допомогти учням зрозуміти події 1932-1933 років в Україні, визначити причини, винуватців, наслідки голоду, спробувати з’ясувати, чи був цей голодомор неминучим;
виховувати інтерес до історичного минулого свого народу, почуття національної гідності та гордості за свій народ, негативне ставлення до проявів терору і будь-яких проявів тоталітаризму.
Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики.
Дорослі мерли, старики і діти —
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.
Вмирали сім’ї, вимирали села...
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела...
Мільйони більшовицький кат згубив.
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
Як голодом морили чесний люд.
Бо ж пам’ять у народу не забрати...
Й не знищити, не змити, наче бруд.
Вона передалась нам генетично,
Й живе у нас завжди з маленьких літ.
І буде жити в Україні вічно,
То ж хай про це почує цілий світ!
Учитель: Сьогодні ми зібралися в цім класі для того, щоб увіковічнити пам’ять по тих, хто прийняв мученицьку смерть 83 роки тому – в 1932–1933 роках. І день проведення нашого вечора пам’яті вибраний не випадково. 28 листопада – День пам’яті жерт голодомору, день коли проходить Всеукраїнська акція «Запали свічу»
Хліб це життя. Ще в глибинах віків так уже склалося на Україні, що хліб у хаті – це достаток, добробут, це і відрада і впевненість у завтрашньому дні.
Споконвіку кожна українська сім’я старанно працювала на власній , землі, навіть тоді , коли її було небагато. Земля була основою життя селянської сім’ї. Виховуючи дітей, батьки прищеплювали любов до найсвятішого - до землі.
З організацією більшовиками колгоспів все змінилося. З болем і острахом вступали селяни до колгоспів. Заодно повинні були віддати туди коней , корів, здати свої плуги, борони. Тих, хто не хотів бути колгоспником суворо карали. Кожна осінь приносила селянам лише розчарування. Влада вимагала від колгоспників все більше хліба, молока , м’яса. Навіть те що залишалося на посів, змушували здавати.
Осінь 1932 року не віщувала великої біди. Врожай був не гірший ні у попередні роки. Здали селяни державі продподаток, але раптом оголосили другий , а потім і третій. Почали їздити по селах спеціальні продзагони і забирати все до нитки…
Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади зібрані в книгах про цю страшну трагедію
Народ хліборобів і співаків намагалися зробити народом канібалів і злодіїв.
Замість людських почуттів суспільством оволодів страх – тотальний , принизливий . Страх бути собою. Розмовляти своєю мовою, згадувати своїх мертвих.
Страх це єдиний і тотальний спадок, який система сталінського терору залишила українському суспільству. Цей принизливий спадок передається із покоління в покоління…
Тавро 1933р. горить і досі на чолі нашого буття …
Відео «Голодомор: геноцид української нації»
Вчитель: 16 лютого 1933 року, коли багато тисяч селян почали вмирати з голоду, на місця надійшла директива: «Категорично заборонити будь-яким організаціям вести облік випадків опухання й смерті на грунті голоду». Сільрадам було дане розпорядження при реєстрації смерті не вказувати її причину. у 1934 році надійшло нове розпорядження: усі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки відіслати до спецчастин, де, напевне, вони і були знищені.
Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, демографічні втрати від Голодомору 1932–1933 років в Україні становлять 3,2 мільйони осіб. За даними інституту, в роки Голодомору в містах загинуло 940 тисяч працездатного населення (віком від 15 до 60 років), 262 тисячі людей похилого віку і 800 тисяч дітей. Серед сільського населення загинуло 660 тисяч людей працездатного віку, 242 тисячі осіб похилого віку і 594 тисячі дітей. За п'ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п'ять попередніх років. Найбільше українців загинуло у Київській (майже 15% населення) та Харківській областях, Молдовській Автономній Республіці, що входила до складу УРСР, а також у Вінницькій, Чернігівській та Одеській областях. Найменше українців загинуло в Донецькій області.
Згідно з даними Цей голод був наслідком конфіскації зерна для хлібозаготівлі з урожаю 1931 року. Він припинився влітку 1932 року, тобто з новим урожаєм. Голод 1933 року став наслідком чергової конфіскації, з урожаю 1932 року. На відміну від 1931 року, у 1932-ому, у разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. В результаті цього перевага смертності над народжуваністю в українських селах почалася вже з жовтня 1932 року. Апогей голодомору припав на червень 1933 року, коли статистичні органи реєстрували десятикратно більшу, ніж звичайно, смертність у селах .
За підсумками судової справи за фактом Голодомору було встановлено, що кількість людських втрат від Голодомору 1932–1933 років становить 3 мільйони 941 тисяча осіб.
Слід зазначити, що під час другої світової війни серед українців загинуло близько 8 млн осіб, тобто умовно 2 млн смертей українців за рік бойових дій Радянського Союзу. Таким чином у мирний час за рік між урожаями 1932 і 33 років загинуло у два рази більше українців ніш за рік бойових дій під час другої світової війни.
Голодомор великою мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини. Високий шлюбний потенціал українського села був зруйнований і вже ніколи не був відновлений. Це означає, що був зруйнований потенціал дітонародження, що в майбутньому призвело до зменшення кількості населення.
Інші оцінки
За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України демографічні втрати України внаслідок Голодомору 1932–1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, в тому числі 3,9 млн. — втрати, пов'язані із надсмертністю, а ще 600 тисяч — з дефіцитом народження
Вірш Учень 2, 3:
Стоїть бабуся Катерина,
В життям покручених
Тримає спечену хлібину,
Стікають сльози по щоках.
Вона згадала тридцять третій:
Без листя липи й берестки,
В могилі син її Терентій
І ледь живі лежать батьки.
Неначе небо й те олоднее
І до землі схилився тин.
Кругом чуже усе олоднее,
Та півсела пустих хатин.
Взяла тепленький ще шматочок,
Прикрила ніжно рушником
Й пішла тихенько в свій садочок,
Де вся рідня лежить рядком.
Старенька стала на коліна,
До неба очі підвела…
- Вставай же вся моя родина,
Я хліб свіженький принесла!..
- Ніхто не змусить Україну
Пустити роки в забуття,
Які поклали в домовину
Народ, що так любив життя…
Вчитель: Скажіть, а що у вас асоціюєьбся із словом «Голодомор»? (Учні дають відповіді, які записуються на дошці)
Вчитель: Дякую за ваші відповіді. Тепер ми з вами можемо сказати, що немає більшого лиха, аніж помирати голодною смертю і знати, що допомоги чекати нема з відки…
Я пропоную кожному з вас написати листа нащадкам, із закликом ніколи більше не допустити такої біди! Ісі листи ми будемо зберігати у капсулі часу, аби завше пам’ятати уроки майбутнього…
433
116 321 
