Конспект позакласного заходу "Чай- наш друг " (КТС)

Сценарій інтегрованого заходу КТС

Чай –наш друг

(Учні готують повідомлення про історію Китаю, Японії, Індії, Кореї, Малайзії, Таїланду, Росії, Англії, Америки, Голландії, Франції.

А також костюми відповідної країни, готують повідомлення про історію вживання чаю та проведення чайних церемоній в різних країнах світу)

" Чай освіжає тіло, зміцнює дух,

пом'якшує серце, будить думки,

пом'якшує серце,

будить думки, проганяє лінощі".

Східний філософ і лікар Ібн Сіна

Мета заходу: ознайомити учнів з цікавими фактами з історії чаю, його види, чайний етикет,чайні церемонії народів світу; навчити правилам приготування чаю; пояснити правила етикету народів світу; навчити дітей аналізувати, порівнювати явища; використовувати набуті знання в житті; вчити дітей розрізняти корисну та некорисну їжу та напої; збагачувати життєвий досвід учнів; виховувати толерантність, повагу до культури, традицій народів світу.

Обладнання: самовар, ікебана, чай, чашки, чайник, чаї різних сортів, молоко, горіхи, лимони, східні солодощі, мультимедійна презентація, музика народів світу.

Вчитель Це еліксир молодості та безсмертя, чарівний нектар Раю, за нього розраховувались золотом і хутром, напій номер один для 2,5 млрд. людей, у давнину шукачі молодості та вічного життя вважали цей напій необхідним для забезпечення безсмертя, це напій бадьорості, який і в спеку, і в холод допомагає людині…

Що це за чудодійний напій? Суміш з квітів та листя, заварив - й він готовий!

То це чай! Дійсно! Прийшов він до нас крізь століття, схожий на напій райський, приїхав він до нас здалеку!

Існує легенда про прекрасну дівчину, яка так полюбила юнака, що пожертвувала своїми повіками, щоб прогнати сон і всю ніч дивилась на свого милого. Та дівчина померла від горя, а на місці її смерті виріс кущ, листки якого нагадують повіки. Відвар з листя цього куща відганяє сон, підвищує працездатність. Це - чай.

Це маленьке слово увібрало в себе смисл легенд й наукових праць, думок народу й державних документів. Історичне життя чаю регламентували імператори й священики, лікарі й гурмани, поети й торговці, уряди й контрабандисти.

(Оголошення теми та мети заходу )

Цінність чаю була настільки очевидною й безсумнівною, що люди розповідали про нього масу легенд. Дійсно, поява чаю оповита легендами.

За одній з них, відкриття цього напою належить прославленому імператору Шень Нуну- Божественному Землеробцю, якого вважають богом – покровителем медицини, фармакології, богу рослин. Саме він винайшов плуг, іригацію для свого народу, а його дружина – ткацтво та обробку льону.

Учень –китайський монах (у супроводі китайської народної музики)

Одного разу, прогулюючись своїми безкрайніми володіннями, довго блукав він серед неприступних гірських вершин. Змучившись від спраги, присів біля невисокого деревця, листя якого мали чудовий аромат. Раптом подув сильний вітер, і з гілки деревця зірвався молодий листочок, який повільно опустився прямо до чаши з чистою джерельною водою. Скуштувавши цей настій, імператор був захоплений його ніжно- зеленим кольором, дивним смаком й незвичним ароматом. Зробивши кілька ковтків, він одразу відчув прилив сил.

В давній легенді також розповідається, що імператор Шень Нун мав тіло з прозорого нефриту, тому можна було бачити крізь шкіру всі внутрішні процеси. Він рішуче використовував цю свою особливість прозорого тіла, бо це давало можливість досліджувати різні рослини. Одного разу за день Шень –Нун скуштував 100 трав, з них 72 отруйні, впав під дерево й знепритомнів. В цей момент з листа якогось дерева скотилась крапля роси, яка потрапивши йому до рота, повернула чоловіка до життя. Він зацікавився цією рослиною, яка виявилась чайним деревом. Зробив висновок, що чай може виводити з організму отруту.

Учитель

Китайські вчені вважають, що Шень –Нун є образом первісних людей епохи неоліта. А це означає, що історія чаю нараховує вже біля 5-6 тисячоліть. У Китаї п'ють чай для покращення здоров'я та задоволення в же протягом 5 тисячоліть. Відкриття чаю орієнтовно відносять до 2737 р. до Різдва Христового. Ніхто не знає, що притягувало китайців до блискучих зелених листочків рослини Camellia sinensis . Історія походження чаю затьмарена легендами, з яких найбільш відомою є легенда про імператора Шень- Нунга.

З моменту відкриття чай в основному використовувався для алтарних жертвоприношень – «імператорський чай». За легендою в певний місячний день 12 юних дівчат переставали підстригати нігті. В певний час вони виходили збирати чай. Кожна дівчина зривала по 30 бруньок однакового розміру, не торкаючись їх подушечками пальців. Потім зібране листя промивали 12 разів, перемішуючи руками, й запаювали в срібний сосуд. Над ним імператор проводив деякі магічні дії. Такий чай використовувався для ритуалів как данина пращурам.

Чайний напій згадується в китайських рукописах, які відносяться до 2700 року до н.е. Але вирощувати чай почали тільки в 4 ст. н.е. Перші посадки чаю здійснили монахи –буддисти, чай увійшов в культуру буддійських монастирів. З розповсюдженням буддизму в 9 ст. культура чаю з’явилась в Японії й Кореї. В 14 ст. чайний напій потрапив до Європи двома шляхами: з Північного Китаю через Сибір в Європейську Росію та з Південного Китаю в Англію. Ось чому в Росії існує північнокитайська назва «чай», тоді як в Англії й Європі – південнокитайська назва «ті» (Теа).

Учень- китайський монах (у супроводі китайської народної музики)

Жив колись у Китаї мудрий монах Даррама. Цілі дні він проводив у молитвах й роздумах. Одного разу монах побачив уві сні Будду й , вражений побаченим, дав обітницю молитися, не закриваючи очі, дні й ночі. Якось він не витримав, повіки непомітно зімкнулись й монах заснув. Прокинувся Даррама у жаху: він порушив обіцянку, яку дав самому Богові. Але винні в усьому його повіки - саме вони закрились й викликали сон. І Даррама відрізав свої повіки й кинув їх на землю. А навесні в тому самому місці, де упали повіки монаха, виріс зелений кущ чаю, листя якого мали чарівну силу: вони прогоняли сон.

За легендами китайський імператор Кієн- Лонг видав особливий наказ, за яким на усіх фарфорових чашках написали його поеми про чай. Монахи вважали його священним напоєм, лікарі – лікувальним засобом аж до VІ ст.

Учень- китайський монах (у супроводі індійської народної музики)

Індійська легенда приписує винайдення чаю буддійському монаху Бодхідхармі. Після семирічного періоду безсонних роздумів він відчував втому та прагнув бадьорості. У відчаї він розжував декілька листочків з найближчого дерева і зразу ж відчув полегшення.

Тепер Індія є одним з найбільших виробників чаю, хоча до дев'ятнадцятого століття ніякими рекордами з вживання чаю Індія не була відома. Експеримент Бодхідхарми з жування чайного листа також не знайшов поширення. До приходу англійців жителі Індії з чаєм не були знайомі. Чай потрапив до Індії з Китаю. Це був червоний чай, але, вирісши на місцевому ґрунті, мав зовсім інший смак й був набагато міцніший за китайський. Саме індійці, які полюбляють солодке, почали додавати до чаю цукор, молоко, імбир, м’яту, мускатний горіх, та інші солодощі.

Учень- японський монах (у супроводі японської народної музики)

А японський міф про медитуючого буддійського монаха Бодхідхарму описує, як він опустив свій втомлений погляд у землю від краху своїх сподівань на бадьорість. І кущі чаю виросли у тих місцях, куди дивився монах. Листя цих кущів чудотворно вилікували його втому.

Японія не є батьківщиною чаю, тому цей міф, принаймні, пояснює раптову появу чаю на японських островах. Реальність не така яскрава: на початку дев'ятнадцятого століття далекоглядний японський монах Денгіо Даіші (Dengyo Daishi) привіз насіння чаю з Китаю.

У часи правління династії Мінґ (1468 – 1644 рр.) у Китаї почали заливати чайні листочки киплячою водою. Традиційний китайський винний глечик з кришкою поступово трансформувався у заварний чайник.

Чай досяг Європи на початку сімнадцятого століття. Незважаючи на його лікувальні властивості, європейці віддали перевагу ароматній каві. Чай став популярним лише серед декількох аристократичних родів.

Учень- джентльмен (у супроводі англійської народної музики)

На початку сімнадцятого століття німецькі та голландські торговці були першими, хто привіз китайський чай в Європу. Португальці везли його з китайського морського порту Макао, а голландці доставили його до Європи через Індонезію.

Дивний напій, що прибув у суміші вантажів з шовком та спеціями, не користувався попитом. Європейці скуштували його, але віддали перевагу каві. Визнання чаю в Англії чекало аж до 1652 року, коли англійці самі почали торгувати чаєм.

Учитель біології

Вічнозелений чагарник або невелике дерево з сімейства чайних, з відстоять гілками, шкірястими, еліптичними, зубчастими по краю листям, з білими пухнастими квітками з жовтуватим або злегка рожевим відтінком, сидячими поодинці або по 2-4 в пазухах листків. Плід - трехстворчатая коробочка з блискучими округлими насінням, більше 1 см в діаметрі. Цвіте в серпні-листопаді, плоди дозрівають в листопаді-грудні.

Чай обробляється в Грузії, Азербайджані і Краснодарському краї.

Лікарські сировиною є листя. У листі міститься до 35% дубильних речовин, алкалоїди кофеїн (2-5%), теофілін, теобромін і ін флавоноїди, ефірна олія, ферменти, вітаміни С, В1; К, Р і PP. Для приготування чаю збирають молоді верхівки пагонів (Фліш), на яких розташовано не більше трьох молодих листків. Листя розстилають на полицях і піддають зав'яленню, в результаті вони стають м'якими.

Потім листя скручують і в такому вигляді в них продовжується процес ферментації, що веде до значних змін у їхній хімічний склад. У цей період чай добре поглинає пахучі речовини і його часто піддають ароматизації. До кінця бродіння листи здобувають специфічний чайний аромат і мідно-червоне забарвлення. Після подальшої сушки гарячим повітрям у спецсушілках вони чорніють. У такому вигляді чай надходить на чаєрозважувальна фабрики.

У Середній Азії широко вживається зелений чай. Для його приготування йдуть також молоді листки, але зазнали ферментації. Сушать їх відразу ж після збору. Зелений чай менш ароматічен, але фізіологічно активніший. Спресовані плитки чорного або зеленого («цегляного») чаю готують із чайного відсіву або збираються восени грубих листя.

Частина листя і гілок чайного куща, зрізаних при догляді за рослинами на плантаціях, а також чайний пил, що залишається на чаєрозважувальних фабриках, служать основним джерелом промислового отримання кофеїну в країні. Завдяки своїй фізіологічній дії ця речовина займає чільне місце в арсеналі лікувальних засобів. Кофеїн збуджує кору головного мозку, посилює рефлекторну діяльність, робить частішим і поглиблює дихання, посилює діяльність серця, підвищує знижений кров'яний тиск, розширює судини головного мозку, серця і нирок, збільшує сечовиділення, секрецію шлункового соку.

Фармацевтична промисловість випускає препарати алкалоїду кофеїну і його з'єднання з ін речовиною - кофеїн-бензоат натрію в різних лікарських формах. Препарати кофеїну застосовують для стимуляції розумової та фізичної працездатності, при отруєннях, недостатності серцево-судинної діяльності, мігрені, пов'язаної зі спазмом судин. Кофеїн - сильнодіючий збудливий засіб, і його не можна застосовувати при підвищеній збудливості, безсонні, органічних захворюваннях серцево-судинної системи, атеросклерозі і гіпертонії.

Гарячий водний настій чаю - повсюдно вживається напій. При вживанні чаю на організм людини надає дію весь комплекс містяться в ньому речовин. Однак стимулюючі властивості напою обумовлені головним чином кофеїном, який при наполягання дуже легко переходить в розчин. У гарячий настій переходить значна частина та ін фізіологічно активних речовин чаю, в тому числі і вітаміни. Колір і терпкий смак настою надають таніни, аромат - ефірні масла.

Різні сорти чаю містять різні кількості кофеїну, танінів, ароматичних і ін речовин. В індійському чаї кофеїну, таніну і екстрактивних речовин більше, ніж в інших, тому він дає більш густий настій і сильніше тонізує організм. З вітчизняних сортів близький до нього краснодарський чай.

Чай широко використовується в медицині. Міцний чай рекомендується давати в порядку надання першої допомоги при отруєннях, що викликають пригнічення центральної нервової системи, ослаблення серцевої діяльності та дихання. Завдяки високому вмісту танінів чай ​​надає терпку дію і покращує травлення. Його слід пити при гострих проносах і ін розладах кишечника або його діяльності.

Зелений чай має антимікробні властивості, показаний також при колітах, ентероколітах і диспепсії.

Міцний чайний настій використовується для запобігання від надмірного загару. Для цього перед виходом на сонце слід вмиватися чаєм і протирати відкриті частини тіла. Компреси з міцного чаю знімають біль і жар при сонячних опіках.

Учень- китайський монах задає загадки

Є цейлонський, є зелений

Є квітковий - вибирай!

Хоч гарячий, хоч холодний

З насолодою пий ..

Засвистів «начальник»,

На плиті наш чайник:

«А ну, вимикай, І готуй всім ... ».

Якщо до нас приходять гості

Я беру його за хвостик.

кіпяточком наливаю,

з головою занурюється.

Користь від нього велика.

Це що? Пакетик..

З молоком, лимоном, медом,

З тортом, або будербродом,

Іди швидше друзів зустрічай

Наливай усім смачний ....

За столом ти не сумуй,

З тортом пий гарячий ...

Учень- китайський монах (у супроводі китайської народної музики)

Але саме Китай –батьківщина чаю. Там йому дали гарні назви –«Чорний дракон», «Срібні голочки», «Вії красуні». В залежності від обробки чаю, він стає чорним, зеленим або червоним.

В Японії чай з’явився через 1ооо років. Улюблений напій японців –зелений і жовтий чай, краще з грейпфрутом. Спочатку він був тільки лікарським засобом, потім став повсякденним напоєм. Найкращий сорт чаю «Перлинова роса»

Учень- англійський джентльмен (у супроводі англійської народної музики)

Ми з Великобританії. 
Звикли пити чай по годинах - і ні хвилиною пізніше! 
Молоко ми закип’ятили, 
Чаю до нього вже долили.
До чаю кекси, мармелад,
хтось буде радий торту.

В Англію чай вперше потрапив у середині 17 ст. Англійська східно- індійська торгова компанія подарувала його королю Чарльзу ІІ в 1664 році.

Дружина короля, королева Катерина, зробила чай офіційним двірським напоєм.

Саме звідси бере свій початок дивна британська традиція наливати спочатку в чашку молоко, потім уже чай. Вишукані фарфорові чашки, в яких подавали чай при дворі королеви Катерини, здавались такими тонкими та крихкими, що їх боялись зіпсувати гарячим чаєм. Тому спочатку в чашку наливали молоко кімнатної температури, а потім вже гарячий чай.

Щодня, о 5- й годині в Англії відбувається традиційне національне чаювання. Воно з’явилось завдяки герцогині Анні Бедфордській. Вона встигала страшенно зголодніти між ланчем та обідом, який подавали не раніше 08: 30- 09:00 годині вечора. Тоді Анна наказала сервірувати для неї чай з хлібом, маслом, кексами й печивом. Пізніше ця традиція ввійшла в моду серед привілейованого класу й стала частиною вікторіанської Британії.

У XІІІ ст. про «напій бадьорості» писав відомий мандрівник Марко Поло. Першими з європейців завезли чай до своєї країни португальці в 1517 році. Потім голландці – в 1610році.

Спочатку Китай був єдиним виробником чаю. Й секрет його ретельно оберігався. Але один англієць зумів вкрасти насіння чаю, дізнався про таємницю його складної обробки. Завдяки цій, майже детективній історії, європейці змогли розводити чай в своїх колоніях.

З 19 ст. чай почали розводити в англійських колоніях : Індонезії, Індії й Цейлоні.

Учень- китайський монах

Історія чаю в Голландії (у супроводі голландської народної музики)

Незважаючи на те що першими про чай дізналися жителі Венеції, істинними основоположниками європейської чайної традиції вважаються голландці, португальці та англійці. У західну Європу чай вперше привезений португальцями в 1517 році, а в 1610 голландцями.

Учень- німець (у супроводі німецької народної музики)

Історія чаю в Німеччині

Німеччину, як і багато інших країн, з чаєм познайомили голландці. Перші письмові згадки німців про чай відносяться до середини XVII століття, адже саме в цей час чай з'являється на прилавках аптек і пропагується як екзотичне лікарський засіб. Благородний напій тоді називали панацеєю: «Чай може допомогти людині, він додасть йому сил і подарує нове життя».

Учень- американець

Історія чаю в Америці (у супроводі англійської народної музики)

США невипадково називають «нацією, народжену чаєм». У середині XVII ст. голландці сприяли поширенню чайної традиції у своїй колонії в Новому Амстердамі (сучасний Нью-Йорк).

Учень- росіянин (у супроводі російської народної музики)

У Росії чайний напій вживається з 1638 р., коли монгольський Алтин-хан надіслав у подарунок цареві Михайлу Федоровичу 4 пуди чайного листа. 
Перша торговельна угода між Росією і Китаєм укладено в 1679 р., коли російському послу Головіну вдалося схилити Пекінський двір до пропуску російських караванів.
Щорічно відправлялися в Китай значні купецькі каравани, навантажені переважно дорогоцінними сибірськими хутрами, а також різного роду дрібними ввезеними товарами, що отримуються через Архангельськ. З Китаю каравани поверталися з чаєм (у великих глечиках) і з шовковою тканиною.

Учень- китайський монах

Про цей напій були навіть придумані російським народом прислів'я і приказки:

Если хворь с кем приключится – чаем можно полечиться.
Чай всех снадобий полезней, помогает от болезней.
Чай в жару нас освежает, а в морозы согревает,
И сонливость переборет и с усталостью поспорит.
Сокрушит любой недуг,
Чай здоровью – лучший друг!
Выпей чайку — забудешь тоску. 

Пей чай – удовольствие получай.

Пей чай, не вдавайся в печаль.

За чаем не скучаем — по семь чашек выпиваем. 

Чай не пить, так на свете не жить.

Чай пить — не дрова рубить. 

Чай пьешь – до ста лет проживешь

Где есть чай, там и под елью рай. 

В хорошей посуде и чай вкуснее. 

Выпьешь чаю – прибавятся силы. 

Выпивая чашку чая,
я обычно не скучаю...
Потому что никогда
Я не пью его одна 

Учень- китайський монах

У 1727г. заключили Буринський договір, який відкривав нові перспективи торгівлв двох країн. Для торгових операцій з Китаєм були обрані два прикордонних пункти: Цурухайта и Кяхта.

Наприкінці XIX ст. чай почали пити з високих стаканів зі срібними підстаканниками, таким чином насолоджуючись не тільки смаком, ароматом, а й кольором напою.

Тільки в Росії виникла традиція заварювання чаю більш міцного, ніж його п’ють – заварки, з наступним її розбавленням окропом. Наприкінці XIX ст. знайомляться також з цейлонськими та індійськими чаями, але продовжують пити китайські.

З початку ХХ ст. ведуться активні експерименти з вирощування чаю на території царської Росії й СРСР, в результаті приблизно у 1960- х роках на столах з’являються азербайджанські, грузинські й краснодарські чаї. Але китайський чай все одн6о вважається найкращим.

Учитель ( задає чайні загадки)
На голове – пуговица, одна рука – и та на спине. (Чайник)

Стоит толстячок, подбоченивши бочок,

Шипит и кипит, всем чай пить велит(самовар)

З 17 ст. чаювання стало модним в будинках заможних громадян –дворян та купців Росії. Тоді ж з’являється й самовар.

Учень- росіянин (сценка)

Иван Иваныч Самовар

Иван Иваныч Самовар
Был пузатый самовар,
Трехведёрный самовар.

В нем качался кипяток,
Пыхал паром кипяток,
Разъярённый кипяток;

Лился в чашку через кран,
Через дырку прямо в кран,
Прямо в чашку через кран.

Утром рано подошел,
К самовару подошел,
Дядя Петя подошел.

Дядя Петя говорит:
«Дай-ка выпью, говорит,
Выпью чаю», говорит.

К самовару подошла,
Тетя Катя подошла,
Со стаканом подошла.

Тетя Катя говорит:
«Я, конечно, говорит,
Выпью тоже», говорит.

Вот и дедушка пришел,
Очень старенький пришел,
В туфлях дедушка пришел.

Он зевнул и говорит:
«Выпить разве, говорит,
Чаю разве», говорит.

Вот и бабушка пришла,
Очень старая пришла,
Даже с палочкой пришла.

И подумав говорит:
«Что-ли, выпить, говорит,
Что-ли, чаю», говорит.

Вдруг девчонка прибежала,
К самовару прибежала —
Это внучка прибежала.

«Наливайте!— говорит,
Чашку чая, говорит,
Мне послаще», говорит.

Тут и Жучка прибежала,
С кошкой Муркой прибежала,
К самовару прибежала,

Чтоб им дали с молоком,
Кипяточку с молоком,
С кипяченым молоком.

Вдруг Сережа приходил,
Всех он позже приходил,
Неумытый приходил.

«Подавайте!— говорит,
Чашку чая, говорит,
Мне побольше», говорит.

Наклоняли, наклоняли,
Наклоняли самовар,
Но оттуда выбивался
Только пар, пар, пар.

Наклоняли самовар,
Будто шкап, шкап, шкап,
Но оттуда выходило
Только кап, кап, кап.

Самовар Иван Иваныч!
На столе Иван Иваныч!
Золотой Иван Иваныч!

Кипяточку не дает,
Опоздавшим не дает,
Лежебокам не дает.

Автор: Даниил Хармс

Учень- росіянин

У Франції чай з’явився в 1636 році. Але найміцніше облаштувався в Англії. Спочатку не знали, що з ним робити. На одному прийомі з листя чаю зробили … салат!

А в Росії відбувся не менш цікавий …
(сценка )
Слуга

«Раз прислал мне барин чаю,
И велел его сварить.
А я отроду не знаю,
Как проклятый чай варить.

Взял я всё на скору руку,
Чай весь высыпал в горшок.
На приправку перцу, луку
И петрушки корешок.

На огонь его поставил,
Всё лучиночкой мешал.
Потом мучкою заправил,
И начало чай принял.

Чай мой вышел – объеденье.
Раза два прокипятил,
И вдобавок в наслажденье
Сверху маслица подлил.

"Чай готов! Извольте кушать!" -
Снял я с барина пальто.
Барин

"Молодец! Коли послушал! -
И хвалю тебя за то!"

"Если будешь аккуратно
Ты всегда так выполнять,
То на праздничек, понятно,
Подарю рублишек пять".
Слуга

Пять рублей - ведь денег много...,
С ними можно погулять
И Окулька-недотрога
Меня будет уважать!..

Слышу, барин расходился,
Меня в горницу позвал,
В волоса мои вцепился,
И таскал меня, таскал.
Барин
"Ты чего же образина?
Ты чего же наварил?
Ах ты, Пешка, ты - дубина!
Чтобы шут тебя схватил!"
Слуга
Долго думал, удивлялся,
Что же мог я натворить?
А потом, уж догадался!!!
Что забыл я, п о с о л и т ь!

Учень – таїландець (у супроводі таїландської народної музики)

В Малайзії і Таїланді чай п'ють на китайський манер, але з-за західного впливу можуть додавати в напій цукор, молоко або лимон. Найхарактерніша особливість малазійського чаювання полягає в тому, що місцевий чайник забезпечений дуже вузьким носиком.
Коли чай наливають у чашку, то чайник піднімають все вище і вище, щоб отримати довгу цівку. Це називається «розтяганням чаю». В результаті в чашці утворюються бульбашки, що насичують напій киснем і додають йому більш м'який смак.

Тайський чай, також відомий як тайський холодний чай або «Ча-єна» - міцно заварений червоний чай з додаванням анісу червоно-жовтої фарби, іноді інших спецій, підсолоджений цукром і згущеним або цільним молоком і охолоджений льодом.
Молоко додається в чай перед самим вживанням. У Таїланді цей чай подають у традиційному високому стакані, а на винос продають у прозорому поліетиленовому пакеті з льодом.

У різних місцях Таїланду чай готують по- різному. Він пропонується як в холодному, так і в гарячому вигляді. Але, як правило, будь-який з запропонованих варіантів тайського чаю незвичний для європейців своєю незвичайною приторностью. Жителі Таїланду - незвичайні ласуни. Вони дуже люблять цукор, до того ж часто додають до нього згущене молоко, що з незвички робить вживання цього тайського чайного напою просто неможливим

Досить популярний в Таїланді також незвичайний "синій чай - напій з бутонів орхідеї кліторія (або метеликові горошку). Чаєм по суті він не є, оскільки не виготовлений з листя і бруньок Thea (Camellia) sinensis. Популярність синього чаю обумовлена, мабуть, більшою мірою незвичайним яскраво синім кольором готового напою, хоча вважається, що синій чай покращує зір, стан шкіри і структури волосся.

В цілому, в Таїланді і Малайзії дуже популярні квіткові напої, наприклад, каркаде (чай з квіток гибискуса), всілякі комбінації міцного чорного (червоного) чаю з квітами хризантеми, різними спеціями і обов'язково молоком і цукром. 
У деяких випадках для додання гарного зовнішнього вигляду тайський чай додають барвники червоного або оранжевого кольору. В Таїланді і Малайзії, на відміну від Китаю, не прийнято чинно і розмірено пити чай, тому до чаю зазвичай подають трубочку для швидкого і комфортного чаювання "на ходу".

Учень- індус (у супроводі індіійської народної музики)

Абсолютно незалежно від Заходу, в Індії отримав поширення чай з льодом, лимоном і цукром. Його готують наступним чином: на 300-350 мл води кладуть три чайні ложки чаю, який заварюють звичайним способом протягом п'яти хвилин і охолоджують. Потім спеціальний стакан місткістю півлітра наповнюють кількома кубиками льоду, заливають в нього весь охолоджений чай, додають цукор і пів-лимона, нарізаного часточками. Чай п'ють цей надзвичайно маленькими ковтками. Існує і інша пропорція замороженого чаю: чайна ложка сухого чаю на кожні 150-180 мл посудини для пиття. В цьому випадку виходить більш заморожений чай.

У деяких регіонах Індії чай варять (саме варять) в киплячій воді, потім у нього додають буйволіноє молоко, після чого п'ють з цукром, попередньо проціджуючи. З молоком готують чай і марахти (одна з народностей Індії) - тільки вони обходяться зовсім без води - чай кип'ятиться в молоці 1-2 хвилини, теж проціджують і п'ється з цукром.

Сьогодні ведучий в світі виробник і другий за величиною (після Цейлону) експортер чаю, Індія також є і найбільшим споживачем чаю. Чай особливо популярний на півночі Індії, в той час як на півдні віддають перевагу каві. Крихітні чайні ларьки розкидані вздовж тротуарів і зустрічаються тут і там у північних містах. Там на протязі усього дня чайвали (або продавці чаю) обслуговують, сидячи на низьких лавочках клієнтів.

Учень –китайський монах про чайну церемонію (у супроводі музики для чайної церемонії , демонструється та пояснюється кожний крок учня, який заварює чай)

Кожен крок китайської чайної церемонії має свій сенс, пояснення та історію. Традиційно вона починається з того, що кожен учасник знайомиться з чайним листом: розглядає його, вдихає аромат. Потім чай поміщають в чайник, заливають його киплячою водою. Не можна, щоб чай настоювався занадто довго: «свіжий чай подібний бальзаму; чай, залишений на ніч, подібний до змії». Менше, ніж через хвилину чай зливається і розливається по чашках, які передаються учасникам церемонії, для того, щоб вони спочатку відчули його запах, і потім насолодилися смаком.

Обов'язково вдихнути аромат, який залишився в порожній чашці. Ви здивуєтеся, як багато аромату залишається в чашці, з якої вже випитий чай. Смак чаю дуже сильно відрізняється від його запаху. Коли випитий чай першого кола, чайник знову заливається окропом. Кожен чайник чаю використовується від 3 до 6 кіл, в залежності від самого чаю і смаків подає.

Справжній цінитель чаю завжди приділяє велику увагу всьому, що супроводжує чайну церемонію та наповнює його певним змістом: якість чаю і води, чайним аксесуарів (зовнішньому вигляду чайника, чашок та ін), кожному елементу чайної процедури: прелюдії, оточенню, природним ландшафтам.
Про чай і чайної церемонії в Китаї розповідають дійшли до наших днів трактати, а також твори древніх поетів, які присвятили чудового напою натхненні оди і балади, оспівували його дивовижні якості в піснях і віршах. Найбільш відомі вірші китайського поета епохи Тан Лу Туна: Лю Тун, китайський поет VIII століття. «Сім чашок чаю».
Учень –китайський монах

Первая чаша слегка увлажнила горло и губы;
Вторая вывела меня из одиночества;
Третья удалила скуку из моего ума,
Обостряя вдохновение, полученное из всех книг, которые я прочитал.
Четвертая чаша вызвала легкую испарину,
Рассеивая через поры все неприятности по службе.
Пятая — прочистила каждую частичку моего естества.
Шестая сделала меня подобным бессмертным.
Седьмая, это предел того, что я смог выпить…
Где те острова, на которых живут Бессмертные,
Я тоже хочу им стать…

або

Перша чаша злегка увлажнила горло і губи;
Друга вивела мене із самотності;
Третя видалила нудьгу з мого розуму,
Загострюючи натхнення, отримане з усіх книг, які я прочитав.
Четверта чаша викликала легку піт,
Розсіюючи через пори всі неприємності по службі.
П'ята - прочистила кожну частинку мого єства.
Шоста зробила мене таким безсмертним.
Сьома, це межа того, що я зміг випити...
Де ті острови, на яких живуть Безсмертні,
Я теж хочу ним стати...

Чайна церемонія - це своєрідна медитація. Чайний майстер під час чайної церемонії повинен зберігати високий рівень усвідомленості. Гості також повинні налаштовуватися на певні переживання чайного дійства. Якщо хтось з гостей ігнорує чайну церемонію, не відчуває загального настрою, то чари чайної церемонії зникає. Під час чайної церемонії приділяють велику увагу своїм внутрішнім відчуттям і переживанням. Починають з того, що намагаються, як можна повніше відчути аромат і смак чаю, милуються чайної посудом. Чай здатний викликати різні асоціації, занурювати в минуле, викликати мрії про майбутнє. Чим уважніше і усвідомлює людина, тим більше приємних вражень він може отримати від чайної церемонії.

На початку чайної церемонії знайомляться з чаєм. Чайні листя насипають у коробочку і передають по колу. Кожен учасник чайної церемонії вдихає аромат чаю, знайомлячись з ним. Зазвичай робиться три вдиху. Видихається повітря на чайне листя, щоб вони зігрілися та їх аромат посилився.
Чашечки для чаювання використовують маленькі 50 мл і менше. Чай зазвичай випивають за три, п'ять або сім маленьких ковтків, не поспішаючи, намагаючись відчути всі відтінки смаку чаю.

Представники кожної країни по черзі пригощають чаєм та солодощами певної країни гостей

Учень/ учениця про порядок вживання чаю. Спочатку п'ють зелений чай, без цукру і молока, потім подають мисочки з холодними закусками, звичайно це нарізані дрібними шматочками печінка, м'ясо, риба або овочі. Їдять китайці, не кваплячись і потроху, насолоджуючись процесом. Гостю в знак особливої уваги, вищої турботи і поваги прийнято підкладати в піалу частування своїми паличками. На закінчення трапези подається бульйон і знову чай, але в нього додають небагато олії. Саме такий склад і порядок вважається найбільш сприятливим для травлення.

Учень –японський монах
За багатовікову історію чайної церемонії устоялося і знайшло канонічні форми сім типів чаювань: 1) «Чайне дійство на світанку» (анацуки - але тядзи). 2) «Чайне дійство вранці» (аса-але тядзи). 3) «Чайне дійство опівдні» (сего-але тядзи). 4) «Чайне дійство вночі» (ебанаси-але тядзи). 5) «Чайне дійство з ласощами» (каси-але тядзи). 6) «Чайне дійство поза (певного) часу» (фудзі-але тядзи). 7) «Чайне дійство влаштовують для тих, хто прийшов після основного чаювання» (атоми-але тядзи).
Англійський джентльмен
Історія і культура англійської чаю наступна. Англійському чаю - три з половиною століття. Катаріна Браганська, дружина англійського короля Карла II - ввела традиції чаювання; Ганна VII, герцогиня Бедфордская - ввела «five o'clock tea» - післяобідній чай; Королева Вікторія - написала книгу «Чайні моралі» («Tea Moralities»), звеліла заснувати Ассамскую Чайну Компанію

Рецепти чаю по -англійськи

Англійський спосіб приготування чаю дуже популярний. Чай по-англійськи з приправами: 1 склянка завареного чаю 4 шматочки кориці 1 чайна ложка гвоздики 3 чайні ложки лимонної кірки В склянці завареного звичайним способом чаю кілька хвилин настояти корицю, гвоздику і терту лимонну кірку
Англія 
За традицією, започаткованою Ганною VII, до five o'clock tea подавали: хліб, масло, свіжі маленькі огірки і помідори, яйця, зварені круто, тости з корицею, мигдальне печиво, ячмінні коржі, джем, бісквіти, гарячі здобні булочки, пампушки, желе, солодкі й запашні тартинки. Закуски вибирали невеликого розміру, щоб можна було під час чаювання обійтися без приладів.

До класичної чайної церемонії подається традиційне рясне частування: тонкі трикутні або прямокутні сендвічі з відрізаними корочками: з вершковим маслом і огірком; з вершковим сиром і копченим лососем; з подрібненим вареним яйцем, крес-салатом і майонезом; з креветками і соусом.

Британці (населення Об'єднаного Королівства - близько 59 млн. чоловік) щодня випивають 165 млн. чашок чаю, при цьому 98% британців п'ють чай з молоком, але тільки 30% додають в чай цукор. На чай припадає 40% від всієї рідини, що випивається в Британії. З усього споживаного чаю 86% випивається будинку і 14% - поза домом.

«Чай п'єш - до ста років проживеш, »- так кажуть в Росії. До чаю подавали цукор-рафінад (пісок купували тільки для кухні-від нього чай ставав каламутним), бісквіт, сухарі "англійські", булочки, калачі і до них варення полуничне, суничне або малинове. На столі ставили срібний самовар, срібні ж чайник, ситечко, в цукорниці - щипчики, і, крім того, чайницу - "кришталеву в срібній оправі і при ній особливої форми ложечка, для накладання чаю.

Староруський ритуал чаювання такий. Повсюдне поширення чаю вже на початку XIX століття призвело до виникнення на Русі своєрідного і колоритного ритуалу чаювання. Так як чай в ті часи був недешевий, дуже важливо було, крім уміння заварити смачний чай, розлити його так, щоб кожен з присутніх на чаюванні отримав свою порцію чаю однаковою міцності, і плюс до цього господиня не допустила б великий витрати сухої заварки. Самовар ставився безпосередньо на чайний стіл або на невеликий столик, приставлений у торці столу.

Розливала чай тільки сама господиня, і тільки у разі крайньої необхідності це дійство довірялося старшою з дочок, що відповідало неписаним правилом - розливати чай повинна завжди одна й та ж людина, добре знайома з цією справою.

Пили чай з порцелянового посуду, обов'язково не доливаючи 1-2см від краю чашки, що вважалося гарним тоном. У міщанських і купецьких сім'ях було дозволено подавати чашки з гарячим чаєм на глибоких блюдцях, з яких його і пили вприкуску з цукром або варенням, тримаючи блюдце в долоні з особливим, показним шиком. Повні стакани з чаєм «до самого верху» подавалися в трактирах, де яке пило його простолюдді вважало має право вимагати на свою копійку, щоб склянки наповнювалися «всклянь», абсолютно повними.

Поет(читець)

сценка (поет за столом пише вірші)

На улице дождик и слякоть,

Не знаешь, о чем горевать.

И скучно, и хочется плакать,

И некуда силы девать.

Глухая тоска без причины

И дум неотвязный угар.

Давай-ка, наколем лучины,

Раздуем себе самовар!

Авось, хоть за чайным похмельем

Ворчливые речи мои

Затеплят случайным весельем

Сонливые очи твои.

За верность старинному чину!

За то, чтобы жить не спеша!

Авось, и распарит кручину

Хлебнувшая чаю душа!

А. Блок

Учень –китайський монах

Про чай та його різновиди китайці вигадали багато легенд. Ось одна з них.

Сценка

Легенда про зелений чай «Бі Ло Чунь»(«смарагдові спіралі весни»)

Як свідчить стара китайська легенда, чай Бі Ло Чунь отримав свою назву від імені дівчини Бі Ло, яка жила біля озера і мала голос такої чудової краси та чистоти, що навіть природа затихала, щоб послухати його.

Одного разу голос Бі Ло почув відважний воїн А Сян, який вирішив, що би не стало одружитися, на спокусниці. Але не знав А Сян, що таке ж бажання виникло і у дракона, який жив у горах поблизу. Сміливий А Сян вступив у бій з чудовиськом і переміг його, але й сам втратив багато сил, отримавши смертельне поранення.

Одного разу Бі Ло опинилася на тому місці, де проходив бій А Сяну з драконом, і побачила, що там ростуть чайні кущі. Вона зібрала чай, зробила з них цілющий відвар і напоїла ним чоловіка. О, чудо, А Сян поправився! Потім вони разом пішли до тих чайних кущів, викопали їх, посадили біля свого будинку і стали за ними доглядати. З тих пір чай Бі Ло Чунь росте в цій місцевості.

Учень –японець

З тих прадавніх часів чай визнається не тільки смачним, але і цілющим напоєм.

У японському середньовічному лікарському пораднику про чудових властивостях чаю говориться так: "Чаювання очищає кров, регулює роботу печінки і селезінки, знімає сонливість і млявість, оживляє м'язи тіла". Саме ці якості прославили чай як ідеальний напій для мандрівників, моряків, мисливців.
Не випадково чай був прийнятий на "озброєння" як обов'язковий продукт спочатку в англійській, а потім і в російській арміях. Худоба, яка їла листя чаю, краще себе почувала.

Збирають чай тільки жінки. Вважалося, що аромат жіночих рук не псує запах чаю. Для китайського імператора чай збирали тільки дівчата віком до 16 років.
Вивчаючи цілющі властивості чаю, вчені дізналися багато цікавого і корисного. Чай - прекрасний протиотруту при отруєнні організму стронцієм. Чай використовує в боротьбі з такою страшною хворобою, як рак шкіри і легенів.
Якщо регулярно пити чай, стаєш благодушним і миролюбним. Недарма дипломати воліють вести переговори за чашкою чаю.
У Китаї практично не зустрічається таке захворювання, як камені в жовчному міхурі, тому що там знають, що чай є "чистильником" організму, виводячи з нього шкідливі речовини.

Чайна церемонія по-російськи (чи то правда, чи то ні)
Здавна на Русі чай завжди шанували, і чашка його була окрасою будь-якої бесіди, зустрічі. Пили не поспішно, з почуттям. Розмови вели неквапливо, статечно. Застольні чаювання було з пишним самоваром, пряниками, ароматними вареннями. 
Чай пили вранці, опівдні і обов'язково в чотири години. 
В цей час в кожному будинку кипіли самовари. Чайні і трактири були повні, і життя на час завмирало. Пили його ввечері, пили, коли сумували, пили і від нічого робити, і "просто так". Пили з молоком, з лимоном, з варенням, а головне - із задоволенням, причому любили чай міцний, настояний і гарячий, щоб губи обпікав. Від рідкого чаю, делікатно відмовлялися і терпіти не могли пити його з чайника...
Якщо гість, хильнувши десяток склянок залишав склянку вбік, це не означало, що він напився: так він робив перепочинок. А от коли він, перекинувши склянку догори дном, клав на нього залишок цукру і дякував, це означало, що з чаюванням покінчено, і ніякі умовляння вже тут не допоможуть. Під час чаювання гість уважно стежив, як йому наливали чай. Якщо склянку наливали не доверху, він тут же просив долити ще, щоб «життя було повніше."

Дівчина-офіціантка демонструє (спільно з учителем обслуговуючої праці)

Правила етики щодо чаювання

Чайник треба нагріти, обдавши його окропом, а потім засипати заварку(1 ч.л. на кожну чашку + одну для чайника).Використання чайних пакетиків недоречне, це свідчить про поганий смак. На столі, крім чайника, повинні бути чашки, блюдця, молочник, сухарниця. Найкращими є чайники з класичного фарфору. Хазяйка, коли гості сіли за стіл, повинна сама налити настояний чай по чашкам й роздати, додаючи те, що кожен з них попрохав: цукор, молоко чи лимон.

Після цього вона повинна запропонувати солоні закуски, солодощі, торт, порізаний на шматочки, лимон порізаний без кісточок. На столі: навпроти кожного стільця повинна стояти десертна тарілка, праворуч від неї - виделка, ліворуч –серветка. Перед тарілкою треба положити чайну ложечку, праворуч від вилки чашку з блюдцем. Чай наливають в чашку з правої сторони, а солоні закуски й солодощі –з лівої.

На середину стола краще всього поставити плоску чашку зі свіжими квітами, найкраще світлого кольору з не дуже сильним ароматом.

Чайний этикет наступний

• На столі в центру кладуть цукерки в вазі або в коробці, у вазі чи на тарелці с салфеткой – печиво, фрукти – в вазі на високій ніжці;

• В вазочці на пирожковій тарілці з ложкой для раскладки подають варення,

• Прикрасою чайного столу є самовар. Він знаходиться зліва від хазяйки столу.

• Фарфоровий чайник із завареним чаєм й чашки ставлять коло самовара;

• Десертні блюда в креманці подають на пиріжковій тарілці, на яку кладуть десертну ложка – ручкою вправо. Чай подає хазяйка.

• Чашку ставлять на блюдце ручкой зліва, а чайну ложку кладуть справа. Чашку з блюдцем розміщують на столі справа від десертної тарілки, на яку гість може покласти тістечко, цукерки. Розкладають їх на тарілці десертною ложкою.

Учень –китайський монах

Для того, щоб отримати насолоду від чаювання необхідно врахувати температуру води, особливості окропу, час заварювання, вид, тип чаю та багато іншого. Недарма кажуть, що Схід –це тонка справа.

Різні види чаю вимагають різних температур. Як правило чорний чай повинен бути підготовлений з водою близько 95 градусів, білий, зелений і оолонг чаї повинні бути отримані з використанням води близько 90 градусів. Воду довести до кипіння, потім охолодити до належної температури. Трав'яні чаї заварюються при більш високій температурі.
Учень –китайський монах

Якість чаю.
Як правило, саме низька якість чаю в чайних пакетиках. Для найкращого чаю використовують тільки самі молоді, кращі листя і листкові бруньки, які збирають лише раз в році.

Час заварювання

Для кожного типу чаю, час заварювання різний, залежить від от особистих побажань. Як правило, білий та зелений чай повинні заварюватися протягом більш короткого періоду часу — приблизно від 2 до 4 хвилин.

Чорний чай заварюється дольше: от 4 до 6 хвилин . Чим довше вода буде збагачуватися чаєм, тим більше дубільних речовин звільниться, й можна буде відчути чай гірьковатим. Не варто судити чай за його кольором.

Учень- китайський монах

Про окріп для чаю
Давні китайські філософи-чаемани, розрізняли до 18 видів киплячої воды для чаю. Зараз користуються тільки деякими з них:
— «крабове око» (температура приблизно 80-85 градусів по Цельсію). Великі бульбашки повітря відриваються від дна чайника й піднимаються на поверхню води — це й є «крабове око». Така для заварювання білих и жовтих чаїв.
—  «рибне око» ( температура приблизно 85-90 градусів по Цельсію). Коли з дна чайника піднимаються маленькі бульбашки — це й є «рибне око». Така вода підходить для заварювання— зелених чаїв.

—  «нитки перлин » ( температура 87-92 градуів по Цельсію). Коли от дна чайника до поверхні тягнуться ниточки з маленьких бульбашок. Ця вода підходить для заварювання чорних ,червоних и бірюзових чаїв.

—  «шум вітру в соснах», а вже після нього, в чайнику можна спостерігати бурю.

Давні чає мани приділяли чимале значенння й вогню, на якому готується вода для чаю. Вогонь не повинен бути руйнівним ( яскравим, як півень), яким забирає энергію води. Він повинен нести розум й знання , бути спокійним и втихомиреним. Тобто вогонь не повинен бути сильним.

Для правильного заварювання чаю: мало знати температуру води, треба відчувати сам чай. Чим чайний лист світліше, тим вода повинна бути менш гарячою, чим насиченіше колір листа, тим насиченіше повинен бути прогрів чаю.

Види чаю

• F. (Flowery, «флавері», близький до квітів)— чай из листя, яке росте поряд з

брунькою нового листка, й бруньок , які мають сильний аромат.

• P. (Pekoe, «пе-ко», з золотими або срібними ворсинками)— чай из типсів й перших двох молодих чайних листків, які вкриті ворсинками.

• O. (Orange, «оранж», для принца Оранського) — чай из молодого цільного скрученого листя.

• S. (Sushong, Souchong, «сушонг», сорт чаю) — нижнє старе листя, яке надає чайному букету специфічний відтінок.

• CTC (Cut, tear & curl, різати-рвати-клубити) — гранульований чай.

• D. — (Dust, «даст», пил, порох) чайний пил. порох, крихта, яку застосовують для виробництва чаю низької якості в пакетиках.

Учень- китайський монах та всі учасники

А на Сході що за небо без Місяця, а життя без чайхани…Чай полюбляють пити всі.

(пригощають чаєм різних сортів)

За кольоровою гамою чаї поділяються на 5 основних типів: білий, зелений, жовтий, червоний й чорний.

Білі сорти чаю — неферментировані, в їхньому смаку відчувається весняна легкість и свіжість. Жовті — слабоферментировані, вони мають смак-мираж, тому що запам’ятати його неможливо. Зелений чай гіркуватий, але має солодкий післясмак, його добре пити влітку. Й червоні, й чорні за природою— теплі чаї, відмінно зігрівають в холодну зимову пору й в міжсезоння.

Червоні чаї — улуни — європейці помилково вважають чорними. Вони виробляються з соковитого чайного листя, який збирається восени. Улун щедро віддає свою силу людям — витримує до 10 заварок, й кожний раз в ньому можна відчути новий аромат.

Провідне місце у чайній промисловості й торгівлі займає чорний чай, який  більшисть вважають не тільки самим «типовим», але й найкращим. Серед чорних чаеїв особливою славою користується відомий сорт Пуер. Він єдиний з чаїв цінується не за свіжістю, а за віом.

Зелений чай  володіє найбільш активними профілактичними й лікувальними властивостями. Його чаїнки — оливково-зеленого кольору (темніше буває тілько у чайного листя нижчого сорту, пересушеного або застарілого). Настій зеленого чаю має золотисто-солом'яний або янтарно-жовтий відтінок, має своєрідний, приємний терпким смак, відрізняється більш тонким, ніж у чорного чаю, ароматом.

Жовтий чай виготовляється тільки із самих ніжних верхівок чайного куща (типсів). Він близький до зеленого за цінним біологічним властивостям - вмістом катехінів і вітамінів, однак відрізняється від нього більш інтенсивним бурштиново-жовтим кольором, м'яким і лише злегка терпким смаком і витонченим, ні з чим не порівнянним ароматом.

Цей чай володіє значним збудливим дією. Він добре ароматизується жасмином. Коли-то жовтий чай з його унікальним по м'якості тонкощі смаку і аромату букетом вважався «імператорським». Він був доступний лише сім'ї імператора, вищим сановникам і духовенству, експортувати його було заборонено.

Чаї червоного спектру, які є перехідними до чорного відтінку чаю, мають загальну назву «улуни» (від китайського «улун» - «чорний дракон»). Лист для виробництва «улунів» збирають в момент активного росту. Для них характерний яскраво-червоний настій, приємний, оригінальний, «пікантний» смак, чудовий пряний аромат. Знавці характеризують його словом «дивовижною». Червоний чай - чемпіон за вмістом ефірних масел, у ньому набагато більше катехінів і інших корисних речовин, ніж у чорному.
Потрібно знати, що отримати жовтий або червоний чай простим змішуванням зеленого і чорного неможливо.

Особливим різновидом є білий чай, який існує в межах всіх чотирьох видів. Це дуже рідкісний, винятковий за якістю чай, що складається цілком з тіпсів. Якщо тіпси для виготовлення білого чаю піддають процесу ферментації, то це відбувається лише в природних умовах не більше 5-7%. Його майже безбарвний настій поєднує в собі переваги всіх видів чаю: має дуже тонкий і легкий аромат, насичений і міцний (особливо при повторному заварюванні) смак, володіє широким спектром цілющих властивостей.

А в Росії , як втім, і в багатьох інших країнах, чаєм вважаються ще й гарячі напої, приготовлені з листя і стебел деяких рослин, так звані трав'яні чаї.
Дуже корисні такі трав'яні чаї: чай з пелюсток білої акації, чай з листя та листків глоду, чай з вересу, чай із звіробою, чай з квітів калини, чай з листя м'яти, чай з листя і квітів шипшини та ін.

Учень- корейський монах

На формування чайної церемонії в Кореї (так само, як у Японії) вплинули традиції Стародавнього Китаю.

Чай почав проникати в Країну ранкової свіжості (Корею) в VII - VIII століттях: насіння цієї рослини привозили з Китаю ченці-буддисти і мандрівники. Не відразу, але корейці все-таки розкрили секрети вирощування та збирання чаю і з часом стали повністю забезпечувати свої потреби в ньому. Чай так сподобався жителям Кореї, що вони почали обожнювати його, а в організації своїх чайних церемоній в усьому копіювали Китай.

Але слід зазначити, що зв'язок корейського чаювання з буддизмом була набагато більш тісною. Так, з чаю робилися коржі, а потім розкладалися перед статуями Будди і на могилах предків.

Як і японці, корейці в чайній церемонії вважали головним душевний стан людини, але не були схильні до жорсткого канону ритуалу. У Кореї також склалася своя чайна церемонія, тісно пов'язана з буддійською традицією.
Гостей саджали обличчям на захід, а господар сідав обличчям на схід.

Місце на південь залишався вільним: воно було призначене для імператора. Ідеальне число гостей - троє, при цьому старший повинен був сидіти в середині. Вважалося, що корейська чайна церемонія допомагала прищеплювати такі якості, як чистота, спокій, самовладання і почуття гармонії. Неважко помітити, що в цьому їх розуміння чайної церемонії близько до її філософського осмислення японцями.

Вони створили теорію, за якою все у світі було або «істотою» - корейці називали його «праве», або «функцією» - «ліве». Як це преломлялось в організації корейської чайної церемонії? Господар чаювання ставив жаровню з огнем зліва від себе («істота»), а чайну посуд - праворуч («функція»).
Сорти чаю в Кореї визначаються часом збору. Процес заварювання чаю схожий на китайський. Спочатку чайна посуд прогрівається окропом, потім посуд ставлять на спеціальні підноси. Учасники чаювання насолоджуються кольором і ароматом напою, після вже приступають до розпивання чаю.
Смак чаю оцінюється корейцями за характером відчуттів від його смаку: солодкий, солоний, гіркий, міцний або перцевий.
Але, на жаль, так склалося історично, що буддизм, що поклав початок корейському чаювання, піддавався гонінням. Під збільшеним тиском конфуціанства чайна традиція була стерта з культури Кореї. Ввезення чаю з Китаю так же не схвалювався владою. Незважаючи на спроби відродження чайної культури, в цілому сьогодні чай чайна культура не грають в Кореї такої великої ролі, як в Китаї.

Як же відбувається чайна церемонія в сучасній Країні висхідного сонця?
Господар будинку посилає запрошення друзям, і ті за два-три дні до чаю дякують йому за надану увагу. 
У день чаювання гості збираються за 15-20 хвилин до призначеного часу в спеціально відведеній кімнаті і вибирають почесного гостя (Секяку), яким зазвичай стає людина найбільш високого становища або старший за віком.
Чаювання починають з густого чаю. Господар розставляє всю посуд так, щоб вона була у нього під рукою, і починає чайне дійство. Спочатку напій готується в одній великій чашці для всіх гостей. За традицією гості п'ють з неї, передаючи один одному. Вважається, що це викликає почуття близькості і єднання. Тут доречні розмови лише на піднесені теми, наприклад про сувої з мудрим висловом, що знаходяться в кімнаті, або про ікебани. Можна висловити своє захоплення чашкою для чаювання і попросити господаря розповісти її історію.

Після міцного чаю подається легкий рідкий чай (Усутя). В цей час вносять подушки і підноси з тістечками. Рідкий чай готується для всіх відразу в декількох чашках і його можна пити як завгодно.
В Японії існує багато форм чайної церемонії, однак суворо встановлено лише кілька: «Нічний чай», «Чай з сходом сонця», «Вечірній чай», «Ранковий чай», «Післяобідній чай», «Спеціальний чай».

Всі вони відрізняються головним чином часом і причиною зборів.
Наприклад, "Нічний чай" починається при місяці. Гості приходять приблизно в половині дванадцятого і йдуть не пізніше чотирьох годин ночі. Зазвичай заварюють порошкоподібний чай. Готується він на очах гостей: листя звільняють від прожилок і подрібнюють в порошок в ступі. Такий чай буває дуже міцним, його не подають натщесерце. Тому спочатку гостей пригощають легкими закусками.
«Чай із сходом сонця» п'ють близько трьох або чотирьох годин ранку. Гості залишаються при цьому до шести годин.

«Вечірній» чай розпочинається близько шести годин вечора.
«Ранковий» практикується в жаркий час року, гості збираються до шести годин ранку.
«Післяобідній» чай зазвичай подається з тістечками приблизно після години дня.
«Спеціальне чаювання» (Риндзи Тяною) організується по урочистих випадках.
Японці дорожать своєю чайною церемонією, вважаючи, що вона виховує в людях розуміння краси, дозволяє хоч ненадовго вирватися з монотонної повсякденності, осягнути прекрасне у звичайному прояві життя. Як писав майстер Сэнно Риккю в XVI ст.: «Тяною - це поклоніння красі в сірому світлі буднів».
Але не варто думати, що японці вживають чай тільки таким способом. Зараз в Японії випускаються різні чаї. На кожному кроці можна купити чай в банках або пляшках.

Учитель про чай в наші дні

Останнім часом у Японії набирає чинності нова тенденція. Замість того, щоб «пити чай» люди воліють «їсти» чай, використовуючи його в якості добавок до різних харчових продуктів від локшини до шоколаду. Перші чайні продукти були випущені на японський ринок в 1953 р. У Токіо, наприклад, у французькому ресторані готують страви з додаванням чайної крихти, яка надає аромат, що створює враження свіжості й вишуканості і, крім того, дозволяє підвищити споживання вітамінів. В продажу вже є чайна газована вода й чайні шипучі вина, чайне морозиво й чайний бараній суп.

В Японії зараз червоні й зелені чаї в вигляді перемелені крихти додають до усіляких продуктів харчування –від хліба до цукерок. Наприклад, в Токіо користується популярністю ресторан французької кухні, де обов’язків компонент кожного блюда- сухе чайне листя.

Зараз чай культивують у різних країнах світу і експортують по всьому світу (чайний лист виробляють у 40 країнах, в 150 країнах п'ють чай). Дивно, але сьогодні чай вирощують і в Африці (Кенія), і в Південній Америці (Перу), так що з повною впевненістю чай можна називати також і всесвітньо улюбленим напоєм.
І в кожній країні склалася своя культура споживання чаю.

Всі учні співають частушки про чай
На столе у нас пирог,
Пышки и ватрушки,
Так споём же под чаёк
Подавай мне чашку чая,
Ведь люблю я очень чай.

В чае я души не чаю
Наливай горячий чай.

Самовар поёт, гудит,
Только с виду он сердит.
К потолку пускает пар 
Наш красавец самовар.

Самовар блестит, кипя,
Чай в нём так и пенится!
Погляди-ка на себя-
Ну и отраженьице!

В пляске не жалей ботинки!
Предлагай-ка чай друзьям
Если в чае есть чаинки,
Значит письма пишут вам!

Лучше доктора любого
Лечит скуку и тоску
Чашка вкусного, крутого
Самоварного чайку!

ДОДАТОК

Рецепти традиційних солодощів для японського чаювання 
Даягаку Імо (Зацукрований солодкий картопля)
Апельсинове желе

Морозиво з коньяком і зеленим чаєм 
японське тістечко, зроблене вручну з квасоляний і рисового борошна, у вигляді пасти, з додаванням цукрової пудри і різних начинок
Так як Індія дуже спекотна країна, ми п'ємо заморожений чай з лимоном і з льодом, який дуже втамовує спрагу.
чай з льодом, лимоном і цукром.
Індії чай варять (саме варять) в киплячій воді, потім у нього додають буйволіноє молоко, після чого п'ють з цукром, попередньо проціджуючи.
чай зі спеціями (Масала-чай),

Китай
Яблука в карамелі.
Горіхи волоські смажені.

Чай п'ють переважно зелений, неміцний, без молока, без цукру. П'ють невеликими порціями, але доливаючи окріп кілька разів. Червоний чай найчастіше п'ють міцним і з молоком (можливий варіант - зі згущеним).Квітковий чай п'ють тільки в спеку, вприкуску з виноградним цукром.

Англійський чай
П'ють чай з молоком або з вершками
солодощі у вигляді печива, кекси, торти, пончиків, рулетів.
імбирні меренги
Цей стиль асоціюється у нас з поняттям «полудень» - коли випивається одна-дві чашки чаю з якимось легким перекусом у вигляді печива, тістечка, сухофруктів.
Вважається, що чай повинен бути, як поцілунок: гарячий, міцний, солодкий. "І обов'язково з ароматом і смаком бергамоту!" - додають англійці.

Американське чаювання 
"Американський чай"- це холодний чай з великою кількістю льоду у високому стакані, прикрашеному часточкою лимона або апельсина і листочком м'яти.
чай з льодом. Чай в пакетиках винайшли в Америці.

Використані матеріали 
1.Чай, його історія, властивості і вживання. В. О. Похльобкін.
2.Данило Хармс. Цирк Шардам.
Бібліотека світової літератури.
Санкт-Петербург: Кристал, 1999.

3. (柴,米,油,鹽,醬,醋,茶).

Інтернет джерела

1. www.clubs.ya.ru

2. www.wikipedia.org

3. www.shkolazhizni.ru

4. http://tea-voronzovo.ru/facts/puzzles/

5. http://tea.web-3.ru/

6. http://www.kostyor.ru/student/?n=323

7. http://chainydomik.narod2.ru

8. http://www.teadomik.com.ua/south-amerika-tea-drinking.html

9. http://www.obruch.ru/index.php?id=8&n=17&r=8&s=393

10. http://images.yandex.ru

11. http://chai.ucoz.ru/index/0-4

12. http://www.moschay.com/faq/traditions-british.php

13. http://www.novostioede.ru/article/amerikanskij_chaj/

14. http://www.tea.ru/204-212.html

15. Видео с

-http://www.youtube.com/watch?v=QaDgG-T3ZC0

-http://www.youtube.com/watch?v=-Q5s-CR9aYQ

16.Энциклопедия напитков / сост. Т. П. Тарасова. - Донецк : БАО, 1997. - 384 с. 

26