Методичний калейдоскоп. Матеріали із самоосвітньої діяльності вчителя історії та правознавства.

Проблеми, над якими працює педагогічний колектив

Волноваської ЗОШ I-III ступенів № 7

у 2015 р.

1. Підвищення якості освіти в умовах впровадження

нових Державних стандартів

2. Активізація роботи з питань формування у дітей

цінності здоров’я та здорового способу життя

Проблема, над якою працює

Коваленко В. М.,

учитель історії та правознавства

Волноваської ЗОШ I-III ступенів № 7

Розвиток пізнавальної діяльності учнів

на уроках історії та правознавства

Методична карта

Творче кредо

"Навчати – значить подвійно вчитися" (Ж. Жубер)

Педагогічна самоосвіта вчителя - це свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування своїх індивідуальних неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості.

Форми організації безперервного розвитку фахової освіти вчителя:

• Навчально-методичне консультування

• Участь у педагогічних виставках, творчих звітах, конкурсах, науково - практичних конференціях, педагогічних читаннях тощо

• Розробка, апробація навчально-методичних матеріалів

• Виконання ролі наставників

• Участь у роботі методичних об’єднань

• Створення портфоліо професійного розвитку

• Самоосвіта

• Робота над науково – методичною темою

Фахово-методична література

1. Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический

аспект. – М.,1977.

2. Вчитель: Самооцінювання /упоряд. Н. Мурашко. – К., 2007. – 128 с.

3. Гуманізація процесу навчання в школі: Навч. посібник / За ред. С. П. Бондар.

– 2-ге вид., доповн. – К.: Стилос, 2001

4. Гузова Л.П. Развитие профессиональной культуры учителя – фактор

успешной работы // Методист. – 2005. - №2. – С.34-37.

5. Довгопол І. Професійна компетентність педагога: методика комплексного

дослідження. – Сімферополь, 2006. – 70с.

6. Діагностика праці вчителя. /Відкритий урок: розробки, технології, досвід. –

2007. – жовтень. – С.64-70.

7. Квадріціус Л.В. Професійна самоосвіта вчителя // Управління школою. –

2006. – №13. – С.35-38.

8. Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник/ за ред. В.І.Лозової. –

Харків: «ОВС», 2006.

9. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-тє видання, доповнене. – К.,

2001. – 608 с.

10. Педагогика: Учебник / Л.П. Крившенко, М.Е. Вайндорф-Сысоева и др.; Под

ред. Л.П. Крившенко. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004.

11. Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у

вищій школі: Навч. Посіб. / за ред. М.В.Артюшиної, О.М.Котикової, Г.М.

Романової. – К.: КНЕУ, 2007.

12. Стецюк Л.І. Методологічні основи діяльності вчителя // Все для вчителя. –

2005. - №23-24. – С.11-28.

13. Соф’янц Е. Структура професійної компетентності сучасного педагога //

Управління освітою. – 2006. - №17. – С.4-5.

14. Стадник О.Л. Створення умов для розвитку творчої особистості вчителів

//Все для вчителя. – 2005. - №21-22. – С.30-32.

15. Тевлін Б. Резерви підвищення професійної майстерності вчителів // Завуч

(Шкільний світ). – 2004. - №11. – С.3-6.

16. Темченко О. Впровадження інноваційних підходів для підвищення

компетентності педагогів // Завуч (Шкільний світ). – 2005. - №13. – С.10

17. Товажнянский Л.Л., Романовський О.Г., Бондаренко В.В., Понамарьов О.С.,

Черваньова З.О. Основи педагогіки вищої школи: Навч. посібник. – Харків,

НТУ "ХПІ", 2005

18. Чайка В. Педагогіка (тестові завдання). Навчальний посібник для студ.

вищих пед. закладів освіти. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – 168 с.

Науково – методичний глосарій

Безперервна освіта - комплексна система освіти, яка об'єднує довузівську підготовку (школи, коледжі), вищу і післядипломну освіту, включаючи курсове навчання.

Біоадекватний підручник - підручник з біоадекватним (погодженим з природою) викладенням змісту. Найкращим чином пристосований для самостійної роботи. Дозволяє занести навчальну інформацію у довгочасну (тривалу) пам'ять, скоротити у 3-5 разів час навчання, зберегти ресурси здоров'я.

Випереджувальна освіта - освіта, орієнтована на існування людини в інформаційному суспільстві. Сама інформатика, в даному випадку, виступає як фундаментальна природничо-наукова дисципліна і повинна знайти адекватне відображення в програмах, методиках і навчальних планах перспективної системи вищої освіти.

Відкрита дистанційна освіта (ВДО) - це нова модель освіти дорослих, у тому числі управлінської ланки, яка втілила в собі провідні вітчизняні і зарубіжні розробки в галузі конкретних наук, а також наук про поведінку, методології, розвивання особистості тощо. Ця модель принципово відрізняється від моделі традиційної професійної підготовки (в усіх її формах - очній, заочній, вечірній) за метою, змістом освіти, характером діяльності викладачів і студентів, а також результатами.

Відкрита освіта (ВО) - освіта, доступна кожному бажаючому без аналізу його вихідного рівня знань (без вступних екзаменів). Висока якість знань забезпечується академічністю курсів, урахуванням потреб ринку та підсиленням відповідальності студента за результати навчання. Технології і методики навчання такі ж, як і в дистанційній освіті.

Дистанційна освіта (ДО) - це освіта, яка може використовувати окремі елементи денної (очної), заочної, вечірньої форм навчання та екстернату на основі нових інформаційних технологій та систем мультимедіа. Сучасні засоби телекомунікацій та електронних видань дають змогу подолати недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи, при цьому, всі їх достоїнства.

Дистанційне навчання (ДН) - це форма здобуття освіти, поряд з денною та заочною, при якій в освітньому процесі використовуються кращі традиційні та інноваційні засоби, а також форми навчання, що ґрунтуються на комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях.

Основу освітнього процесу при ДН становить цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота студента, який може навчатися в зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання і погоджену можливість контакту з викладачем за телефоном, електронною та звичайною поштою, а також очно.

Електронний (комп'ютеризований) підручник (посібник) - відрізняється від традиційного тим, що в його змісті закладена специфічна система управління процесом навчання, яка включає засоби нелінійного структуроутворення та оптимізації навчального матеріалу, діагностики і корекції знань, розгалужену мережу зворотного зв'язку. Переваги електронних видань над паперовими: великий обсяг текстової інформації (див. гіпертекст); можливість сканування та копіювання тексту; кращий сервіс: дизайн, музичний супровід, відеокліпи; наявність у тексті довідково-інформаційної пошукової системи; компактність видання тощо.

Індивідуалізація навчання - організація процесу навчання, яка передбачає його модифікацію відповідно до потреб того, хто навчається.

Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інтерактивний режим - режим безпосередньої взаємодії людини-користувача з персональним комп'ютером (ПК).

Інформатизація освіти - це процес, в якому політичні, соціально-економічні, технологічні і правові механізми тісно пов'язані на основі застосування комп'ютерів, інформаційних технологій і засобів зв'язку.

Кейс-технологія - навчальна технологія у відкритій та дистанційній освіті, при якій навчально-методичні матеріали чітко структуровані, комплектуються в спеціальній набір ("кейс"), а потім надаються студенту для самостійного вивчення з періодичними консультаціями у викладачів-консультантів (координаторів, тьюторів) у створених для цього центрах дистанційного навчання (ЦДН).

Моніторинг — постійне спостереження за якимсь процесом, явищем з метою виявлення його відповідності певним нормам, прогнозам, бажаному результату тощо.

— система збору, обробки, збереження та розповсюдження інформації про освітню систему або окремі її компоненти, яка дозволяє зробити висновок про стан об'єкта у будь-який момент, і дати прогноз його розвитку.

Моніторинг якості освіти — це систематична і регулярна процедура збереження даних з важливих освітніх аспектів на національному, регіональному та місцевому (включаючи школу) рівнях.

Мультимедіатехнології - одночасне використання різних засобів надання інформації: тривимірна комп'ютерна графіка; звуковий та відеоряд; динаміка зображень: інтерфейси віртуальної реальності, які дають змогу досягати в навчальних програмах граничної наочності (див. Multimedia).

Освітній округ - добровільне об'єднання загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності з дошкільними, позашкільними та іншими навчальними закладами, а також установами охорони здоров'я, що сприяють здійсненню освітньої діяльності. Створюється для забезпечення освітніх та культурно-освітніх потреб громадян, які проживають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Педагогічна майстерність — синтез психолого-педагогічного мислення, відповідних знань, навичок, умінь і емоційно-вольових засобів виразності, які у взаємозв'язку з високорозвиненими якостями особистості педагога дають змогу йому ефективно вирішувати навчально-виховні завдання. За­гальні ознаки педагогічної майстерності: міцні й глибокі знання, розвинені навички та вміння, авторитет у науково-дослідній, виробничій, методичній діяльності, широта кругозору та здатність знаходити ефективні методи, прийоми й засоби для досягнення мети навчання.

Тьютор (англ. Тutor) - домашній учитель, репетитор, приватний учитель, наставник. Нормативно - правові державні документи

в галузі середньої освіти

Закони України

"Про освіту", "Про загальну середню освіту"

Укази Президента України

від 27 серпня 2010 р. N 777 "Про затвердження Положення про освітній округ "

від 27 серпня 2010 р. N 778 "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад"

від 14 червня 2000 р. N 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників"

від 20 липня 2004 N 601 "Про затвердження Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів"

від 28 березня 2002 р. N 379 "Про затвердження Державної програми "Вчитель"

Накази МОН України

Наказ МОН України від 06.10.2010 № 930

"Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників" (із змінами від 08.08.2013)

Наказ МОН України від 21.08.2013 № 1222

"Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти"

Наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5

"Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів"

Наказ МОНМС від 10.05.2011 № 423

"Про затвердження єдиних зразків обов'язкової ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності"

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ

Соціальна компетентність

1. Організація групових форм роботи («акваріум», «ажурна пилка», «навчаючись навчаю»...)

2. Робота в парах (запитання один одному, взаємооцінка, взаємоконтроль та інше).

3. Формування терпимості до різних поглядів, повага до думки іншого.

4. Формування відповідального ставлення до своєї участі у спільній роботі, за реалізацію спільно прийнятого рішення.

5. Залучення до обговорення соціально значимих проблем ( Роль ОУН –УПА, участь України в НАТО, Європейському Союзі, національна ідея, соборність, федералізм, європейський вибір України тощо).

6. Використання навчальних технологій на основі змагань.

Полікультурна компетентність

1. Заохочення учнів до терпимості до різноманітних думок з приводу інтерпретацій суспільного та історичного розвитку, перспектив та пріоритетів.

2. Формування цивілізаційного підходу до розуміння шляхів розвитку суспільства.

3. Ознайомлення учнів з різними культурами та цивілізаціями, значення внеску кожної з них

4. Прийняття різноманітності світу, недопустимості однобічного, ідеологічно заангажованого сприйняття

5. Підвищення культурного розвитку учнів.

Комунікативна компетентність

1. Проведення диспутів, «круглих столів», евристичних бесід, «мозкового штурму», «мікрофон»

2. Заохочення словникової роботи, ведення термінологічних словників, проведення колоквіумів.

3. Заохочення вживання історичної термінології, вживання історичних термінів у контексті.

4. Заохочення учнів до активного спілкування.

5. Словесний розбір виконаної роботи.

6. Рецензування.

Інформаційна компетентність

1. Заохочення учнів до використання кількох джерел для вивчення

навчального матеріалу.

1. Використання учнями на уроках та під час підготовки д/з додаткових, альтернативних джерел («Український історичний журнал», журнал «Історія в школі», газету «Історія України», статті та монографії провідних українських та зарубіжних істориків, а також літератури енциклопедичного характеру, довідників, словників, монографічної літератури, документів тощо).

2. Рекомендації щодо перегляду певних телевізійних передач

3. Заохочення до використання на уроках художньої літератури.

4. Заохочення використання мемуарної літератури власної родини.

5. Використання інформації, отриманої в музеях.

Компетентність саморозвитку та самоосвіти

1. Удосконалення загальноосвітніх та реалізація проблемно-пошукових методів ( узагальнення, виявлення та аналіз причинно-наслідкових зв’язків, виявлення загального та особливого, об’єктивного та суб’єктивного, здійснення порівняльного аналізу, аналіз джерел, абстрагування, пошук аналогій, перевтілення тощо).

2. Залучення учнів до написання повідомлень, рефератів.

3. Заохочення до участі в олімпіадах, вікторинах, виставах, виставок,

круглих столах, семінарах тощо.

1. Використання випереджальних завдань.

2. Проведення практично-лабораторних робіт із застосуванням аналізу

кількох джерел.

1. Обговорення проблемних завдань.

Компетентність продуктивної творчої діяльності

1. Залучення учнів до підготовки і участі шкільних історичних вечорів, свят, історичних вистав.

2. Заохочення пошуково-дослідницької краєзнавчої роботи.

3. Проведення на уроках рольових ігор, застосування перевтілень.

4. Заохочення учнів до написання науково-фантастичних оповідань ( «У пошуках скарбів гетьмана Полуботка», «Загадка бібліотеки Ярослава Мудрого»

5. Заохочення до історичних розвідок.

Проект. Проектні технології

Проект (у перекладі з латинської “кинутий вперед”) означає план, задум організації, влаштування, заснування будь – чого, тобто прообраз якого-небудь об’єкта, виду діяльності, тощо. Необхідно умовно розмежувати педагогічні проекти на такі, які здійснює вчитель у процесі власної професійної діяльності, та учнівські (навчально-виховні), які реалізуються школярами в навчально-пізнавальному процесі під керівництвом педагога.

Критеріальні вимоги до створення проекту:

• наявність освітньої проблеми, складність та актуальність якої відповідає навчальним запитам, життєвим потребам, інтересам учасників проекту;

• практична,теоретична, пізнавальна значущість прогнозованих результатів;

• дослідницький характер пошуку шляхів розв’язання проблеми;

• структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;

• створення умов для виявлення і розв’язання психолого-педагогічної проблеми (її постановки, дослідження, пошук шляхів розв’язування, експертизи та апробації версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, оцінка та впровадження);

• самодіяльний характер творчої активності;

• використання активних й інтерактивних форм і методів;

• “продуктивність” проекту: якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична – конкретний результат впровадження;

• педагогічна цінність діяльності

Структура проекту:

1.Назва проекту

2.Актуальність проблеми, наукове обґрунтування.

3.Мета проекту

4.Завдання проекту

5.Етапи , термін реалізації проекту

6.Забезпечення проекту:

• науково – методичне;

• матеріально – технічне;

• критерії оцінки очікуваних результатів

7.Перелік основних заходів.

8.Очікуванні результати.

9.Система організації і контролю за ходом виконання.

Опис проекту

Алгоритм виконання проекту

Тематика проекту обирається вчителем з урахуванням нових освітніх завдань, педагогічних концепцій та парадигм, реалій сучасного життя, навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів.

Обґрунтування вибору проблеми висвітлює концептуальність, актуальність, необхідність, новизну обраної тематики.

Назва проекту включає узагальнену назву проблеми, відтворює основний зміст діяльності і визначається її кінцевим результатом.

Мета та завдання проекту повинні бути сконкретизовані й спрямовані на реальний результат.

Відповідно до мети та завдань обирається тип проекту, подається його характеристика за такими параметрами:

За кінцевим результатом: теоретичний, теоретико-практичний, практико-орієнтований.

За змістом: монопредметний, міжпредметний, надпредметний.

За кількістю учасників: індивідуальний, колективний (парний, груповий).

За тривалістю: міні-проект, короткочасний, середньої тривалості, довготривалий, лонгітюдний.

За ступенем самостійності: репродуктивно-дослідний, частково-пошуковий, дослідницький чи експериментально-дослідницький, евристичний.

За характером контактів: внутрішній, зовнішній, міжнародний.

Визначення учасників (та співучасників) проекту.

Визначення бази реалізації проекту (місця розробки та місця реалізації).

Термін реалізації проекту включає дати початку та закінчення роботи над проектом.

Прогнозований результат передбачає створення нового продукту (нові технології, методики, посібники, сценарії, плани, програми, бази даних, центри та ін.), форму його представлення.

Визначення ресурсів (людські, матеріально-технологічні, фінансові, інформаційні) дозволяє чітко визначити потреби й заздалегідь спланувати можливість та шляхи їх забезпечення (або відмовитись від проекту в разі неможливості їх забезпечення).

Визначення етапів та завдань реалізації проекту зручно здійснювати за такою таблицею:

Результати проекту можуть бути матеріальними (моделі, програми, плани, колекції, створення об’єднань, центрів, громадських організацій тощо) та ідеальними (нові способи дій, оригінальні доведення теорем, методи дослідження).

Оформлення результатів проекту може бути найрізноманітнішим – рукописні та друковані матеріали, відеофільм, фотографії, альбоми, бортжурнали, комп’ютерні програми, настінні газети, альманахи, моделі, таблиці тощо. Їх також доцільно представити у формі таблиці:

Насамкінець, після реалізації та захисту проекту робляться (самими учасниками, експертом чи консультантом) загальні висновки, де в узагальненому вигляді визначається ступінь досягнення мети, якість, перспективність, надаються рекомендації щодо подальшого використання кінцевого продукту.

План самоосвітньої діяльності

вчителя історії та правознавства

Волноваської ЗОШ I-III ступенів № 7

Коваленко В.М.

на 2015-2016 н.р.