Сторітеллінг (майстер - клас)

Сторітеллінг

Майстер - клас

«Словесна творчість – це могутній засіб

розумового розвитку людини, перед якою

відкривається світ. З того часу, як слово стає

для дитини інструментом, за допомогою якого

твориться нова краса, дитина піднімається

на нову сходинку бачення світу, досягає

якісно нового етапу у своєму, духовному

розвитку. Їй хочеться у слові виразити своє

захоплення, свій подив перед красою світу».

В . Сухомлинський

Сторітеллінг – історія про історію

Жив - був Сторітеллінг. Він був невеличкого зросту, тендітної статури, і більш за все любив розповідати історії. Всі історії, які він озвучував, траплялися з ним або його друзями, з предметами, які його оточували, з тваринами і рослинами, які він бачив щодня. Інколи він розповідав історії про те, що прочитав в енциклопедіях чи словниках. А інколи його історії були подібні статтям підручників, але, звичайно, більш захоплюючі. Коли Сторітеллінг розповідав історію, то виглядав вище, масивніше. Його голос заворожував слухачів, і вони ніколи не йшли, не дослухавши до кінця. Всі історії були не тільки цікавими, а й повчальними. Але те, що вони чомусь вчать, люди здогадувалися пізніше.

Так би і жив Сторітеллінг далі тихо й спокійно, але раптом він став відомим. Люди почали переказувати його оповідки, користуватися його прийомами, намагалися вчити закони створення та оповідання історій. Сторітеллінгу ставало сумно, бо люди почали називати Історією звичайну неемоційну та безсюжетну Розповідь, дивний Опис чи чітке Визначення; в історію не брали Інтригу й Метафору, історія деколи ставала Маніпуляцією.

І тоді Сторітеллінг вирішив написати поради про написання історій, які ми вам і пропонуємо прочитати .

Що таке сторітеллінг?

Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

Чому сторітеллінг назвали сторітеллінгом?

У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідання історій.

Види сторітеллінгу

• Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;
• Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).
• Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.
• Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.
• Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.
• Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.
• Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітеллінгу

• Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.
• Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.
• Комунікативна . Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.
• Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.
• Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

Прийоми навчання розповіді історій

• основні: зразок, план, аналіз;
• допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;

- специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо

Види розповідей на словесній основі

• розповідь на тему, запропоновану вчителем;
• розповідь за планом;
• розповідь за запропонованим початком;
• розповідь за опорними словами;
• складання казки за власним сюжетом.

Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Структура історії

Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.

Розв’язка – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.

Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.

Чому сторітеллінг можна використовувати на уроках в початковій школі?

• Діти люблять слухати історії більше, ніж доповіді, описи чи визначення, тому що вони легше сприймаються (задіяна не лише раціональна сторона сприйняття інформації, а й образна). Отже, реалізується принцип доступності навчання.
• Історія впливає на почуття дитини, а це підвищує рівень концентрації уваги. Тому всі уважно слухають навчальний матеріал, сприймають його, а потім з легкістю можуть відтворити. Правда теж у формі історії. Отже, реалізуються принципи міцності знань та емоційності навчання.
• Історія динамічна. Сучасні діти з кліповим мисленням краще сприйматимуть історію, ніж текст іншого виду.
• В історії є герой, який змінюється. Ці зміни відбуваються в процесі боротьби, наполегливої праці, виконання складних завдань тощо. Молодші школярі вчаться тому, що можна подолати труднощі. А якщо діти ще будуть «включені» в історію… вони навчаться бути наполегливими. Отже, реалізується принцип активності й самостійності.
• Будь-яка історія для дітей розповідається із використанням малюнків, відео, презентацій. Отже, реалізується принцип наочності.

Як створити справжню історію для уроку?

Потрібно виконати 7 кроків.

• Визначте тему і мету уроку, в залежності від цього подумайте, яка історія можлива на ньому.
• Придумайте ряд подій, які трапляться (сюжет), та як вони висвітлять навчальний матеріал.
• Визначтесь з героєм історії. Придумайте йому ім’я, зовнішність, звички, риси характеру, як він буде діяти в тих обставинах, що ви створили для нього.
• Напишіть перший варіант історії.

• Експозиція. Жив був ______________________________________.

Де? Коли? Скільки часу? З ким?

• Зав’язка. Одного разу _____________________________________.

Що раптом трапилося? Приїхав друг, налетіла буря, впав стілець, прийшла звістка тощо.

• Розвиток подій . ___________________________________________.

Перерахуйте всі події, які будуть описані. Подумайте, які емоції мають у цей час відчувати слухачі. Напишіть, як змінювався герой впродовж історії.

• Кульмінація . ______________________________________________.

Напишіть, яка подія стала «вирішальною» для героя.

• Розв’язка. _________________________________________________.

Напишіть, чим все завершилося. Як змінився герой, що він зрозумів.

• Висновок. _________________________________________________.

Чому нас вчить ця історія? Мораль, теорія, визначення тощо.

5. Придумайте інтригу , пастку. Чим несподіванішим буде сюжетний поворот, тим краще.

6. Доберіть потрібні метафори (особливо для опису стану головного героя чи процесу, який описується). Запишіть оновлений варіант історії.

7. Прочитайте історію, внесіть остаточні правки.

Якщо ви оцінюєте історію, як нецікаву, робіть ці кроки стільки разів, скільки потрібно для «кристалізації» історії.

«Нагадувалка»

Сюжет – система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору. 

Композиція – будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле.

Інтрига – сюжетна лінія в літературному (найчастіше в драматичному) творі, що відзначається складністю та напруженістю дії. 

"Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, – значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити."

В. О.Сухомлинський