Конспект урока с использованием ИКТ

Тема уроку:  Андрій Малишко «Пісня про рушник»

Мета уроку: 1.Ознайомити з життєвим і творчим шляхом   А.Малишка, з «Піснею про рушник»;

                         2. удосконалювати навички виразного читання; формувати навички аналізу поетичного твору;

                         3. виховувати любов до рідного слова; домогтися глибокого осмислення учнями

значення рушника в житті рідного народу, вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник; виховувати в учнів почуття гордості за свій народ, свою національну культуру, виховувати почуття національної самосвідомості.

Обладнання: твори А.Малишка, запис «Пісні про рушник», презентація, виставка рушників.

Епіграф:                    Найсятіше слово наше – мати, рідна земля, правда і

                                    любов. / А.Малишко./

                                                          Хід уроку

І. Вступ.

Учитель:  Сьогодні, діти, ми розпочинаємо вивчати новий розділ в українській літературі, цей розділ називається   «МИ–УКРАЇНЦІ»

 Так, діти, ми з вами народилися й живемо на Україні. Тут жили й наші батьки, діди й прадіди.  Тут корінь українського народу. І наш святий         обов’язок  – знати свій народ, знати мамину пісню, що сіяла в наші душі  добро, любов і ласку,  знати батьківську хату, стежина від якої  веде у великий шлях Батьківщини,  знати бабусину вишиванку,   знати  мудру дідусеву  казку.

1. Повідомлення теми та мети уроку.

2.    Розповідь вчителя.

Сім’я Самійла Малишка, в якій народився майбутній поет, була великою: батько з матір’ю, бабуся і одинадцятеро дітей. В околиці Малишків знали як вправних чоботарів.

 Батько був характерний, з норовом,іноді з ним важко бувало – усе хотів, щоб було по його.

       Мав четверо синів, він хотів їх усіх бачити шевцями, а став шевцем тільки  Сергій.

        А у тебе , - казав він Андрієві -  « мухи в голові », яке там шевство.

Тож він був спочатку категорично проти віршування: “Вірші віршами, треба мати ремесло .” Таким було його кредо стосовно сина .”

 Із особливою ніжністю згадував письменник свою матір, Івгу Остапівну, по-вуличному Базилиху. Мати поета була родом з бідної селянської сім’ї, де шматок хліба заробляли і дорослі, й діти. У ніяких школах вона не вчилась, зате природа наділила її гострим розумом, чудовою пам’яттю і добротою. Мати для Михайлика була ідеалом людини. Вона була й джерелом його творчого натхнення.         

     Андрій був третім сином у сім’ї. Читати навчився рано від старших братів Василя і Петра. Коли виповнилося йому 8 років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мати зшила синові торбинку, в якій носив книжки. На уроках любив пустувати. Але коли вчитель щось раптом запитував, то відповідав правильно. Дитинство поета нічим не відрізнялось від життя інших сільських хлопчиків. Зимою до школи, а влітку – торбинка з цибулинкою, окраєць хліба, попереду корова з телям – і на пасовище. Любов до книги передав Андрієві дядько Микита. Тільки-но Малишко навчився писати, як відразу почав піддавати «обробці» мамині пісні. Дуже йому не хотілося, щоб у них був сумний кінець.

   Андрія Малишка називають поетом-піснярем. Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою, в повному розумінні слова народною піснею, якій судилося довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Пісня перекладена 35 мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері». Написана пісня у 1959 році до кінофільму «Літа молоді». Композитор Петро Майборода написав музику до вірша поета. Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.

           Рушник... Як багато промовляє це слово! Погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось у нашому класі.  Але сьогодні на уроці ми бачимо лише невелику частину тих рушників, що зберігаються у ваших родинах.  Якби всі рушники ми принесли сюди, то, мабуть, вони зайняли б усі стіни в школі.

 Рослинний і тваринний світ на рушнику – явище не випадкове, а традиційне. Це оберіг, чудодійна сила. Спитаєте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги.

        Наша односельчанка Ганна Олександрівна Коломійчук  розказувала нам, що процес вишивання був  своєрідною молитвою, в якій вона благала Бога про спасіння своєї душі та душ своїх рідних.

Вишито хрестик. «Спаси, Господи, мою душу!» Вишито другий, п’ятий сотий … «Спаси, Господи, душу мого чоловіка, якого немає вдома. Нехай омине його сліпа куля чи ворожа шабля. Щоб живим і неушкодженим вернувся додому».  А рука продовжує працювати…

Що ж символізують вішивки на рушниках?

 Калина- це символ любові, щастя та невмирущого роду. Калина в парі з дубом - це поєднання символів сили і краси, але сили надзвичайної, краси невмирущої.

 Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї.

 Ще на рушниках вишивали мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки, барвінок, мак. Квіти – це прекрасне. І яке б не було важке життя (чорні кольори), але доля посилає кожній людині  хвилини високих і чистих почуттів, викликаних чи то коханням, чи несподіваною радістю, чи захопленням від квітів або  трав у лузі… І ці високі почуття асоціюються на рушнику з квітами: червоними, як жар серця, і чорними, як темна ніч.

З квітами на рушниках переплітався і пташиний світ. Солов’я і зозулю вишивали на дівочих рушниках, попарно, бо соловей щебече, собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду. Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець – Боже благословення.

Рушники- це витвори душі і серця, витвори працьовитих рук людських, це чиєсь життя.

3. Відкрийте, будь ласка, підручники.  Прочитаємо поезію А.Малишка.

II.Бесіда.

  1.Символом чого є вишитий рушник у поезії? ( материнська любов, ласка, благословіння – оберіг для сина).

         Учитель  «Пісня про рушник»- це пісня про матір. Образ матері- один із центральних у творчості Малишка. Передусім, це образ конкретної людини, рідної матері поета, високоталановитої людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові.                                        

      Тема матері - одна з наскрізних у поезії А.Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері, бо з раннього дитинства узяв у серце образ рідної матінки, Ївги Базилихи, яка навчала його добра, краси, любові до людей.

  2.Які рядки присвячені матері? («незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні твої»)

         Учитель:    Як бачимо, слів про неньку обмаль, але образ її - виразний, яскравий. І зображений він саме на тому вишитому рушникові.

   3. Яке ще символічне значення рушника?(Розлука і далека дорога).

   4.Чому  у матері «очі засмучені»?(життя важке й непередбачуване).

         Учитель  Дійсно, життя прожити – не поле перейти. І для матері найбільша втрата - втрата дитини. І навіть розлука з нею на деякий час - це біль материнського серця, рана материнської душі. Тому мати, виряджаючи в далеку дорогу дитину, дарує їй «на щастя, на долю» рушник- материнське благословення й оберіг, пам’ять про тепло отчого дому, святість малої й великої батьківщини, настанова ніколи не забувати, хто вона, якого роду-племені.

   5. «Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші блакитні»- який це художній засіб?(епітет).

         Учитель  У матері поета були блакитні очі. Але народ сприймає цю пісню, як пісню про матір, як символ материнської любові, тому можна почути, як у народі співають не «блакитні», а «ласкаві очі». Блакитні чи карі належать якійсь певній особі, а ласкаві - вони в кожної матері.

 – Які епітети ще наявні в поезії? Про що свідчать вони?

Росяниста доріжка, зелені луги, солов’їні гаї

В тихім шелесті трав

Вірна любов

– Як бачимо, образ матері  у А.Малишка зливається з іншим найдорожчим образом - рідної Батьківщини.

– Що ви ще знаєте про рушники?

         1 учениця. Рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилось, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука»-ручник, тобто рушник.

          2 учениця. Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці ставили на покуті під образами.

         3 учениця. З давніх-давен люди вірили у силу рушника, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Гарний був звичай використовувати рушники  в обряді будівництва хати. У давнину, коли будували хату, то піднімали на рушниках сволок, а потім дарували ці рушники майстрам. Коли стіни були вже зведені, вгорі, в кутку, вішали образ, а на нього- рушник.

          4  учениця. Рушник супроводжував людину з перших хвилин її життя. На вишиті рушники приймала повитуха немовля. Для хлопчиків вишивали свої візерунки, для дівчаток - свої.

          5 учениця. Проводжає мати сина у солдати і у хвилину прощання оповиває свою кровинку рушником.

                   Вишивала мати рушники,

                   Квіточку за квіткою стелила.

                   Підростали діти, йшли роки,

                   Непомітно мати постаріла.

                   В кожній квітці – лагідне тепло,

                   Материнських рук невтомна ласка.

         Учитель:  Рушники за своїм практичним та естетичним призначенням - досить ужиткові атрибути. Крім обрядової вони виконують і побутову функцію. Відповідно до цього утвердилися їх назви: утирач (для рук та обличчя), стирник (для посуду, стола й лави),покутник (ним обвішували стіни й фотокартки), плечовий або сватальний (пов’язували сватів), які сватам треба було подавати, ними пов’язували молодих, прикрашали гільце на дівич-вечір, на рушничок ставали. Під рушником родичі молодого клали срібні монети, пшеницю, щоб життя молодих було щасливим і заможним.

         Колись, діти, ще моя бабуся казала, що людина, котра вишиває рушник, має думки й бажання чисті, добрі, радісні, то і рушник матиме чарівну силу. Чи це так?

    Учениця:     Так, адже лиха людина не може володіти дарами добра.

         Учитель  Чи є , крім епітетів, інші художні засоби?

 Метафори- і на тім рушничкові оживе все знайоме до болю

Шелест трав, щебетання дібров

порівняння - простелю наче долю

  – Давайте визначимо розмір вірша.

Двоскладова стопа з наголосом на першому складі - ….  (хорей)

14 рядків із 18 у «Пісні про рушник» починаються буквою «і». Цей художній засіб називається анафорою. Він надає поезії мелодійності і особливого пісенного ліризму, який помітив композитор Платон Майборода, вдало поклав ці слова на музику. Тож нехай прозвучить ця пісня-перлина, ця пісня-символ, пісня-гімн, пісня-шана вічній материнській любові (звучить пісня ).

         Учитель:  Погляньте на  рушники ваших бабусь, мам, родичів. Які почуття вони у вас викликають?

             Учениця.                 Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала.

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

                                                             І біль у серці раптом зник,

Так тепло-тепло стало...

Цілую мовчки той рушник,

що рідна ненька вишивала.

                                                 А мати вишивала рушники

Думками й українськими піснями.

І слалися дорогами нитки

І йшли по тих дорогах дні за днями.

         Учитель:  Який колір переважає на узорах? (червоний і чорний).

Що ж означає червоний колір?(то колір калини, щастя, любові, щасливої долі).

Що ж означає чорний колір? (це колір землі нашої родючої, а інколи смутку).

 Цікаво, а чому чорний і червоний колір у нас на Україні найбільше популярні? ( мабуть, це національний звичай, та й гарно поєднуються. Старі люди кажуть, що віддавна, горе з радістю переплітається.)

ІІІ. Підведення підсумків уроку.

         Учитель: Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, котрої не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник  пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди сусідить у нашій добрій хаті як ознака великої любові й незрадливості.

    Любіть маму! Це ж вона навчає вас любити свою землю, рідну оселю, кущ калини, квіти під вікном, навчає любити людей, наповнює душу людяністю, сердечністю, правдою, теплотою. Вона, провідна зірка, вказує нам шлях, і немає на світі такої міри, щоб оцінити працю матері, її сердечність і доброту. Бережіть своїх мам, не додавайте їм зморшок.  Даруйте матусі приємні хвилини зустрічі, ласкаві слова, турботу й увагу.

/Вірші учнів про маму./

/Пісня у виконанні Штунь І., Кучеренко Н., Задорожна О./

ІV.Оцінювання. Шановні гості, сьогодні урок незвичайний, тож мені хочеться вас запитати, на які оцінки заслуговують мої учні?

V. Домашнє завдання

    Записати в зошит тему, ідею пісні; зробити її ідейно-художній аналіз; вивчити поезію напам’ять.

Серед українських лісів,

Серед обухівських гаїв

Народився в листопаді хлопчик

У родині шевців - Малишків.

Годувала його мати піснями,

Навчали брати читати,

А дядько – любов до книги мати,

Вітчизну свою плекати.

Ріс хлопчик, ходив до школи,

А влітку пас корови 

Й, пасучи, співав пісні.

Аж ось прийшов час покидати

Батьківську рідну хату.

Він вирушив в Київ навчатись,

А потім – вчителювати.

Війна почалась раптово –

Став кореспондентом він знову,

Писав про героїв Вітчизни

Й зі зброєю йшов вперед.

Не міг він забути довго,

Тих рідних солдат радянських,

Що пали на полі бою

За мир, за святу свободу.

Багато прикрих моментів

Траплялось в житті поета.

Пішов з життя він дочасно,

Лишивши нам золоті,

Нев’янучі  свої  поезії-пісні,

Яких навчила мати сивувата

Навіки в серці пронести.

Во  ім’я любові до матері

Написав Андрій про рушник,

Що йому вона вишивала,

З ним його вона проводжала,

На щастя, на долю  дала.

Цю пісню співає людство,

По світу вона розлетілась,

В народі   живе вона!