Фінансове право (лат. «finansia» — «готівка», «прибуток») — це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання та використання органами влади коштів для забезпечення виконання функцій держави

Фінансове право України

Норми фінансового права

Чинне законодавство

2018

Фінансове право (лат. «finansia» — «готівка», «прибуток») — це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання та використання органами влади коштів для забезпечення виконання функцій держави.

Система фінансового права

Основні структурні елементи системи фінансового права:

• фінансово-правова норма — базовий структурний елемент;

• фінансово-правовий інститут — об'єднання (сукупність) фінансово-правових норм, що регулюють певну групу однорідних фінансово-правових відносин. Розподіляють: за функціональною роллю: регулятивні (наприклад, інститут місцевих податків і зборів) та охоронні (наприклад, інститут фінансової відповідальності); за змістом: матеріальні (наприклад, інститут бюджетного устрою) та процесуальні (наприклад, інститут бюджетного процесу);

• підгалузь фінансового права — об'єднання інститутів фінансового права, що регулюють окремий вид фінансових правовідносин (наприклад, бюджетне право, податкове право, банківське право).

Таким чином, кожна підгалузь поділяється на правові фінансові інститути — групи правових норм, об'єднані в глави Бюджетного кодексу України:

• доходи і видатки державного бюджету України;

• виконання державного бюджету України;

• надходження та витрати місцевих бюджетів;

• між бюджетні трансферти;

• відповідальність за бюджетні правопорушення та інші.

2018

Від системи фінансового права як галузі права слід відрізняти систему фінансового законодавства, яка є:

• виданням правових норм;

• закріпленням їх в офіційних актах;

• систематизацією цих актів;

• та має свою структуру.

!!Терміном система законодавства часто позначають сукупність нормативно-правових актів, у яких об’єктивуються внутрішні змістові та структурні характеристики права.

Ознаки фінансового права

• встановлюється чи санкціонується державою. Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються:

• державний бюджет України (бюджетна система України);

• система оподаткування (податки і збори);

• статус національної валюти (а також статус іноземних валют на території України).

• має, як правило імперативний характер;

• є системою норм, що мають внутрішній розподіл на підгалузі та інститути фінансового права;

• є загальнообов'язковим, так як приписи фінансових норм обов'язкові для виконання тими особами, яким вони адресовані;

• є відносно стабільним і динамічним: норми податкового і банківського права є відносно стабільними, а норми бюджетного права приймаються компетентними органами щорічно;

• є формально визначеним;

• забезпечується примусовою силою державного апарату.

2018

Норми фінансового права

Фінансове право складається з

• Загальної частини — яка об'єднує норми, які є спільними для всіх фінансово-правових відносин і становлять підґрунтя для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування. Норми Загальної частини визначають:

• поняття та зміст фінансів і фінансової системи;

• поняття фінансової діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, її завдання, принципи, форми й методи здійснення;

• правовий статус суб'єктів фінансової діяльності;

• предмет і метод фінансового права, його поняття, систему й джерела;

• правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм:

• правові основи фінансового контролю.

• Особливої частини — об'єднує норми, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування, різні ланки фінансової системи, зокрема суспільні відносини в галузі:

• державного й місцевого бюджетів;

• спеціальних цільових фондів коштів:

• державних і місцевих доходів:

• державного й муніципального кредиту;

• обов'язкового державного страхування;

• державних і місцевих видатків;

• грошового обігу й розрахунків;

• банківського кредитування (щодо задоволення публічного інтересу);

• валютного регулювання;

• фінансів суб'єктів господарювання тощо.

2018

Тобто норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в його Особливій частині. Провідне місце в Особливій частині фінансового права посідає бюджетне право, яке входить до неї як підгалузь і складається з двох великих правових інститутів:

• бюджетний устрій

• бюджетний процес.

Методи фінансового права

Методи фінансового права поділяються на:

• імперативний метод— має високій рівень визначеності фінансово-правових норм, які вимагають точного і безумовного виконання їх приписів і забороною учасникам фінансово-правових відносин самостійно вибирати певну поведінку в конкретних умовах;

• субординаційний метод — застосовується для сторін, які юридично нерівні. Однією стороною фінансово-правових відносин завжди виступає представник держави, який направляє іншій стороні владну вказівку, закріплену в нормативно-правовому акті, що має бути виконана;

• диспозитивний метод — дозволяє суб'єкту вибирати певну поведінку в межах передбачених правовою нормою, зазвичай має місце в банківських відносинах;

• рекомендаційний метод — визначає компетентними органами певних зразків поведінки суб'єктів, що можуть бути використані ними на власний розсуд.

Фінансово-правові відносини

Фінансово правові відносини можуть виникати між:

• державою та її адміністративно-територіальними одиницями: селами, містами, областями, районами тощо;

• центральними та місцевими органами влади та місцевого самоврядування;

• установами, організаціями.

Погоджено

Президент України Міністр НБУ

Прем’єр-міністр України

2018