Пианисти XX века

Йосиф Гофман

Йосиф Гофман (Юзеф Казімєж) пол. Józef Kazimierz Hofmann, англ. Josef Hofmann; 20 січня 1876, Краків - 16 лютого 1957, Лос-Анджелес) — американський піаніст і композитор польського (єврейського) походження.

Народився в родині музикантів: його батько, Казимир Гофман був піаністом, мати співала в краківській опереті. У віці трьох років Йосип отримав від батька перші уроки музики, і, проявивши величезний талант, незабаром вже почав виступати як піаніст і композитор. Після гастролей по Європі Гофман 29 листопада 1887 дебютував в США з концертом у театрі Метрополітен-опера, де блискуче виконав Перший концерт Бетховена, а також імпровізував на теми, які пропонувались глядачами, викликавши справжній фурор у публіки.

Захоплений мистецтвом юного музиканта, американський скляний магнат Альфред Кларк виділив йому п'ятдесят тисяч доларів, що дозволило сім'ї повернутися до Європи, де Гофман зміг спокійно продовжити навчання. Якийсь час його вчителем був Моріц Мошковський, однак потім Гофман став єдиним приватним учнем Антона Рубінштейна (жив у той час у Дрездені).

З 1894 року Гофман знову почав виступати на публіці, вже як зрілий артист. Після виконання ним у Гамбурзі Четвертого концерту Рубінштейна під керуванням автора той сказав, що його більше нема чому вчити, і припинив заняття з ним.

На рубежі століть Гофман був одним з найвідоміших і затребуваних піаністів у світі: його концерти з величезним успіхом проходили у Великобританії, Росії, США, Південній Америці.

У 1914 році Гофман емігрував до США, де незабаром прийняв громадянство і продовжив виступи. У 1924 році він прийняв пропозицію очолити щойно заснований Кертісовський інститут музики в Філадельфії, і керував ним до 1938. За час його керівництва інститут вийшов на світовий рівень, ставши прекрасною школою для багатьох відомих у майбутньому музикантів.

Активні виступи Гофмана тривали до початку 1940-х років, останній його концерт відбувся в Нью-Йорку в 1946 році. В останні роки життя Гофман з захопленням займався розробками в області звукозапису і механіки: йому належать кілька десятків патентів на різні удосконалення в механізмі фортепіано, а також на винахід «двірників» і пневматичних ресор для автомобіля та інших пристосувань.

Гофман вважається одним з найбільших піаністів XX століття. Репертуар піаніста був досить вузький: переважно він обмежувався спадщиною першою половиною XIX століття - від Л. ван Бетховена до Ф. Ліста, і майже ніколи не виконував музику сучасних йому композиторів. Винятком не став навіть Третій фортепіанний концерт Рахманінова, присвячений Гофману, творчість якого сам Рахманінов дуже цінував. Гофман був одним з перших в історії музикантів, які записали своє виконання в 1887 році на фонограф, однак надалі вкрай рідко записувався в студії. Велика кількість записів Гофмана, що збереглися до наших днів, була зроблена на концертах.

Гофман є автором близько сотні творів (опублікованих під псевдонімом Мішель Дворський), двох книг про мистецтво гри на фортепіано: «Поради молодим піаністам» і «Фортепіанна гра».

Еміль Григорович Гілельс

Еміль Григорович Гілельс— видатний радянський піаніст, педагог. Творчість Гілельса справедливо відносять до найвищих досягнень піанізму XX століття. Еміль Гілельс народився в Одесі у родині бухгалтера. Займатися грою на фортепіано почав у віці шести років, його першим педагогом був Яків Ткач, який відразу побачив і зумів розкрити талант дитини — в характеристиці ще дев'ятирічного хлопчика міститься такий запис: «В подальшому СРСР збагатиться піаністом світового рівня. »

11 червня 1929 року Гілельс дав свій перший сольний концерт. 1931 року його прослухав Артур Рубінштейн, що приїжджав на гастролі до Одеси. Надалі він часто згадував свою першу зустріч з Гілельсом. « Я не знаходжу слів, щоби розповісти, як він грав. Скажу одне: якщо він коли-небудь приїде до Сполучених Штатів, мені тут буде нічого робити. »

Через 50 років, в 1979 році він відзначив цю подію концертами в Одеському оперному театрі та в Великій залі Московської консерваторії.

Під час Великої Вітчизняної війни Гілельс веде активну концертну діяльність: виступає у військових частинах, у шпиталях, в тилу.

1945-го виступає у Потсдамі на конференції голів урядів СРСР, США і Великої Британії.

З 1945 року викладав у Московській консерваторії (з 1952 - професор). Серед його учнів — Володимир Афанасьєв та Фелікс Готліб.

На початку 1950-х років Гілельс став першим радянським музикантом, який регулярно концертував на Заході.

В 1958, 1962, 1966, 1970 рр. був головою журі у номінації «фортепіано» на міжнародному конкурсі ім. П. Чайковського.

12 вересня 1985 року Гілельс дав свій останній концерт у Гельсінкі; за місяць, 14 жовтня, помер.

Ріхтер Святослав Теофілович

Святослав Теофілович Ріхтер - радянський піаніст німецького походження.

Народився у Житомирі, виріс у Одесі; навчання почав у свого батька талановитого органіста, піаніста та композитора — Теофіла Даніловича Ріхтера. У 1933—1937 був концертмейстром Одеської опери, 1947 закінчив Московську консерваторію у класі професора Генріха Нейгауза.

В травні 1934 році дає концерт в Одеському Домі інженерів з програмою з творів Шопена. В 1937 році вступив в Московську Державну консерваторію ім. П. І. Чайковського, де навчався у Г. Г. Найгауза. В 1947 році закінчив консерваторію.

Блискуче виконував твори різних компзиторів, в числі яких - Й. С. Бах, В. А. Моцарт, Й. Гайдн, Л. Бетховен, К. Дебюссі, М. Равель, А. Берг, Ф. Шуберт, Шуман, Шопен, Ф. Ліст, І. Брамс, К. Шимановський, П. І. Чайковський, Е. Гріг, А. Дворжак, М. Мусоргський, С. Рахманінов, Скрябін, Прокоф'єв та Шостакович. Виступав не тільки як соліст, але як і аккомпаніатор (спільно з Н. Л. Дорліак, Дітріхом Фішером-Дискау та ін.), а також в камерних групах.

Гра відомого піаніста викликала захоплення на концертних майданчиках як на батьківщині, так і за кордоном. Ріхтер за фортепіано був моделлю для зображень багатьох художників, серед яких Жилінський Дмитро Дмитрович «Грає Святослав Ріхтер», Є. Короленко « Музика і праця», А. Трояновська «Портрет С. Ріхтера за фортепіано». Ріхтер концертував у країнах СРСР, Європи й Америки й здобув визнання одного з найвидатніших піаністів світу. У репертуарі Ріхтера є як твори давніх, так і сучасних композиторів.

В 1989 році в Цюриху Ріхтерові була зроблена операція на серці. В останні роки проживав у Парижі, а незадовго до смерті, 5 липня — повернувся в Москву. Помер 1 серпня 1997 року.

Ріхтер отримав багато різних нагород, серед яких:

- 1-а премія на Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців (1945);

- Сталінська премія (1950),

- Ленінська премія (1961),

- звання Народний артист СРСР (1961),

- звання Герой Соціалістичної Праці (1975),

- звання Почесного Доктора Страсбурзького університету (1977),

- Державна премія РРФСР (1987).