Маленька лікарка (казка)

                                                                        Маленька лікарка

  В одному українському мальовничому селі із солоденькою назвою Медівка жила привітна дівчинка Наталочка. Дуже любили її односельці за добре серце і лагідну вдачу. Була  в  Наталочки одна надзвичайна особливість – розуміла дівчинка мову вітру, дерев, квітів, пташок та комашок. Багато часу проводила вона в лісі. Піде, бувало, по гриби чи ягоди і чує, як стогнуть від горя  мурахи, бо хтось зруйнував їх домівку. Хіба можна кинути своїх друзів у біді? Ну, звичайно ж ні. Стає на колінця і приймається за роботу. Іншого разу забинтує пальчик зламаній чиєюсь  безжалісною рукою гілочці, що плаче від болю гіркою сльозою. А там жорстока нога притоптала тендітну квіточку. Треба й її полікувати. Так і мине день у турботах. Нікого не обмине дбайлива дівчинка, всім допоможе, для кожного знайде тепле словечко. Як же можна її не любити? І любили, з вдячністю відносились до неї її зелені друзі. З яким нетерпінням чекали лісові мешканці свою подругу! Частували її запашними ягідками та солодким соком.

     Та раптом перестала дівчинка приходити до лісу. Не чути її дзвінкого сміху, тоненького голосочка, веселої пісеньки. Що ж сталося? Занепокоїлись лісові мешканці. Полетів швидкий вітер у село відвідати Наталочку. Невдовзі повернувся з поганими новинами – захворіла дівчинка і ніхто не може їй допомогти. «Біда, біда, біда…», - тужливо пронеслося по сумному лісу. Зібралися лісові жителі на велику раду. Довго думали, сперечалися і врешті вирішили звернутися до бджілки-трудівниці.

• Допоможи, люба Медунко, - попрохав вітер.

А в бджілки було стільки клопоту! Ще вдосвіта летіла вона в долину квітів і поверталась аж ввечері з повними відерцями чудодійного нектару. І хоч і втомлена була маленька трудівниця важкою працею та кинула всі свої справи і мерщій подалася на допомогу, бо й сама чула багато вдячних слів про співчутливу дівчинку.

     Три дні не відходила маленька лікарка від хворої Наталочки. Все поїла її своїм цілющим медком, з усіх сил боролася з важким недугом. Нарешті хвороба здалася і відступила.

• Спасибі тобі, невтомна помічнице, - подякувала дівчинка і посміхнулася теплою посмішкою.

•                                                                                       Людмила Гаркава

•