Итальянский политический и государственный деятель, публицист, лидер Национальной фашистской партии (НФП), диктатор, вождь («дуче»), возглавлявший Италию как премьер-министр в 1922—1943 годах.

„ Краще прожити день левом, ніж сто років вівцею. “

Benito Mussolini

• італійський політичний і державний діяч
• лідер Національної фашистської партії
• фашистський диктатор Королівства Італія з 1922 по 1943 роки

Ранні роки

Беніто Муссоліні Амількаре Андреа народився в 1883 році в селі Варано ді Коста (провінція Форлі-Чізена, Італія).

Його батько, Алессандро, був ковалем і пристрасним соціалістом, який віддав більшу частину свого вільного часу політиці, а зароблені гроші витрачав на коханок. Його мати, Роза, була набожною католиком і вчителем.

Його батько прищепив йому пристрасть до соціалістичній політиці і непокори владі. Муссоліні кілька разів був виключений зі шкіл, ігноруючи всі вимоги до дисципліни і порядку.

Пристрасть до соціалізму Муссоліні

У 1902 році Беніто переїхав до Швейцарії, щоб розвивати соціалістичний рух. Швидко придбав репутацію чудового риторика. Вивчив англійську та німецьку мови. Його участь у політичних демонстраціях привернуло увагу швейцарських властей, через що його й вигнали з країни.

Соціалізм (нім. Sozialismus, фр. socialisme, від лат. socialis — суспільний) — вчення, теорія та суспільно-політична практика

• грунтується на загальнонародній власності в різноманітних формах
• відсутності експлуатації
• справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці
• на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

Розрив з соціалізмом

Муссоліні засудив участь Італії у Першій світовій війні. Але незабаром зрозумів, що це велика можливість для його країни стати великою державою. Розбіжності в думках стали причиною сварки Беніто з іншими соціалістами, і незабаром він був виключений з організації.

У 1915 році став до лав італійських військ і воював на лінії фронту. У званні капрала був звільнений з армії.

в 1919 році сформував фашистську партію, яка була націлена на боротьбу проти соціально-класової дискримінації та на підтримку націоналістичних настроїв. Його головний намір - завоювати довіру армії і монархії. Таким чином, він сподівався підняти Італію до рівня її великого римського минулого

Фаши́зм (італ. fascismo, від італ. fascio — «зв’язка», «об’єднання») — різновид політичного режиму, а також радикальна авторитарна імперіалістична політична ідеологія.

• сильний культ особи
• мілітаризм,
• тоталітаризм
• імперіалізм та ідея єднання та мобілізації нації та держави проти ворогів
• ідея постійної війни й панування.

Після війни Муссоліні відновив свою політичну діяльність, критикуючи уряд Італії за прояв слабкості під час підписання Версальського договору.

Прихід до влади Муссоліні

Під час колективного розчарування після марних жертв Великої війни, дискредитації парламенту на тлі економічної кризи і високого соціального конфлікту Муссоліні організував військовий блок, відомий як «чорні сорочки», які тероризували політичних опонентів і допомогли збільшити фашистське вплив. У 1922 році занурилася в політичний хаос Італія. Муссоліні заявив, що зміг би відновити порядок у країні, якби йому була дана влада.

Політика дуче

Він провів велику програму громадських робіт і знизив рівень безробіття. Тому реформи Муссоліні мали великий успіх. Він також змінив політичний режим країни на тоталітарний, у влади якої була Велика фашистська рада за підтримки національної безпеки.

Сфера соціальних послуг значно розширилася, але було скасовано право на страйки.

Режим Муссоліні зменшує вплив судової влади, жорстко контролює вільну пресу, заарештовує політичних опонентів.

Беніто забороняє опозиційні партії, виганяє більше 100 членів парламенту, відновлює смертну кару за політичні злочини, скасовує проведення місцевих виборів і нарощує вплив секретної поліції. Так фашизм Муссоліні зміцнив владу.

Військові подвиги

У 1935 році, вирішивши показати потужність і силу свого режиму, Муссоліні вторгся в Ефіопію, порушивши рекомендації Ліги Націй. Погано озброєні ефіопи не змогли протистояти сучасним танках і літакам Італії, і столиця Аддіс-Абеба швидко була завойована. Беніто заснував в Ефіопії Нову італійську імперію.

У 1939 році він посилає війська до Іспанії, щоб підтримати Франциско Франко та місцевих фашистів під час громадянської війни. Таким чином він хотів розширити свій вплив.

Союз з Німеччиною

Вражений військовими успіхами Італії ,Адольф Гітлер (диктатор Німеччини), прагнув встановити дружні відносини з Муссоліні. Беніто, у свою чергу, вражала блискуча політична діяльність Гітлера і його недавні політичні перемоги. До 1939 року дві країни підписали військовий союз, відомий як Сталевий пакт. Муссоліні і Гітлер провели чистку в Італії, репресуючи всіх євреїв. А з початку Другої світової війни, в 1940 році, італійські війська вторглися до Греції. Потім приєдналися до німців у поділ Югославії, вторгнення в Радянський Союз і оголосили війну Америці. Багато італійців не підтримували союз з Німеччиною. Але входження Гітлера в Польщу і конфлікт з Англією і Францією змусили Італію взяти участь у військових діях і тим самим проявити всі недоліки своєї армії. Греція і Північна Африка незабаром дали відсіч Італії. І тільки німецька інтервенція 1941 зберігає Муссоліні від військового перевороту.

Поразка Італії і занепад Муссоліні

У 1942 році на конференції в Касабланці Уїнстон Черчілль і Франклін Д. Рузвельт розробляють план, щоб вивести Італію з війни і змусити Німеччину перемістити свою армію на Східний фронт проти Росії. Союзні війська забезпечили плацдарм на Сицилії і почали просуватися до Апеннінського півострова.

Зростаючий тиск змусив Муссоліні подати у відставку. Після цього його заарештували, але німецький спецназ незабаром врятував Беніто. Потім він переїжджає в північну Італію, яка була ще окупована німцями, в надії повернути колишню владу.

Публічна страта

4 червня 1944 Рим був звільнений союзними військами, що взяли під контроль всю державу. Муссоліні і його коханка, Клара Петаччі, спробували втекти до Швейцарії, але були захоплені 27 квітня 1945. Вони були страчені на наступний день біля міста Донго. Їхні тіла вивісили на площі в Мілані. Італійське суспільство не висловило ніякого жалю до смерті Беніто. Адже він обіцяв народу «римську славу», але його манія величі подолала здоровий глузд, що призвело держава до війни і злиднях.

Спочатку Муссоліні був похований на кладовищі Musocco в Мілані. Але в серпні 1957 був повторно похований в склепі поряд з Варано ді Коста.

Цитати

• «Соціалізм — ошуканство, комедія, фантом, шантаж.»
• «Добре довіряти іншим, але не довіряти — значно краще.»
• «Колесо історії повертається лише кров'ю.»
• «Правда в тому, що люди втомилися від свободи.
• Фашизм схожий на великий оркестр, в якому кожен грає на своєму інструменті.“
• Демократія — це уряд, який дає або намагається дати народу ілюзію того, що він є паном.