні духа й осмислення людини. Під час хрещення людина омивається від гріха і стає членом Церкви Христової.
14 слайд Весняні свята Великдень На Великдень у миску наливали воду і клали туди свячені крашанки, і всі по черзі вмивалися, щоб бути красивими та здоровими. На другий день Великодня — обливаний понеділок. Усіх обливали водою для очищення. А водиця у цей день має добру силу, радість і добро несе всім, кого полили.
Свято Юрія Цікаві обряди, пов'язані з водою, відбувалися і на свято Юрія (6 травня). У давні часи це було свято на честь Ярила — бога весняного сонця. Уважали, що Ярило відмикає ключами землю, випускає тепло, росу, благословляє урожай. У цей день виходили на поля, кропили їх водою, обливалися нею, вірячи, що це буде сприяти гарному врожаєві. А ще цілющою вважали росу на Юрія, її збирали для лікування і качалися по ній, щоб набратися сил.
15 слайд Івана Купала (+м/ф «Івана Купала»)
Це перш за все свято Івана Купала, під час якого відбувалося очищення вогнем і водою (перестрибування через вогонь і обмивання водою та купання у воді). Запалене колесо пускали у воду — у давнину це був символічний обряд єднання двох сил: сонця і води, але з часом він утратив своє значення. Роса на Купала мала цілющу силу. Нею вмивалися, качалися по росі, щоб позбутися хвороб.
16 слайд Родинні обряди
Цілющі та магічні сили води використовувалися і в родинних обрядах. Для весільного короваю брали «із семи криниць водицю», щоб життя молодих було щасливе. Обливали молодих водою, переливали дорогу перед ними — теж на щастя у подружньому житті.
17 слайд Народ скаже – як зав’яже
У народі воду наділяли людськими якостями - люди хотіли бачити її добрим другом, вірним помічником і захисником. Вода часто згадується в українських народних піснях: «Тихо, тихо Дунай воду несе" «Тече вода каламутна" , "Через греблю вода рине", "І лід тріщить, і вода плющить" та ін. Народ тісно пов'язує її стан з власними почуттями : коли вода тиха, прозора - то радість, а коли каламутна - горе, смуток. Чимало пісень оспівують красу здорової і чистої води, яка наче здатна оберігати молодість і вроду людини ("На кладочці вмивалася", "Десь тут була Подоляночка").
18 слайд Ягілочка
Ягіл, Ягілочка,
Ягілова дочка
Устала ранесенько,
Вмилась білесенько.
Голівку причесала,
Стрічку зав’язала.
Ой, візьмуся я в боки,
Покажу свої скоки.
Та піду до Дунаю,
Де дівоньки гуляють.
Там собі погуляю,
Як рибка по Дунаю.
19 слайд Загадки
Приваблювала людину і невпинність могутньої течії води, яка викликала в уяві яскраві образи, що знайшли своє втілення у народних загадках про воду. Народ ніжно поетизував у власній творчості воду, її життєдайну силу, енергію, красу і передавав це почуття майбутнім поколінням, заповідаючи берегти неоціненний дар природи - воду.
Буває хмаркою вона,
Пушинкою буває,
Бува, як скло,
Крихка й тверда —
Звичайна, підкажіть. ... (вода)
Що таке: ллється,
Часом на камінь дереться,
Як немає — все всихає,
Звір і птах помирає. (Вода)
Не дід, а сивий. Не спить, а стелиться.
Вкриває землю й океан,
А зовуть його ... (туман).
На рукав згори злетіла.
Поки ніс її сюди –
Стала краплею води. (Сніжинка)
Але це не озерце,
Не струмочок і не річка,
А цілюще … (джерельце)
Загадки
1. Між берегів текла, текла,
Мороз зміцнів – під скло лягла. (Річка)
2. Летить орлиця по синьому небу,
Крила розкрила, сонце закрила. (Хмара)
3Коли мене немає — чекають,
Коли прийду — тікають. [Дощ)
4.Ліс, дорогу, поле й луг.
А як сонце припече —
Ми струмочком потечем. (Сніжинки)
5.Відома здавна рідина,
усяк її вживає.
Буває хмаркою вона,
сніжинкою буває ... (Вода)
Півня ця калюжа
Здивувала дуже:
Є у ній водиця,
Не дає напиться! {Лід)
Росте воно додолу головою,
Росте воно холодною зимою.
А тільки сонечко засяє,
Воно заплаче й помирає. {Бурулька)
Прислів’я та приказки
Вода вражає своєю силою та енергією. Зачаровано спостерігаючи весняний льодохід, повінь, морський шторм або водоспад, люди поклонялися нестримній силі води, шанували її могутність. Мабуть, звідси і походить приказка-побажання:"Будь здоровий, як вода".
Без води й борщу не звариш.
Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.
Він із води сухим вийде.
Вода найде собі дорогу.
В решеті води не наносиш.
Вода все сполоще, крім лихого слова.
В океані води не зміряєш.
Вчорашньої води не доженеш.
Де вода, там і верба.
Не спитавшись броду, не сунься в воду.
Пролиту воду назад не збереш.
До доброї криниці стежка утоптана.
Не плюй у криницю, бо прийдеш по водицю.
Хліб — батько, вода — мати.
Хліб та вода — козацька їда.
Вода з вогнем не товариші.
Скоромовки
У стозі пшениця,
під стогом криниця,
щука-риба грала,
золоте перо мала,
сама собі дивувала,
що хороше вигравала.
Чапля ціпом молотила,
воду відерком носила,
куліш жабеняткам на вечерю варила.
20 слайд Прикмети, вірування
Треба на Стрітення (15.02) раненько принести води із трьох криниць, змішати цю воду і пити цілий рік, то буде в цій хаті злагода і достаток, мир і спокій.
Не можна лущити сонях, як ідеш до криниці по воду, бо на тебе люди плюватимуть.
Не можна вночі заглядати в криницю, бо відьма поцілує.
Не можна їсти над криницею, бо жаби плаватимуть.
Гріх не давати людям води з криниці, колодязя, копанки.
Дівчатам суворо заборонено чепуритися над водою, особливо питною, бо «від того обличчя за рябіє».
Якщо після невеликого дощу з'являється на небосхилі веселка, «то вона воду п'є з річки, щоб знову зволожити землю.
«Хто смітить і плює, в криницю,— остерігали дітлахів,— у того болячки на язиці з'являться!»
21слайд «РІЧКОВЕ БЮРО ПОГОДИ»
*Риба вистрибує з води (ловить комах, які літають низько над водою) — буде дощ.
22 слайд Учитель закінчує виступ групи
Сьогодні ви ще малі, як маленькі струмочки, а мине десяток — другий років і від вашої уважної та мудрої діяльності залежатиме життя на Землі. Будьте ж мудрими, як Природа, багатими, як Земля, сильними і здоровими, як Вода!
