Доповідь на тему: «Виховання патріотизму молодших школярів у ГПД»

Категория: МХК

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя,

яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,

 що любить і ненавидить людина  , яка формується.

Просмотр содержимого документа
«Доповідь на тему: «Виховання патріотизму молодших школярів у ГПД»»


НОВОТРОЇЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №4












Доповідь на тему:

«Виховання патріотизму молодших школярів у ГПД»















Підготувала вихователь ГПД

Чумейко Л. А.






2016р.

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя,

яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,

що любить і ненавидить людина , яка формується.

В. О. Сухомлинський

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

· утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

· виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

· підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

· усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

· сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

· формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

· утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

· культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

· формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

· спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загально виховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Національно-патріотичне виховання учнів початкових класів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель-учень", "учень-учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

Сучасний період розвитку суспільства в нашій незалежній державі надає значні можливості для оновлення змісту освіти на основі народності школи, що дає змогу формувати духовно багаті покоління людей. Національно – патріотичне виховання має суспільний характер. Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Ефективність формування такої творчої національно – патріотичної свідомості особистості безперечно підвищується, якщо забезпечено використання педагогіки народознавства, що передбачає співпрацю, спів діяльність, співтворчість вчителя, вихователя і учня.

Завдяки пробудженню національно – патріотичної самосвідомості у молоді, успадкуванню нею духовних надбань українського народу, його багатовікової культури можливе відродження України. Саме про таке виховання говорив В. О. Сухомлинський: «Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу, коли дитина почувається часткою народу, і в ній , як сонячний промінь у краплині води, відображаються багатовікова історія цього народу, його велич і слава, його мова і надія».

Патріотичне виховання в сучасній школі містить взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни,прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави, любов до рідного краю,дружба з іншими народами, тощо. Школа має невичерпні можливості для здійснення патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою, унікальними традиціями, звичаями та обрядами.

У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Саме під впливом системи народознавчих заходів діти проходять шлях свого розвитку від підсвідомого розуміння своєї етнічної належності у молодшому віці до національної зрілості.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

Група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання, поєднання навчально-виховної роботи на уроках і в позаурочний час. Вона забезпе­чує, враховуючи вікові особливості, їхній розумовий, мораль­ний, естетичний, фізичний, духовний розвиток, створює умови для організації продуктивної праці, відкриває можливості все­бічного виявлення і розвитку індивідуальних, здібностей, запи­тів та інтересів дітей.

У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як ключові є міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соціальних норм і правил.

Найважливішим виховним спрямуванням змісту є формування в учнів найбільш значущих для українського народу цінностей: патріотизм, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, гуманізм, працелюбство, взаємоповага; виховання в дитини свого власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності; виховання творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу, речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності.

Україна, її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів, поведінкових еталонів – ці елементи змісту є першорядними, що задають мету реалізації програми.

Видатні постаті, успішні люди, патріотично спрямовані, що уміють переборювати життєві труднощі і йдуть до власної мети, стають зразком для вироблення в учнів власних життєвих стратегій.

Головним завданням є формування у молодших школярів культури почуттів, основ національної та громадянської свідомості.

Доцільно проведені виховні години, бесіди за темами: «У рідному краї серце співає – одна Україна – і двох не буває!», «Я та моя родина», «Прийди до серця, Україно, благослови добром мене!». «Національна кухня здоров’я», «Без калини немає України» та ін. Були проведені конкурси малюнків, оберегів, листів воїнам АТО.

Акцент у виховній роботі перенесла на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв та ін.

Рідна мова ,історія народу,йог традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість – це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця у світі.

Завдання кожного: зберігати, примножувати й збагачувати духовну спадщину, що наші пращури створювали віками, передавали із вуст в уста до наших днів, творчо прилучаючи до неї молодь.

Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.

Розв’язання всіх цих завдань я пов’язую не з якоюсь окремою годиною спілкування зі своїми вихованцями, а з добре продуманою і детально розробленою системою їх організації, де кожній годині спілкування чи заняттю чи святу, запропонованому мною, відведено конкретне місце і роль.

Досвід роботи кращих учителів, вихователів переконує, що ці заняття мають суттєве значення для формування культури особистості та національно – патріотичної самосвідомості. У дітей на таких заняттях є багато можливостей побачити багатство рідного слова, відчути його неповторну красу, пізнати за його допомогою себе, навколишній світ.

Поступальний розвиток нашої держави, зміцнення в ній засад громадянського суспільства, інтеграція України в світову й європейську спільноту неможливі без реформування освіти, оновлення системи національного виховання головна мета та завдання якого - утвердження ідеалів гуманізму, свободи особистості, демократії, соціального та духовного прогресу, установки на пріоритет загальнолюдських і національних цінностей





Скачать

Рекомендуемые курсы ПК и ППК для Вас