Національно-патріотичне виховання учнів

Бужор О.М., вчитель

російської мови та зарубіжної літератури

ХЗОШ № 22

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ

У Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті, Державному стандарті базової і повної середньої освіти в Україні метою освітньої галузі «Мови і літератури» визначено розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій. На сучасному етапі інтеграції до загальноєвропейського простору ставиться питання про залучення сучасної людини до всесвітньої культури, наближення її рівня до європейського стандарту.

       Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання у молодого покоління почуття патріотизму,  відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо. Учителеві у виховній роботі необхідно враховувати матеріал, який сприятиме розкриттю співпричетності українців до творення світової цивілізації та світової культури, відчувається необхідність пошуку оптимальних засобів виховання та навчання. Саме українознавчі та краєзнавчі матеріали містять великий потенціал, бо є одним із джерел виховання гідних громадян України, формування справжніх будівельників свого майбутнього. Повноцінна людина повинна мати свою батьківщину і знати про неї якомога більше — про її історію, територію, народ, культуру, ставлення до моралі та інших народів тощо. Як і всяке інше пізнання, вивчення батьківщини розпочинається з того, що природно дитині найближче і з чим вона зустрічається найперше, — від рідної хати, родини, міста чи вулиці, місцевості, звичаїв, мови тощо. Все це пізнається шляхом поступового розширення сфери сприймання.

     Отже, все розпочинається з пізнання «малої»  батьківщини, з краєзнавства, яке допомагає дітям усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії свого села чи міста з історією та сьогоденням країни; відчути причетність до них кожної людини, кожної родини; визнати своїм найпершим обов’язком, честю стати гідним послідовником кращих традицій рідного краю. Через призму дослідження подій в окремих місцевостях краєзнавство сприяє глибокому і всебічному вивченню яскравої, але непростої історії нашої Батьківщини, осмисленню її ролі на тлі європейської і світової культури, прилученню підростаючого покоління до духовної та історичної скарбниці свого народу, до українознавства.

   Важливим є формування мотивованої активності інноваційної особистості, що реалізується через інтерактивне навчання, внаслідок чого учень через проектну діяльність виступає дослідником певної проблеми.

     У «Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді», «Методичних рекомендаціях щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах», затверджених наказом  МОН України № 641 від 16.06.2015, зазначено: «Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації. Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста». Закономірно постає питання про нову школу, яка створила б умови для повноцінного фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини і плекала людину, здатну будувати демократичну державу. Це вимагає пошуку нових форм організації виховного процесу.

       Проектна діяльність – нині одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві на компетенції: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту. Використання можливостей методу проектів дозволяє, переосмислюючи та руйнуючи радянські історичні міфи, розвивати вміння аналізувати факти історії, узагальнювати та робити висновки, вміння вести чесний діалог навколо складних сторінок минулого; виховувати почуття національної гідності, самосвідомості та гордості за героїчні сторінки історії українського народу. Колективні проекти «Між двох вогнів. Україна у Другій світовій війні» , «Трагедія окупації Харкова у роки Другої світової війни», створені нами, розкривають   роль  українського народу у Другій світовій війні, показують  внесок українців у перемогу над нацизмом, підкреслюючи солідарність та бойове братерство усіх Об’єднаних Націй, переносячи акцент з історії військових дій на історії конкретних людей (саме українців), виховують любов до своєї «малої» батьківщини, національну свідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, на систему вчинків, що мотивуються любов`ю до Батьківщини та розумінням відповідальності за збереження пам`ятників історії та культури.  Колективна робота над проектом «Мертві не простять, живі не забудуть» сприяла поглибленню знань  учнів про Голодомор як геноцид українського народу, його причини, перебіг і наслідки; сприяла розвитку всіх видів інтелекту як головної умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації як громадянина України; виховувала почуття стурбованості долею не-винних жертв тоталітарного режиму, навчала сприймати чужу біду та біль як свій власний; спонукала до участі у меморіальних заходах  із вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу – Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, зокрема, акції “Запали свічку”.

     Презентація творчого проекту «Історія Харкова у назвах вулиць» познайомила учнів з історією вулиць нашого рідного міста і Олексіївського житлового масиву, зокрема, розвивала вміння аналізувати факти історії, узагальнювати та робити висновки, виховувала любов до своєї «малої» батьківщини.   

     Краєзнавство надає місцевості історизм, відкриває в її минулому нові цінні сторінки. Коли ми дізнаємося, хто мешкав у тому чи іншому будинку, яке життя вирувало в ньому, що там було створено, будинок цей для нас вже особливий. Він наповнюється духовним змістом, перетворюється в свідка історії міста. Можливо, саме тому з великим захопленням та зацікавленістю учні працювали над краєзнавчим проектом «Харківський поет-фронтовик М. В. Кульчицький».

     Людина існує не тільки у природному середовищі, а й у середовищі, створеному культурою його предків і ним самим. Збереження культурного середовища – завдання не менш важливе, ніж збереження довкілля. Культурне середовище необхідне людині для його моральної самодисципліни та соціальності. Якщо людина не любить старі будинки та старі вулиці, нехай не дуже привабливі,  у неї немає любові до свого рідного міста. Якщо ж людина байдужа до пам`яток історії своєї Батьківщини, вона байдужа до своєї країни.

1