Поэты Макеевки о природе

Поети Макіївки про природу

Учитель російської мови та літератури Макіївського навчально-виховного

комплексу № 49 «Надія»

Кришталь Н.І.

• Мета:
• ознайомити з місцевими авторами та їх віршами;
• розвивати вміння виразно читати віршовані твори й аналізувати їх;
• розвивати уяву та монологічне мовлення;
• виховувати любов до рідного краю та поезії місцевих авторів.
• Тип уроку : вивчення нового.
• Вид уроку: рольова гра.
• Обладнання: медіадошка.

Хід уроку

• - Сьогодні у нас не звичайний урок, а урок - зустріч з макіївськими поетами у літературній вітальні. У нас присутні біографи, які познайомлять нас з життям і творчістю поетів, а також артисти, які прочитають їх вірші. А ще кожен з вас буде дослідником віршів, а деякі ще й художниками, але малювати будете фарбами, а словами. А в кінці уроку ви спробуєте себе в ролі поетів. Отже, ми починаємо наше знайомство з поетами - нашими земляками.

Михайло Тимофійович Ртищев

• народився в сім'ї обхідника Донецької залізниці біля хутора Бугачино на Донеччині. Мати його померла незабаром після громадянської війни, а батько ще раніше. Так що ріс Мишко сиротою в сім'ї мачухи та вітчима і був домашнім працівником: пас корів, колов дрова, прибирав у хаті, носив воду та виконував іншу важку роботу. Після такого безрадісного дитинства під час Великої Вітчизняної війни був призваний до лав Червоної Армії, зі зброєю в руках здобував перемогу. Після війни працював на металургійному комбінаті їм. С. М. Кірова, писав

вірші, які друкувалися в місцевих газетах.

Важке життя та війна підірвали здоров'я

Михайла Тимофійовича Ртищева,

в 1996 році він помер.

• Уходят от нас ветераны войны:
• Уносят из жизни их старые раны.
• Уходят, чтоб жить в бессмертье былин,
• В балладах и песнях, в полотнах картин,
• В архивах музеев, в строках мемуаров,
• На картах учебных штабных генералов,
• Становятся фондом скупых кинолент
• На многие-многие тысячи лет...

«Цветной бульвар в Макеевке»

• Цветной бульвар в Макеевке.
• - А есть ли здесь такой? –
• Вы спросите, наверное,
• Качая головой.
• Да, есть такой. Пусть маленький,
• Но всё-таки он есть.
• Здесь можно даже встретиться,
• И, походив, присесть.
• Цветов различных множество,
• Их нам не сосчитать.
• Какое искушение!
• Какая благодать!
• - Так где ж бульвар находится? –
• Возникнет вдруг вопрос.
• Ищите. Обнаружите
• По аромату роз.

Хапланов   Микола Веніамінович  

• Хапланов Микола Веніамінович - поет, письменник, член Національної Спілки журналістів України. Народився Микола Веніамінович 3 листопада 1936 року в с. Старобешеве. Мати, Єлизавета Марківна, гречанка, працювала медсестрою в місцевій лікарні, але вона померла, коли Миколі було півтора року, і він виховувався у родичів. У 1955 році тут, в Старобешеві, закінчив середню школу. Потім служба в прикордонних військах, де був нагороджений медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР». У 1970 р. закінчив відділення журналістики філологічного факультету Донецького Державного університету. В його творчості вірші, художня та документальна проза, тисячі газетних нарисів, репортажів та інформаційних матеріалів. З 1990 по 2000 роки працював кореспондентом, а потім головним редактором газети «Макіївський робочий». Писав вірші, оповідання, повісті та навіть романи. Дві головні теми не покидали Миколу Веніаміновича все його життя - це Батьківщина, рідний Старобешівський грецький край і подвиг батьків у роки війни. У багатьох віршах відчувається пронизлива любов автора до рідного Старобешеве, до рідного Приазов'я, рідній річці Кальміусу серед

бескрайных пшеничних і ковилових полів рідного краю...

• Ось рядки про Кальміус:
• «Какие знакомые дали, Старый мост, у воды тополя. - Только здесь – берега мне шептали – Начинается наша земля!»
•                             А ось рядки про степ: «Как седина минувших бурь и болей. Заросшие воронки. И стога На скошенном вчера пшеничном поле. Упал на травы, жаворонка звон… Над сухостоем солнце разметалось… О, как в тебя я, степь моя, влюблён,  Как понимаю я твою усталость.»
• 26 марта 2008 года Николая Вениаминовича не стало. Он похоронен в родном для него посёлке Старобешево. Н.В.Хапланов был носителем глубокого национального сознания и греческой духовности.

Вірш М. Хапланова

• Над селом ударил гром,
• Дождь пошёл улыбкой свежей.
• Разгулялся над селом
• Зевс – великий громовержец.
• И по улицам села,
• Не таясь, пешком, открыто
• После дождика прошла,
• Улыбаясь, Афродита.

Беженова Алла Наумівна

• Беженова Алла (16.11.1950-08.2003) народилася в селищі шахти «Капітальна» в родині вчителів. У 9 класі написала І вірш. Організувала шкільний літературний журнал. Член літературного об'єднання імені Анциферова. Позаштатний кореспондент газети «Макіївський робочий». Закінчила філологічний факультет Таганрозького педагогічного інституту. Працювала бібліотекарем в школі № 47. Друкувалася в журналах «Веселка», «Молода гвардія», «Радянський воїн», «Бібліотекар», «Донбас» та інших журналах України, Росії, Молдови, Грузії, Азербайджану,Узбекистану, Таджикистану, Угорщини, Польщі. Була головою макіївського відділення Всеукраїнського національного товариства «Русское собрание». Член Національних спілок журналістів і письменників України. Лауреат літературних премій ім. Шутова та Сосюри. Померла в серпні 2003 р. У цьому ж році вийшов ІІ т. «Енциклопедії

сучасної України» з даними про Аллу Наумівну. Беженова – авторка

16 збірок поезії. Ім'я Алли Беженовой присвоєно макіївської бібліотеці в

мікрорайоні «Черьомушки».

Творча лабораторія

• Связной меж пажитью и небом, Этот медленный лиственный дождь Посланник вездесущих туч, Падал золотом в ноги деревьям,
• Падешь ты в пашню – встанешь хлебом, И рябины огнистая гроздь –   Когда зерно взойдет, как луч. Как светильник, зажженный издревле . Твоя мелодия земная Это ветра бездомного дрожь,
• Над колыбелью колоска Заблудившего с пажити дальней. Мне так понятна и близка, Этот медленный лиственный дождь . Как песня матери простая. Этот осени танец прощальный.

Буріме

• … впервые … в вазах
• … ковре … чертой
• … полевые … алмазы
• … заре. … красотой.
• … зелёных … будет
• … земли … времена
• … влюблённых … люди
• … забрели. … она.

Вірш М. Ртищева «Цветы полевые»

• Поди, не впервые И вот они в вазах,
• На росном ковре За новой чертой
• Цветы полевые Манят, как алмазы,
• Дрожат на заре. Своей красотой.
• С ложбинок зелёных Так было. Так будет
• Родимой земли Во все времена,
• По воле влюблённых Коль здравствуют люди,
• В дома забрели. И он, и она.

Звукопис

• асонанс - повторення голосних звуків;
• алітерація – повторення приголосних звуків.

Висновок

• Якщо ви захочете писати вірші, пам'ятайте,
• що в справжньому вірші повинні бути не тільки рими,
• а й ритм,
• і виразні засоби,
• і головна думка,
• і звукопис.

Рефлексія

• Ось і підійшов до кінця наш урок, на якому ми познайомилися з поетами - земляками. Ви запам'ятали їхні імена?
• Чому навчили вас життя та вірші поетів?
• Що вам найбільше сподобалося на уроці?
• А що виявилося важким для вас?

Домашнє завдання

• Знайдіть самостійно вірш одного з вивчених сьогодні поетів
• і підготуйте виразне читання його
• та відповідь на питання: «Чому ви обрали саме цей вірш?»