Завтрашній українець: розумник чи неук? Пріоритети реформування середньої освіти
Освіта – та сфера, у якій зацікавлені всі громадяни, і майже всі вважають себе експертами. Стан справ в освіті пильно вивчають батьки й відстежують засоби масової інформації. Напередодні виборів політики полюбляють поговорити про підвищення статусу вчителя, а іноді й виділять благодійну допомогу інтернату чи встановлять декілька стипендій для студентів. Не дають нудьгувати освітянам і керівні інстанції, регулярно тішачи їх нововведеннями. Лише протягом останніх років ми стали свідками бурхливого розквіту та ще більш швидкого краху тестів; переходу на дванадцятирічний термін навчання й дванадцятибальну систему оцінок; щорічну появу у шкільній програмі нових предметів; впровадження трьох ступенів вищої освіти: бакалавр – спеціаліст – магістр та запровадження багатьох інших новацій.
Система освіти, за визначенням, інерційна. Протягом останніх десяти років це було благом: пом’якшувалися наслідки непродуманих нововведень, гальмувалося падіння рівня підготовки учнів. Але кожна машина має свій ресурс, свій запас міцності. Необхідність реформувати освіту стає кричущою. Без змін у цій сфері Україна вже найближчим часом залишиться без головного ресурсу в боротьбі за гідне місце у постіндустріальному світі – освіченої, інтелектуально мобільної й порівняно недорогої робочої сили.
Важливо підкреслити одну обставину. На найвищому державному рівні зафіксовано центральне положення середньої освіти в усьому освітньому ланцюжку. За радянських часів було загальновизнано, що середня школа України працює на добротному рівні, переважаючи середню школу інших союзних республік (про вищу школу такого не говорили).
Освіта у СРСР.
При формуванні суспільства радянського типу колишня система освіти зазнала докорінних змін. Підчас цієї перебудови було подолано масову неписьменність, релігійне виховання під гаслом «відокремлення школи від церкви» змінив войовничий атеїзм, зникли гімназії, в яких домінувала класична освіта, виникла система ремісничих (професійно-технічних) училищ, шкільні програми наповнилися математичними й природничими дисциплінами. «Основна ідея шкільного навчання в СРСР полягає в тому, щоб кожний учень оволодів загальним курсом, близьким за типом до курсу європейського ліцею. Значна частина його – більше 40% – присвячена природничим наукам і математиці. У вищій освіті кількісно стали переважати політехнічні інститути, які за кількістю випускників вже у 1960 році у півтора рази випередили інженерні вузи всіх інших країн. Незважаючи на недоліки (перевантаження школярів, певну зневагу до гуманітарних наук, надмірну ідеологізацію навчання та виховання), система освіти в цілому працювала вправно, забезпечуючи підготовку мільйонів грамотних людей, які перетворили СРСР на високорозвинену країну.
Схоже, цей досвід пропонується забути. «Освіта ґрунтується на культурно-історичних цінностях Українського народу, його традиціях і духовності». Хто заперечуватиме? Але чому тільки на них? Загальновідомий факт: успіхи у точних науках та їх технологічному застосуванні до історичних традицій Українського народу не належать. Справа в тому, що у дорадянську епоху українці, за нечисленними винятками, були, на жаль, позбавлені можливості посісти належні місця у науці та освіті. У «Доктрині...», два розділи якої в деталях обговорюють національний характер виховання і освіти та стратегію навчання мовам, немає жодної(!) згадки про математичну та природничу освіту. І це при тому, що саме вона була (і доки ще залишається) найсильнішим елементом існуючої системи. У цій царині пострадянські країни не лише не поступаються, а часто і випереджають країни Заходу. Експерти ЄС відзначають: «В усіх країнах вивчення начал математики є серцевиною освіти». Рівень математичних знань вони вважають ключовим для оцінки якості освіти в цілому. Невипадково серед шістнадцяти її індикаторів математичні знання учнів стоять на першому місці. Що виявила проведена у 2004 році перевірка математичних знань тринадцятирічних школярів – учнів сьомих та восьмих класів? Поза конкуренцією опинилися японські школярі, результати вище середніх показали учні з Чехії, Угорщини, Словаччини, Словенії, Болгарії, Нідерландів, Австрії, Франції, Ірландії. А от серед аутсайдерів опинилися не лише Португалія, Греція чи Кіпр, але й США, Великобританія, ФРН, Іспанія, Швеція, Данія. Подібні результати дала й перевірка природничих знань, які ті ж європейські експерти вважають основою розуміння природи й людини, формування екологічного мислення та передумовою технічного прогресу.
Риторичне запитання: чи у багатьох інших галузях Болгарія або Словаччина можуть як рівні змагатися з ФРН чи США? І чи потрібно нам безоглядно переносити на рідний ґрунт європейську систему навчання?
З усього вищесказаного випливає висновок: якщо Україні потрібне населення розумне, здатне самостійно й критично обмірковувати перспективи суспільного розвитку, яке вміє не лише застосовувати, але й створювати високі технології, то неприпустимо відкидати найкраще з радянської системи, руйнувати математичну і природничу освіту у середній школі. Так, з програм слід усувати зайві подробиці, слід змінювати методи викладання з урахуванням вікових особливостей дітей, слід оновлювати підручники. Але якщо стануть реальністю лунаючі час від часу пропозиції замінити у школі окремі природничо-математичні дисципліни інтегрованим курсом природознавства (аналогом європейського предмету «Science»), масштаб заподіяної шкоди перевищить всі найгірші очікування.
Система освіти в Польщі.
До вересня 1999 року першим етапом здобування освіти в Польщі була початкова школа-восьмиліток, після якої можна було подумати про навчання в середніх загальноосвітніх або середні професійних школах.
Реформа освіти, що проводиться в даний час, окрім змін в програмах упроваджує також нові типи шкіл: шестирічна початкова школа, трирічна гімназія, трирічний профільний ліцей, дворічне професійне училище і дворічний ліцей підвищення кваліфікації.
Загальний час навчання до моменту закінчення середньої школи складає від 12 до 13 років. Після закінчення середньої школи учні можуть приступити до матуральних іспитів і після успішної їх здачі отримати атестат зрілості (матура).
З 1 вересня 1999 року польські школярі почали вчитися по тих же програмах, що і їх європейські однолітки. Принаймні, так заявлялося на офіційних церемоніях.
До реформи порядок був такий. Обов'язковим було навчання до 8 класу. Потім не охочі вчитися могли піти в технікуми, училища, або почати працювати.
Ті, хто хотів продовжити навчання, йшли на 4 роки в ліцей. По закінченню ліцею можна було поступити у вищий учбовий заклад (університет, академію, інститут). Навчання там тривало ще 4 року (іноді довше). Таким чином, повний цикл навчання займав 16 років. Тепер же ситуація змінилася. Обов'язковим є навчання тільки до 6 класу. Випускники початкової школи, 13-ти літні підлітки, звичайно, не влаштуються на повноцінну роботу, але можуть заробляти на посадах типу «подай-принеси».
Отже, початкова школа (Szkola Podstawowa), навчання в якій є обов'язковим, тепер складається з 6 класів. Потім дитина поступає в гімназію (Gimnazium), де вчиться ще 4 року. Фізично школа і гімназія можуть знаходитися в одній будівлі, і учень все 10 років ходить в одну і ту ж школу, змінивши лише статус з «школяра» на «гімназиста».
Наступний етап -- ліцей (Liceum), навчання в якому триває ще 4 року. І після закінчення ліцею, нарешті, можна поступити у вищий учбовий заклад, де навчання продовжується ще 4-5 років (для медиків - 6 років).
Таким чином, тепер загальний цикл навчання займає не менше 18 років.
Система освіти в Німеччині.
У Німеччині шкільна освіта триває 13 років. У цій країні існують громадські і приватні школи. Держава гарантує безкоштовне обов'язкове 9-річне навчання в суспільних навчальних закладах. Система шкільної освіти має 4-ступеневий рівень: початкова школа, основна школа, реальне училище, гімназія. Навчання у початковій школі починається з 6-ти років і триває чотири роки — з першого по четвертий класи. Під час навчання в початковій школі діти вивчають німецьку мову, читання, краєзнавство та навколишній світ, музику і рух, художнє виховання, прикладну творчість. Як правило, початкові класи існують в рамках структури середньої школи , де учні, які отримали початкову освіту, продовжують навчальний курс, власне, у середній школі (з 10-12 до 16 років) і середній профільній школі (з 16 до 19 років). Середня профільна школа, що завершує повний курс середньої освіти є, одночасно, і підготовчим етапом до університету. У Німеччині існують також профільні школи, які дозволяють отримати закінчену професійну освіту (аналог нашого поняття "середня спеціальна освіта") і влаштуватись на роботу за спеціальністю. Починаючи зі стадії, власне, середньої школи, вводиться багатоваріантність освіти: учні, окрім вивчення базових предметів, мають право самостійно обирати додаткові навчальні дисципліни.
Середні школи ФРН поділяються на п’ять основних типів: гімназія, реальна школа, головна школа, професіональна школа і загальна школа. Найбільш престижним типом середньої школи є гімназія , диплом якої дозволяє без вступних іспитів вступити на більшість факультетів університету. Як правило, гімназії спеціалізуються на гуманітарній освіті. Реальна школа також володіє достатньо високим статусом і дає професійну освіту у галузі обслуговування, торгівлі і державної служби. Високий бал, отриманий за результатами навчання у реальній школі, дозволяє вступити до старшого класу гімназії, а потім - до університету. Головна школа призначена, в основному, для учнів, які не передбачають продовження своєї освіти в університеті. Професійна школа також орієнтована переважно на учнів, які прагнуть оволодіти тією чи іншою робочою професією і не планують отримувати вищу освіту. Загальна школа поєднує різні особливості гімназій і реальних шкіл, що дозволяє отримувати одночасно гуманітарну і технічну освіту. Учні загальних шкіл, які склали іспити за програмою гімназії, отримують можливість вступити до університету. Відповідність освітньому стандарту, зафіксованому дипломом Abitur, зазвичай дозволяє вступити до університету без іспитів. Кілька років тому деякі престижні університети зробили виключення з цього правила – під час вступу на ряд факультетів (особливо на медичний) абітурієнту все ж таки необхідно скласти вступні іспити і прийняти участь у конкурсі.
Система освіти у США.
Система освіти у Сполучених Штатах Америки має комплексну структуру, компоненти якої пов'язані з різними рівнями і формами навчання. Умови вступу, зміст програм, документаційне підтвердження отриманої освіти мають свою відмінність у кожному із штатів, але орієнтуються на потреби і вимоги у першу чергу місцевого ринку праці, що відповідає місцевій економічній та соціальній інфраструктурі.
Вимоги до вчителів дуже високі. Класифікація вчителів ведеться за наступними категоріями: старший вчитель (ступінь магістра), молодший вчитель (неповна магістратура або ба-калаврат), помічник вчителя (повний або неповний бакалаврат). Академічна успішність педагога під час навчання впливає на навчальне навантаження та рівень заробітної платні.
Педагоги відповідають за підвищення власної кваліфікації і інформування керівництва школи про отримання відповідних підтверджень, якщо це не було викликано вимогами навчального процесу, тобто переведенням учителя на роботу з іншими рівнями тощо. Вчителі не несуть відповідальності за виховні заходи — це робота заступників директорів, спеціальних фахівців, громадських груп.
Зміст програм регулюється шкільною радою та керівництвом школи. Якість навчання вимірюється поточними оцінками і тестами, які проводяться незалежними тестовими комісіями.
Школи розділені за рівнем навчання, який відповідає віку учнів.
Повна середня школа (9 -12 класи, вік учнів — 15-18 років)
Неповна середня школа (7-9 класи, вік учнів — 13-15 років)
Середня школа (4-8 класи, вік учнів — 10-14 років)
Початкова/елементарна школа. Дошкільна підготовка: дитячі садки різних типів, дошкільні програми, центри денного догляду за дітьми (два роки, вік дітей — 4-6 років).
Крім перелічених вище головних категорій шкіл є альтернативні школи для учнів з соціальною поведінкою, яка не є прийнятною у загальних середніх закладах (крадіжки, вагітність, вживання алкоголю, наркотиків, психічна агресія тощо).
У більшості штатів перехід учнів з одного шкільного рівня до іншого здійснюється на підставі проведення іспитів/тестів та отримання відповідного сертифікату, який відображає рівень знань та відвідування.
Отримання загальної середньої освіти підтверджується дипломом про середню освіту. У відповідь на вимоги ринку праці багато старших середніх шкіл мають ліцензію на надання початкової професійної освіти зі спеціальностей, на які є великий попит в регіоні, що й підтверджується окремим сертифікатом.
Всі школи у США мають право самостійної економічної неприбуткової діяльності та пошук спонсорських і грантових надходжень для задовольняння потреб школи.
Система освіти у Франції та Бельгії.
Діти Франції навчаються 11 років у школі: з 6-ти до 17-ти років. Шкільна освіта складається з початкової (елементарної) школи, коледжів (або технічних профільних курсів), навчання триває 3—4 роки; ліцеї завершують середню освіту (ліцеї, професійні ліцеї, центри виробничого учнівства, курс професійного бакалаврату). щоб здобути повну середню освіту у Франції, учні навчаються 12—13 років. В елементарній школі діти освоюють такі предмети, як і французька мова, історія, географія, математика, суспільне виховання, природознавство, технологія, художнє виховання, фізична і спортивна підготовка. Шостий клас елементарної школи називається оглядовим курсом. Під час навчання в коледжі (7—10 класи) учні вивчають французьку, іноземні мови, економіку, біологію та. геологію, історію, географію, художнє виховання, музику, малювання, фізичну та спортивну підготовку. Цікаво, що математика як самостійний предмет відсутня в цих класах. Вона закладена в предмет економіки, але на елементарному рівні. Коледж завершує собою обов'язкову, але неповну середню освіту. Повна середня освіта представлена трьома типами шкіл: загальноосвітній, технологічний та професійний ліцеї. Усі вони мають декілька секцій (гуманітарна, соціально-економічна, науково-природнича, технологічна, виробничі технології, управління, інформатика тощо), що визначають профіль диплома для випускників (бакалаврів). Навчання в ліцеї охоплює учнів 15—17 років. У ньому навчаються з 10 по 12,13 класи, тобто два—три роки. Навчання в ліцеї поділяється на два етапи: 1-й рік навчання, старші класи. На першому році навчання в ліцеї учні вивчають французьку мову, іноземну мову, математику, природознавство, фізичні науки, історію, географію, освоюють фізичну спортивну підготовку. Посвідчення про закінчення цього етапу ліцею підтверджує про набуття учнями повної середньої освіти. Професійна освіта здійснюється в системі учнівства і професійному ліцеї. В останньому учні набувають загальноосвітніх знань і професії кваліфікованого робітника. У навчальних закладах шкільного типу Франції практикуються обов'язкові для всіх програми: французька мова, історія, географія, перша іноземна мова, математика, фізичні науки, фізичне виховання. Але поряд з цією програмою пропонуються програми модульного типу, за якими можна вивчати предмети програми бакалаврату філософія-література, економіка-соціологія, математика-фізика, математика - природознавство, математика-технологія, астрономія-техніка, індустрія, соціальні науки, музика, геологія, інформатика і т. ін. Такі програми постійно і оновлюються і коректуються у змісті і обсязі вивчення.
Французькі учні, як і наші, мають щоденники, щоб записати домашнє завдання. Батьки перевіряють щоденники, щоб стежити за навчанням своєї дитини. Домашнє завдання - важлива частина навчального процесу. Також існує місячний табель, що є зв'язком між школою і батьками. Наприкінці кожного триместру батьки отримують “триместровий бюлетень”, в якому відображенні оцінки учня за триместр з кожної дисципліни, поради викладачів, а також загальні зауваження. Особливість оцінювання у французьких школах полягає у класифікації місця учня по відношенню до інших з кожної дисципліни. Наприклад, він може мати 1 місце з математики і 9 - з хімії або літератури.
Дисципліна завжди є предметом гарячих дебатів. Взагалі французькі вчителі мають дуже обмежені права для покарання учнів, тілесні покарання заборонені. Вчитель може залишати учня після школи на деякий час, дати йому додаткове домашнє завдання, примусити відвідувати школу у вихідні дні для роботи над домашнім завданням. Інколи застосовуються більш жорсткі заходи, зокрема “виключенням” зі школи на декілька днів, впродовж яких учень отримує погані оцінки з пропущених предметів. Тобто, дисциплінарне виховання спрямоване на навчання учня. Суворе й ставлення до відвідування уроків.
Французька шкільна форма навчання має добру репутацію в світі!
Система освіти у Великобританії
У світі Англія вважається найавторитетнішою державою в шкільній і вищій освіті. В Англії система обов'язкової шкільної освіти охоплює дітей від 5 до 16 років (11 років). Строк навчання в загальноосвітній школі — 13 років. У державі діє система безкоштовної загальної освіти для всіх дітей. Вона реалізується через муніципальні школи. Поряд з ними існують приватні навчальні заклади, у яких навчання платне. Тривалість навчального року — 38 тижнів. Навчальний рік розділений на триместри, які поділяються канікулами. Літні канікули тривають б тижнів, різдвяні — 2 тижні, пасхальні — 3 тижні. У середині триместрів передбачена тижнева перерва. Навчальний тиждень триває 5 днів, а навчальний день — з 9.00 до 15.30 з обідньою перервою і ранковою молитвою.
Система освіти в Англії має достатньо глибоке коріння і традиції. На сьогоднішній день вона складається з чотирьох рівнів:
~ початкового 5-11 років. Урок триває від 15 до 45 хвилин. У початковій школі найбільше часу приділяється вивченню англійської мови, на другому місці — фізичне виховання. Значне місце займають ручна праця і мистецтво. Останні навчальні години розподілені між уроками арифметики, історії, географії, природознавства і релігії.
~ Середня освіта представлена об'єднаними школами для 11 -15-річних, граматичною і сучасною для 15—17(18)-річних. Обов'язкову освіту представляють об'єднані школи; У них приблизно половину навчальних годин складає так зване ядро — обов'язкові базові дисципліни: англійська мова і література, математика, релігія, природознавство. Друга половина навчальних годин складається з «пакетів» предметів, які учні вивчають за власним вибором. Таким чином, діє підготовка учнів до подальшого навчання у коледжах і відбувається їхня професійна орієнтація.
~ після шкільного 16-18 років
~ вищої освіти.
Для того, щоб поступити в університет, необхідно володіти сертифікатом A-Level . З цією метою школярі протягом двох років проходять програму «Шостого класу» середньої школи, сфокусувавшись на вивченні 4-6 предметів.
Вибір предметів для здачі A-Level вужчий, оскільки вони вивчаються набагато глибшим і серйознішим, а результати саме цих випускних іспитів є одночасно вступними в англійські університети.
У Великобританії існують як державні школи , так і приватні. Згідно законодавству безкоштовну освіту можуть здобути всі громадяни Великобританії у віці від 5 до 18 років, а також іноземці, батьки яких мають право на постійне мешкання у Великобританії.
Приватні школи престижніші. Багато хто з них налічує в своїй історії по декілька сотень років і бере свій початок від публічних шкіл, а зараз незалежні від держави. У приватних школах вчиться близько 10% всіх британських учнів, а це близько 100 тисяч дітей у віці від 5 до 18 років. В той же час близько 15 % учнів приватних британських шкіл - іноземці.
Більшість британських приватних шкіл розташована поблизу культурних і економічних центрів. Приватні школи мають багату історію, володіють власними земельними площами близько 100-150 га, де знаходяться їх учбові корпуси.
Одна з ключових переваг приватних учбових закладів - багатий вибір предметів і занять за інтересами і різноманітність форм навчання. Можна вибрати, наприклад, формат навчання роздільного і сумісного навчання хлопчиків і дівчаток, оскільки у Великобританії до цього часу існує така традиція.
Індивідуальний підхід в приватних школах до кожної дитини забезпечений завдяки невеликим класам, в яких на одного викладача доводиться в середньому по дев’ять учнів.
Діяльність приватної школи будується на основі принципу всестороннього гармонійного розвитку особи кожного учня. Тому індивідуальний підхід, заняття спортом і мистецтвом, різноманітні клуби об’єднані в єдину органічну систему виховання і освіти.
Система освіти у ПАР.
Шкільна освіта в Кейптауні (як і по всій країні) є обов'язковою з 1 класу по 9 класу, тобто школа починається для дітей в сім років, і вони повинні відвідувати школу до досягнення ними 15 років. Це основна загальна освіта та навчання ділиться на три етапи: «початківці» (з підготовчих класів до 3-го класу), «загальні» (з 4 по 6 клас), «сеньйори» (з 7 по 9 клас).
Загалом вважається, що «початкова школа» — це з 1 до 6, у той час як «середня школа» — з 7 до12 класу. При переході з початкової в середню школу діти складають матричні іспити, а по закінченні середньої школи також проводяться іспити на Атестат зрілості .У 3 класі діти починають вивчати другу мову (як правило це африкаанс або англійська мова).
Навчальний рік в Кейптауні відповідає шкільному календарю у Південній півкулі. Це означає, що навчальний рік починається в третього тижня січня і закінчується на початку грудня у тривалими вакаціями влітку (шість тижнів) та Різдвяним - в кінці навчального року. Навчальний рік ділиться на три або чотири семестри в залежності від школи.
У країні існують незалежні приватні школи, релігійні та світські освітні заклади в Кейптауні. Вища освіта одна з найстаріших та найпотужніших в Південній Африці, вважається що це є державні освітні заклади, оскільки утримуються на дотаціях від державних та провінційних урядів та фінансово підтримуються громадськими фондами.
Із 38,9% учнів що перейшли в середню школу лише 25,4% закінчили її і ще 12,6% мають спеціальну середню освіту. Загалом 38,0% дітей закінчили середню школу.
Система освіти в Австралії.
В Австралії існує централізована національна система освіти.
На чолі цієї системи знаходиться федеральне міністерство освіти.
Але все-таки існує багато розходжень у структурі і програмах шкіл різних штатів.
У країні є два типи шкіл: державні і приватні.
Навчання в державних школах безкоштовне.
Плата за навчання в приватних школах досить висока.
80 % австралійських дітей відвідують державні школи, і тільки 20 % ходять у платні школи.
Шкільна освіта є обов’язковою для дітей від 6 до 15 років.
Зараз схема шкільного навчання «6+4+2» чи «7+3+2».
Більшість дітей приходять у початкову школу в 5 років.
Початкова школа — це з 1 по 6 чи 7 клас.
Після початкової школи діти переходять у середню школу без іспитів.
У середніх класах діти навчаються 3 чи 4 роки.
Потім учні ще два роки займаються в старших класах.
Після старших класів середньої школи учні можуть вступити до будь-якого вищого навчального закладу країни.
Зараз з’явилася тенденція скасування випускних іспитів у середніх і старших класах.
У такому випадку більша кількість дітей, залежно від здібностей, зможуть одержати середню освіту.
До університету приймають тільки після закінчення старших класів середньої школи.
Плата за навчання розрізняється в кожнім штаті.
Система освіти у Фінляндії.
Дошкільна, молодша шкільна, середня та вища освіта є, у принципі, безкоштовною: навчання, соціальне забезпечення, харчування у школах безоплатні на всіх рівнях, так само як і підручники та навчальні матеріали для початкової та середньої школи.
Фінська шкільна система фактично не має дитячих садків, але дошкільне навчання проводиться у школах і в денних центрах турботи. Дошкільне навчання - це освіта за рік до того, як діти починають ходити в загальноосвітню школу.
Обов'язкова освіта у Фінляндії починається в загальноосвітній школі, до якої дитина починає ходити, коли їй виповнюється сім років. Загальноосвітня школа - це дев'ятирічна система, що забезпечує обов'язкову освіту для всіх дітей шкільного віку. Є також додатковий десятий клас для тих учнів, які хочуть поліпшити свої оцінки чи провести ще один рік перед вибором напряму навчання на вищому рівні освіти.
Диплому як такого випускник загальноосвітньої школи не отримує, але закінчення обов'язкової освіти дає йому право вступати до будь-якого навчального закладу другого ступеня - у профтехучилище або в гімназію.
Перші шість років дітей навчає один класний учитель, який викладає всі предмети або більшість із них. Протягом трьох наступних років за навчання відповідають викладачі - предметники.
У загальноосвітніх школах ведеться навчання з таких предметів: рідна мова, друга державна мова країни, іноземні мови, математика, фізика, хімія, історія, суспільствознавство, фізкультура, музика, образотворче мистецтво, ручна праця, домоведення, релігія або етика, біологія, географія, екологія. Крім того, у різних класах учні можуть відповідно до інтересів займатися факультативними предметами. У загальноосвітніх школах навчальний рік складається зі 190 робочих днів і навчання ведеться тільки в денну зміну. У суботу та неділю школи не працюють. Навчання в них закінчується в кінці травня або на початку червня весняним святом, після чого розпочинаються літні канікули.
Після загальноосвітньої школи учні роблять важливий вибір: продовжувати загальноосвітнє навчання в гімназії або ж іти у профтехучилище для базової професійної підготовки. Після основної школи -«дев'ятирічки» близько 60-ти відсотків дітей у Фінляндії йдуть у ліцеї (навчання триває три роки, і навантаження на порядок вище, ніж в основній школі), інших 40 відсотків - у професійні коледжі, куди, як правило, беруть усіх бажаючих. Навчання в коледжах триває три роки.
Предмети у старших класах загальноосвітніх шкіл розподіляються на три групи: обов'язкові, спеціалізовані та практичні, програма яких включає в себе курси відповідно до індивідуального плану учня.
У фінських школах діти приносять на іспит будь-які підручники, конспекти, ноутбуки. Чому? Тому що рівень освіти у Фінляндії перевіряється не за критерієм здатності запам’ятати величезний осяг інформації, а за вмінням вибирати, використовувати, інтерпретувати отриману інформацію, а також за вмінням виконувати завдання у нестандартних форматах.
В Фінляндії, яка є сьогодні лідером за якістю середньої освіти в Європі, тривалість навчання для здобутті середньої освіти – 14 років, у Великій Британії, Франції, Італії, Польщі, Румунії – 13 років, в Австрії, Іспанії, Швеції, Болгарії, Латвії, Литві – 12 років, 11 років – в Білорусі та Росії. Десятирічки в Європі немає!».
12 871
3 040 
