ДНЗ «ХВПУСД»
«Моделювання ефективного уроку шляхом широкого застосування дидактичних матеріалів при вивченні іноземної мови»
Підготувала: викладач англійської мови
Барвинська О.О.
ХЕРСОН
Навчання іноземної мови на сучасному етапі неможливе без дидактичної функції вчителя, яка полягає не в передачі знань, а у формуванні навичок здобувати їх; а форми роботи повинні захоплювати учнів, пробуджувати інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Досягнення цих результатів можливе при застосуванні інтерактивних методів навчання, використання новітніх технологій, методик та програм.
Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. За визначенням О.Пометун та Л.Пироженко: «сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)».
В залежності від мети та форми організації навчальної діяльності, науковці О.Пометун та Л.Пироженко поділяють технології інтерактивного навчання на такі чотири групи :
1.Інтерактивно-кооперативного навчання.
2.Колективно-групового навчання.
3.Ситуативного моделювання.
4. Технології обговорення дискусійних питань.
У практиці роботи радимо використовувати інтерактивні техніки першої та другої групи : «Спільний проект», «Синтез думок», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Кожен вчить кожного» , «Мозаїка». Такі види роботи передбачають парну співпрацю, роботу в ротаційних трійках, роботу у малих групах і фронтальне включення в процес обговорення, оцінки чи просто повідомлення навчальної інформації. По-перше, такі форми інтерактивної діяльності є захоплюючими, цікавими та, головне, невимушеними. По-друге, учні працюють у групі однолітків, де вони можуть досить вільно висловити свої думки, мобілізувати знання, проявити творчий, організаторський та лідерський потенціал. По-третє, до роботи залучається ще й подвійна мотивація: мотив прояву особистості та самоствердження в групі та мотив досягнення колективної мети. Тобто, відбувається процес саморозвитку особистості учнів.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги структури уроків, яка, за О.Пометун, складається з п`яти елементів:
- мотивація;
- оголошення, представлення теми і очікуваних результатів;
- надання необхідної інформації для розв’ язання завдань;
- інтерактивна вправа;
- підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
1.1. Сутність і види інтерактивних методів навчання.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах - 3-5 хвилин, виступ - 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі - 1 хвилина.
Групові методи:
Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати. Це вивільнює час вчителя для контролюючих і корегуючих дій. Групу (навіть 2-3 учні) навчати набагато складніше, ніж одну дитину. При колективній роботі всі працюють у парах і по черзі один з одним, тобто пари мають не постійний, а змінний склад, де співбесідника не можна уникнути - навчання ведеться у формі діалогу. Учень засвоює швидко і якісно те, що відразу використовується в ділі або передається іншим з поясненням, в такий спосіб оволодіння новими знаннями або вміннями відбувається постійно під час колективної навчальної діяльності. Активність учнів поступово піднімається на якісно новий рівень, джерелом її служать власні пізнавальні мотиви.
Однією з основних форм парної роботи є „рольова гра". За наявності ситуації, що максимально наближається до реального життя, необхідних базових знань та творчого підходу, рольова гра ідеально відтворює інтерактивність під час уроку. Саме близькість до реального життя стає основним аспектом мотивації під час використання цієї форми роботи.
Робота в групах.
Дуже важливими та не менш цікавими є групові форми роботи. У таких формах теж присутня подвійна спрямованість. По-перше, школярі працюють у групі однолітків, де вони можуть досить вільно висловити свої думки, мобілізувати знання. По-друге, після закінчення роботи, групи розпочинають дискутувати, обмінюватися думками та аргументами, таким чином, до роботи залучається ще й подвійна мотивація: мотив прояву особистості та самоствердження в групі та мотив досягнення колективної мети, що повинна бути доцільнішою, ніж іншої групи.
Дискусія - це активне висловлювання власних думок, тобто без інтерактивності вона просто неможлива. Учні отримують можливість не тільки здобути нові знання, а й використати, активізувати вже наявні. Такий вид роботи може бути використаний, коли існує факт, явище, висловлювання, думка, що викликає появу двох протилежних точок зору. Дискусія має бути виправданою логічно, змістовною та включати появу нової інформації, інакше вона не досягатиме мети - відтворення акту комунікації. Проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання;
• не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто - ні в тому чи іншому питанні;
• у центрі уваги має бути ймовірний перебіг;
• усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми;
• учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;
• усі твердження учнів повинні супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок;
• дискусія може закінчуватися як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.
Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійкахпроводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.
2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов'язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.
Карусель. Учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:
• для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;
• для збирання інформації з якої-небудь теми;
• для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад слів з певної теми: seasons, professions, appearance, etc.);
• для розвитку вмінь аргументувати власну позицію .
Як організувати роботу:
1. Розставте стільці для учнів у два кола.
2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому - обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.
3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє - рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета - пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
4. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу "пліч-о-пліч, один проти одного". Усі члени групи повинні добре бачити один одного.
5. Повідомте (нагадайте) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи.
6. Будьте уважні до питань внутрішньо-групового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.
7. Дайте кожній групі конкретне завдання й інструкцію щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі, інструкції за один раз.
8. Стежте за часом. Дайте групам досить часу на виконання завдання. Подумайте, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.
9. Подумайте про те, як ваш метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля.
Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.
Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.
Фронтальні методи:
Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".
Різновидом загально групового обговорення є технологія "Мікрофон", яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Як організувати роботу:
1.Поставте запитання класу.
2.Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово.
3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує "уявний" мікрофон.
4. Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко.
Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня - це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"
Мозковий штурм. Ця форма інтерактивної діяльності є чи не найбільш цікавою, захоплюючою і, головне, невимушеною. Уявімо, існує факт, явище, поняття, що учні їх не знають чи не розуміють повністю. Тобто, існує та сама „інформаційна прогалина" в знаннях учнів, і заповнити її - мета вчителя. Яким чином вчитель може це зробити? По-перше, він може просто підказати учням правильну відповідь, позбавивши їх, таким чином, можливості використати наявні в них знання й бажання спромогтися знайти відповідь самостійно. По-друге, він може шляхом питань, натяків, логічних висловів, висловлювань довести їх до самостійного усвідомлення ідеї, факту, тобто заповнення „ інформаційної прогалини" . Саме цей вид роботи називається „мозковий штурм".
Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть аналогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань. Так, інтерактивна техніка «Мозковий штурм» використовується на етапі мотивації, щоб розвивати творчі здібності учнів та вміння висловлювати свою думку. Для опрацювання подається або ситуація, або лише ключові поняття із заданої теми; завдання учнів полягає у вирішенні ситуації, точніше – у розробці варіантів її вирішення і у тому, щоб порівняти свої результати з інформацією, наданою вчителем. Наприклад при вивченні теми «Reisen» у 6 класі, пропонується ряд слів: kommen, fahren,gehen, fliegen, die Fahrkarte, der Zug, das Auto, die Sehenswürdigkeiten, schön, die Natur. Далі можна поставити завдання здогадатися про назву теми уроку. Учні висловлюють свої припущення, далі коригується і називається правильна тема уроку. У 7 класі, вивчаючи тему «Schule”, на етапі оголошення, представлення теми і очікуваних результатів, можна поставити перед учнями завдання: заповнити схему, в якій дається лише ключове центральне слово.
Така вправа актуалізує знання учнями лексичних одиниць теми і, завдяки схематичному зображенню, сприяє кращому запам`ятовуванню.
Ажурна пилка ("Мозаїка", "Джигсо")
Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.
Як організувати роботу:
1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали-вирізки з газет, статті тощо).
2. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи - "домашню" й "експертну". Спочатку об'єднайте учнів у "домашні" групи (1, 2,3), а потім створіть "експертні" групи, використовуючи кольорові позначки, що їх учитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній - однакові.
3. Розпишіть учнів по "домашніх" групах від 3 до 5 чоловік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований, хто входить до його "домашньої" групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі - свою. Завдання домашніх груп - опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.
4. Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх "кольорових" групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). В кожній групі має бути представник із кожної "домашньої" групи.
5. Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або великі за обсягом).
6. Після завершення роботи запропонуйте учням повернутися "додому". Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї "домашньої" групи.
Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).
1.2. Інтерактивне навчання на практиці. Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.
Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (на практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання у зошит). Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.
Правила для учнів: Кожна думка важлива. Не бійся висловитися! Ми всі - партнери! Обговорюємо сказане, а не людину! Обдумав, сформулював, висловив! Говори чітко, ясно, красиво! Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази! Вмій погодитися і не погодитися! Важлива кожна роль.
"Інтерактивні технології - не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.
Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) - 1-2 методи за урок.
Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи - самостійним пошуком, традиційними методами.
Процес впровадження.
Впровадження інтерактивних методів навчання відбувається за логікою "від простого до складного".
Проте за умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:
-учні набули культури дискусії;
-виробилося вміння приймати спільні рішення;
-поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;
-якісно змінився рівень сприйняття учнями іноземної мови - він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стало "обдумати", "застосувати"; якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями - аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.
Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.