Позаурочна діяльність : звичаї та традиції українців "З молитвою в серці"

З молитвою в серці

ВЕЛИКДЕНЬ

Вклонімось! Великдень! Вишні вдягли весільне вбрання – Великдень вітає ввесь Всесвіт. Володар великий і вічний в віках Всміхається всім веселково, Вклонімось! Великдень!

На Великдень

Пахне святом в бабусиній хаті.

Рушниками цвітуть образи.

Диха терпко зеленая м’ята

І гілля молодої лози.

А любисток кущисто шепоче

Привітати барвінок він хоче.

Бабця рано сьогодні звелась

Ще до сходу ясної зорі.

До кочерг, баняків узялась,

Засвітила каганчик вгорі.

Таємничо всміхнулись уста:

– Буде справа моя непроста!

Кожен рік цього дня заклопотана:

Пекти паску – священнеє дійство;

Нелегка для майстрині робота –

Так було і так буде воістину.

Похрестила старенька діжу

Та поклала на неї кожух.

Підійшла, піднялася опара,

Замісила бабуся вже тісто.

Хвилювалася з паскою в парі:

Чи не стане у формі їй тісно?

Посаджала уміло у піч

І сказала до неї от річ:

– Рости, паско, красива та пишна,

Укривай свої щічки рум’яно,

Щоб смачною, з родзинкою вийшла,

З ароматом солодко-духмяним.

На Великдень тобі всі раділи,

І не знали ми більшого діла.

В хаті двері не рипнуть тут зайве.

Ніхто голосно й слова не мовить,

Усі диво чекають. Та знайте :

Це не лише бабусі вимога.

Ще давно-предавно ж ба колись

Оці звичаї в нас прижились.

Швидко час прогайнув непомітно.

Пасочки он засмагою вкрились.

Що то значить – мистецтво уміти

Чудо-диво паски ті творити!?

Рушничок вишиваний дістала,

З Великоднем усіх привітала:

– Талан-доля нехай усміхається

Кожен день, кожну мить у бутті.

Щастя Вас, діточки, не цурається

Чи то злива, чи буря в житті.

З Воскресінням Христовим, хороші!

Із святим Великоднем! Бог просить!

Писанка

Сьогодні вся зібралася родина

Напередодні свята Воскресіння:

Дорослі й діти – це сім’я єдина.

Давно відчули те душі веління –

Потребу українського народу.

На них з небес зійшло святе прозріння.

Усі були вони з простого роду.

Ісусу, Сину Божому, вклонялись.

Не знали ворожнечі тої зроду.

З натхненням творчим і бажанням брались

Розписувати зелом писанки,

Де квіти в коло, у вінок єднались;

Спліталось листя дуба в колоски

На темно-жовтім, синьо-чорнім тлі,

А ще вишневі ніжні пелюстки;

Орнаментів рослин чіткий політ

З кодованим числом майбутніх мрій,

Що зграєю летять у тепле літо.

Ці писанки людині серце гріють.

Христос воскрес

«Христос воскрес!» – вітаються дорослі у селі,

«Воістину воскрес!» – відповідають їм малі.

Усі до церкви з кошиком святковим поспішають,

Щоб батюшка паски і крашанки тож освятив.

Удень величний цей Господь тобі гріхи прощає.

Стражденним, мучням він шляхи до раю відкриває.

«Христос воскрес!» – звертаються до мене перехожі.

«Воістину воскрес!» – услід киваю всім пригоже.

Хай славиться воістину твоя земля, Ісусе!

В добрі і злагоді, в багатстві й мирі живуть люди.

Молитись, сподіватись, вірить і терпіти мусиш

Заради щастя власного свого, а не Іуди.

Храм Господній

Грає сонцем златоглавий

На околиці села,

Закликає всіх до себе

Дзвоном, що летить у небо.

У святковому вбранні

Храм Господній навесні

Прихожан своїх вітає

Й відкриває їм врата.

Сяє блиском Божий дім,

Пахне святістю у нім:

Свічечки горять, лампадки.

Проліта життя як згадка.

В тиші, спокої людина

Сину Божім наодинці

Сповіда тяжкі гріхи:

Ти прости мене, Трохиме,…

Падає він на коліна,

Хоч вони в нього боліли;

Обливається сльозами –

Не проходить це з роками.

Поринає душа в світло,

Заспокоюється тіло,

Не щемить у грудях серце:

Вільний в Чистий-бо четвер.

Хрест кладе святий на образ

Й відчуває силу добру.

Храм забрав лихе усе –

Віра у буття росте!

Грає сонцем златоглавий

На околиці села,

Закликає всіх до себе

Дзвоном, що летить у небо.

У капличці

Пахне ладан і чебрець

У капличці дерев’яній.

Тліє мляво каганець,

Освітляє він вінець,

Що від мороку не в’яне.

Образи висять на стінах,

Прибрані у рушники:

Маки там цвітуть густі.

Їх орнаменти прості

Прикрашають всі роки.

Лик цілителя святого

На ім’я Пантелеймон

Дивиться згори не строго.

Погляд щирий у старого,

Як в усіх святих ікон.

Ставлю свічку за здоров’я

І Всевишньому молюсь.

Б’ю поклони знов і знов я

За тепло, любов, добро

Й низько до землі вклонюсь.

Пошли, Боже, щастя й долю!

Моїх рідних захисти,

Бо у всьому твоя воля.

Тяжко-важко жити з болем.

За гріхи усіх прости!

НАВІЯНЕ СВЯТИМ ПИСЬМОМ

Мудрим будь завжди, Справедливість бережи. Чесність у житті шануй, В душу людям ти не плюй!

Про турботи розпитай, Словом добрим помагай. Ближнього свого люби, Якщо треба – захисти.

Осторонь біди не стій, Серцем ворога зігрій. Від любові і тепла Хай заплаче крига зла.

Вірно Богові служи, Що з тобою розкажи. Ти розкрий душі темницю , Матимеш тоді скарбницю.

Він завжди тебе очистить, Гріх душі відпустить, Спокій вселить і надію, Чисту, світлу мрію.

ПРО ДУХОВНІСТЬ

Чомусь забули про духовність, Не вірять люди у добро, У те, що пишуть свою повість Не пензлем, навіть не пером.

Чомусь забули про духовність, Про чистоту душі своєї. І не гризе нікого совість, І не щемить в грудях за неї.

Чомусь забули про духовність, Відмовились від віри в Вічне. Та й Істину забули зовсім І замінили поспіль іншим.

Чомусь забули про духовність…

В.Пальоха,

член НСПУ, м.Керч