Урок позакласного читання "Літературні казки"

ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ

ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ

«ДОЛИНСКАЯ СРЕДНЯЯ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ШКОЛА № 20» МЕЛИТОПОЛЬСКОГО РАЙОНА

Урок позакласного читання

“Літературні казки”

Тема “Літературні казки”

Мета: сприяти формуванню читацьких смаків;

розширювати читацькі інтереси учнів, заохочувати до читання довідкової

літератури;

розвивати правильність, обгрунтованість і вмотивованість орієнтування

учнів у книжках, уміння учнів спиратися при відповіді на текст книжки,

використовувати ілюстрації й увесь навчальний досвід; працювати над

розвитком повноти, точності, емоційності висновків і суджень про

прочитане.

Обладнання: презентація, ПК, проектор, ілюстрації до казок, виставка

книг, виставка дитячих малюнків до прочитаних творів.

ХІД УРОКУ

І Повідомлення теми та мети уроку

Оформлення: запис теми уроку на дошці, портрети відомих казкарів, виставка книг і малюнків до прочитаних творів.

ІІ Актуалізація читацького досвіду школярів

1. Робота з виставкою прочитаних книг.

Бесіда.

- Книжки яких авторів представлено на виставці?

- Які назви мають книжки?

- Твори яких жанрів вони містять?

- Чи є на виставці книжки - збірки?

- Чому ці книги викликали у вас такий інтерес?

ІІІ Активізація читацького мислення

1. Літературний концерт казок

Парти розміщено колом, а артист (учень) стоїть в центрі з мікрофоном і розповідає літературну казку. Після виступу діти аплодують. Силою оплесків дають оцінку за гарну, цікаву, змістовну, емоційну розповідь.

1. Підсумок читацької діяльності учнів. Оцінювання за допомогою глядачів (учнів).

ІV Розширення читацького досвіду школярів

Знайомство з новим твором (Василь Чухліб, “Пісня тоненької очеретини”)

1. Біографія автора.

Народився Василь Васильович Чухліб на Чернігівщині у 1941 році. Середню школу закінчив у місті Острі. Саме в цей час районна газета надрукувала перший вірш хлопця, а після закінчення школи його запросили на роботу до редакції цієї газети. Пропрацювавши там деакілька років, юнак вступив до Київського педагогічного інституту і здобув диплом викладача мови та літератури. Деякий час працював вчителем.

Історія виходу в світ першої книжки молодого письменника дещо незвичайна. Сталося так, що на початку сімдесятих років газета “Правда”надрукувала декілька новел Василя Чухліба. Вони привернули увагу працівників редакції журналу “Малятко”. Василю Васильовичу було запропоновано підготувати кілька оповідань для дітей. Згодом із творів, надрукованих у цьому журналі, склалася збірочка “Хто встає раніше”.

З того часу письменник потішив дітей не однією книжкою: “Безкозирка”, “Тарасикова знахідка”, “Чи далеко до осені”, “Пісня тоненької очеретини”, “Пілотка лісових горіхів” та інші.

У 1996 році Василю Чухлібу було присуджено премію імені Лесі Українки.

Помер письменник у 1997 році.

1. Читання мовчки з метою аудіовізуальної перевірки.

2. Тестові завдання.

1. Дії відбувалися:

а) на болоті; б) в степу; в) в небі.

1. Вкажи групу головних героїв казки.

а) Жаба, Бугай, Соловей, Деркач, Кулик;

б) Чапля, Жаба, Деркач, Сова, Кулик;

в) Жаба, Чапля, Бугай, Деркач, Кулик.

1. З ким розмовляла Очеретинка?

а) з Жабою; б) з Сонцем; в) з Вітром.

1. Якою була пісня Очеретинки?

а) Тоненькою і ніжною; б) ніжною, сонячною; в) тоненькою, ніжною.

1. Хто ж найкраще співав на болоті?

а) Кулик; б) Очеретинка; в) всі.

1. Коротко опиши свої враження: хто ще повинен пробудитися для своєї пісні?

1. Колективне обговорення відповідей, самооцінка учнів.

V Підсумок уроку. Рефлексія

- Які твори і яких авторів вам найбільше сподобались?

- Чим схожі і чим відрізняються почуті вами твори?

- Що повчального ви взяли для себе?

- Які вчинки героїв викликали у вас позитивний настрій і задоволення?

VІ Домашнє завдання

Підготуватись до наступного уроку позакласного читання.

ДОДАТОК

ПІСНЯ ТОНЕНЬКОЇ ОЧЕРЕТИНИ

Одного дня тихе болото ніби хтось збурив. Невідомо хто, але всі його мешканці - постійні й тимчасові - гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди. Доводили одне одному і всі разом - хто на що здатен і кому на болоті найвища шана має бути.

- Скре - ке - ке! Скре - ке - ке! - розпиналася Жаба - скрекотуха. - Я найкраще співаю, мене все болото слухає. Я найвище стрибаю! Я найшвидше плаваю! Я...

- Чекай - но! - хитнула чубатою головою Чапля, що до того ніби дрімала. - А чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч?

- Пхе! Та це зовсім просто! - Жаба видряпалась на купину, виструнчилась на одній нозі та не простояла й хвилини - плюх у воду, тільки кола пішли.

- Бу - гу! Бу - гу! - зареготав Бугай. - Теж мені артистка! Ось коли я заспіваю - загуду - аж шибки в селі деренчать.

- Деренчать - це коли я співаю! Хіба ти так умієш? Др -р, др - р! - обурився Деркач.

- Та це ж відомо: кожен перед усім себе хвалить. Тож знайте - співаю найкраще я! Кі - квік! Кі - квік! Без мене й болото не болото! - випнув груди Кулик.

Тоненька Очеретина слухала всі ті розмови, слухала і все нижче схилялася до води.

- А ти чого мовчиш? - зачепив її Вітер, який усюди буває, все бачить, все знає.

- Бо я нічого не вмію робити, - прошепотіла Очеретинка.

- Ет, таке вигадаєш! - лагідно доторкнувся до неї Вітер. - Кожен щось та вміє. Тільки, може, не здогадується про те. І він дмухнув на Очеретину раз, удруге. І - о диво! - тоненька Очеретина несміливо, ледь чутно забриніла, пробуючи голос, а далі заспівала, заспівала...

Такою ніжною, такою сонячною була пісня тоненької Очеретини, що всі болотяні мешканці забули про суперечку. Заслухалися.

Слухали Жаби - скрекотухи, вибалушивши й без того банькаті очі. Слухав Бугай, набравши повен дзьоб води. І Деркач слухав, і Кулик, який спочатку себе, а потім уже своє болото хвалить. Завмерла гордовита Чапля на одній нозі. Від здивування вона й цю ногу ледь було не підняла, але ж - так, вигадали, - якщо Чапля підніме й другу ногу, то впаде.

Ну а Вітер полетів собі далі. Бо має усюди бувати, бо десь потрібен він іншим Очеретинам, які ще не пробудилися для своєї пісні.

(В. Чухліб)