Лірична драма «зів’яле листя» івана франка - шедевр інтимної лірики

Урок в 10 кл

ЛІРИЧНА ДРАМА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ» ІВАНА ФРАНКА - ШЕДЕВР ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ

МЕТА: допомогти учням зрозуміти неперевершену красу інтимної лірики І. Франка, розвивати вміння визначати належність твору до певного літературного жанру, його мотиви, композицію, художні особливості; розвивати навички виразного читання поезії; виховувати шанобливе ставлення до інтимних почуттів людей, чистоту і благородство почуттів.

ОБЛАДНАННЯ: портрет І. Франка, запис виконання пісні «Чого являєшся мені у сні?»

В. Козловським, збірки поезій «Зів’яле листя» І. Франка.

ТИП УРОКУ: літературна композиція.

ЗМІСТ УРОКУ

І. ЕТАП ОРІЄНТАЦІЇ.

1. Орієнтація учнів у місці даного уроку в темі.

Ми продовжуємо вивчати творчість І. Франка, познайомилися із збіркою поезій «Із вершин і низин», громадянсько-патріотичною лірикою І. Франка, а сьогодні наш урок буде присвячений інтимній ліриці поета, поезіям про кохання, ми познайомимося із збіркою «Зів’яле листя».

2.Мотивація.

Розкажу тобі думку таємну,

Дивний здогад мене обпік:

Я залишуся в серці твоєму

На сьогодні, на завтра навік.

І минатиме час, нанизавши

Сотні вражень, імен і країн, -

На сьогодні, на завтра, назавжди! –

Ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,

На яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо.

І сьогодні, і завтра, й навік.

Л. Костенко

Почуття кохання є чи не найважливіше в житті людини. І не завжди кохання приносить тільки радість, щастя, оптимізм. Інколи кохання – це страждання, хвилювання, тривалий біль.

Любов – це кара, це сумна в’язниця,

Бог від якої заховав ключі.

П. Сорока

ІІ. ЕТАП ПОКЛАДАННЯ МЕТИ.

Збірка «Зів’яле листя» відкриває нам І. Франка з іншого боку – не як поета – борця , поета-титана, а як найтоншого поета-лірика, співця великого кохання. Які почуття переживає ліричний герой І. Франка, ми дізнаємося із поезій збірки «Зів’яле листя».

На уроці ми спробуємо зрозуміти красу інтимної лірики І. Франка, визначимо жанр його збірки, мотиви, і ,звичайно, будемо відпрацьовувати навички виразного читання поезій.

1. Актуалізація.

Як приємно, коли молода людина може присвятити якусь поезію коханій людині і вміє прочитати її виразно. Я сподіваюсь, що поезії І. Франка та інших поетів знадобляться вам в особистому житті.

2. Проблематизація.

Як ви думаєте, щасливим був І. Франко в особистому житті? Мабуть, кохання принесло йому і страждання(Збірка має назву «Зів’яле листя»). А з іншого боку, і сумні почуття надихають на написання поетичних шедеврів, як от «Чого являєшся мені у сні?»

Протягом уроку з’ясуємо, наскільки щасливим був Франко в особистому житті.

ІІІ. ЕТАП ПРОЕКТУВАННЯ.

1. Робота в зошитах. Запис теми уроку.

2. Ознайомлення із ліричною збіркою «Зів’яле листя».

3. Робота над теорією літератури. Запис в зошит композиції, теми, мотивів ліричної збірки «Зів’яле листя».

4. Виразне читання учнями поезій І. Франка.

5. Літературна композиція «Тричі мені являлася любов».

ІV. ЕТАП ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ДІЯЛЬНОСТІ.

2. Ознайомлення із ліричною збіркою «Зів’яле листя».

Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої життєвими незгодами і нещасливим коханням, як збірка «Зів’яле листя».

«Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв, - писав М. Коцюбинський.

Ліричний герой поезії – людина з ніжною, вразливою душею і разом із тим – з сильним характером, однак не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру покохав до самозречення. Збірка «Зів’яле листя» пройнята захопленням красою жінки й високим, трагічним почуттям кохання. Жанр її визначив сам автор – «лірична драма».

«Зів’яле листя» - не збірка розрізнених віршів, а цілісний твір із наскрізним любовним сюжетом, композиційно складається із трьох «жмутків», кожний з яких складається з двадцяти поезій. Три «жмутки» віршів (мов три драми дії) розкривають три душевні стани героя.

Вірші в збірці – це «зів’ялі листочки».

Виразне читання поезії «Розвійтеся з вітром зів’ялі листочки».

Розвійтеся з вітром зів’ялі листочки,

Розвійтесь, як тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтішені жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Ті скарби найкращі душі молодої

Розтративши марно, без тями,

Жебрак одинокий, назустріч недолі

Піду я сумними стежками.

Образ зів’ялого листя алегоричний, автор визначає його, як «завмерлеє в серці кохання». Ліричний герой драми – чуйний, добрий, щирий , духовно багатий. Він палко, ніжно, трепетно кохає, і кохання окрилює його, додає йому сил боротися і творити; він боляче переживає любов без взаємності, і це породжує в ньому песимізм. Але не слід ототожнювати Франка з його ліричним героєм. Поет підносить на небувалу височінь кохання свого героя, співпереживає з ним, але аж ніяк не поділяє його думки про самогубство.

«Перший жмуток» передає трагедію нерозділеного кохання, його беззахисність та вразливість. Ліричний герой не хоче приймати однозначної відмови коханої. Він то звинувачує в усьому обставини, то прагне здаватися збайдужілим, то вмовляє кохану зглянутись на його страждання.

Читаючи поезії, намагайтеся передати те почуття, яке виражає в поезії автор.

«Раз зійшлися ми случайно…»

«Я не надіюсь нічого…»

«Не минай з погордою…»

«Я не жалуюсь на тебе, доле»

«Я не кляв тебе, о зоре»

«Твої очі як те море».

«Другий жмуток» написаний у народно-пісенній манері, багато поезій стали улюбленими піснями та романсами. Поет намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Другий жмуток найбільш оптимістичний, кохання в душі героя спалахує з новою силою, дарує віру, радість життя, але …ненадовго.

Поезії цього циклу написані переважно в стилі українських народних пісень, вирізняються фольклорною мелодикою, тому саме до них зверталися відомі українські композитори – М. Лисенко, Г. Майборода, Я. Степовий.

Поезії другого жмутка багаті на художні паралелізми, антитези, образи-символи, їм властива пісенна ритміка, що задаровує читача.

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»

«Червона калино, чого в лузі гнешся?»

«Зелений явір, зелений явір…»

«Ой ти, дубочку кучерявий»

«Чому не смієшся ніколи?»

«Сипле, сипле, сипле сніг…»

«Чого являєшся мені у сні?».

«Третій жмуток» має автобіографічну основу. Розв’язка драми: кохана стає дружиною іншого, щира любов зневажена, надії на щастя остаточно втрачені. Герой більше не знає, для чого жити. Дійшовши до крайньої межі відчаю, він накладає на себе руки.

Основою «ліричної драми» стали власні переживання поета. «Тричі мені являлася любов», - зізнається І. Франко, - тричі в руці від раю ключі держала», і тричі поет утрачав надію на щастя. Нерозділені почуття залишали по собі «невтишиму тоску», засипали зів’ялим листям сподівань.

Певно, найбільшою і єдиною взаємною любов’ю в Івановому житті залишилась Ольга Рошкевич. Закохані мріяли одружитися, але перешкодою до щастя став арешт Франка. Священик Рошкевич, батько нареченої, не міг пробачити Іванові захоплення безбожним соціалізмом, хоча поважав хлопця, пророчив йому велике майбутнє. Батько змусив Ольгу вийти заміж за іншого. Безмежний відчай мало не вбив поета: у нього стався крововилив у мозок. Ольга все життя як найбільшу святиню зберігала Іванові листи, а перед смертю заповіла сестрі покласти їх у домовину, щоб не розлучатися з ними й на тому світі.

Через декілька літ доля звела І. Франка з надзвичайно вродливою й розумною дівчиною Юзефою Дзвонковською. У неї були закохані всі друзі Франка, але дівчина нікому не відповідала взаємністю. І. Франко запропонував дівчині руку і серце, але дівчина відмовила. Одначе відкрила – йому єдиному – справжню причину своєї холодності: кохання не для неї, вона , Юзефа, хворіла на сухоти – тоді страшну, невиліковну хворобу, яка раніше чи пізніше мала звести її в могилу. Дівчина прожила 30 років. Можна дивуватися шляхетності й витримці людини, яка пожертвувала своїм щастям, змарнувала вроду, тепло душі, аби лише не завдавати болю коханому.

Уже листуючись із майбутньою дружиною, Франко пережив ще одне, мабуть, найтяжче кохання – до Целіни Журовської. «Отся любов перемучила мене дальших 10 літ» - зізнається поет згодом. Целіна - полька, працювала на пошті, була надзвичайно примхливою й гордою, до Іванових почуттів поставилася легковажно. В уяві поета Целіна – «женщина чи звір», «сфінкс». Франко переслідував дівчину, вистоював перед її вікнами, але боявся промовити до неї слово, підступити ближче. Панну це смішило й злило водночас. Журовській просто не подобався Франко: був рудий, а їй імпонували брюнети, і прізвище не подобалося, не мав солідного становища, грошей і надій на них. От така життєва філософія. Утім, кожен робить свій вибір і має на це право.

Як почуєш вночі край свойого вікна,

Що щось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.

Не дивися в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя зірко;

Се розпука моя, невтишима тоска,

Се любов моя плаче так гірко.

5. Літературна композиція «Тричі мені являлася любов».

Дійові особи:

Троє ведучих

Три музи

Целіна Журовська

Тітка Целіни

Іван Франко

1 ведучий. Початок 1880 року був особливо важким для Франка. Він втратив назавжди Ольгу Рошкевич, ту єдину, без котрої не уявляв собі майбутнього. 14 вересня 1879 року вона вийшла заміж за Володимира Озаркевича, котрий саме закінчував Львівську духовну семінарію.

Франко відчував себе спустошеним і неспроможним далі не тільки боротись, а й жити. Не міг забути Ольги, хоч розумів, що вийшла вона заміж лише для того, щоб бути вільною. Ольга була його мрія, а мрії завжди залишаються мріями…(тиха музика).

Франко сидить за столом і читає щойно написаного вірша:

Не знаю, що мене до тебе тягне,

Чим вчарувала ти мене, що все,

Коли погляну на твоє лице,

Чогось мов щастя й волі серце прагне.

І в груді щось метушиться, немов

Давно забута згадка піль зелених,

Весни і цвітів, - молода любов

З обійм виходить гробових, студених… (музика)

2 ведучий. Друге кохання І. Франка – Юзефа Дзвонковська – «гордая княгиня», котра відмовила Франкові, знаючи про свою смертельну недугу.

У травні 1886 року І. Франко вдруге приїхав до Києва, маючи намір одружитися з Ольгою Хоружинською. Він оселився у помешканні власника «Мінеральних вод», галицького емігранта Качали, використовуючи час не тільки для женихання, але й для студіювання наукових матеріалів. Наприкінці травня відбулося вінчання.

1 муза виходить на сцену, читає вірш «Моїй дружині».

3 ведучий. Ольга Федорівна була доброю матір’ю, вірною дружиною, невтомною помічницею Івана Франка. Допомагала йому в літературній праці, видавала заснований письменником журнал «Життє і слово». На свій кошт вона опублікувала книжку Франка «В поті чола» і вдруге збірку «З вершин і низин». Разом з чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Здавалося, що саме їй і були адресовані всі любовні гімни. Але…(музика).

Іван франко читає з піднесеним тоном.

Безмежне поле сніжного завою,

Ох, дай мені обширу й волі!

Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною.

Неси ж мене, коню, по чистому полю,

Як вихор, що тутка гуляє,

А чень утечу я від лютого болю,

Що серце моє розриває.

1 ведучий. Це перша і не остання поезія, яку Іван Франко присвятив Целіні Журовській.

Входить у гарній сукні панянка і похапцем відкриває конверта. Дістає звідти листа і з хвилюванням читає:

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце треплеться в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Целіна повільно зминає листок, продовжує тримати його в руках. Сівши на стілець, вона відкидається назад і дивиться в далечину. До неї підходить тітка, яка намагається їй зарадити і переконати у марноті таких переживань.

Тітка. Целіно, віддай мені ці листи, вони тобі зовсім не потрібні. Невже ти не розумієш, що цей Франко тобі зовсім не пара. Ти повинна вийти заміж за чоловіка заможного, який забезпечить тебе і твоїх дітей. Крім того, Целіно, ти на державній службі і маєш декрет , який при одруженні втратиш. Бо ж ти сама прекрасно знаєш, що закони Австрії не дозволяють заміжнім жінкам працювати на державній службі.

Франко, сидячи за столом, читає:

Так, ти моя одна правдивая любов,

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;

Ти найтайніший порив той, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться.

Встає із-за столу і підносить до свічки щойно прочитаного вірша, який горить на підносі (тиха музика)

Музи читають вірш «Тричі мені являлася любов».

Ведучий 2. Під тягарем життєвих обставин сорокарічний поет втомився, знесилився, почувся «зраненим звіром», що «тікає в нетрі, щоб у своїй барлозі здихати»

Такий емоційний стан був обумовлений фактами і особистого, і громадського життя. Іван Іранко пережив напад важкої недуги, що підточила його фізично, любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все єство нестерпною мукою.

Виразне читання поезій:

«Пісня, моя ти підстрелена пташко»

«Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі»

3 ведучий. Тричі йому «являлася любов», «тричі в руці від раю ключ держала» і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі «невтишиму тоску, засипавши снігом сподіване: «Замерзли в серці моїм молодечі, ілюзії криниця пересохла» (музика).

Виразне читання поезії «Чого являєшся мені у сні?»

Звучить запис пісні «Чого являєшся мені у сні?» у виконання В. Козловського.

V. ЕТАП КОНТРОЛЬНО-ОЦІНЮВАЛЬНИЙ.

Оголошення балів за виразне читання поезій.

VІ. ПОЯСНЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.

Напам’ять «Чого являєшся мені у сні?».

VІІ. ВИСНОВКИ.

- Чи сподобалась вам збірка «Зів’яле листя»?

- Який жанр цієї збірки?

- Чи був щасливим Франко в особистому житті?

- Які ваші враження від поезії Івана Франка?