Майстер-клас на тему "Презентація технології "Навчання як дослідження"

Доброго дня, шановні колеги!

Пропоную Вашій увазі майстер-клас на тему: «Розвиток творчої особистості шляхом використання інноваційної технології «навчання як дослідження» на уроках української мови й літератури».

Як зробити навчальний процес продуктивним та ефективним? Над цим питанням замислюється не одне покоління педагогів. В сучасній методиці існує багато інноваційних технологій. Одним із каталізаторів навчально-виховного процесу я вважаю технологію «навчання як дослідження», а розвиток творчих здібностей особистості – необхідною умовою навчання.

Основними ідеями технології «навчання як дослідження» є наступні:

1. Єдиним джерелом достовірних знань є досвід. Дослідницька практика людини в набутті знань і досвіду формує її пізнавальні здібності, розумові сили й творчі вміння.

2. Самостійність і активність пізнання з боку учня виступають ключовими показниками успішності освіти. Для розвитку такої самостійності в процесі пізнання важливою проблемою стає, з одного боку, питання про мотивацію школярів до пізнавальної діяльності, а з іншого боку - особливості позиції вчителя стосовно учня і процесу навчання. Це досить успішно вирішується при використанні в освітній практиці науково - дослідницької діяльності.

3. Саме педагог добирає форми й створює умови дослідницької діяльності, завдяки яким в учня формується внутрішня мотивація підходити до будь-якої проблеми (як наукового, так і життєвого плану) з дослідницької, творчої позиції.

4. Внутрішня мотивація й інтерес до проблеми дослідження в самого педагога — основа успіху реалізації дослідницької діяльності учнів.

5. При побудові організації дослідження, у рамках освітнього процесу найбільш важливими стають наступні моменти:

• вибір теми дослідження, насправді цікавої для учня і співпадаючої з колом інтересів вчителя;

• чітке усвідомлення учнем суті проблеми;

• взаємовідповідальність і взаємодопомога вчителя й учня.

1. Дослідницька діяльність учнів пов'язана з рішенням ними творчої, дослідницької задачі з заздалегідь невідомим рішенням, яка передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій даній проблематиці, підбор методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки. Будь-яке дослідження, неважливо у якій області природних чи гуманітарних наук воно виконується, має подібну структуру. Такий ланцюжок є невід'ємною приналежністю дослідницької діяльності, нормою її проведення.

Урок… До нього - найпильніша увага… Адже урок – це не проміжок часу, а визначений обсяг роботи. Тривалість уроку може бути різною, доки не вичерпаються всі завдання. «Виконати урок» - значить виконати завдання, а не відсидіти належний час. Загальновідомо, що той, хто багато, напружено й захоплено працює, утомлюється значно менше того, хто, нудьгуючи, чекає дзвоника. Тому вважаю, що використання творчих завдань і технології «навчання як дослідження» найбільше сприяє активізації розумової діяльності учнів, глибокому засвоєнню матеріалу, розвитку життєво важливих компетентностей особистості.

Але недостатньо виділити ознаки ефективного уроку, необхідно знати фактори, які впливають на його результативність. Визначити їх допоможе робота в групах. Створімо разом своєрідну «формулу ефективного уроку».

Ваше завдання – скласти ієрархію факторів (тобто розмістити їх у певній послідовності), які впливають на ефективність навчання. Зверніть увагу на те, що в аркуші є й зайві фактори, тому обирайте тільки потрібні:

1. Майстерність педагога.

2. Майстерність батьків.

3. Доступність інформації.

4. Велика кількість інформації.

5. Уміння педагога спілкуватися.

6. Енергійний музичний супровід.

7. Організованість і дисциплінованість учнів.

8. Активна робота учнів.

9. Конкретність мети.

10. Емоційність атмосфери.

11. Технічні засоби навчання.

12. Результативність.

Дякую групам за роботу, а тепер порівняйте свої відповіді із тими, які нам рекомендують науковці в галузі методики викладання.

Правильна відповідь:

1. Майстерність педагога.

2. Доступність інформації.

3. Уміння педагога спілкуватися.

4. Активна робота учнів.

5. Організованість та дисциплінованість учнів.

6. Конкретність мети.

7. Емоційність атмосфери.

8. Технічні засоби навчання.

9. Результативність.

На уроці вважаю необхідним використовувати наступні прийоми та методи роботи в рамках технології «навчання як дослідження»:

• формулювання проблеми;

• формулювання гіпотези;

• накопичення фактів, спостережень, доказів;

• аналіз і синтез зібраних даних;

• мовний експеримент;

• літературний експеримент;

• метод спостереження;

• перевірка гіпотези;

• побудова висновків і узагальнень.

«Про свої здібності людина може дізнатися, тільки застосувавши їх», - вважав Сенека. Отже, спробуємо застосувати свої здібності при виконанні наступних завдань.

Проведемо міні-дослідження за творчістю Т.Г.Шевченка, його баладою «Причинна». Тема нашого дослідження звучить так: «Лексико-семантична група «флора – фауна» в баладі Т.Шевченка «Причинна».

ПРИЧИННА

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає:

То дівчина ходить,

Й сама не зна (бо причинна),

Що такеє робить.

Так ворожка поробила,

Щоб менше скучала,

Щоб, бач, ходя опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Обіщався вернутися,

Та, мабуть, і згинув!

Не китайкою покрились

Козацькії очі,

Не вимили біле личко

Слізоньки дівочі:

Орел вийняв карі очі

На чужому полі,

Біле тіло вовки з'їли,-

Така його доля.

Дарма щоніч дівчинонька

Його виглядає.

Не вернеться чорнобривий

Та й не привітає,

Не розплете довгу косу,

Хустку не зав'яже,

Не на ліжко - в домовину

Сиротою ляже!

Така її доля... О боже мій милий!

За що ж ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки:

Одна, як та пташка в далекім краю.

Пошли ж ти їй долю,- вона молоденька;

Бо люде чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?

Сумує, воркує, білим світом нудить,

Літає, шукає, дума - заблудив.

Щаслива голубка: високо літає,

Полине до бога - милого питать.

Кого ж сиротина, кого запитає,

І хто їй розкаже, і хто теє знає,

Де милий ночує: чи в темному гаю,

Чи в бистрім Дунаю коня напова,

Чи, може, з другою, другую кохає,

Її, чорнобриву, уже забува?

Якби-то далися орлинії крила,

За синім би морем милого знайшла;

Живого б любила, другу б задушила,

А до неживого у яму б лягла.

Не так серце любить, щоб з ким поділиться,

Не так воно хоче, як бог нам дає:

Воно жить не хоче, не хоче журиться.

«Журись»,- каже думка, жалю завдає.

О боже мій милий! така твоя воля,

Таке її щастя, така її доля!

Вона все ходить, з уст ні пари.

Широкий Дніпр не гомонить:

Розбивши вітер чорні хмари,

Ліг біля моря одпочить,

А з неба місяць так і сяє;

І над водою, і над гаєм,

Кругом, як в усі, все мовчить.

Аж гульк - з Дніпра повиринали

Малії діти, сміючись.

«Ходімо гріться! - закричали.-

Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;

З осоки коси, бо дівчата).

* * * * * * * * * * * * * * * * * *

«Чи всі ви тута? - кличе мати.-

Ходім шукати вечерять.

Пограємось, погуляймо

Та пісеньку заспіваймо:

Ух! ух!

Солом'яний дух, дух!

Мене мати породила,

Нехрещену положила.

Місяченьку!

Наш голубоньку!

Ходи до нас вечеряти:

У нас козак в очереті,

В очереті, в осоці,

Срібний перстень на руці;

Молоденький, чорнобровий;

Знайшли вчора у діброві.

Світи довше в чистім полі,

Щоб нагулятись доволі.

Поки відьми ще літають,

Поки півні не співають,

Посвіти нам... Он щось ходить!

Он під дубом щось там робить.

Ух! Ух!

Солом'яний дух, дух!

Мене мати породила,

Нехрещену положила».

Зареготались нехрещені...

Гай обізвався; галас, зик,

Орда мов ріже.

Мов скажені,

Летять до дуба... нічичирк...

Схаменулись нехрещені,

Дивляться - мелькає,

Щось лізе вверх по стовбуру

До самого краю.

Ото ж тая дівчинонька,

Що сонна блудила:

Отаку-то їй причину

Ворожка зробила!

На самий верх на гіллячці

Стала... в серце коле!

Подивилась на всі боки

Та й лізе додолу.

Кругом дуба русалоньки

Мовчки дожидали:

Взяли її, сердешную,

Та й залоскотали.

Довго, довго дивовались

На її уроду...

Треті півні: кукуріку! -

Шелеснули в воду.

Защебетав жайворонок,

Угору летючи;

Закувала зозуленька,

На дубу сидячи;

Защебетав соловейко -

Пішла луна гаєм;

Червоніє за горою;

Плугатар співає.

Чорніє гай над водою,

Де ляхи ходили;

Засиніли понад Дніпром

Високі могили;

Пішов шелест по діброві;

Шепчуть густі лози.

А дівчина спить під дубом

При битій дорозі.

Знать, добре спить, що не чує,

Як кує зозуля,

Що не лічить, чи довго жить...

Знать, добре заснула.

А тим часом із діброви

Козак виїжджає;

Під ним коник вороненький

Насилу ступає.

«Ізнемігся, товаришу!

Сьогодні спочинем:

Близько хата, де дівчина

Ворота одчинить.

А може, вже одчинила

Не мені, другому...

Швидче, коню, швидче, коню,

Поспішай додому!»

Утомився вороненький,

їде, спотикнеться,-

Коло серця козацького

Як гадина в'ється.

«Ось і дуб той кучерявий...

Вона! Боже милий!

Бач, заснула виглядавши,

Моя сизокрила!»

Кинув коня та до неї:

«Боже ти мій, боже!»

Кличе її та цілує...

Ні, вже не поможе!

«За що ж вони розлучили

Мене із тобою?»

Зареготавсь, розігнався -

Та в дуб головою!

Ідуть дівчата в поле жати

Та, знай, співають ідучи:

Як проводжала сина мати,

Як бивсь татарин уночі.

Ідуть - під дубом зелененьким

Кінь замордований стоїть,

А біля його молоденький

Козак та дівчина лежить.

Цікаві (нігде правди діти)

Підкралися, щоб ізлякать;

Коли подивляться, що вбитий,-

З переполоху ну втікать!

Збиралися подруженьки,

Слізоньки втирають;

Збиралися товариші

Та ями копають;

Прийшли попи з корогвами,

Задзвонили дзвони.

Поховали громадою

Як слід, по закону.

Насипали край дороги

Дві могили в житі.

Нема кому запитати,

За що їх убито?

Посадили над козаком

Явір та ялину,

А в головах у дівчини

Червону калину.

Прилітає зозуленька

Над ними кувати;

Прилітає соловейко

Щоніч щебетати;

Виспівує та щебече,

Поки місяць зійде,

Поки тії русалоньки

З Дніпра грітись вийдуть.

[1837, С.-Петербург]

Відомо, що назви рослин і тварин належать до найдавніших шарів лексики, а їх використання у текстах різних стилів та жанрів має свою багатовікову традицію від найдавніших писемних пам’яток та народнопоетичних джерел до сучасних художніх творів.

Спробуємо знайти всі фаунолексеми (назви тварин) та флоролексеми (назви рослин), зробити їх класифікацію та здійснити функціонально-стилістичне дослідження назв рослин і тварин як явища поетичного мовлення.

Для цього розподілимо всі лексеми поданих категорій на наступні групи:

Визначимо, які лексеми автор вживає частіше й яке значення вони відіграють у розкритті авторського ставлення до зображуваного.

Сформулюємо гіпотезу дослідження: флоро та фаунолексеми відіграють важливу роль для вираження почуттів людини, допомагають відчути та передати настрій ліричного героя, доповнюють пейзажі балади, створюючи виразно національний колорит.

Звіримо результати нашого міні-дослідження:

Дуб означає силу, захист, довговічність, мужність, вірність, чоловіка.

Кінь – символ сонця і водночас потойбічного світу; у слов’ян–язичників – символ смерті і воскресіння сонячного божества; нестримних пристрастей та інстинктів; чоловічого начала; степу, швидкості, волі; вірності й відданості.

Недарма ці лексеми вживаються у баладі по 7 разів.

Голубка – символ ніжності, любові й вірності. Біла голубка – символ врятованої душі, що пройшла очищення, як антитеза чорному ворону гріха. У християн голуб – символ Святого Духу.

Зозуля – один з українських народних символів. Символ смерті, загибелі, щось зловісне. Символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань.

Верба та калина – символи самої України, у творі вони виконують функцію створення національного колориту.

Ще порівняно недавно на наших лугах і узліссях можна було побачити суцільні калинові гаї. Мабуть, саме цим і пояснюється безліч населених пунктів в Україні з поетичною назвою: Калинівка, Калинове, Калиновий гай. Назви залишились, а самої калини не стало.

Але ж кущ калини побіля материнської чи бабусиної домівки – це не тільки окраса. У ньому глибинний зміст. Це наш символ. Наш духовний світ. Наша спадщина, яка опредметнює духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій.

Отже, використані автором флоро й фаунолексеми мають глибокий підтекст, національний колорит, якнайкраще допомагають вдумливому читачеві зрозуміти настрій твору та переживання ліричного героя. Недарма Шевченко навіть кількість використань цих лексем пов’язує з символікою чисел «3» та «7».

Перша геометрична фігура має три елементи, тому число «3» означає те, що є реальним, твердим, завершеним – божественну досконалість. Читаючи Біблію, звертаємо увагу на те, що всі речі, які є завершеними, відмічені цим числом. Число три є першим з чотирьох досконалих чисел, наступне – число сім – число заповіту або духовної досконалості.

Вміщуючи в себе число «3» як символ Неба й душі й число «4» як символ Землі й тіла, «7» - перше число, яке охоплює й духовне, й часове. Сім – це містична природа людини: 7= 3 (розум, душа, дух) + 4 (світ).

Від цікавого світу чисел повертаємося до творчості Т.Г.Шевченка. На нас чекає дуже цікавий вид діяльності – літературний експеримент. Від минулого ми зараз перекинемо місточок до теперішнього. Уявімо собі 24-річного Тараса, якого в 1838 році викупили з кріпацтва. Свою поему «Катерина» він присвячує «Василию Андреевичу Жуковскому на пам'ять 22 апреля 1838 года». Прочитаємо уривок поеми «Катерина», в якому він звертається із засторогою до сучасних йому дівчат. На одному з уроків літератури дітям було надане завдання: уявити собі, що Тарас побачив нашу сьогоднішню молодь й звертається вже не до своїх, а до наших сучасниць. Що б він їм сказав?

Наш літературний експеримент мав ось такий результат:

Кохайтеся, чорнобриві,

Та згадайте вчасно,

Що кохання – це інтимне

Почуття прекрасне.

А хто любить, жартуючи,

Кожен день нового,

Лихо робить своїм рідним

Та й собі самому.

Якби собі, ще б нічого,

А то ж і дитині,

Що народиться без батька,

Зросте в самотині,

Бо ж матері ніколи

Дитину ростити,

Треба іншого шукати

Та й вкотре «любити».

А з дитиною – бабуся,

Уже стара жінка,

Буде віку доживати

Та й плакати гірко.

На нас теж чекає літературний експеримент. Звернімося до відомої поезії Шевченка «Садок вишневий коло хати» й спробуємо відтворити її з огляду на проблеми сучасності.

Порівняємо свої літературні спроби із поезією, яку запропонували мої учні.

Я глибоко переконана в тому, що педагогічна діяльність є сплавом науки й мистецтва; сучасний урок – це і наука, і творчість. Без цих двох складових неможливо зацікавити учнів, відкрити їм чудову радість пізнання. Що стосується навчальних завдань, то вони повинні бути практичними, а не штучно ускладненими. Діти повинні отримувати задоволення від своїх зусиль та окремо – від результату, який став доступним для них і потрібен ще комусь.

Так, учні, складаючи цікаві завдання, можуть створювати навчальний посібник для своїх наступників. Проводячи невеличкі дослідження – мають змогу виступати з ними на традиційному в нашій школі Тижні науки й поділитися з однолітками й старшими учнями своїми маленькими відкриттями, брати участь у конкурсі – захисті робіт МАН. Займаючись літературною творчістю – брати участь у творчих конкурсах, фестивалях.

Сучасним педагогам необхідно завжди бути оптимістами, бо лише вони перемагають.