Пасха. Писанка. Крашанка

21

Сценарій виховного заходу Пасха. Писанка. Крашанка

Мета заходу.

Розширити знання учнів про святкування Великодніх свят. Розкрити зміст свят. Відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції. Виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

Обладнання: рушники, вишивка до Великодня, вишиті ікони, малюнки учнів, листівки до свята, мультимедійна презентація, комп’ютер.

Перебіг заходу

Вчитель: Ви вмієте прислухатися до природи, до себе? Давайте спробуємо разом прислухатися до цих неповторних звуків і відчути всю атмосферу життя…. Життя в природі, життя особистого, життя нашого суспільства….

( Чути звуки птахів «Спів птахів на світанку»)

Прислухайтесь… Ви чуєте, як прокидається природа, як віє свіжістю від кожного звуку лісу, співу лісових птахів… І, погодьтесь, відчуття неперевершене. І таке відчуття приходить до нас саме навесні, коли все прокидається і кличе до пізнання себе , своїх звичаїв та обрядів.

Весна… Чудова пора року весна. Чудова своїм теплим сонечком, своїм теплом, своїми краєвидами, своїм небом. А ще чудова своїми святами та обрядами.

Весна іде, весна іде!

Весну вітаймо, діти.

Вона пісні нам принесе,

Вінки чудові, квіти.

( Діти підхоплюють вірші за вчителем, читаючи де по рядочку, а де, навіть, й по слову ).

Крутими верховинами,

Барвистими долинами,

Лугами, сінокосами,

Гаями стоголосими,

Степами, перелогами,

Широкими дорогами,

Піснями закосичена,

Гучна, ясна, красна,

Іде весна!} (ці слова вигукують всі разом)

Вчитель: Але що це?! Що ви чуєте?!

(Чути дзвін «Дзвонний дзвін» , діти відповідають, а потім знов слухають цей дзвін)

Церковний дзвін завжди привертав увагу своєю стрункістю, міццю, благовидістю. Ось такий дзвін ви чуєте у деякі буденні дні.

Полюбивши церковний дзвонний дзвін, православні люди поєднали з ним усі урочисті та сумні події. Тому православний дзвін служить не тільки зазначенням часу Богослужіння, але й вираженням радості, суму, урочистостей. Звідси й з’явились різні види дзвону, і кожний вид дзвону має свою назву та значення.

Види дзвонів та їх назви

Дзвін поділився на три основні види:

1. Благовіст.

2. Передзвін, перебір.

3. Власне дзвін.

Благовіст – це розмірені удари в один великий дзвін. Цим дзвоном віруючим доноситься звістка про початок богослужіння у храмі. Благовіст буває святковий, буденний та пісний.

Передзвін - це перебір дзвонів від найбільшого дзвону до найменшого чи навпаки з різною кількістю ударів у кожний дзвін. Існує два основні передзвони: поховальний та водосвятний.

Власне дзвін - це характерний ритмічний дзвін з використанням груп дзвонного звукоряду. До дзвонів даної групи відносяться святковий дзвін ( трезвон, двузвон), буденний дзвін, а також дзвони, створені самим дзвонарем, що є результатом творчої роботи та самовираження дзвонаря.

А те, що дзвін звичайний відрізняється від урочистого, святкового, ви можете упевнитися… Чуєте?!

( Звучить святковий дзвін)

Церковний дзвін не для концертів. Так було здавна: коло коли – це духовне свідоцтво всьому світові, символ у бронзі, а їх дзвін – символ у звуці.

(Починаю показ слайдів, де кажу, а де показую на екран)

Скажіть: «Хто з вас бачив дзвіницю близько? А дзвони?! Де ви могли їх побачити взагалі? Правильно, у Святогорську, куди не раз ви їздили або з навчальною екскурсією, або з батьками, бо там саме повітря напоєне спокоєм, тишею, умиротворенням.

Щоб не повторюватися і не повертатися до Святогорська, я пропоную вам полинути хоча б думкою до іншого місця… до природознавчого музею українського козацтва м. Києва, де можна прилучитися до цієї краси і побачити в парку Отрадному і дзвіницю, і церкву, і різного розміру дзвони, які наповнюють повітря мелодійним передзвоном.

Бачите ось тут дзвонаря, який приготувався дивувати весь світ чарівною музикою дзвонів?!

А чи відомо вам, що дзвонарі не мають права репетирувати на дзвіниці, дзвонити позаурочно чи для розваги публіки; тільки у церковні свята чути дзвін: у певний час, певним чином.

( Вказую на певний слайд)

Та є в році один тиждень, коли не одночасно з церковною службою дозволяється дзвонити вдосталь, на радість усьому світові. Це Пасхальна Світла Седмиця.

Дзвони наповнюють простір пасхальною радістю не метушливими мелодіями, а стрункістю та гармонійністю. Дзвін - це символ вісника Божої волі.

( Показую малюнок, де дзвонар дзвонить у дзвони)

І ось у цей прекрасний сонячний весняний день ми звертаємося саме до свята, яке сягає глибоко в давнину, а звичаї та обряди зберігаються у наших родинах і до цього часу. Мова йде про Великдень. Отже, навесні, коли все оживає, забрунюються, як веселиться з синіми небесами і водами, зеленіє оновлена земля, приходять до нас Великодні свята!

В небі, в зоряній безодні

Тонуть дзвони великодні

Тонуть, тонуть, ніби сон,

Б'ються, дзвонять тон у тон;

З ними думка в небо лине,

З ними никне, з ними гине

Тьми заслон.

Гаснуть зорі.

Знову світло.

Все радіє, все розквітло.

Зникла сила перепон.

Вся земля - святий амвон!

Сяйвом душі всі облиті

І немає їм на світі

Заборон.

Саме сьогодні ми і познайомимося з особливостями національних традицій, пов’язаних зі святкуванням Великодня в Україні, подивимось, як зберігаються вони у наших родинах. А також з’ясуємо, що розказують нам ті люди, які дуже давно виїхали за межі України і тепер там разом із своїми родинами святкують Пасху.

Отже, після Різдва, як відомо, найбільшим християнським святом є Великдень, або свято Пасхи.

У цей день проходять урочисті служби у церквах, а люди, поклавши в кошики паски, писанки , крашанки, шинку йдуть святити.

Подивіться , ось саме в такому помешканні проходить служба, а ось і священослужителі вийшли до людей, щоб посвяти паски.

( Показую слайд помешкання церкви та ті, де показано освячення пасок)

Цього дня воскрес Ісус Христос. Свято відзначається ще з Х століття, завжди припадаєна неділю, тому й має назву Великий день, або Великдень.

Від землі аж до небес

Великий день: Христос Воскрес!

З дзвіниць всім навздогін

Три дзвони б’ють за дзвоном дзвін,

Голосять: «Чудо із чудес!

Христос воскрес!

Христос воскрес!»

Учитель: А який період року завжди супроводжує Великдень?

(Діти віповідають , що це весна. Вчитель погоджується , а вони продовжують словами вірша)

Учень.

Вдягла весна мережану сорочку.

Умившись і звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Учениця.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес.

І крашанку, як усмішку підносить,

Христос воскрес!

Учень.

Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Разом.

Христос воскрес!

Учень.

До Великодня готуються заздалегідь. Попередню неділю називають Вербною. Це пам’ять про Ісуса Христа, який прибув до Єрусалиму й увійшов до храму Божого. Прості люди встелили йому дорогу в храм пальмовими вітами. В Україні пальми не ростуть, а в цей час пробуджуються від зимового сну природа, і першими зацвітають верби, лози. Тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки, їх спочатку святять у церкві, приносять додому, ставлять на покуті, на городі. Ними виганяють худобу на пашу.

Учень.

Легенький дотик такої гілочки означає побажання добра та здоров’я. Коли люди йшли з церкви з посвяченими гілочками, то ними доторкалися до зустрічних людей, до знайомих, родичів, промовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,

Від нині за тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко.

Будь здоровий, як вода,

Будь багатий, як земля.

Учень.

Щоб Великдень діждати, потрібно всіх прощати, добро в хату пускати, а погане забувати. Після цього треба посміхнутися один одному і залишити в душі тільки добрі почуття. А знаєте, чому це весняне свято назвали Великдень? Ось послухайте таку легенду.

Учень.

Всі добре знають, що Ісуса Христа було розіп’ято за людські гріхи.А після розіп’яття тіло Ісусове віднесли до печери. Третього дня жінки прийшли, щоб змастити тіло пахощами, та не знайшли його там.

Стали вони схвильовані, збентежені, та з’явились два мужі в блискучих одежах і сказали: „Чого ви шукаєте живого серед мертвих? Нема його тут, бо воскрес!”

Ця радісна звістка швидко облетіла світ. І возрадувались всі на землі і на небі. Цілих три дні не змовкали дзвони.

Учень.

Свято Воскресіння багате і в обрядовому звичаї. Існує також багато чимало прикмет і прислів’їв, пов’язаних з цим днем.

Учень.

Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

Учень.

Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.

Учень.

На Великдень опівночі тварини говорять людською мовою.

Учень.

А я дізналася від бабусі, що Четвер перед Великоднем називають Чистим, Страсним, Великим. Ще цей день називають Невським або Мертвецьким Великоднем. Цього дня устають до схід сонця: купають дітей, перемивають посуд, закінчують ремонтні й очисні роботи ( побілка, прання).

Учень.

В Україні існує повір’я, що в „чистий” четвер, до світанку ворон носить із гнізда своїх дітей купатися в річці. Той, хто скупається раніше за пташенят ворона, буде здоровий протягом року.

Отже, хворі люди ще вдосвіта, щоб устигнути поперед ворона, намагалися купатися, щоб очистися від хвороби. Викупавшись, хворий набирав ще відро води із свого купелю й ніс ту воду на перехресну дорогу й виливав – „щоб там усе лихо зоставалось”. А дехто на Слобожанщині ще й примовляв: „Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай Боже, здоров’я в ручки, ніжки і в живіт трішки!”

Учень.

Обережні люди вранці цього дня із дому не виходили, а як знаходилися в дорозі, то намагалися обминати перехресні дороги –

„ щоб хвороба не вчепилася”.

Учень.

В „чистий” четвер стригли дітей – „щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла”.

Учень.

Невід’ємна частина свята Великодня – писанка. У наших предків яйце було символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду. Розмальоване яйце вважається оберегом. З писанок, крашанок розпочинається великодній сніданок у кожній українській оселі.

Учень.

Улюблений у нашого народу звичай – це благословення на Великдень їжі та печива. По довгім пості свята церква дозволяє всяку їжу, щоб вірні враз із духовною радістю мали в часи Великодніх свят і радість земних дарів.

Учениця. (Показуючи писанку гостям)

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої нема,

Мама тільки помагала,

Малювала я сама.

Змалювала диво – пташку,

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки,

Й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала

Зіпсувала п’ять яєць.

Та, як шосте закінчила,

Тато мовив : «Молодець»

Я цю писанку , напевно,

Для Іванка залишу,

А для тата і для мами,

Ще дві кращі напишу.

Учень.

Розмалюю писанку, розмалюю.

Гривастого коника намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю.

Соловейка-любчика намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю.

Різбляну сопілочку намалюю.

А сопілка буде грати,

Соловейко щебетати,

А гривастий кониченко танцювати.

Учитель:

Зверніть увагу на малюки, які виконані професіоналами, ( показую всім кліпарт та малюнки на дошці) і ті, що виконані учнями нашої школи.

Учитель:

О писанко! Ти символ України!

Любові й миру вірна берегиня!

Ти – воскресіння весняний цілунок!

Ти – мамин великодній подарунок.

Несеш ти людям радість веселкову,

Всміхаєшся крізь хмари Бога словом,

Й коли тобою хата наша сяє,

В душі у нас світанок розцвітає.

Тебе із нами разом убивали,

Підковами залізними топтали

Та смерті ти не віддала життя

В ім’я народу, правди й майбуття.

І згинуть всі, хто зло на світі сіє,

А писанка добром весь світ зігріє,

За нею вічність, небо, Україна.

Вона плека в душі дитини,

Вона любові й миру берегиня,

І серця нашого поезія й святиня.

То й хай по світу символ України

Несе проміння сонячне людині,

Суцвіття веселкові всюди сіє,

І Землю всю теплом добра зігріє!

Учитель:

А що ви можете розказати усім присутнім про писанки?!

Учень.

Назва „писанка” походить від слова писати. Писанка побутувала в Україні ще з сивої давнини. Це вид українського народного мистецтва, що має назву писанкарство. А звідки взялися писанки? Послухайте легенду.

Учень ( учень показує на малюнок яйця, що прикріплений на дошці серед інших малюнків)

У давнину яйце було символом життя, символом зародження. В афінських

оповіданнях мовилося:

„ З одної половинки шкарлупи утворилася земля.

З другої – небо,

З жовтка – сонце,

З білка – місяць,

А з інших решток – зорі”.

Учитель:

Українські писанки відомі в усьому світі. Свій початок вони ведуть від прадавніх вірувань нашого народу. Писанка – це звичайне пташине яйце, яке розписують мініатюрним орнаментом за допомогою воску, спеціального інструмента (писачка) і барвінків.

Учень.

Яйце має бути вимите, гладеньке, біле, без цяточок, плям ( учень показує на малюнок яйця, що прикріплений на дошці серед інших малюнків).

Трохи нагріваєте його, щоб віск добре чіплявся. До писальця вкладаєте віск і нагріваєте над свічкою. І тоді легенько водите те писальце по білому чистому яйцеві. Не абияк! Бо жоден взір, жодна цяточка не писалася вільно. Кожен знак мав свій символ. «Зорі», «сонце», «павучки», «баранячі ріжки», «сосенки» - це закодовані наші обереги, котрі сили додають, радість приносять, од злого духа застерігають.

Учитель:

За технікою виконання писанки поділяються на „крашанки” – яйця, вкриті.

різнокольоровими плямами на тлі іншого кольору, і „мальованки” – яйця, розмальовані пензлем, власне писанки та „дряпанки”.

Найбільшого поширення на Україні набули два останні види. Щоб виготувати „дряпанку”, потрібно зафарбувати яйце в будь-який темний колір, а потім голкою чи гострим металевим предметом видряпати на шкарлупі яйця візерунок, а який саме – нехай підкаже вам ваша фантазія.

Учень.

Писанки виготовляють навесні перед Паскою сільські дівчата і жінки, монастирські ченці, міські панночки, пекарі. На селі яйця фарбували в один колір, а у місті вдавалися до різних штучних засобів – наклеювали шматочки кольорового паперу, тканини, нитки.

Учень.

Писанкарка повинна мати безмежне терпіння, спокійну руку та добру душу. Винагородою за це буде прекрасна, барвиста неповторна українська писанка – витвір вашої руки, вашої душі.

Українська писанка –

Як дитяча пісенька,

Як бабусина казка,

Як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку.

І розмалюю яєчко:

Хрестик, зоря, віконце –

І стане воно, мов сонце.

Учень.

Хто народ свій щиро любить,

Рідну землю, хто кохає,

В того серце золотою,

Писанкою сяє.

Хто любов свою покаже

Не словами да ділами,

В того серденько найкраще –

Писанки над писанками.

А яка вона прекрасна,

Най з вас кожен поміркує:

Чудні квіти на Великдень Сам Христос на ній малює.

Учень.

Гляньте, які прекрасні писанки на малюнках. Це найкращі, які ми вибрали для вас. Кожна писанка - як пісня. Двох однакових не буває.

(Діти по колу обносять писанками та крашанками гостей, які завітали до них, та показують крашанки та писанки, виготовлені ними та їхніми батьками.)

Учитель: За технікою виконання, крім писанок, на Україні виготовляють «мальованки», яйця, розмальовані пензлем.

(Вчитель показує кліпарт з «мальованками»).

Учень.

На Пасху люди обмінюються крашанками, дряпанками, крапинками, мальованками і писанками, дарують їх один одному з найкращими побажаннями.

Читець:

Щоб з Великоднем прийшло

Щастя в вашу хату,

Щоб у вас завжди було

У родині свято!

Нехай вам писанки несуть

Сонетка краєчок,

Нехай всміхаються боки

Золотих яєчок!

( Знов показують на яйце золотого кольору. Вивішене серед інших робіт)

Учень.

Існує безліч традицій, пов’язаних з писанками та крашанками.

Найкраще збереглися ці традиції у карпатському регіоні України. Ось яку легенду розповідають на Гуцульщині.

…Десь у темних безвістях живее злий дух, нібито Ірод, який прикутий до скелі дванадцятьма ланцюгами. Щороку посилає він на землю своїх слуг, а коли вони повертаються, запитує: «Чи живуть люди в злагоді та мирі? Чи шанують діти своїх батьків? Чи пишуть вони писанки?» Якщо пишуть, то він аж захлинається від злості, бо люди, які пишуть писанки, його вороги. Плаче Ірод, зривається з ланцюгів, Але ковалі ще сильніше приковують його, і злий дух не має сили розірвати залізні пута.

Отака дивовижна легенда. То ж давайте низько вклонимось нашим пращурам, які творили й берегли для нас цю красу.

(Діти шанобливо вклоняються)

Учень.

Існує в народі повір’я, що великий гріх топтати ногами шкарлупку писанки – Бог покарає хворобою. Ще не так давно поширений був звичай „христосуватися” – зустрівши знайомого, поцілуватися тричі, промовивши традиційне Великоднє привітання: „ Христос воскрес!” – „Воістину воскрес! – та обмінятися писанками.

Учень.

Писанка, одержана після першого христосування, виконувала роль оберега – відвертала різні хвороби, напасті, а крашанка, покладена в миску з водою, надає дівчині , яка нею вмивається, вроди.

Учень.

Про писанки є безліч загадок. Ось одна з них.

Як уродилась, то була біла.

Тепер подивіться – рябенька я ціла,

Мені змалювала Оксаночка бочки:

І жовті, і білі, червоні квіточки.

Лежу на столі коло круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

До хрону, до масла, до баби сміюся

А ну, відгадайте скоріше , як звуся?

(Писанка)

Учень. Ой, а хто там ворушиться?

Сценка „У кошику”

( З боку на передньому плані великий кошик. Діаметром приблизно 2 метри. Висотою 0,5 метра. Кошик виготовлений з паперових ящиків. Спочатку вирізали смужки шириною 5 см на всю довжину ящика. Потім плели з них кошика, скріплюючи скотчем та скобами (степлер). У кошику сидять дійові особи.)

Яйце.

Хтось тисне щохвилини, -

Не чую рук вже й ніг.

Затерпла всенька спина,

Й болить вже правий бік.

Гей, хто тут? Озовися!

Наліг, що вже тріщіть.

Ти чуєш? Піднімися,

Не можу більш терпіть.

Хрін.

Хто ниє біля мене

У цей святковий день?

Яйце.

Це я, яйце свячене...

Хтось душить, наче пень.

Хрін.

То шинка, друже милий,

Обабіч розглясь.

Спить.

Бач, як знахабніла.

(Відсовує шинку)

Шинка ( прокинувшись)А вам до того зась...

Яйце. (радісно)

Тепер уже вільніше,

Та й біль вже не такий.

Хрін.

І вигляд веселіший.

Яйце.

Ти добрий, хоч гіркий.

Хрін.

Що за такого мають,

Мені не дивина...

Проте всі поважають,

Як прийде лиш весна.

Сьогодні свято – Паска...

Я незамінний тут,

Який смачний я з м’ясом...

Ковбаса ( обережно).

Хвалько ти, шалапут!

Смачніша за всіх на світі

І найситніша – Я!

Мене їдять і діти,

І вся людська сім’я.

Беруся радо в боки –

Гей-гоп, са-са, са-са,

Червоні в мене щоки –

Танцює ковбаса.

(Ковбаса танцює)Масло.

Я теж потрібне людям,

Ім ситності даю.

Мене і в страві люблять,

І хворі з медом п’ють

Без мене свято Паски

Не може обійтись.

Сир.

Скажи мені, будь ласка,

Чи гірший я, ніж ти?

До мне дай сметани –

Хоч пальці оближи,

Вареники із мене

Чи не смачні, скажи?

Паска (гордо).

Що там говорити! Важливіша Я тут!

Без мене вас святити до церкви не підуть!

Я – голова над вами, мій рід йде з давнини,

Шанують нас віками і славлять щовесни.

Та й Паскою Великдень звуть люди на землі,

Тоді і день великий, як паска на столі,

З родзинками, медком...

Їдять мене на святі із м’ясом й молоком.

Писанка.

Я – писанка - красуня,

Вся в рисках і квітках.

Красу митців несу я, їх славлячи в віках.

Мене кладуть у свято на пишному столі

Щоби моїм убранством втішалися малі.

Шинка.

„Краса”, „любов” – всі трублять...

Давно я знаю вас!

Однак мене всі люблять

Без будь-яких прикрас.

Свічка ( до всіх).

Знати ми повинні ціну собі та іншим,

Любов, як ту святиню, нести до серця всім.

Свята – це дні єднання з родиною родин,

Це нашеє знамення, бо ми –

Народ один!

Розмову припиняймо, вже йдуть господарі.

Гаївки починаймо у мирі і добрі.

Учень.

Заспіваймо гаївочку,

українські діти,

Щоб почули наші друзі

По широкім світі.

(Діти співають пісню)

Діти. Де гаївка лунала-лунала,

Там діброва палала-палала,

Там діброва палала.

Де ходили дівоньки-дівоньки,

Там розцвіли квітоньки-квітоньки,

Там розцвіли квітоньки.

Де ходили легені – легені,

Зарясніли ясені-ясені,

Зарясніли ясені.

Як гаївку провели-провели,

Весну красну привели-привели,

Весну красну привели.

Вчитель. Оце так! Скільки нового ми дізналися за цей короткий проміжок часу. Та це ще не все. Відчуваю, що вам мої виховнці хочуть багато дечого розказати.

Учень.

Так, бо крім крім писанок є ще й крашанки, дряпанки, крапанки.

Ось крашанки. Вони пофарбовані одним кольором. Кольори бувають дуже гарні, різні. А от, гляньте (показують на кошик), скільки в кошику крашанок, писанок дряпинок. І всі вони милують зір. А чи відомо вам, як їх роблять?

Учень.

Крашанки готують до Великодня обов’язково, вони є великоднім гостинцем. Червоні, жовті, зелені – вони прикрашають святковий стіл. Яйця, пофарбовані у червоне , з давніх- давен шанують у багатьох народів як символ відродження життя.

Учитель: Ви бачите, що сьогодні наше око милують різнокольорові крашанки, Але ми б не змогли вам показати їх, якщо б нам не пофарували для свята наші помічники – батьки.

(Вказую на батьків, які сидять у помешканні разом з усіма присутніми)

А чи не скажете ви, що завжди у вас є вдома під руками, щоб звичайні яйця поміняли свій колір та перетворилися на крашанки або потім на дряпанки чи «мальованки».

( Батьки відповідають)

Батьки. Не завжди можна купити фарби для того, щоб пофарбувати яйця. Тому найчастіше яйця варять круто в цибулинному лушпинні або у листі молодої берези. Іноді, щоб яйця були красивішими до них прив’язують листя петрушки, які залишають на шкарлупі світлі відбитки. А щоб мали вони гарний блиск , то їх протирають полотном, змоченим в олії.

Учитель: Дякуємо за те, що не відмовилися поділится маленькими таємницями свого мистецтва. А ви , діти, зверніть увагу на те, що крашанки виготовляти набагато легше, ніж писанки ( показує кліпарт, де зображені крашанки), а щоб прикрасити крашанки, іноді брали малюнки на Великодню тематику та прикрашали вже пофарбовані яйця ( показує кліпарт з тими крашанками, на яких наклеєні малюнки на великодню тематику). А що взагалі робили с писанками так крашанками?! Яка, так би мовити , була їх подальша доля?!

Учень.

Писанки дарували на Великдень:

дівчатам дарували писанку із зображенням зірки або квіточки. „Гарна, як писанка!” - так казали з давніх-давен про вродливу дівчину;

хлопцям – із дубовим листям ( символ сили);

господиням дарували яйця жовтого кольору – символом достатку.

Останнім часом , особливо до Великодня, малюють писанки і продають на ярмарках. Їх охоче купують на дарунки як сувенір.

Учитель. А що відомо про писанки присутнім? Давайте проведем вікторину

серед усіх тих, хто тут є. Перше слово для відповіді ми надаємо нашим гостям.

1.Яка різниця між писанками і крашанками?

(Писанки – пишуть, а крашанки – фарбують)

2.А в чому фарбують крашанки?

(В лушпинні цибулі; корі дуба; кропиві; бузини)

3.В якій країні є пам’ятник писанці?

( У Канаді)

4.Яка сучасна іграшка подібна до писанок і крашанок?

(Кіндер – сюрприз)

5.Чому на Великдень обмінюються крашанками?

(Щоб побажати один одному здоров’я)

(Гості відповідають, а діти допомагають, коли виникають труднощі)

Учень.

Протягом усіх свят грали музики і звучали пісні.

(Дівчата танцюють, співають.)

Учитель.

Добре, дівчата, танцюєте ви непогано. А чи гарні у вас козаки? Зараз ми їх перевіримо. А ну, хто швидше перенесе бублики зубами з однієї тарілки на іншу. За рахунком : один, два, три, починайте.

(Змагаються)

Що ж, дійсно і хлопці спритні, нічого сказати. Та, здається, ви про щось забули повідомити наших гостей.

Учень.

А от і ні! Ми знаємо, що Великдень неможливо святкувати без паски, яку

печуть у кожній оселі. Це дуже смачний, солодкий хлібець, який прикрашають барвінком.

(Показують малюнок)

Учитель: ( показує кліпарт про святкування Пасхи)

Великдень неможливо уявити без паски. Великдень… Люди відзначають це свято разом із пробудженням природи. Воно поєдналося з народними звичаями, сімейними традиціями, що супроводжували людину протягом усього життя.

Паска повинна бути кругла і висока. Випікають паски в п’ятницю або суботу перед Великоднем. А їсти її можна тільки після освячення, що за звичаєм має проводиться рано - вранці в неділю ( Звертається увага на дошку, де вивішені малюнки та ілюстрації пасок)

( Показується вчителем кліпарт, вчитель читає те, що написано на слайдах)

Вчитель:

1. Великдень… Люди відзначають це свято разом із пробудженням природи. Воно поєдналося з народними звичаями та сімейними традиціями, що супроводжували людину протягом усього життя.

2. Родинний стіл у цей світлий день готують з особливою урочистістю. Головне місце на святковому столі належить пасці та крашанкам, які укладені на зелені. Крім цього, господиня готує традиційні та улюблені в сім’ї святкові страви.

3. Ми можемо познайомитися із тим, як виготовляють паски. Для виготовлення паски святкової треба взяти:

Святкова паска

100 грам дріжджів,

0.5 літра підсолодженого молока,

10 яєць, дрібкаусолі,

1,5 склянки цукру,

0.5 пачки маргарину,

500 грам вершкового масла,

1/4 чарки олії, родзинки.

Потім змішати тепле молоко з дріжджами, додати борошна стільки, щоб було як густа сметана. Поставити у тепле місце на 2 години. Яйце збити з цукром, додати маргарин, масло, олію, родзинки змішати опару і суміш і добре вимішати, дати тісту підійти протягом 2-х годин. Випікати у духовці.

Отже, все до Великоднього свято готово і……

4…. Ми говоримо : «Христос воскрес, а відповідаємо: «Воістину воскрес!»

Це свідчить про те, що наш народ шанує свої традиції і це ї основною рисою українців.

5. «Христос воскрес!» — лунає на світанку. Під передзвін церковних дзвонів та спів пасхальних пісень освячуються паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках і кухлях. Люди христосуються і поспішають додому — до сім'ї, родини.

Учень.

Тішиться маленька паска,

Тішуся і я,

Що несу її в руках я,

Що вона моя.

Всі готуються у хаті,

Я вже йду надвір.

Зелень свята задивилась,

У синій простір.

Учень. Жодне Великоднє свято не обходиться без ігор.

Велику радість приносять пофарбовані яєчка як дітям так і дорослим. Вони обмінюються ними, вихваляються, граються. А найбільша розвага з поміж інших – це биття яєць.

Учень: (супроводить віршем дії групи дітей і дорослих):

Стали швидко у кільце,

В кожного в руках яйце.

Марті випало на славу

Розпочати цю забаву,

Дуже милу, престару

Великодню гру.

Ходить дівчина кільцем

І постукує яйцем...

Що не стукне – трісь та трісь –

Яйця тріскають чиїсь.

Мартине ж – ціле, тверде.

Марта радо далі йде.

Стук – стук – стук...

І раптом – хрусь!..

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним...

В Олі писанка ціла,

Оля всіх перемогла!

І тепер, відомо всім, -

Всі за стіл до Олі в дім!

Їсти яйця, все, що є...

Пригощає той, хто виграє!

Учитель: А ось ще кілька з них ми вам зараз покажемо і пропонуємо взяти участь у них. В період Великодніх свят грають у „битки”, „перекочують яєчка з гори”, роблять „схованки”. А для цього ми і візьмемо крашанки, які нам на сьогоднішнє свято допомогли зробити батьки дітей нашої школи.

(Далі знайомлять присутніх з великодніми іграми і демонструють їх)

Учень.

Ця гра називається „Навбитки”

Одна дитина тримає в руці крашанку, гострим носиком догори, а друга б’є носиком своєї крашанки. Потім б’є другий з протилежного кінця. Чия крашанка розіб’ється з обох кінців, той програв: він віддає свою крашанку тому, хто виграв.

Учень.

А ця гра має назву „Гра в знахідку”.

Кладуть кілька шапок, під одну з них кладуть крашанку. Хто відгадає, під якою з шапок є крашанка, той виграв, а не вгадав - програв.

Учень.

Ще є одна цікава гра „Дотягнись”.

Кладуть яйце на землю. В п’яти кроках від нього стоїть один з партнерів, що хоче виграти яйце, йому зав’язують очі хусткою. З зав’язаними очима він відміряє 5 кроків, розв’язує очі і має дістати до яйця, не сходячи з місця. Якщо дістане – виграв, а ні – програв.

Учень.

А ця гра може буде для вас найцікавішою. Здогадайтеся, як вона називається за тими діями, що побачите.

(Діти стають в коло, один з них всередині, розмахує руками та промовляє)

Літав голуб попід хмари,

Шукав собі пари.

Ой голубе, голубоньку,

Візьми собі ластівоньку,

Ти, голубе, чого тужиш?

Вибирай, кого любиш!

Учитель.

Дійсно, ця гра називається „Голуб”.

Голуб – священний птах. Коли народився Ісус, то голуб літав над ним. Тому діти на Великдень грали у цю гру.

Учитель: Як бачите, у нас на Україні звичаї та обряди збереглися, чого не скажеш про тих, хто виїхав за межі країни і не один рік уже живе дуже далеко від рідної землі.

Ось наприклад, в Німеччині українка Nina Stefan. dew. Orlowa, розказує:

«Напередодні Пасхи у Велику суботу літні люди та молодь

збираються в храмах молитися. Потім святять кулічі, все тн, що принесли з собою. Крім того, в ці дні у помешканнях на вікнах у всіх повинні стояти кошики з яйцями, у передпокої у кожного повинен стояти графин з вином для гостей. Яйця фарбують у всі кольори веселки. Крашанки роблять теж, але не всі, бо для цього потрібно видути все з середини, а це для них займає багато часу. Якщо такі й роблять, то вішають іх над дверима. Для дітей роблять гніздечка з подарунками та ховаємо, а вони повинні їх знайти».

( Показую її фото на слайді)

А випускник нашої, Калінін Володимир, ще в минулому неповної середньої школи №13, ще в дитинстві, виїхавший спочатку до Естонії, а згодом у Сполучені Штати і який тільки нещодавно отримав американське громадянство, ось що написав у листі: «Православні також святкують, як і на Україні. Просто є невеликі відмінності. Після служіння в церкві, в обійстях влаштовують ігри : намагаються знайти сховані крашанки в різних місцях. Крім того, прийнято прикрашати дерева яйцями, зайчиками… Одним словом, з релегійного, християнського свята вони перетворили його на карнавал».

( Показую його фото та сертифікат на громадянство США)

Отже, ви бачите, що тільки на рідній землі, в рідному оточенні можна зберегти повністю, а не частково всі традиції та звичаї. Про це свідчить не тільки дотримання випікання пасхи, фарбуванння та розписування яєць, але й мистецтво , яке не може не чарувати нас. Зверніть увагу на прекрасну вишивку, яка вбирає в себе всі кольори. Чи можна пройти повз таку красу. А це ж наші з вами земляки, це ті, хто не рахуються с часом та витратами, щоб тільки радувати нас своїми вишиванками. Серед них і майстрині нашого міста. Ось вишиванки Любові Федорової, яка є учасником виставок не тільки нашого міста, але й міста Києва. Її роботи, вишивані ікони, писанки, великодні рушники купували навіть іноземці, щоб повісити у свої оселях як обереги від лиха. Любов Федорова не один раз надавала свої роботи нашій школі та знайомила учнів з своїми рукотворними шедеврами , тим самим виховуючи вишуканий смак і потяг до краси.

А це роботи жительки міста Стаханова. До речі ці роботи нам люб’язно надали мама та бабуся нашої вчительки Наталії Володимирівни Чухась Марія Андріївна та Ярошенко Мотря Митрофанівна. На жаль, роботи самої Наталії Володимирівни, за які вона отримувала грамоти, залишились у СЗШ № 29. Проте, дивлячись на їх вишиванку, ви можете уявити, які навички передали і мама, і бабуся своїй дочці.

( Демонструю роботи майстринь)

Отже, ви впевнилися, що незважаючи ні нащо, у наших родинах на Україні зберігаються звичаї, а навички передаються у спадок дітям, бо, дочка Любові Федорової, Катерина, випускниця нашої школи, як і її мама вміє також гарно вишивати. А якщо ця традиція передається із покоління в покоління, то наш народ житиме, творитиме свою історію, і в житті можуть відбуватися дива і саме у Великдень.

Учень. Усна народна творчість свідчить про те, що Великдень – велике свято. Вважають, що у цей день - Світле Христове Воскресіння - може статися диво. Бо людина самотужки не спроможна подолати власну гріховність. Вона потребує сили, котра надихає життям її душу. І такою силою є Христос, який вчить любити ближнього, як самого себе, допомагати йому. В народній казці про бідного Манька і багатого газду розповідається, як багатий брат не виконав Божої заповіді і був покараний за жадність. А втім, подивіться самі.

(Інсценівка народної казки „Як бідний Манько паску святив”)

Автор. Жив собі один бідний чоловік, якого звали Манько. Часом у них не було хліба, так було голодно. Наближався Великдень. Люди намолотили борошна, назбирали яєць, печуть, варять. А в хаті Манька – ніяких приготувань. Журиться Манько, журиться його жінка. Жаль їм дітей, що не побачать на свята ні сиру, ні паски, ні калачів.

Раптом жінка і каже:

Жінка. Чоловіче! Іди до ґазди, позич борошна хоч на відробітки. Як бути на свята без хліба?

Чоловік. Піду, може пощастить!

Автор. Але куди б не пішов Манько, ніде йому не давали, бо скрізь були бідняки. Дочувся бідняк, що один ґазда має борошно і пішов до нього.

Манько. Чесний ґаздо! Позичте борошно. Прийде літо, піду вам косити. Нема з чого паску спекти.

Ґазда. Ой, небораче, я би тобі позичив, борошно у мене є, нічого бога гнівити. Та по Великодню я збираюсь віддати дочку заміж, треба мені борошна на весілля.

Автор. Прийшов чоловік додому з порожніми руками.

Жінка. Та що ж тепер робити? Яка ганьба, не буде з чого паску спекти й посвятити. Що люди скажуть?!

Манько. Не журися, жінко! Якось-то буде! Чи маєш ти пару яєць, щоб було чим паску помастити?

Жінка. Та стільки знайдеться.

Автор. Вийшов чоловік з хати. Взяв кусень дерева і теше. Вийшла з хати жінка і питає:

Жінка. Що ти, чоловіче, робиш?

Манько. Паску печу!

Автор. Жінка здивувалась, та все швидко зрозуміла. Чоловік не хоче, щоб люди бачили його велику бідність. Змайстрував чоловік паску, помастив її жовтком з яйця. Посадила паску жінка до печі. Через деякий час вийняли з печі й самі не можуть надивитись, така вона пишна. Прийшов Великдень. Загорнув Манько свою паску до вишиваного рушника і поніс святити. Сталося так, що поклав її біля ґаздівської. Ґазда дивиться і не може надивитись.

Ґазда. Як же сталось, що я не позичив йому і крихти борошна, а в нього

така, що очі їсть?

Автор. Коли закінчилась відправа, піп освятив паски…

Автор. …Газда вхопив Манькову паску, а свою поклав йому в рушник і

швидко побіг додому. А Манько – собі пішов.

Манько. Дивись, жінко! Піп покропив і яке чудо сталося! Спробуйте!

Автор. І Манько відрізав скибки і дав дітям. Жінка дивиться і не може надивитися. А в цей час прибіг ґазда додому. Бере ніж, щоб різати, а паска з дерева.

Ґазда. То, певно, святий Господь мене покарав, здерев’янив паску, що я не хотів позичити біднякові борошна.

Автор. Так виправдовувався ґазда перед своєю родиною. А сталося це тому, що він не виконав Божої заповіді, не поділився із ближнім і позаздрив бідному Манькові.

Вчитель (Звертаючись до дітей). А чому ж заздрить ґазда Манькові?

Учень. Ґазда заздрить Манькові тому, що паска, яка була витесана з дерева рівненька, гладенька, гарна. А раніше вважалося, якщо вона така рівненька і не порожня всередині, то в родині все буде гаразд. Тому-то ґазда і міняє нишком свою паску на біднякову.

Вчитель. Отже, ми сьогодні ознайомилися із Великоднім святом і думаю, що всім було цікаво довідатись і про паску, і про писанки, і про крашанки. Тепер ви зможете вдома поділитися всім почутим з рідними, друзями та знайомими.

(На фоні музики звучить Усамітнення у горах «Сонячний ранок (Спів птахів) говорить)

... Іде весна. Весна радості й надії нашої. А Україні нашій рости та розквітати, і щедрою та розкішною бути. Нехай же на нашій землі народжуються хлопці сміливі та дівчата красиві. Хай вони ніколи не забуватимуть народних традицій. Хочеться цей прекрасний виступ завершити рядками вірша „На Великдень”:

(Читають учні по два рядки кожний)

Усім, усім святих небес

Святий привіт: „Христос воскрес!”

Давно діди його мовляли,

Друг друга щиро привітали.

Летіли роки, сотні літ,

Линяв людської слави цвіт.

Руйнуючи земні митарства,

Мінялися царі і царства.

Живе, не вмре святих небес

Святий привіт:

(всі разом) { „Христос воскрес!”

Вчитель.

Наше свято закінчилось. Ви дізналися багато цікавого про славні традиції нашого народу. Дома розкажіть про наше свято рідним та знайомим.

Бо це – наша з вами історія, наша культура.

( Учні пригощають кожного пасочкою, писанкам, крашанками та великодніми листівками, запрошують сфотографуватись на згадку про перебування на святі)