Професійна компетентність педагогів як важлива складова розвитку сучасного навчального закладу на засадах використання інноваційних технологій.

Професійна компетентність педагогів як важлива складова розвитку сучасного навчального закладу на засадах використання інноваційних технологій.

Специфіка діяльності навчального закладу вимагає від педагогів постійного творчого пошуку, самовдосконалення для компетентного супроводження особистісного зростання інтересу вихованців до навчання улюбленою справою, самореалізації їхніх інтелектуальних і творчих сил, професійного самовизначення. Професійна компетентність педагогів є важливою складовою розвитку сучасного освітнього закладу. Орієнтиром високого результату та ефективної роботи закладу щодо підвищення професійної майстерності педагогів, є педагог, у якого сформовані наступні компетентності:

1. Соціальна компетентність:

o відповідність загальноприйнятим культурним цінностям та морально-естетичним нормам поведінки в суспільстві;

o усвідомлення й сприйняття традицій соціального укладу життя, історично притаманного українському народу;

o вираження позитивного ставлення до представників усіх народів і народностей, які мешкають на території держави, їхньої культури, мови, віросповідання;

o комплексна робота над удосконаленням особистого загальнокультурного рівня;

o відповідальне ставлення до особистості на тлі загальних вимог суспільства.

2. Фахова компетентність:

o знання законодавчо-нормативних документів щодо розвитку освітньої галузі;

o здійснення діяльності відповідно до суті та змісту позашкільної освіти та виховання;

o володіння інноваційними педагогічними технологіями та вміння застосовувати їх у навчально-виховному процесі;

o знання вікових та психологічних особливостей розвитку дітей;

o володіння методикою викладання предмета та прийомами аналізу і самоаналізу гурткових занять;

o розробка та підготовка необхідного навчально-методичного забезпечення освітнього процесу.

3. Спеціальна компетентність:

o формування власного стилю викладання предмета відповідно до специфіки позашкільного закладу;

o творчий підхід до організації навчально-виховного процесу та досягнення високих якісних результатів;

o професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності; готовність до творчої різнорівневої співпраці.

Формування основних компонентів професійної компетентності педагога можливе у процесі реалізації завдань:

• створення умов для реалізації творчого потенціалу та досягнення педагогами високого рівня професійної компетентності;
• сприяння впровадженню в навчально-виховний процес закладу інноваційних педагогічних технологій, активних форм організації діяльності педагогів та методичної служби.

Результат сформованості компетентностей буде полягати в продуктивному використанні інноваційних педагогічних технологій у практичній діяльності закладу, в педагогічній творчості організаторів виховної роботи, у розумінні завдань моделі та досягненні кожним педагогом високого рівня професійної компетентності. Створення моделі педагога-вихователя – найбільш ефективна та зручна форма досягнення прогнозованого результату. Рушійною силою оновлення навчально-виховного процесу та модернізації системи методичного супроводу професійного зростання педагогів може бути новаторська ідея. Від майстерного використання педагогами сучасних технологій та активних форм організації навчання залежить результативність навчально-виховного процесу. Важливо педагогам навчитися змінювати, оптимізувати та створювати свої нові моделі навчання, "генерувати ідеї” та досягати вищого рівня професійної майстерності.

Проведення психолого-педагогічної діагностики педагогічного колективу та педагогів, аналіз результатів дає можливість оновлювати та модернізувати навчально-виховний процес, використовуючи інноваційні технології навчання та виховання, виводить заклад на новий якісний рівень розвитку.

Впровадження інноваційних форм організації навчання стає вимогою часу, ефективним ключем оновлення діяльності позашкільних закладів у контексті компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання, складовою успішного реформування освіти, сходинкою до професійного зростання педагогів.

В сучасних освітніх реаліях виникла необхідність оновлення підходів до формування змісту методичної роботи, науково-методичного супроводу навчально-виховного процесу. Нове розуміння місії методичної служби вимагає перегляду завдань, принципів, напрямів роботи закладу освіти.

Завдання:

• створення умов для особистісно зорієнтованої системи безперервної освіти, метою якої є надання педагогам широких можливостей для оновлення, поглиблення, удосконалення професійної компетентності;
• забезпечення співпраці педагогів для задоволення потреб у власній діяльності;
• створення системи педагогічних інновацій, системи інформаційної підтримки професійного зростання педагогів;
• прогнозування результату творчої діяльності, докладання зусиль для його досягнення.

Принципи

• поєднання особистісно зорієнтованого, діяльнісного, компетентнісно зорієнтованого підходів, які враховують інтереси, запити, потреби, індивідуальний рівень професіоналізму та досвід роботи кожного педагога;
• відкритості, оптимальності відбору змісту, спрямованого на розвиток професійної компетентності, досвіду творчої діяльності;
• формування готовності до роботи в умовах інноваційного розвитку освітнього простору;
• багатоперспективності форм, методів і технологій роботи з педагогами;
• варіантності та випереджального характеру методичних та педагогічних послуг.

Напрями

діагностико-прогностичний

• психолого-педагогічна діагностика, експертна оцінка результативності системи безперервної освіти педагогів;
• постійне вивчення потреб і запитів педагогів, знання проблем підвищення професійної компетентності;

навчально-методичний

• підвищення рівня професійної компетентності педагогів;
• використання традиційних та нетрадиційних методів і форм навчання та виховання;
• формування педагогічної позиції;

інформаційно-експертний

• експертиза програм, аналіз якості та результативності впровадження програм у навчально-виховний процес;
• вивчення та впровадження педагогічного досвіду;
• моделювання продуктивних технологій інноваційного навчально-виховного процесу;

організаційно-координаційний

• планування і координація роботи методичної служби навчального закладу з методичними службами навчальних закладів освітнього округу (школи, ПТУ, позашкільні заклади, НМЦ), облІППО;
• урахування сучасних тенденцій оновлення системи навчання та виховання, інноваційних пошуків і досвіду, врахування ресурсних можливостей навчального закладу, педагогічного колективу та громади мікрорайону.

В сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі якісний рівень розвитку закладу неможливий без новаторського підходу до навчання й виховання та значною мірою залежить від професіоналізму педагогів і результативності їхньої діяльності. Застосування методів евалюації допомагає коригувати зміст методичного супроводу професійного зростання педагогів та своєчасно й ефективно регулювати навчально-виховні дії й впливати на рівень компетентності педагогів.

Продуктивними результатами творчої діяльності педагога-новатора відповідно можна вважати: друк методичних рекомендацій, обмін досвідом, творчі звіти, участь у семінарах-практикумах та семінарах-тренінгах, методичні дайджести, методичні аукціони, брейн-стомінги, робота наставників, робота творчих груп, консультпункт, участь у педагогічних конференціях, участь у педагогічних виставках, участь у конкурсі педагогічної майстерності.

Таким чином, важливою складовою розвитку сучасного навчального закладу є якісний психолого-методичний супровід професійного зростання педагогів у процесі впровадження інновацій у виховний процес закладів освіти; забезпечення ефективності процесу формування основних компонентів професійної компетентності педагога з метою модернізації навчально-виховного процесу.