Міжнародний день рідної мови

Ведучий: Доброго дня вам, шановні  добродії! Ми  раді  вас вітати  на святі  рідної мови!

 Ведуча: За  рішенням ЮНЕСКО  21  лютого  всі народи землі  відзначатимуть  відтепер  

Міжнародний  день  рідної  мови.

 Ведучий: Зараз  це  свято  крокує  по  всій  планеті, і кожен  громадянин  будь-якої  країни ще  більше  відчуває свою  приналежність  до  свого  народу, народності ,  нації.

 Ведуча:  Мова –це  той  інструмент , який  єднає  націю,  народність, народ до єдиного  цілого. Це великий  скарб, який треба  шанувати, берегти  і  розумно  збагачувати.

Звучить  пісня : « Наша  мова»

 

   П рекрасні всі на  світі  мови.

    Акорди  в  кожної  свої,

    Бо  в  мускулистім  кожнім  слові

    Живе  народ – творець  її.

Тому  і  всі  люблю я  мови!

Але мені найближча  та,

Якою  вперше я  промовив,

«Кобзар»  якою  прочитав.

     Мій дід  і  батько  завжди  з  криці

     Кували  людям  лемеші,

     А  я  зі  слова – блискавиці

     Свої куватиму  вірші.

…Не  забувайте  рідну  мову,

Усім єством любіть  її:

Просту, барвисту, пречудову,

Якій  позаздрять  солов’ї.

 

 

   Ніжна, мила, світанкова

   Ясна, чиста, колискова,

   Мелодійна, дзвін котюча,

   Дивна, радісна, співуча,                    

   Лагідна, жива, казкова,

   Красна, чарівна, шовкова,

   Найдорожча, добра, власна,

   Мудра, сонячна, прекрасна,

   Солов’їна , барвінкова

   Українська  мова!

 

 

Ведучий: Щасливі ми, що народилися  на  такій  чудовій, багатій, мальовничій  землі – в  нашій  славній  Україні.  Тут  жили  наші  прадіди, діди, живуть  наші батьки – тут коріння  роду  українського. І де б ми  не  були, скрізь  відчуваємо  поклик  рідної землі, хвилюємося  аж  до  сліз, зачувши  рідне слово.

 

Ведуча: Кожен народ  розмовляє  своєю мовою, створює  наукові, культурні, мистецькі  цінності. На  сучасному етапі  розвитку  людства є велика  кількість  (понад  2500 ) відмінних  одна  від одної  мови, які  належать  різним  націям, народностям,  племенам.

 

 

Ведучий: Українська  мова -  це  мова  численного  народу. Наша  мова  має  свою лексику,  свої  барви, свої  відтінки, що  передають  почуття  і  відтворюють  бурхливе  життя  і  розвиток  народу.

 

Мово  моя, непокірна і  мила,

Ти  все живеш  і дзвениш.

Скільки  рубали  у тебе  крила,

Думали  не  полетиш!

    Скільки тебе  заставляли  мовчати,

     Скільки  палала  в  вогні!

      Мово  моя,  ти  народом почата,

     Ти  у  народі  живеш  і  в  мені.

Рідна  моя, непокірна  і  мила,

Наче  гірське  джерело,

Звідки  у  тебе  береться  сила,

Щоб побороти  зло?

 

 

  

Дощик  невеличкий

Розмовляв  з  травою,

Розмовляв з  травою – донькою  весни:

« Люди  кажуть – мова.

Що  воно  за  слово? 

Ти  мені, муравочко, поясни».-

« мова- це  травичка,

Мова- синя  річка,

Мова – це  Зоряночка  золота.

Як  її  плекатимеш –

Лиха  не  питатимеш,

Бо  без мови рідної пташка не літа.

А як забуватимеш

І не шануватимеш, будете із мовою вороги.

Хату  забуваючи, матінки цураючись,

усихають річеньки береги.

 

Ведуча: Всі  ми знаємо  багато  українських  пісень.

              Адже,  пісня – це  душа  народу

              Народна  пісня – голос  невмирущий.

               Вона ніколи, як  хліб  насущний.

               Не  вийде  з  людського  сущого  життя.

Ведучий: Колись  наші  бабусі  співали  багато пісень.  Давайте  й  ми  заспіваємо

                Українську  народну  пісню.

         ( Звучить  пісня  « Пісня  веселкова» )

Ведуча: А зараз  давайте  проведемо  маленькі змагання.Загадки  для  дівчаток.

 

        1 У  нашої  бабусі

           Сидить  звір  у  кожусі.

            Біля  пічки  гріється,

            Без  водички  миється. ( котик)

       

   2 На  городі  в  нас  росте

      Сонце  ясне, золоте,

       Жовте  око,жовті  вії,

      Та  чомусь  воно  не  гріє. (соняшник)

 

   3 Летів  птах  через дах,

      Сів на воротях

      У червоних  чоботях. (лелека)

 

   Ведучий:  А  зараз  загадки  хлопчикам.

 

  1 Із  неба  диво  золоте

     І  світить   нам, і  гріє

     Ніщо  без нього не росте,

     І всяк  йому  радіє.  ( сонце)

 

 2 По  дорозі  цуцик  біг,

    Скільки  цуцик  має  ніг?

     Почали  усі  лічити-

   Десять  вийшло  у  Микити.

   Так  чи  не  так?  (не  так)

 

3 Маленький  хлопчик

   ВилІз  на  стовпчик,

   Одежі не  носить,

    Личенько  рябе,

    Що  воно  таке?  ( наперсток)

 

Ведуча:  Молодці!  Загадки ви  добре  відгадали.

 

Ведучий: Діти,  ваші мами, бабусі, сестрички  користуються наперстком , коли  вишивають. Подивіться  уважно, які  диво- вишиванки!  Це  роботи  ваших  мам, бабусь.  Нема  в  селі  жодної  оселі,  де б  не  було  вишиваного  рушника. Це  давня  традиція: гостям  на рушниках  підносять  хліб- сіль  як  символ  гостинності  нашого  народу.

   ( Лунає  « Пісня  про  рушник» )

 

1 Слова  в нашій  мові, як  ліки.

   Слова  в  нашій  мові, як  рани.

   Буває, слова  вибухають,

   Як  грізні  вулкани.

    

 Слова  в нашій  мові  яскраві,

 Подібні  ранковій  веселці.

  Бувають  слова  величаві,

 Що  сіють надію  у  серці.

 Люблю  я  слова  громовиці,

 Що  б’ють  точно в  ціль, мов  ракети,

 Вагомі, як зерна пшениці,

 Пахучі, мов  квітів  букети.

 

Ведуча:  А зараз  ми  побачимо,  хто  із вас більше  знає  прислів’їв  про українську  мову. 

Ведучий: Молодці, діти,  справилися.

Жила  собі  маленька дівчинка, яка  дуже  сумувала, а  коли  прийшли  до  неї  подруги, то  розвеселили  її. Дівчатка, як  же  ця  дівчинка  зветься?  ( Подоляночка)

 ( звучить  пісня  « Подоляночка» )

 

1 Якщо  з українською  мовою

   В тебе, друже, не  все  гаразд,

  Не  вважай  її  примусовою,

  Полюби,  як  весною  ряст.

  Примусова  тим,  хто цурається,

  А  хто  любить, той  легко  вчить:

  Все , як пісня,  у  ній звучить.

  І журлива вона, й  піднесена,

  Тільки  фальш для  неї  чужа.

  В ній  душа  Шевченкова  й Лесина

  Франкова  у  ній  душа.

 

Ведуча: Діти, а які  скоромовки ви  вмієте  промовляти?

 

Ведуча: Раніше,коли  діти збиралися  всі  разом зі  старшими, то  старші розповідали  цікаві, смішні  історії. Ось, наприклад, одна  з  них. Називається « Досадив»

 

 « Їхав  дядько  поганою конячкою, а  вона й  зупинилася, тож він сам запрягся, а її  прив’язав  до  воза, та  й  каже: « Не  схотіла їхати,  то  йди  пішки»

 

 

Ведучий: А ви  знаєте  смішні  історії?

 

 

1 Що  значить  для  людини   рідна  мова?

   Це квітка  з  надр  священної  землі,

 Це найніжніша  пісня  колискова,

 Яку  так  люблять  діточки малі.

 Як  можна не любити  свою мову?!

 Не кане із роками  в  небуття

 Те  найдорожче  в  світі перше  слово,

 З яким  пройдеш  ти крізь  усе  життя.

 І як одна в  людини Батьківщина,

 Де  родове зернятко  проросло,

 Так  рідна мова лиш одна – єдина,

 Хоч  скільки б мов  у  світі  не  було.

 

Ведуча:  Коли  ви  були  маленькими, бабусі  й  мами  співали  вам  колискові   пісні, розповідали  казки. Хто  з  вас  пам’ятає  їх?

Ведучий: Діти, гляньте на  ці  червоні  плоди. Що ви  про  них знаєте? Калина і верба – улюблені  символи- рослини. Було  таке повір’я: коли зробиш із  калини сопілку, то  неодмінно в  сім’ї  з’явиться  продовжувач  роду  - син.

 

   1 Ти  постаєш  в  ясній обнові,

  Як  пісня линеш, рідне  слово.

  Ти  наше  диво калинове,

   Кохана  материнська  мово!

   Несеш  барвінь гарячу, яру

   В небесну  синь  пташиним  граєм

   І, спивши  там від  сонця  жару,

   Зеленим  дихаєш  розмаєм.

   Плекаймо  в  серці   кожне гроно,

   Прозоре  диво  калинове.

   Хай  квітне, пломенить  червоно

   В  сім’ї великій, вольній, новій.

 

Ведуча: Калину  оспівував  у  своїх віршах Т.Г.Шевченко.  А чи  ви  знаєте  пісні  або  вірші  про  калину?

Ведучий: Як  гарно  звучала  наша  рідна  мова  у  віршах,  прислів’ях, які  ніжні  й гарні  слова  і мелодія  у  пісні. Багато гарних  слів  почули  ми  про  нашу  рідну  українську  мову. Хочемо,  щоб  ви  полюбили  її  і  ніколи  не  цуралися  рцдної  мови, де б ви не були, щоб зростали  в  ріднім  краї із рідними  словами.

 

    Український  дзвінкий  голос мови

   В моїм  серці  живе назавжди.

   Бо  зросла я у  вербах  шовкових,

   У  джерельних настоях води.

   І помазана словом Тараса

   Це моєї  землі сила  й знать.

   Не  питайте – якої  я раси.

   Тут  навчилась любить  і  страждать,

   Тут лежать мої предки  відомі,

   Тут  у  весни  летять  журавлі.

    І  окрасою  в  кожному  домі

    Фотокартки -  і  радість,  й жалі.

    І  куди б не  лежали  дороги,

    У які б не  ввійшла  я  вітри –

    Не  зганьблю, не зречуся  порога,

    Де  зорею  дитинство горить…

Ведуча:  Бо  ніхто не  має  права  забувати

               Своєї  мови  рідної  ніде,

               Як ті  пісні, які співала  мати,

               І як своє  дитинство  золоте.