Байка у світовій літературі Сценарій літературного вечора .Учитель Золотова А.В,

Категория: Литература
Мета: узагальнити і поглибити знання учнів з теми «Байки»; дослідити процес розвитку байки як літе­ратурного жанру; встановити зв’язок з українською літературою, розвивати навички виразного читання, інсценізації літературного твору; виховувати високі моральні якості учнів

Просмотр содержимого документа
«Байка у світовій літературі Сценарій літературного вечора .Учитель Золотова А.В,»



Байка у світовій літературі

Сценарій літературного вечора



Мета: узагальнити і поглибити знання учнів з теми «Байки»; дослідити процес розвитку байки як літе­ратурного жанру; встановити зв’язок з українською літературою, розвивати навички виразного читання, інсценізації літературного твору; виховувати високі моральні якості учнів.

Оформлення сцени: декорації (дерева, кущі), ма­люнки — ілюстрації учнів до улюблених байок, напис: «Байка у світовій літературі»; портрети відомих байка­рів, виставка збірок байок.

(Звучить увертюра із к/ф «Мері Поппінс, допоба­чення».)

Ведуча 1. Добрий вечір, дорогі друзі!

Ведучий 2. Добрий вечір, шанувальники художньо­го слова!

Ведуча 1. Література — це неоціненний скарб, в якому поєдналися велич, мудрість, знання і краса.

Ведучий 2. Сьогодні ми хочемо доторкнутися лише до однієї перлини цього скарбу. Йтиметься про жанр байки у світовій літературі.

Ведуча 1. Із глибини віків прийшла до нас байка. Народ створював байки ще в Давній Греції. Та заснов­ником жанру байки прийнято вважати Езопа.

Ведучий 2. Ім’я Езопа оповите легендами, жодних достовірних відомостей про нього немає. Жив Езоп у VI ст. до н.е. на Самосі і був рабом царя Креза.

Читець.На Самосі колись давно Мудрець горбатий жив,

Він був народжений рабом —

Господарю служив.

Езоп отримав раз наказ

У місто Дельфи йти,

Щоб богу світла і краси

м жертву принести.

Старанно виконав наказ

Й додому мав рушать,

Коли його схопили враз,

Щоб речі обшукать.

За що ж судить його ведуть,

За що ж наклеп такий?

Бо між речами мудреця

Був кубок золотий.

Не думав і не знав Езоп,

Й передчуття не мав,

Що путь у храм великий той

Останнім в житті став.

Лихі жерці у храмі цім Езопа підвели.

Не знати за які гріхи До страти довели.

Так про Езопа повіда

Легенда давня нам.

Скінчив мудрець своє життя,

Та мудрість не вмира.

Читаючи його байки,

Мудрішаємо ми,

Езоп залишив слово нам

На роки і віки.

(Інсценізація байки Езопа «Вовк і коза».)

Ведуча. Весняного погожого ранку на високій горі над кручею паслася біленька кізка. Навколо буяли со­ковиті трави, зеленіли дерева, пишнілися кущі. Ласу­вала кізка смачними паростями й примовляла:

Кізка. Ме-е-е! Ме-е-е! Як гарно в горах, коли все зеленіє. Яка краса!

Ведуча.Вовк, пробігаючи під горою, почув її голос. Підвів голову, зміряв оком висоту й зітхнув:

Вовк. Жаль, не видеруся. Але ж коза може сюди скочити. Запросто. А там... (облизується). Як би за­манити сюди кізку? (Думає.) Ет, що тут мудрувати? Хіба важко? Хитрість допоможе всюди, отже, без неї не обійдешся. (Гукає солодким голосом.) День добрий, біленька кізко!

Коза. День добрий!

Вовк. А чого ти пасешся так високо? Чи тобі кра­щого місця немає?

Коза. О, тут такі смачні гілочки!

Вовк. Та кинь ти їх! Ходи сюди, поглянь, що то є справжня паша. Яка тут трава висока, які буйні кущі! їй-право, ти такого харчу зроду-віку не бачила!

Коза. Дякую, любий вовче, але мені і тут добре.

Вовк. Ого! А який тут виноград! А я й не бачив! І коли він устиг викинути такі товсті смачні пагони?

Коза. І на горі є виноград, скільки хочеш!

Вовк. Далебі, не такий добрий, як тут. Ходи-но сюди, покуштуєш — спасибі мені скажеш. (Коза нахи­ляється вниз.)

Коза. Ой вовче, вовче! Здається мені — дбаєш ти не так за мій живіт, як за свій. Хіба ні?

Ведуча. Побачив вовк, що пошився в дурні, та й прикусив язика. Похнюпився: й сердито почвалав геть. Отож, коли шахраї мають справу з розумними людьми, їхні хитрощі не досягають мети.

Ведуча 1. Римський письменник II ст. Авл Геллій записав про Езопа такі слова: «Езопа не випадково вважали мудрецем, бо свої корисні поради й настанови він давав не суворо і владно, як це звичайно роблять філософи, а вигадував дивні та цікаві притчі: розумно і прозорливо обдумані історії передавав людям».

Ведуча 2. Починаючи від Езопа, байка мандрує сві­том. Майже усі народи світу мають свої байки, і що цікаво — серед них є багато схожих сюжетами, хоч і складено їх у різних краях, за різних часів, різними мовами.

Ведучий 1. У І ст. до н.е. на сюжети байок Езопа римський байкар Федр написав віршами «Книги Езопових байок».

Ведуча 2.Лисиця і виноград

Під лозами лисиця зголодніла

До виноградних лоз хотіла дотягтись.

Та не змогла й, відходячи, сказала:

«Ще не дозрів він: кислого ж не їсти!

Хто гудить непосильне на швах,

Свою тут бачить поведінку.

Ведучий 2. У II ст. до н.е. давньогрецький поет — байкар Валерій Бабрій також перекладав байки Езопа на вірші.

Ведуча 1. Із часом сюжети байок Езопа стали над­банням усіх європейських літератур. У багатьох націо­нальних літературах з’явилися свої славетні байкарі.

Ведучий 2. Так Франція пишається Жаном де Ла­фонтеном, який жив у XVII ст. Саме завдяки байкам він зазнав світової слави.

(Читання байки «Бабка й Мурашка» — французькою мовою.)

(Читання байки українською мовою.)

Ведуча 1. Байки Ж. де Лафонтена увійшли до 12 збі­рок у 1668—1694 рр. Він радив читати байки, оскільки в них можна знайти приклади мудрості та доброчес­ності.

Ведучий 2. У передмові до байок Лафонтен вказу­вав на своєрідність своєї творчості. Він говорив, що не досяг лаконізму Федра, але спокутував цей недо­лік веселістю, під якою розумів

«... радісний колорит, який можна надати будь-якому предмету, навіть'най­серйознішому».

(Читання байки «Щур_ і Слон».)

Ведуча 1. У Росії в першій половині XIX ст. віршо­вані байки складав славетний байкар Іван Андрійович Крилов.

Ведучий 2. Саме байка стала тим жанром, в якому геній Крилова виявився надзвичайно повно. Почина­ючи з 1809 р. кожну його байку, кожну книгу байок сприймали із захватом.

(Читання байки «Ворона і Лисиця».)

Ведуча 1. Сюжет байок І.Крилова має форму ко­роткої сценки, яка передає різнобарвя живої розмов­ної мови.

Ведучий 2. Говорячи про особливість байок Крило­ва, видатний російський критик В.Бєлінський зауважив, що вони «не просто байки: це повість, комедія, гумористичний нарис, зла сатира, словом, що хочете, тільки не просто байка».

(Інсценізація байки «Вовк і Ягня».)

Ведуча 1. Під пером І.Крилова байка змінилася: на перший план у ній вийшов образ простодушного і лукавого розповідача, що говорить про побачені ним живі сцени, своєрідні маленькі людські комедії, зміст яких незвичайно різноманітний.

(Читання байки «Свинья под дубом» )

Ведучий 2. Іван Андрійович Крилов написав понад 200 байок, які об’єднав у дев’ять книг.

Ведуча 1. Зібрання байок Крилова М.Гоголь назвав «книгою мудрості самого народу».

(Інсценізація байки «Миша і Щур».)

Ведучий 1. Із байок І.Крилова багато крилатих ви­словів увійшло в нашу мову. Вони поповнили перелік народних приказок і прислів’їв.

Ведуча 2. Згадаємо деякі з них: «А ларчик просто открывался»; «Кукушка хвалит Петуха за то, что хвалит он Кукушку»; «У сильного всегда бессильный вино­ват»; «А вы, друзья, как не садитесь, все в музыканты не годитесь»; «Слона-то я и не приметил» і багато ін­ших.

Ведуча 1. Творчість Крилова стала доброю школою для українських байкарів — Євгена Гребінки та Лео­ніда Глібова, які розвивали жанр байки в українській літературі.

Ведучий 2. У 1838 р. на вечорі, присвяченому 50-річчю літературній діяльності І.Крилова, байкар подарував Є. Гребінці листок від лаврового вінка, кот­рим увінчали ювіляра. Гребінка сприйняв це як пе­редачу творчої естафети. І саме байки принесли йому найбільшу славу.

(Читання байки «Дядько на дзвіниці».)

Ведуча 1. Є.Гребінка написав 27 байок, всі вони стали яскравим явищем в українській літературі.

Ведучий 2. За зізнанням самого письменника, пи­шучи байки, він користався змістом деяких приказок з байок Крилова й інших такого роду письменників. І.Франко назвав Є.Гребінку «автором пречудових українських байок».

(Читання байки «Ворона і Ягня».)

Ведуча 1. Збагатили скарбницю української культу­ри і байки Леоніда Глібова.

Ведучий 2. Не одне покоління від безтурботних ди­тячих днів і до похилого віку супроводжують мудрі і проникливі, лагідні й ущіпливі, жартівливі й сумовиті слова байок відомого поета.

(Інсценізація байки «Лисиця-жалібниця».

Ведуча 1. Головна тема майже усіх байок Л.Глібова — несправедливість суспільного устрою: поміщицька сваволя, хабарництво чиновників, залежність суду від панівних класів... _

(Читання байки «Щука».)

Ведучий 2. Життєва правда побутових подробиць, національний колорит, конкретність пейзажів, психо­логічна виправданість вчинків і поведінки персонажів надали байкам Л.Глібова рис реалістичного твору.

(Інсценізація байки «Вовк і Кіт».)

Ведуча 1. Байки Глібова ввібрали в себе народну мудрість, народне ставлення до певних явищ і кон­кретних вчинків. Тому й художні засоби автор добирав у народній скарбниці — піснях, прислів’ях, приказках.

(Читання байки «Купець та Миші».


Ведучий 2. Л.Глібов у байках створив чимало афо­ристичних висловів, які стали прислів’ями: «В гості Вовк не забіжить»; «Той спить, хто щастя має»; «Води нема й курей чортма»; «Чого не тямиш — не берись».

(Інсценізація байки«Орачі і муха» під музику «Муха- цокотуха».)

Автор. У полі Орачі на ярину орали,

І Муха там була.

І хоч її, непрохану, ганяли,

Одначе крадькома і їла, і пила,

Бо звикла змалечку кохаться у чужому.

Надвечір Орачі верталися додому,

І Муха там на розі у вола.

Зустрівсь Комар на лузі край села

Та й каже сміючись.

'Комар. Добривечір, сестричко!

А ти вже тут чого, моя перепеличко?

Кума чи родичка кому?*

Муха.Бов, бов! Раденький, що дурненький!

Хоч довгий ніс, та розум коротенький,

Бо комарі не сіють і не жнуть...

Ти роздивись: у полі ми орали,

Раненько почали, ввесь день не оддихали,

Тепер додому час, з вечерею на ждуть.

Автор. Ми й між людьми чимало знаєм

Брехливих прихвоснів таких;

Вертяться скрізь, щоб бачили і їх:

І ми, мов, тут — турбуємось і дбаєм!

Ведуча 2. В Україні було чимало письменників, що складали свої байки за зразками давніх Езопових.

Ведучий 1. Це Г. Сковорода, П.Гулак-Артемовський, Остап Вишня, С.Олійник, М.Годованець.

Ведуча 2. Мандрують байки світом, переходять від народу до народу, і хоча було складено першу байку ще дві з половиною тисячі років тому, але живе вона серед нас і сьогодні.

Ведучий 1. Через віки, із давнини

Прийшла до нас, щоб вчити

Як жити-бути на землі,

І як не слід робити.

Ведуча 2.У байці звірі і птахи

Поводяться, як люди,

Впізнає, може, хтось себе

Й урок цей не забуде.

Ведучий 1. Черпайте мудрість із байок,

Вони ж бо скарб нетлінний,

Живуть і житимуть завжди

Минулого дар цінний






Скачать

Рекомендуемые курсы ПК и ППК для Вас