УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ: ТВІР-РОЗДУМ «МАМИНА ПІСНЯ КОЛИСКОВА»
Без пісні, що мені співала мати,
Я навіть дня прожити би не зміг.
В. ВИХРУЩ
Мета уроку: ознайомити учнів з багатством колискових пісень, розкрити любов і ласку матерів до дітей, збагатити душу і серце глибоким почуттям вірності батьківській хаті, маминій пісні, рідній землі; вдосконалювати вміння зв'язного мовлення, зокрема складання твору-роздуму.
Учнів, які беруть участь у композиції, позначаємо номерами, учителя − Вч.
Звучить колискова у виконанні учнів.
Коли м'який, ласкавий, тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі −
Тоді я чую неньки колискову.
Вч. Сьогодні у нас мова про святиню − мамину пісню, адже колискова − це пісня материнської душі і безмежної любові, ласки й неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені радість і біль, тривога й надія.
Колискова пісня! Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи і політики, просто люди. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя.
Вслухаюся в поетичні образи колискової і уявляю в колисці немовлятко, котре покліпує оченятами, світлими і довірливими, на які під мелодію пісні напливає, мов вечірній туман, дрімота.
А чи знаєте ви, з чого робили колиски?
Колиски робили з дерева: калини, ясена, клена або плели з лози, щоб діти були дужими та співочими. Про це співається навіть у самих колискових:
Колясочка яворова,
Колисочка з горішка.
Нехай на ній колишеться
Маленька потішка.
2. Колись колиски підвішували до сволока. Ще й тепер у хатах можна побачити скоблики, до яких їх підвішували.
3. А ще в народі існував звичай: колиску, що вже вийшла з ужитку, ніколи не викидали. Її берегли доти, доки жили люди в хаті.
4. Біля колиски, плетеної з лози чи різьбленої з дерева, творилася найбільша таїна людського буття − переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів:
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло,
На серденько не кволіло,
Соньки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки.
5. Мамина пісня. Але ж її не може бути без мами − найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.
6. Мама. Закрий очі і прислухайся. I ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплину поту.
Що ж прислів'я мовить недаремно:
«Хто не мав дітей − не мав клопоту».
А зростуть, то скільки дум у неньки,
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих − серце заболіло.
Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп'явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті.
Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже й одержиш телеграму:
«Мамонько, вітаю із онуком!»
Добре ж як себе пізнать в дитині
Знать: вона твої продовжить роки.
Добре дати світові людину,
I людині дати світ широкий.
Дарувати їй цвітіння рясту,
Сині гори, неспокійні ріки.
Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Вч. А хто з вас знає, яка улюблена пісня вашої мами? (Учні називають їх, читають уривки.)
Вч. Колискові, їх надзвичайна ліричність здавна привертали увагу діячів культури, письменників. Їх публікували в своїх збірниках відомі вчені М. Максимович, А. Метлинський, Я. Головацький. Записували і друкували колискові Марко Вовчок, Іван Франко, Борис Грінченко. Та з особливою любов'ю до колискової пісні, казок, дитячих ігор ставилася славетна Леся Українка. Вона навіть сама писала художні тексти, один з яких − «Колискова» − відомий всім.
7. А Хіба не колискова дала світові поета-генія Тараса Шевченка? Бо той біль за долю народу народився з колискової, яку співала мати. Про це пізніше він писав:
Мене там мати повивала,
I, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
8. Недавно вийшла з друку книжечка «Ой зацвіла черемшина». Її уклав відомий львівський літератор Микола Ільницький. У книжці зібрані пісні, що він записав із слів своєї мами. У вступному слові до книжки вдячний син говорить: «Великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою».
Вч. Спить натруджене село, лиш у нашій хаті допізна поблискує вона. Чітка не по роках неньчина пам'ять дбайливо розсновує золоті ниті на народній поезії і дзвенять вони, немов струни бандури, живою мовою поколінь. Кожна прибережна співаночка оддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвітом. (Учні зачитують колискові записані з уст батьків.)
Вч. Які почуття охоплюють вас, коли чуєте колискові?
9. Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко, котре покліпує віями, дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях, легеньким помахом крил птахи поза точком приносять кашку з молочком та десь далеко-далеко виряджається козак у військо, щоб татарин-басурман не заполонив сестрицю.
Вч. Як бачимо, художні образи в колискових нечисленні: кіт, голуб, зозуля, сон, дитина, батько. А над усіма ними − величний образ жінки-матері, ніжне серце якої сповнене безмежною любов'ю до дитини. (Учениця читає вірш О. Олеся «Сон»).
Вч. А чи співали вам колискові? Які?
10. Уже стали крилатими слова з пісні В. Симоненка:
«Можна все на світі вибирати сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
I це, найсвятіше для нас почуття Батьківщини,неодмінно асоціюється з маминою піснею, з тим, як
«заглядає в шибку казка
з сивими очима.
Материнська добра ласка
В неї за плечима».
(Весь вірш Симоненка читає учень).
Вч. Немає, друзі, нічого більшого, як любов материнська.
Про це розкаже і народна легенда.
Був у матері єдиний син − добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце спали на вогні».
Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю − піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце».
Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? 3ірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське. Потім у вогонь покладеш.»
Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. I такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.
Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.
Тож недаремно кажуть у народі,що найсвятіша любов - материнська. Учень (під музику)
Дні дитинства, наче плин води.
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди!
Вч. А зараз складемо цитатний план до твору. (Учні складають план і записують його в зошит).
Твір-роздум «Мамина пісня колискова»
Без пісні, що мені співала мати,
Я навіть дня прожита би не зміг.
В. вихрущ
План
1. «Коли м'який, ласкавий, тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон Ніжний землю обійма за плечі −
Тоді я чую неньки колискову».
2. «Скупала в зіллі, словом сповила
I на добру долю пісню-колисанку в серце улила».
3. «Великі дороги в широкий світ завжди
починаються від материнської пісні, співаної над колискою».
4. «Заглядає в шибку казка
Сивими очима.
Материнська добра ласка
В неї за плечима».
5. «Дні дитинства, наче плин води.
Проліта дитинство, та у спадок,
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди».
Домашнє завдання : написати за цією темою і планом твір.
Просмотр содержимого документа
«Урок розвитку мовлення: твір-роздум «мамина пісня колискова»»
УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ: ТВІР-РОЗДУМ «МАМИНА ПІСНЯ КОЛИСКОВА»
Без пісні, що мені співала мати,
Я навіть дня прожити би не зміг.
В. ВИХРУЩ
Мета уроку: ознайомити учнів з багатством колискових пісень, розкрити любов і ласку матерів до дітей, збагатити душу і серце глибоким почуттям вірності батьківській хаті , маминій пісні, рідній землі; вдосконалювати вміння зв'язного мовлення, зокрема складання твору-роздуму.
Учнів, які беруть участь у композиції, позначаємо номерами, учителя − Вч.
Звучить колискова у виконанні учнів.
Коли м'який, ласкавий, тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі −
Тоді я чую неньки колискову.
Вч. Сьогодні у нас мова про святиню − мамину пісню, адже колискова − це пісня материнської душі і безмежної любові, ласки й неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені радість і біль, тривога й надія.
Колискова пісня! Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи і політики, просто люди. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя.
Вслухаюся в поетичні образи колискової і уявляю в колисці немовлятко, котре покліпує оченятами, світлими і довірливими, на які під мелодію пісні напливає, мов вечірній туман, дрімота...
А чи знаєте ви, з чого робили колиски?
Колиски робили з дерева: калини, ясена, клена або плели з лози, щоб діти були дужими та співочими. Про це співається навіть у самих колискових:
Колясочка яворова,
Колисочка з горішка.
Нехай на ній колишеться
Маленька потішка .
2. Колись колиски підвішували до сволока. Ще й тепер у хатах можна побачити скоблики , до яких їх підвішували.
3. А ще в народі існував звичай: колиску, що вже вийшла з ужитку, ніколи не викидали. Її берегли доти, доки жили люди в хаті.
4. Біля колиски, плетеної з лози чи різьбленої з дерева, творилася найбільша таїна людського буття − переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів:
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло,
На серденько не кволіло,
Соньки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки.
5. Мамина пісня... Але ж її не може бути без мами − найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.
6. Мама... Закрий очі і прислухайся. I ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплину поту.
Що ж прислів'я мовить недаремно:
«Хто не мав дітей − не мав клопоту».
А зростуть, то скільки дум у неньки,
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих − серце заболіло.
Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп'явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті.
Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже й одержиш телеграму:
«Мамонько, вітаю із онуком!»
Добре ж як себе пізнать в дитині
Знать: вона твої продовжить роки.
Добре дати світові людину,
I людині дати світ широкий.
Дарувати їй цвітіння рясту,
Сині гори, неспокійні ріки...
Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Вч. А хто з вас знає, яка улюблена пісня вашої мами? (Учні називають їх, читають уривки.)
Вч. Колискові, їх надзвичайна ліричність здавна привертали увагу діячів культури, письменників. Їх публікували в своїх збірниках відомі вчені М. Максимович, А. Метлинський, Я. Головацький. Записували і друкували колискові Марко Вовчок, Іван Франко, Борис Грінченко. Та з особливою любов'ю до колискової пісні, казок, дитячих ігор ставилася славетна Леся Українка. Вона навіть сама писала художні тексти, один з яких − «Колискова» − відомий всім.
7. А Хіба не колискова дала світові поета-генія Тараса Шевченка? Бо той біль за долю народу народився з колискової, яку співала мати. Про це пізніше він писав:
Мене там мати повивала,
I, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
8. Недавно вийшла з друку книжечка «Ой зацвіла черемшина». Її уклав відомий львівський літератор Микола Ільницький. У книжці зібрані пісні, що він записав із слів своєї мами. У вступному слові до книжки вдячний син говорить: «Великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою».
Вч. Спить натруджене село, лиш у нашій хаті допізна поблискує вона. Чітка не по роках неньчина пам'ять дбайливо розсновує золоті ниті на народній поезії і дзвенять вони, немов струни бандури, живою мовою поколінь. Кожна прибережна співаночка оддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвітом. (Учні зачитують колискові записані з уст батьків.)
Вч. Які почуття охоплюють вас, коли чуєте колискові?
9. Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко, котре покліпує віями, дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях, легеньким помахом крил птахи поза точком приносять кашку з молочком та десь далеко-далеко виряджається козак у військо, щоб татарин-басурман не заполонив сестрицю.
Вч. Як бачимо, художні образи в колискових нечисленні: кіт, голуб, зозуля, сон, дитина, батько. А над усіма ними − величний образ жінки-матері, ніжне серце якої сповнене безмежною любов'ю до дитини. (Учениця читає вірш О. Олеся «Сон»).
Вч. А чи співали вам колискові? Які?
10. Уже стали крилатими слова з пісні В. Симоненка:
«Можна все на світі вибирати сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
I це, найсвятіше для нас почуття Батьківщини ,неодмінно асоціюється з маминою піснею, з тим, як
«заглядає в шибку казка
з сивими очима.
Материнська добра ласка
В неї за плечима».
(Весь вірш Симоненка читає учень).
Вч. Немає, друзі, нічого більшого, як любов материнська.
Про це розкаже і народна легенда.
Був у матері єдиний син − добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце спали на вогні».
Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю − піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце».
Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? 3ірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш...»
Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. I такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.
Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї . Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.
Тож недаремно кажуть у народі ,що найсвятіша любов - материнська. Учень (під музику)
Дні дитинства, наче плин води...
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди!
Вч. А зараз складемо цитатний план до твору. (Учні складають план і записують його в зошит).
Твір-роздум «Мамина пісня колискова»
Без пісні, що мені співала мати,
Я навіть дня прожита би не зміг.
В. вихрущ
План
1. «Коли м'який, ласкавий, тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон Ніжний землю обійма за плечі −
Тоді я чую неньки колискову».
2. «Скупала в зіллі, словом сповила
I на добру долю пісню-колисанку в серце улила».
3. «Великі дороги в широкий світ завжди
починаються від материнської пісні, співаної над колискою».
4. «Заглядає в шибку казка
Сивими очима.
Материнська добра ласка
В неї за плечима».
5. «Дні дитинства, наче плин води...
Проліта дитинство, та у спадок,
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди».
Домашнє завдання : написати за цією темою і планом твір.