Оригінальна і перекладна література в сучасному світі
Читати поганий переклад доброго твору —
все одно, що насолоджуватися прекрасними
краєвидами, заваленими купами сміття.
К. Ботанова
1. Які цінності, на ваш погляд, можна вважати загальнолюдськими? Наведіть приклади їх прояву в творах художньої літератури.
2. Про що свідчить відображення в літературі минулого й сьогодення?
3. Поміркуйте, що важливіше в житті сучасної людини: книги чи комп’ютер?
Свої думки обґрунтуйте.
Зарубіжна література напрочуд різноманітна та багатогранна. Кожен твір має ознаки своєї національної культури. На уроках української літератури ви читаєте твори українських авторів, працюєте з оригіналом — текстом, створеним тією мовою, якою володіє і яку обрав автор. Знайомство із зарубіжною (світовою) літературою — процес особливий, бо її вивчають як перекладну, ми сприймаємо твори зарубіжних письменників опосередковано, через перекладачів, а оригінальний текст можемо зрозуміти лише за умови знання мови.
Суттєва відмінність вивчення зарубіжної літератури від рідної полягає в тому, що понад 90 % творів світового письменства ми читаємо у перекладах. Це вид творчості, який посідає особливе місце у світовому літературному процесі.
Оригінал і переклад — дві форми існування художнього твору у світовій літературі. Слово оригінал походить із латинської мови й означає первісний, природний. Це твір, який є зразком для подальшого відтворення, зокрема іншою мовою. Оригіналом називають самобутній художній твір, не схожий на інші твори, не запозичений, не наслідуваний. Із поняттям оригінал тісно пов’язане поняття переклад, тобто текст, перекладений з іншої мови. Завдяки художнім перекладам ми знайомимося з шедеврами світової літератури, зі зразками словесної творчості різних народів світу. Художній переклад є видом літературної творчості, у процесі якої твір, написаний однією мовою, відтворюється іншою. Справжній художній переклад — це мистецтво. Перекладач має добре знати мову оригіналу, рідну мову, особливості манери письма автора, твір, який він перекладає. Перекладач прагне злитися з автором оригіналу, якнайточніше передати його думку на основі власного прочитання, розуміння твору. Залежно від точності, адекватності перекладу виокремлюють такі його види: точний, або адекватний, переклад, вільний переклад, переклад-наслідування, переспів тощо. Завдяки перекладам твори, написані однією мовою, ніби відроджуються, оживають в іншій.
Оригінал (від латин. первісний, природний) — це 1) художній твір, з якого здійснюється переклад; 2) текст, створений мовою, якою володіє і яку обрав автор.
Переклад — 1) передання змісту усного висловлювання чи письмового тексту засобами іншої мови; 2) текст, відтворений засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту і форми.
Художній переклад — це відтворення засобами рідної мови особливостей чужоземного літературного тексту в нерозривній діалектичній єдності його змісту і форми. Це один із найвагоміших виявів міжлітературної взаємодії.
Інтерпретація — 1) тлумачення літературного твору, своєрідне розуміння та розкриття його змісту і форми; 2) переоформлення художнього змісту твору через його виклад мовою інших видів мистецтва або мовою науки. Художній літературний твір можна інтерпретувати художніми засобами малярства, графіки, театру, кіно, музики тощо, а також науки — у літературній критиці та літературознавстві.
Ідіостиль (індивідуальний стиль) — система змістовних і формальних лінгвістичних характеристик, властивих творам певного автора, яка робить унікальним утілений у цих творах авторський спосіб мовного вираження. Індивідуальні особливості стилю письменника практично неможливо з’ясувати без більш-менш широких зіставлень: 1) з літературною мовою його часу як нормою, на тлі якої виявляються специфічні ознаки своєрідності, що певною мірою відхиляються від неї; 2) з індивідуальними стилями інших письменників — сучасників чи попередників. Жодне серйозне дослідження стилю письменника без цих зіставлень не обходиться.
Деякі дослідження щодо читання.
Канадські вчені-психологи довели, що читання фантастичних творів сприяє здатності краще розуміти інших людей, адже події, що відбуваються з героями твору, дають читачу змогу осмислити та зрозуміти факти власного життя, уважно поставитися до проблем інших людей.
Дослідники з Ліверпуля (Англія) науково довели, що читання книжок здатне виліковувати. Існує навіть такий метод лікування, як бібліотерапія. Було доведено, що читання класичної літератури допомагає при стресах, а детективи і пригодницька література тренують пам’ять, логіку, відволікають від сумних думок.
Економісти з університету Падуї (Італія) обґрунтували зв’язок між читанням у дитинстві й матеріальними статками в дорослому житті. Проаналізувавши прибутки 6000 людей з 9 країн Європи, вони дійшли висновку, що в тих, хто мав доступ до книжок у дитинстві й читав літературні твори, статки набагато більші, ніж у тих, хто цього був позбавлений. Психологи це пояснюють тим, що від кількості прочитаних у дитинстві книжок залежить здатність до логічного мислення та концентрації в дорослому житті.
За останніми дослідженнями англійських психологів і неврологів, читання художніх творів діє на мозок людини, як ракетний прискорювач. Відтак розвиваєть-ся вміння аналізувати різні явища, адже, читаючи, ми стежимо за розвитком сюжету, вибудовуємо гіпотези щодо прочитаного, розмірковуємо та зіставляємо різні факти й події, і в такий спосіб привчаємо наш мозок до вирішення складних логічних задач.
ПРО ДІАЛОГ АВТОРА І ЧИТАЧА У ТВОРІ
1. Розкрийте роль читача в художньому творі.
2. На конкретних прикладах доведіть, що читання твору мистецтва — це творча діяльність.
Дослідників у різні часи завжди хвилювали питання, як розвиваються стосунки автора і читача під час читання художнього твору. Переважна більшість науковців розглядають читання як процес спілкування рівноправних складових: тексту–автора–читача.
Так, на думку видатного вітчизняного вченого Олександра Потебні, читання є відкриттям твору. У своїх роботах науковець доводить, що художній твір існує в уяві читача і, відповідно, має стільки змістів, скільки читачів цього твору. О. Потебня обґрунтовує, що до появи самого читача твір нібито очікує свого завершення через читання.
Отже, художній твір «абсолютно завершений», але тільки сам читач завершує твір. Як зазначає відомий український літературознавець Олександр Білецький, «[...] твір є художнім чи нехудожнім тільки у свідомості тих, хто його читає; це вони відкривають у ньому красу, це вони створюють його ідею, про яку часто і не підозрює той, хто пише».
Таким чином, читання — це творча діяльність, а читач твору є так само учасником літературного процесу, як і його автор.
ПРО РОЛЬ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ
Вивчаючи твори зарубіжної літератури завдяки перекладам таких українських майстрів слова, як Іван Франко, Олена Пчілка, Борис Тен, Григорій Кочур, Микола Бажан, Дмитро Паламарчук, Максим Рильський, Микола Лукаш, та багатьох інших, ви, напевно, переконалися, що значення художнього перекладу для розвитку людства важко переоцінити.
Художній переклад має високе призначення: він сприяє діалогу культур різних народів. Неперевершений теоретик і практик українського перекладу Максим Рильський підкреслював, що «обмін перекладами художніх творів становить одну з найпотужніших підойм у справі взаємоознайомлення народів, у справі їх культурного збагачення, у справі дружби народів».
Художній переклад завжди відігравав важливу роль у збагаченні рідної мови, оскільки робота над перекладом сприяє виявленню всіх можливостей рідної мови, використанню всіх її «скарбів». Так, справжній майстер художнього перекладу Микола Зеров визначав перекладацтво як одне з «найрезультативніших, найоптимальніших шляхів збагачення українського слова здобутками світової класики».
Художній переклад збагачує національну літературу, оскільки завдяки перекладу освоюються нові жанри, теми, сюжети. Тому майстерні художні переклади є складовою національного письменства. Відомий вітчизняний поет і перекладач Дмитро Павличко наголошував, що переклад — це «необхідна умова повнокровного життя кожної літератури. Чим ширші перекладацькі можливості й чим вищий рівень інтерпретаційного мистецтва тієї чи іншої словесності, тим потужніша її оригінальна продукція».
Художній переклад здійснює діалог у часі. Завдяки майстерним перекладам у нас є можливість подолати відстані між історичними епохами. Відзначаючи роль художнього перекладу, славетний Іван Франко наголошував, що це «золотий міст зрозуміння і спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями».
Для України художній переклад завжди був важливим чинником утвердження національної культури, формування національної свідомості українців.
ВІДМІННОСТІ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ ВІД ОРИГІНАЛУ
У курсі зарубіжної літератури ви вже засвоїли, що художній переклад — це відтворення художнього тексту, який написаний однією мовою, засобами іншої мови, а оригінал — це первісний твір, з якого робиться переклад.
Розглянемо, чим же принципово відрізняються ці поняття.
оригінал художній переклад
первинний текст вторинний текст
належить рідній культурі належить двом культурам
сприяє пізнанню рідної культури сприяє пізнанню чужої та рідної культури
здійснює діалог між автором і читачем між автором, перекладачем і читачем
Читачеві ХХІ століття
Нові технології відвойовують собі черговий простір. Так, дослідниками Массачусетського технологічного інституту (США) було створено книжку, яка надає можливість читачу фізично відчути події, про які йдеться, та імітувати емоції літературних персонажів. Книжка з датчиками і механізмами підключена до спеціального жилета. І, наприклад, коли персонаж у творі відчуває страх, жилет починає стискатися, створюючи дискомфорт для читача. Під час сильних переживань жилет може почати вібрувати, таким чином змушуючи серце читача битися швидше.