Емма Андієвська «Казка прояян». Прихований повчальний зміст твору

Тема: Емма Андієвська «Казка прояян». Прихований повчальний зміст твору

Ціль діяльності вчителя: ознайомлення дітей з творчістю Емми Андієвської; розкрити ідейного змісту «Казки про яян» та її місце у циклі казок Емми Андієвської;сформувати уявлення про людські пороки на основі аналізу поведінки героїв «Казки про яян», осмислити поняття притчевості в мистецтві;

Ти уроку: засвоєння нових знань

Плановані освітні результати:

Предметні: познайомити з казкою-притчею Емми Андієвської "Казка про яян", як з особливим літературним жанром, сприяти розвитку мовлення учнів, відпрацьовувати навички виразного читання.

Метапредметние:

Пізнавальні УУД: пошук і виділення необхідної інформації, усвідомлене і довільне побудова мовного висловлювання в усній формі, вільна орієнтація і сприйняття тексту художнього твору, смислове читання; сприяння розвитку розумових операцій: порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, систематизація. Допомога у розвитку творчої уяви, пізнавальної активності, інтелектуальних здібностей.

Регулятивні УУД: цілепокладання, планування, саморегуляція, виділення та усвідомлення учнями того, що вже засвоєно і що ще потрібно засвоїти.

Комунікативні УУД: планування навчального співробітництва з учителем і однолітками, дотримання правил мовної поведінки, уміння з достатньою повнотою висловлювати думки відповідно до завдань та умовами комунікації.

Особистісні: самовизначення, прагнення до мовного самовдосконалення; морально-етична орієнтація, здатність до самооцінки своїх дій, вчинків; розвиток моральної готовності протистояти Злу, викликати стійке внутрішнє неприйняття самих персонажів, наділених всілякими пороками і небажання їх наслідувати.

Наочно-демонстраційний матеріал: портрет Емми Андієвської, твори письменниці, дидактичний матеріал (картки, відеозапис та ін.)

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

• Чи знайоме вам слово “діаспора”? (збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території), яка відчуває духовний зв'язок з Україною.)

• Як ви гадаєте, Е.Андієвська належить до представників української діаспори? (Так)

• Де вона проживає, тут чи закордоном?( Закордоном. У Німеччині, в Мюнхені)

• Про що б ви хотіли дізнатись сьогодні на уроці?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

“ Ніколи не будьте спрямовані лише на своє “Я”, зберігайте

в собі чистоту помислів дитинства, і доля

вам віддячить новими відкриттями, повнотою життя”

Е.Андієвська

1. Е. Андієвська. Життя і творчість (матеріал для вчителя)

Емма Андієвська

(Народилась 19.03.1931 р.)

До найяскравіших імен, які невтомно і самобутньо репрезентують нашу літературу на зарубіжних теренах, безсумнівно, належить ім’я Емми Андієвської.

Поетеса, прозаїк, художниця. Народилася 19.03.1931 року у Сталі­но (тепер Донецьк). Під час Другої світової війни (з 1943 р.) емігрувала на Захід (Німеччина, США, з 1961р. — у Мюнхені, де зараз і живе).

Вчитель:А зараз письменниця сама продовжить знайомити нас зі своїм життям

(Діти дивляться фрагмент з відвідань Донецького будинку працівників культури)

Продовжує вчитель

За­кінчила УВУ (1957 рік). Режисер і редактор українського відділу радіо «Свобода» (1955–1995). Літературну діяльність розпочала у 50-х роках (збірка «Поезії», Новий Ульм, 1951 р.).

Емма Андієвська — член-засновник об’єднання українських пись­менників «Слово». Учасниця Нью-Йоркської групи. Відома художниця виставляла свої мистецькі твори на багатьох персональних виставках у Німеччині, Франції, Швейцарії, США, Канаді, Бразилії, Австралії, а також в Україні. Автор багатьох поетичних збірок, серед них «Наро­дження ідола» (1958), «Риба і розмір» (1961), «Первні» (1964), «Пісні без тексту» (1968) та ін.. Поетичні збірки оформляє репродукція­ми своїх малярських творів. Пише також повісті та романи: «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Джалапіта» (1962) та ін. В українській культурі Андієвська найпослідовніший модерніст, сюр­реаліст або навіть ірреаліст.

Як живописець, Емма Андієвська працює з 1956 року. Малює переважно в символістсько-фантастичній манері, в техніці олії, акварелі, гуаші, сюрреалістична тематика з життя уявних люди­ноподібних створінь, з інтригуючою містифікацією в площинах, деко­раційних композиціях. Сюрреалістична поезія Андієвської вражає ба­роковою несподіваністю образів, пов’язаних між собою віддаленими асоціаціями, її вірші мають багату лексику.

(Учні звертають увагу на картини художниці)

Критика вказувала на те, що образність Ан­дієвської (як у літературі, так і малярстві) постає ніби з «дитячого світо­сприймання», коли кожен предмет побачено вперше. Основний доробок Емми Андієвської-живопис­ця: «Зелені квіти» (1989), «Гномики» (1990), «Шатле» (1991), «Одаліска» (1994), «Сім’я», «Мати з дитиною», «Сніданок», «Портрет», «Батьки і діти», «Хліб і вино» (1995), «Колоністи» (1996) та ін.

Емма Андієвська створила понад дві тисячі сонетів .

Письменниця добирає такі слова, які чітко й точно окреслюють явища і поняття. Це одна з найприкметніших особливостей її стилю, і цим вона відрізняється від інших письменників. У неї не зустрінемо слів, що не несуть вагомого смислового й емоційного на­вантаження.

Е. Андієвька — щедрий митець: вона у творах використовує безцінні метафори, поетичні образи, змішані барви кольорів, словосполучень і алітерацій.

Поетеса багато роздумує над сутністю життя, людським призначен­ням, а також над детермінативністю тіла, поневолюючого душу. Іноді вона показує світ з рослинного чи овочевого виміру, і це відкриває його нові несподівані грані.

2. Бесіда

• Який народний твір називається казкою? (Казка — фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події).
• Як виник термін « казка»? (Походить від слова «казати» (казки розказуються). За часом виникнення ці твори належать до найдавніших форм народної творчості).

• На які групи поділяються казки? (Про тварин, фантастичні, побутові).

(Діти в зошитах роблять записи)

2. Теорія літератури

2.1. Казка — один із основних жанрів народної творчості, епічний, роз­повідний, сюжетний художній твір усного походження про вигадані та фантастичні події; казка відзначається чіткою будовою: зачин, основна подія, трикратна повторюваність подій, розв’язка. За змістом поді­ляються на кілька різновидів: казки про тварин, фантастичні (чарівні, героїчні, пригодницькі), соціально-побутові.

2.2. Притча — коротенький фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

3. Особливості казок Емми Андієвської

Окрім того, що Емма Андієвська пише поезію, прозаїчні твори, є майстром живопису, вона також пише твори і для дітей, а саме: каз­ки-притчі.

Усі казки логічно зв’язані між собою, вони ніби дифузно протика­ють одна в одну. Звичайно, усі ці казки за тематикою надзвичайно різні, жодна не повторює навіть тією чи іншою мірою попередньої. Авторка може тільки поглиблювати якісь аспекти світобуття чи відкривати нові грані певних явищ чи предметів, але логічний і духовний зв’язок між ними зберігається завжди.

Своїми казками вона пропонує читачеві увійти в дивний, несподі­ваний і фантасмагоричний світ. Він різний, змінний, непередбачуваний і химерно-ламкий.

Наприклад, серед вибраних казок Емми Андієвської, є такі: «Гово­ряща риба», «Казка про галайла», «Казка про рінину, подарунок моря», «Казка про гадюку й орла або невдячного приятеля», «Казка про бика й метелика», «Казка про дракона, шевця, що не вмів дарувати заподіяної йому кривди, та інших», «Казка про кулі зла», «Казка про яян», «Казка про мандрівника».

4. Фізкульт хвилинка

5. Опрацювання твору Емми Андієвської «Казка про яян» (2000)

5.1. Виразне читання твору.

1. Словникова робота.

Бляшанка – банка із жерсті.

Кельма – будівельний інструмент, лопатка.

Глипнув – глянув.

Опали немощі – напала слабість.

Брама – міські ворота.

Насельники – мешканці, жителі.

По гузир – по зав’язку.

5.2. Бесіда за змістом казки

• Де знаходилося місто яян?

(У глибочезному проваллі, далеко від усього світу, від його природних див, від чистої блакиті неба, від ласки й тепла сонечка...)
• Який воно мало вигляд? Прочитайте.

(« Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з багатьох веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються»).
• Як вели себе мешканці міста?

( Жоден яянин не відгукнувся до малого пастушка, навіть не подивився в його бік).

• Чому тільки немічний дідусь заговорив до хлопчика? Прочитайте. («Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, поправити яку мені бракує сил»).
• А які підпори тримають яян у їх мовчанні?

(За словами дідуся, «кожен яянин знає тільки своє «Я» і тому запитань іншої людини просто не чує». «Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще». Таких люди називають егоїстами).

• Діти, чи ви зустрічали у своєму житті яян?

• Чому мешканці чудернацького міста «майже вічні?»

(Дідусь пояснив, що вони харчуються власною гординею, власним «Я». Оскільки гординя незмірна («Я» невичерпне), то всі тутешні городяни майже вічні. Помирають лише ті, у кого «Я» вичерпується).
• Чому опали немощі дідуся? Прочитайте. («… опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам'ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов'язки юнги, я впав за борт і опинився в цьому місті». Учні зауважують, що юнга теж, мабуть, не був позбавлений отого «Я», бо ж невідомо як опинився в цьому місті та ще й після сварки на борту корабля).

• Як можна пояснити рішення пастушка не бути яянином?
(Ми знаємо, що маленький козопас — сирота. Можемо припустити, що в нього було нелегке дитинство, але хлопчик не озлобився ні на людей, ні на навколишній світ, не розчарувався в житті. Він прагне прийти на допомогу незнайомому кволому дідусеві — винести старенького з того страшного міста).
• Проаналізуйте поведінку хлопчика в останніх епізодах казки. Чи правильно він учинив?

(Пастушок обережно (отже, з повагою) посадив старого на плечі й пішов до найближчої брами (нагадаємо, що їх було сім). Він їй низенько уклонився, звернувся, мов до людини, із словами ввічливості: «Вельмишановна брамо, чи не була б ти така ласкава й відпустила нас на волю ...» Усе це свідчить про те, що пастушок був добрим, лагідним, вихованим хлопчиком, привченим шанувати довколишній світ).

(Підгрупа дітей отримує завдання. 1-ша і 2-га підготувати діалоги.)

6. Прийом «Я так думаю».

• Поміркуйте, чому пастушкова доброта не змогла розтопити крижаного «Я» в душах яян?

• Мішок самоцвітів — плата за доброту, прагнення до волі й повагу до людей?

• Чи можна в сучасному житті «вилікувати» егоїста?

(Прослуховування діалогів)

7.. Робота в парах: розігрування діалогів. (Результат)

• Я потрапив у місто яян.(1-ша група)

• Я не хочу бути яянином. (2-га група)

8.. Довести, що виучуваний твір — казка: (Всі)

• розповідний твір;

• невеликий за розміром;

• у ньому йдеться про вигадані події;

• зачин не традиційний для народної казки: «Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля».

• кінцівка: «Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир наповнений самоцвітами».

У народних казках позитивні герої завжди отримують винагороду.

9. “Творча лабораторія письменниці”

На початку уроку зазначали, що письменниця добирає такі слова, які чітко й точно окреслюють явища і поняття. Це одна з найприкметніших особливостей її стилю,

Е. Андієвька у творах використовує безцінні метафори, поетичні образи, змішані барви кольорів, словосполучень і алітерацій.

То зараз ми з вами спробуємо віднайти у творі художні засоби ,а саме:

• Епітети …….

Глибочезне провалля, кволий дідусь, коротесеньке слово, свіже повітря, вельмишановна брама

• Метафори……

Харчуються власним “Я”, здолали немощі, внутрішні підпори тримали мене, брама випустила на волю.

• Звертання …….

Вельмишановна брамо, хлопчику, дідусю

• Гіпербола …….

Хлопчик підняв дідуся; замість дідуся мішок за плечима.

10. Гра “Вилучи зайве” звернемо увагу на образи головних героїв.

На слайді записані риси характеру дідуся і хлопчика. Необхідно відшукати потрібні, вилучити непотрібні якості (Якщо правильно, діти встають або хлопають, невірно – махають головою з одного боку в інший)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Де народилася Емма Андієвська?

А) Харкові

Б) Донецьку

В) Берліні

2. Емма Андієвська:

А) поет

Б) прозаїк

В) художник

3. Прозовий повчальний алегоричний твір про людське життя:

А) притча

Б) казка

В) байка

4. Чим у казці харчувалися яяни?

А) їжею

Б) нічим

В) власним “я”

5. Головна думка “Казки про яян”

А) людина має поважати тільки себе

Б) гуртом не можна подолати всі труднощі

В) людина має не лише себе поважати, а й оточуючих

6. Які моральні цінності роблять людину щасливою?

А) доброта

Б) чесність

В) турбота про інших

VI. Підсумок уроку (Звернення до епіграфу)

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VIII. Домашнє завдання: намалювати ілюстрації до казки (за вибором учнів); написати продовження твору (за вибором учнів).
IX.Рефлексія

1. Що вдалося нам сьогодні на уроці?

2. Чим запам'ятається ця зустріч?

3. Хто дізнався нове для себе?

Робота в парах: розігрування діалогів.

• Я потрапив у місто яян.(1-ша група)

Робота в парах: розігрування діалогів.

• Я не хочу бути яянином. (2-га група)

1993, папір, гуаш

Емма Андієвська 
Пара

1993, папір, гуаш

Емма Андієвська

Мати і дитина

(Народилась 19.03.1931 р.)

КАЗКА ПРО ЯЯН

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.

Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою серед купи каміння, й запитав, що це за місто, хто його мешканці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без їжі. Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Врешті вже зовсім зневірившись, що хтось дасть йому тут бодай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі, й повторив своє запитання.

— Тут живуть самі яяни, — відповів нарешті старий. — Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань іншої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, направити яку мені бракує сил.

— Я вам охоче допоможу, — радісно вигукнув пастушок, — аби тільки трохи щось попоїсти.

— Яянинові годі допомогти, — скрушно мовив дідок. — Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще.

— Але ж людина мусить їсти, аби втриматися при житті!

— Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам’ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов’язки юнги, я випав за борт і опинився у цьому місті.

— Але я зовсім не хочу ставати яянином!

— За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і починай будувати свою вежу.

— Невже з цього міста немає виходу?

— Ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидів біля каміння цієї вежі, котру я оце марно будую. Він повідав мені, що місто має сім брам і з кожної можна вийти, хоча досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх насельників не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами.

— Яке ж це слово?

— Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке «ти». Але коли хтось із яян, — а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, — отож коли хтось із яян пробує вимовити «ти», в устах яянина це чомусь завжди обертається на «я», і тому брами не відчиняються.

— Я спробую, — мовив пастушок. — Ходімо разом, бо я тобі дуже вдячний на пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе.

— Я вже застарий, і ноги вже не тримають мене.

— Я візьму тебе на плечі, і ми разом подамося далі.

— Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця.

— Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, — мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промовив: — Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.

І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.

— Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! — вигукнув козопас й торкнувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир наповнений самоцвітами.