Майстер -клас з інформатики

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

Вчитель інформатики Калинівської ЗОШ І-ІІ ст

Куцин Світлани Іванівни

Ф

ормування навчальної мотивації без перебільшен­ня можна назвати однією з основних проблем су­часної школи. Її актуальність обумовлена самою навча­льною діяльністю, оновленням змісту навчання, фор­муванням у школярів прийомів самостійного отри­мання знань, розвитку активності. Сьогодні найгостріші проблеми в галузі освіти і виховання пов'язані з відсу­тністю мотивації в більшості учнів, відповідно знижу­ються показники їх освіченості і вихованості.

Розпочинаючи свою педагогічну діяльність, я не завжди приділяла належну увагу мотивації учнів. Часто, сама того не усвідомлюючи, вважала, що учень, який прийшов до школи, просто «змушений» вико­нувати все, що йому рекомендує вчитель. На практи­ці переконалась в тому, що «змусити» можна, але якою ціною. «Можна привести коня до водопою, але змусити його напитись неможливо». Так, звичайно, ми можемо всадити дітей за парти, добитися ідеаль­ної дисципліни, але без інтересу до навчання, без вну­трішньої мотивації засвоєння знань не відбудеться, це буде лише показова навчальна діяльність.

Постає питання: «Як можна пробудити в учнів ба­жання «напитися» з джерела знань? Як мотивувати пізнавальну активність?» Над цією проблемою працю­ють учителі, методисти, психологи. І всі приходять до висновку, що успішність навчальної діяльності і, у ре­зультаті, якість освіти залежать від внутрішньої мо­тивації. А для цього потрібно уміло навчитися вико­ристовувати власні мотиви школярів, у першу чергу, — пізнавальні і соціальні.

За сучасних умов шкільний курс інформатики за­лишається одним з ефективних засобів інформатизації навчального процесу, упровадження і поширення тех­нологій у процесі навчання інших навчальних дисци­плін. Тому інформатика стає важливою частиною не­перервної освіти людини на всіх етапах: від початкової ланки — до професійної освіти і підвищення кваліфі­кації. Як показують результати досліджень, вивчення інформатики спочатку супроводжується різким спле­ском позитивних емоцій, потреб, мотивів, цілей, які по­яснюються новизною введеного предмету, зростаючим інтересом до оволодіння нових компетентностей, впли­вом комп'ютера на емоційну сферу учнів через наоч­ність, динамізм, яскравість прийомів і образів, наявни­ми уявленнями про роль комп'ютерів у житті суспіль­ства, бажанням навчитись працювати на комп'ютері, у тому числі грати в комп'ютерні ігри, і на їх основі ста­новлення внутрішніх мотивів навчальної діяльності. Од­нак, у подальшому поетапність навичок формування ро­боти з комп'ютером і традиційне структурування навча­льного матеріалу у скорому часі призводять до зни­ження такої мотивації. Тому вчителю необхідно так будувати процес навчання інформатики, щоб створи­ти умови для підвищення в учнів інтересу як до зміс­ту матеріалу, так і до самої навчальної діяльності — на­давати можливість проявити в навчанні самостійність й ініціативність.

Говорячи про «мотивацію», «мотиви», зазвичай, мають на увазі ті чинники, які спонукають людину до діяльності. Джерелом мотивації в найбільш загально­му розумінні є певна потреба, що створюється на осно­ві суперечностей між тим, що людина має, чим володіє, чого досягла, і тим, чого вона ще не має, чим не воло­діє, чого не досягла. Бажання мати, оволодіти, досяг­ти становить зміст потреби. І якщо до сфери таких по­треб потрапляє навчальний предмет, то є підстави го­ворити про мотивацію його засвоєння. Мотиви навчан­ня мають двоякий характер. По-перше, вони можуть бути зовнішніми і виступати у вигляді вимог навчаль­них планів, програм, школи, учителів, батьків тощо. Та­кі мотиви ґрунтуються на почутті обов'язку перед су­спільством, сім'єю, учителем, товаришами. По-друге, мотиви навчальної діяльності можуть зумовлювати­ся внутрішніми почуттями учня, пов'язаними з особи­стими інтересами, переконаннями, намірами, мрія­ми, ідеалами, пристрастями, сформованими раніше установками. Дія зовнішніх і внутрішніх чинників мотивації («я повинен» і «мені хочеться») має бути врівноваженою, крайності тут небажані.

З-поміж усіх можливих внутрішніх стимулів і мо­тивів доцільно виділити два, якими вчитель може ус­пішно послуговуватися. По-перше, кожен учень, не­залежно від рівня успішності, має постійну потребу са­мовираження. Ця потреба притаманна людині будь- якого віку, але в підлітковому значущість її стає особливою. Юність — це пора, коли людина визначає своє суспільне обличчя, коли розпочинається процес її громадянського самоствердження. На цьому ґрун­ті спостерігається своєрідний спалах бажань, мотивів, активності, які поширюються на всі аспекти життє­діяльності. Потреба самоствердження стимулює про­цес самовдосконалення. Однією зі складових цього процесу самовираження є бажання вчитися. По-дру­ге, досліджуючи особистісні мотиви, не варто випус­кати з уваги і ту практичну функцію, яку той чи інший предмет, на думку учня, відіграватиме в його особи­стому житті. В учнів старших класів ці мотиви стають помітними. На відміну від своїх молодших товаришів, вони готові навіть взяти на себе певні додаткові тру­днощі, якщо предмет входить у коло їх інтересів. Вступаючи в пору вибору професії, вони трактують на­вчальний предмет найперше через призму своєї май­бутньої діяльності. Таку мотивацію можна підтри­мати, порадивши учням цікаву додаткову літературу, зазначивши резонність їх прагнень. Задоволення від самого процесу навчання є вагомим постійно діючим джерелом мотивації навчання, що називають радістю пізнання. Йдеться не про те, щоби навчання було ле­гким і учень не відчував труднощів у навчальній пра­ці. Навпаки, постійне переборення труднощів є неод­мінною умовою такого задоволення. Успіх окрилює людину, невдачі позбавляють її віри у свої сили.

У формуванні мотивів навчання і позитивного ста­влення до предмета велику роль може відігравати сам учитель. Тут, насамперед, йдеться про стосунки, які склалися між ним і кожним учнем зокрема. Як­що вони доброзичливі, довірливі, передбачають вза­ємодопомогу, мотив радості від навчання має сприя­тливий ґрунт, а позитивне ставлення до вчителя пе­реноситься на предмет. Водночас відчуженість, не­довіра, авторитарність, іронія з боку вчителя викликають в учня відповідні негативні почуття і зу­мовлюють пасивне ставлення до предмета, бажання «відсидітись» на уроці тощо. Байдужий учитель не мо­же захопити своїх учнів предметом. Якщо ж він постій­но демонструє відданість своїй справі, впевненість в ус­піху своєї діяльності, віру в культурно-пізнавальну цінність предмета, це відразу передається учням і стає джерелом мотивації навчання.

Мотиви навчання у школярів, мабуть, завжди будуть змішаними. Є батьки і педагоги, яких треба порадува­ти, оточуючі, з якими треба мати справу, приємне від­чуття майстерності, яке потрібно розвивати в собі. Вод­ночас розвиваються інтереси дитини, і світ ніби від­кривається для неї. Процес формування мотивів на­вчання починається в початкових класах, а згодом продовжується й у старших. І майбутнє ставлення ди­тини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися з власної волі, з бажанням і радістю, а згодом — і від учителів-предметників.

Можна запропонувати дітям такі поради.

1. Визнач для себе значення певного матеріалу. Зна­чення певного матеріалу стане тобі зрозумілим, якщо по­думаєш, якої мети хочеш досягти, що можеш робити з цим і чи використаєш ти це для себе в майбутньому.

2. Визнач чітко свою мету і не відступай від неї! Як­що ти чітко знаєш, чого хочеш, бажання вчитися бу­де залишатися в тобі завжди. Крім цього, ти відчуєш, що бажання досягти ще більшого в тобі зростає.

3. Поділи свою велику мету на менші частинки. Їх легше досягти. Коли ти успішно досягнеш малень­кої мети, у тобі прокинеться бажання досягти насту­пної. Адже ти це можеш! Так ти швидше прийдеш до своєї великої мети.

•Радій, коли тобі вдасться домогтися маленького ус­піху.

•Не засмучуйся, якщо з першого разу не вдасться.

Спробуй іще раз.

• Знай: ти це можеш! Я вірю в тебе!

4. Спробуй знайти якомога більше причин, через які тобі потрібно досягти цієї мети. Ці причини допо­можуть тобі тримати курс на здійснення всього, чого ти хочеш!

5. Знай: бажання має виходити від тебе самого! Але якщо ти хочеш учитися, щоб сподобатися вчите­лю, батькам або довести друзям, чого ти вартий, то ви­користовуй додатково і це, щоб досягти своєї мети!

6. Не бійся просити допомоги! Знай, що тільки коли ти справді переконаний у правильності своїх дій, тоді до­сягнеш мети! Питай, якщо в чомусь маєш сумніви!

Не меншу роль, а інколи і значно більшу, відіграє рівень розвитку емоційно-вольової й мотиваційної сфери особистості дитини. Емоції і відчуття часто фо­рмують поведінку учня, впливають на поставлені нам ті чи інші життєві цілі. Байдужа до всього дитина неспроможна поставити й розв'язати життєво важли­ві завдання, досягти значних успіхів.

Сьогодні є вже підстави говорити і про нове могут­нє джерело мотивації — ринок праці. Атмосфера кон­куренції, потреба відстояти, поліпшити свою життєву позицію, прагнення успіху, нарешті, страх безробіття, — усі ці притаманні ринкові чинники формують осо­бливу соціальну психологію, яка передається дітям уже в сім'ї. Тому потреба якнайшвидше «стати на но­ги», «домогтись чогось» через навчання в розвинутих країнах характеризує психологію дітей дошкільного ві­ку. Тут немає необхідності підганяти їх до навчальної праці, бо потреба в ній є потребою життєвою, власною.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що в кінцевому підсумку головним джерелом мотивації є праця. Пере­ступаючи перший раз поріг школи, дитина ще не дивить­ся на речі практично, але вона має добрі наміри щодо на­вчання і прагне діяльності, якою досі було заповнене її життя. І якщо з часом ці прагнення зникають, то причи­на лише одна: відсутність самої діяльності в повному розумінні цього слова, тобто діяльності, коли людина са­ма усвідомлює свою задачу, сама шукає шляхів розв'я­зання, сама розв'язує і сама одержує результат.

Практичні способи формування мотивації до ви­вчення інформатики, які я використовую на влас­них уроках:

•розв'язування нестандартних задач;

•створення ситуації успіху;

•створення проблемної ситуації або розв'язання парадоксів;

• апелювання до життєвого досвіду учнів;

• включення учнів у колективні форми діяльності;

• доброзичливий настрій уроку;

• залучення учнів до оцінювання;

• приваблива мета уроку;

• дидактичні прийоми: «лови помилку», «аркуш по колу», «так чи ні» та інші;

• навчальна гра.

На формування позитивної мотивації націлені такі мої прийоми:

•разом з учнями визначаємо мету (Що будемо вивча­ти? Навіщо? З чим в учнів асоціюється дана те­ма?), проводжу вправу «Що прийшло на думку?»;

•обов'язково підкреслюю зв'язок знань з повсякден­ним життям, практичну спрямованість навчання;

• готую й залучаю учнів до пошуку цікавого матері­алу, використовую незвичайні форми його викла­дання: комп'ютерні програми, відеоматеріали, презентації; •створюю проблемно-пошукові ситуації; •на етапі вивчення нового матеріалу організовую ро­боту в групах: отримали завдання -> розподілили обов'язки -> підготували відповідь -> виступили перед класом -> оцінили свою роботу; •на етапі відпрацювання навичок використовую прийом «аркуш по колу» (гетерогенні групи, силь­ні учні допомагають слабким, умова — працюють всі по колу, є можливість допомоги, консульту­вання всередині групи, різні групи-конкуренти, ре­зультат залежить від внеску кожного), оцінка ви­значається місцем, яке посіла група за кількістю правильно виконаних завдань, можна завершити роботу в групах вправою-рефлексією; •створюю динамічні дослідницькі групи, які готують демонстрації, що доповнюють основний матеріал; •на етапі закріплення і корекції використовую вправи «Я — редактор» (знайти помилки), «третій — зайвий», диктант «так чи ні?»; •під час пі две дення підсумків уроку надаю можливість оцінити свою роботу (за певними критеріями), обго­ворення результатів уроку, постановка наступних за­дач: що нового дізнались на уроці? Де можна вико­ристати знання теми? Які питання ще не вирішені? Що сподобалося, не сподобалося на уроці? Пропоную завершити роботу заповненням таблиці 1. •пропоную творчі домашні завдання: скласти кро­сворд, нестандартну задачу, вікторину, казку, ви­користовуючи поняття теми.

Таблиця 1

Опорні знання (знаємо)

Нові поняття (вивчаємо)

Дізналися на уроці (результат)

Реалізація мотивації навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку

Вивчення нового матеріалу

Усі наші задуми, усі пошуки й побудови перетворюються на порох, якщо учень не бажає вчитися

В.О.Сухомлинський

На мою думку, формуванню мотивації навчання сприяє висока пізнавальна активність школяра. Тому необхідно організувати заняття так, щоб учні здобували знання не в готовому вигляді, а самостійно

- Пропоную вашій увазі прийоми навчання, які допомагають зацікавити учнів та викликати в них бажання здобувати нові знання

1. Створення проблемної ситуації. Цікаві задачі

Даний спосіб мотивації допомагає заохотити учнів

до роздумів, аналізу та логічного мислення.

Тема уроку: «Подання чисел у двійковому коді».

Задача: Мешканець країни Комп'ютерленд пора­хував, що програмісту, який постійно з ним спілку­ється уже 101101 років і у нього досить велика сім'я — 100 синів і 11 доньок.

Запитання до учнів: •Таке можливо?

•Що ви бачите спільного між цими числами?

•Чому Мешканець країни Комп'ютерленд викори­став саме такі числа?

•Скільки років програмісту та скільки у нього дітей? (45 років, 4 сини, 3 доньки).

Учитель повідомляє, що правильні відповіді на ці запитання ми обов'язково отримаємо до кінця уроку.

Десяткова

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Двійкова

0

1

10

11

100

101

110

111

1000

1001

1010

Вісімкова

0

1

2

3

4

5

6

7

10

11

12

3. Створення ситуації успіху Дуже важливо, щоб кожен учень відчув себе успі­шним. Це обов'язково дасть стимул до досягнення успіхів у майбутньому.

Тема уроку: «Апаратне забезпечення інформацій­них систем».

Протягом уроку шукайте підказки і розгадайте кросворд, який не містить запитань. Кросворд без запитань — спосіб зосередити увагу учнів на темі уроку, бути уважними і спостережливими, тому що під час пояснень будуть звучати слова-відповіді. Кросворд показано на рис. 1.

У кросворді — назви інформаційних процесів.

Відповіді. Упорядкування, зберігання, пошук, опрацювання, передавання, захист.

Актуалізація опорних знань

1. Практична робота. Розв'язування нестан­дартних задач. Прийом «Секрет»

Даний метод допомагає створити в класі ситуацію конкуренції, де кожен учень намагається першим відкрити завдання і розпочати роботу.

Тема уроку: «Робота з довідкою. Пошук даних у зо­внішній пам'яті комп'ютера».

Для виконання практичної роботи вам потрібно від­крити інструкцію, яка знаходиться у пам'яті вашого комп'ютера у файлі текстового процесора Word.

А тепер загадка: знайдіть файл і запишіть шлях до файлу у зошити.

Диск — це четверта літера англійського алфавіту.

Назва папки — містить 8 букв (скінченна послідо­вність дій, що приводить до певного результату) — це папка 2 рівня.

Папка 1 рівня починається на літеру «Б» (назва те­кстового редактора).

Ця папка — кореневий каталог. Розшифруй її на­зву: (-. - -.-.- -. -. - -.-.-).

Назва файлу відповідає порядковому номеру вашої практичної роботи.

Відповідь.

D:\Документи1\Блокнот\алгоритм\чотири.

Отже, учні повторюють із зацікавленням пройде­ний матеріал і відчувають себе успішними, якщо за­гадку розгадано. Учні, які не впоралися із завдан­ням, можуть скористатися підказками товаришів.

2. Практична робота. Задача з неповною умовою

Такі задачі можна використовувати не тільки на

етапі актуалізації опорних знань, а також на етапі закріплення вивченого матеріалу. Цей метод «зму­шує» учня згадати вивчене раніше, правильно і зро­зуміло сформулювати запитання і при цьому бути пе­ршим від інших.

Приклад. Для виконання практичної роботи вам потрібно відкрити інструкцію, яка знаходиться у па­м'яті вашого комп'ютера у файлі, який загубився.

Знайдіть файл використовуючи можливість зада­вати будь-які запитання вчителю.

Учитель може відповідати тільки «так» або «ні».

Наприклад: •Цей файл формату.? •Файл зберігається на диску.? • Назва файлу складається з одного слова? •У слові більше 5 літер? І так далі.

Закріплення набутих знань

1. Аркуш по колу: «Квітка - розумниця»

Під час вивчення тем, які містять великий обсяг те­оретичного матеріалу, для закріплення знань під кінець уроку пропоную роздати учням, наприклад по рядах, ар­куші «Квітка - розумниця». У центрі квітки записую одне з основних понять пройденої теми, а учням, на швид­кість, пропоную записати всі слова-асоціації. Такий ме­тод нагадує дітям естафету і кожен учень намагається швидко виконати завдання, щоб не підвести команду.

Тема уроку: «Інформація. Інформаційні процеси».

Запишіть всі асоціації, які у вас виникають з даним словом. Приклади показано на рис. 2,

Домашнє завдання

Розгадайте ребуси та головоломки. Складіть власні, використовуючи терміни вивчені на уроці