Методи та форми роботи вихователя, спрямовані на формування компетентного ставлення до здоров'я

В даній статті йдеться про формування в підростаючого покоління дбайливого ставлення до власного здоров'я як найвищої людської цінності.

Головним пріоритетом системи освіти України згідно із Законом України «Про освіту», Державною програмою «Освіта України XXI століття», Національною програмою «Діти України» та іншими нормативними документами є збереження і зміцнення фізичного, психічного і морального здоров’я молоді, виховання свідомого дбайливого ставлення до здоров’я, дотримання принципів здорового способу життя, забезпечення різнобічного розвитку людини як найважливіших умов формування освіченої, компетентної, творчої, культурної, духовної особистості.

Здоров’я школярів - це інтегральний показник їхнього фізичного, психічного і соціального благополуччя, гармонійності процесів росту та розвитку. Воно залежить від багатьох медико-біологічних та соціально-економічних факторів, але найбільше впливає на нього довкілля, умови життєвого та навчального середовища. З точки зору реформи сучасної системи освіти найважливішою детермінантою, яка визначає стан здоров’я учнів, є якість організації навчально-виховного процесу.

Проблема формування відповідального ставлення до власного здоров’я у дітей як одна із найважливіших проблем сучасної школи.

Завданням діяльності школи є: створення сприятливих умов для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб дітей; формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професії.

Робота вчителя і вихователя спрямована на зміцнення фізичного, морального та психологічного здоров’я дітей, на створення оптимального режиму, їх фізичної та психологічної адаптації до підвищених вимог навчального навантаження та ефективної системи подолання таких соціально негативних явищ як наркоманія, куріння, зловживання алкоголем серед дітей та підлітків.

Діяльність вихователя з формування позитивного ставлення до власного здоров'я включає:

1. Пищеплення учням знань та вмінь щодо здорового способу життя, які слугуватимуть підґрунтям для вироблення стійких поглядів і переконань, спонукатимуть до оздоровчо-профілактичних дій і вчинків. У процесі засвоєння учнями знань та набуття вмінь формується позитивне ставлення до власного здоров'я та своєї ролі у його збереженні.
2. Навчання учнів умінням і навичкам здорового способу життя, що є виявом позитивного ставлення до власного здоров'я, відбувається під час виховної діяльності.
3. Привчання дітей до правил і норм здорового способу життя, дотримання режиму дня, санітарно-гігієнічних правил; своєчасне медичне обстеження здоров'я вихованців з його корекцією; навчання дітей способам самоконтролю за станом здоров'я.
4. Створення гуманного мікроклімату в учнівському колективі; формування в учнів культури спілкування і неконфліктності.

Процес формування позитивного ставлення учнів до власного здоров'я надзвичайно складний, залежить від багатьох чинників і визначається комплексом певних педагогічних умов. В їхній основі — створення особливого стилю валеологічних відносин між педагогами і вихованцями, продумана система взаємодії з учнями, що сприяє оздоровленню атмосфери шкільного життя та формуванню в учнів позитивного ставлення до себе, своїх близьких, людей взагалі.

У процесі формування навичок здорового способу життя використовую такі методи та форми роботи спрямовані на забезпечення взаємозв’язку пізнавальної та практичної діяльності дітей.

• Спостереження забезпечує безпосереднє, цілеспрямоване, планомірне сприйняття дітьми процесів, явищ, об’єктів, запропонованих вихователем, не впливаючи при цьому на розвиток подій. Наприклад, вивчаючи тему «Уміння слухати співрозмовника», діти отримують завдання поспостерігати за однолітками і дорослими під час їхнього спілкування, звернути увагу на вираз обличчя людини, що слухає співрозмовника. Під час спостереження активно взаємодіють сприймання, мислення і мовлення. С. Рубінштейн розглядав спостереження як результат осмисленого сприйняття, у процесі якого відбувається розвиток розумової діяльності [2]. Усвідомивши чітко сформульовану мету спостереження, діти «занурюються» в ситуацію отримують певний матеріал для роздумів.

• Розповідь вихователя використовують для повідомлення дітям нових

знань, відомостей про здоров’я, певну здоров’язбережувальну навичку. Під час розповіді педагог розкриває в логічній послідовності причинно-наслідкові зв’язки, залежності між певними діями і станом здоров’я людини; сутність способів дій, які потрібно запам’ятати. Діти отримують нову інформацію, поступово усвідомлюючи її, засвоюють поданий матеріал.

• Інтерв’ю з дорослими. У процесі отримання інформації про здоров’я, формування навичок здорового способу життя та реалізації його принципів у повсякденному житті дитина не може бути пасивним об’єктом. Вона має активно здобувати знання про здоров’я, усвідом-лювати, інтериоризувати їх бути суб’єктом здоров’яспрямованої освіти. Стимулювання школярів до проведення інтерв’ю сприяє формуванню у них уміння самостійно ставити запитання дорослому з метою збору та уточнення інформації.

• Бесіда. Вагоме освітнє і виховне значення бесіди визначається тим,

що вона сприяє розкриттю мислення дитини, забезпечує можливість

реалізації індивідуального підходу до вихованця, дозволяє педагогу

залучити до активної участі в роботі слабих і пасивних дітей. Саме за

допомогою бесіди, спираючись на знання та практичний досвід дітей,

вихователь активізує діяльність дітей, ставлячи їм запитання для

міркування, розв’язання проблемної ситуації, підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. Під час бесіди відбувається активізація наявних знань дошкільників з проблеми, що вивчається; узагальнення і систематизація знань; усвідомлення дітьми закономірностей зв’язку причин і наслідків подій; закріплення отриманої під час розповіді вихователя та проведення інтерв’ю з дорослими інформації.

Практичний етап уможливлює закріплення дітьми знань і подальше вдосконалення умінь і навичок здоров’язбереження, розвиток здатності самостійно моделювати свою поведінку та діяльність, приймати рішення щодо виходу із різноманітних життєвих ситуацій, що впливають на здоров’я, отримання досвіду дотримання здорового способу життя. На практичному етапі через дидактичні та сюжетно-рольові ігри, досліди і моделювання ситуацій, практичні завдання і вправи відбувається первинна спроба втілити в життя те, чому навчилася дитина. Дидактичні ігри сприяють розвитку довільної уваги, пізнавальних здібностей, кмітливості, уяви; активізують інтерес, розумову діяльність, творчу думку і волю дітей, здатність до аналізу ситуації, постановки і вирішення задач; закріплюють знання, уміння і навички.

• Сюжетно-рольові ігри ґрунтуються на моделюванні змісту здоров’язбережувальної діяльності, відповідних ролей, системи відносин. Вони інсценують умови уявної ситуації, в якій учасники виконують певні ролі. У процесі гри поєднуються знання і уміння, в яких відбиваються інтереси дітей, реалізуються їх прагнення. У сюжетно-рольовій грі закріплюються життєві навички, які сприяють усім складовим здоров’я. Вплив гри на формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей молодшого шкільного віку проявляється в тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями

поведінки і взаємостосунків дітей і дорослих, які стають зразками для її

власної поведінки. У грі дитина набуває навички, необхідні для дотримання здорового способу життя.

• Досліди. При проведенні дослідів забезпечується єдність знань, вмінь і навичок дошкільників, виховується самостійність і допитливість. Використання дослідів сприяє розвитку пізнавальної активності молодших школярів, формуванню вміння знаходити фактичний матеріал для підтвердження власних гіпотез щодо здоров’язбережувального підґрунтя певних моделей способу життя. Задовольняючи свою допитливість у процесі активної дослідницької діяльності, дитина, з одного боку, розширює своє уявлення про чинники збереження здоров’я, з іншого починає оволодівати основними культурними формами пізнання засобами диференціації та узагальнення досвіду, а саме: причинно-наслідковими і часовими відношеннями, що дозволяють пов’язувати окремі уявлення щодо здоров’язбережувальної поведінки в цілісну модель здорового способу життя.
• Моделювання ситуацій використовується з метою набуття дітьми досвіду здоров’язбережувальної поведінки. Застосування цього методу сприяє розвитку вміння передбачати наслідки дій, емоційних реакцій;

розкривати взаємозв’язок між станом здоров’я і способом життя, поведінкою людини та її стосунками з іншими людьми, настроєм та

вчинками. Пошук вирішення запропонованих ситуацій допомагає дітям

висловити своє ставлення до подій, запропонувати власну модель пове-

Практичні завдання і вправи забезпечують багаторазове повторення оздоровчих дій з метою формування та вдосконалення навичок

здоров’язбережувальної поведінки. Формування вмінь здоров’язбережу-

вального спрямування у процесі вправляння відбувається на основі поступового ускладнення умов виконання вправ.

Важливо вірити в цінність кожної дитини, дотримуватись конфіденційності, надавати позитивну інформацію; бути порадником, а не моралістом, поважати думку й позицію дитини, акцентувати увагу дитини на власних позитивних рисах, характеристиках і здобутках.

Вихователь працює за індивідуальними планами, змістовна наповнюваність яких відповідає віковим особливостям учнів і спрямована на виховання у них ціннісного ставлення до себе, родини, людей, до праці, до природи, до культури і мистецтва, до держави.

Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування в учнівської молоді активної життєвої позиції.

Наша школа є школою сприяння здоров’ю, тому не залишається поза увагою педагогів і формування здорового способу життя та фізичне виховання школярів. Проводиться профілактична та інформаційно - просвітницька робота, якою охоплено всіх школярів. Щотижня класні керівники проводять бесіди з безпеки життєдіяльності на теми: «Особиста гігієна», «Про шкідливість куріння» та інші. У нашій школі традиційно проводиться місячник безпеки життєдіяльності під гаслом «Збережи здоров’я та на все життя».

Проводиться система комплексного моніторингу стану здоров’я учнів на основі комплексних, психологічних і медичних обстежень дітей.

Народна мудрість стверджує: щоб виростити Людину, треба давати їй чотири уроки на день протягом десяти років. Ось ці уроки: Здоров’я, Любов, Мудрість і Праця. Стимулювання здорового способу життя педагогів і вихованців – основний, стрижневий напрямок виховного процесу.

Класні керівники та вихователі проводять з учнями роз’яснювальну роботу про шкідливість паління, вживання алкоголю і наркотиків. Впроваджуються здоров’язберігаючі технології, під час уроків проводяться фізкультхвилинки. У шкільній бібліотеці організовуються книжкові виставки з пропаганди здорового способу життя.

Фізкультурно-спортивна робота в школі спрямована на вирішення таких взаємопов’язаних завдань, як : зміцнення здоров’я, загартування, підвищення працездатності школярів, розвиток та корекція фізичних та духовних можливостей учнів, виховання позитивного ставлення до фізичної культури, сприяння засвоєнню необхідного мінімуму знань у галузі гігієни, медицини, розширення комунікативних можливостей учнів у процесі позаурочних занять з фізичної культури, виховання потреби в систематичних заняттях фізичними вправами, прагнення до фізичного вдосконалення, готовності до праці та захисту Вітчизни.

Вже стало традицією проведення змагань та конкурсів «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці!», «Веселі старти».

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства проблема охорони та зміцнення психічного здоров’я дітей і підлітків - одна з найактуальніших.

Всі ці наші досягнення є результатом клопіткої праці кожного педагога. Ця робота не повинна припинятися ні на хвилину. Бо життя неповторне й у кожного своє. Людина від природи має певні притаманні тільки їй обдарування, вона наділена розумом, тому здатна творити свою долю, але для цього потрібно працювати над собою, зміцнювати здоров’я, формувати характер, волю, набувати хороші звички та мати активну життєву позицію.

Отже, слід пам’ятати про те, що застосування різноманітних ефективних профілактичних, оздоровчих технологій та діагностичних методик у навчально-виховному процесі і постійне здійснення моніторингу стану здоров’я дітей є своєрідною запорукою створення здоров’язберігаючого середовища, тобто середовища, в якому дитині приємно і безпечно знаходитися, що стимулює її розвиток, забезпечує комфортні умови для формування здоров’я і є оптимальним для її зростання.

Зауважимо: зруйнувати значно легше, ніж створити. Дуже важливо зберегти те, що маємо. Від нас самих залежить, що ми оберемо - шлях до здоров'я чи навпаки - шлях від здоров’я.

Література

1. Про затвердження програми „ Основні орієнтири виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України": Наказ МОН України від 31.10. 2011 № 1243
2. Про затвердження Державної програми "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року” : Постанова КМУ.
3. Концепція діяльності і розвитку загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Солгутове.
4. О.Яременко, О.Вакуленко, Л.Жаліло. Формування здорового способу життя.- К.: Укр. Інститут соціальних досліджень, 2000.
5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти тт. - Т. 1. – К.: Радянська школа, 1976.